Постанова

від 17.05.2024 по справі 521/19326/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2339/24

Справа № 521/19326/22

Головуючий у першій інстанції Громік Д.Д.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2024 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 521/19326/22

Провадження номер: 22-ц/813/2339/22

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),

суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

учасники справи:

-позивач ОСОБА_1 ,

-відповідач Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «На Скворцова»,

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 ,

розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «На Скворцова», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «На Скворцова» на рішення Малиновського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Громіка Д.Д. 25 липня 2023 року, повний текст рішення складений 01серпня 2022 року,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути на її користь з відповідача матеріальну шкоду в розмірі - 170 037,70 грн., моральну шкоду у розмірі 50 000 грн., а також судові витрати.

ОСОБА_1 обґрунтовує позовнівимоги тим,що вона була власником нежитлового приміщення № НОМЕР_1 , загальною площею - 202 кв. м., що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 .

На підставі договору дарування від 07 серпня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Похиленко Л.М., ОСОБА_1 передала безоплатно у власність ОСОБА_2 нежитлове приміщення № НОМЕР_1 , загальною площею - 202 кв. м., що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 .

Дане приміщення розташоване за адресою - АДРЕСА_1 . Будинок знаходиться на балансі Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «На Скворцова».

30 квітня 2019 року внаслідок прориву комунікацій було затоплено вищевказане приміщення.

13 травня 2019 року стався повторний прорив комунікацій, унаслідок якого знову відбулося затоплення належного позивачці приміщення, про що було складено відповідні акти.

ОСОБА_2 , який є чоловіком позивачки, звертався з претензією до голови правління ОСББ «На Скворцова», однак, спричинена шкода компенсована не була, у зв`язку із чим позивачка вимушена звернутись з відповідним позовом до суду.

У зв`язку з проривом комунікацій, внаслідок чого відбулося затоплення нежитлового приміщення №106, було складено акти від 30 квітня 2019 року та 18 травня 2019 року за підписами ОСОБА_2 , голови Дидорчук та сантехніка Бабаян (а. с. 30 31).

Згідно висновку № 114/2019 будівельно-технічного експертного дослідження від 27 вересня 2019 року, складеного судовим експертом ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.» Чорною Ю.П. (свідоцтво № НОМЕР_2 , видане Міністерством юстиції України зі строком дії до 01 березня 2022 року), причиною залиття належного позивачці нежилого приміщення АДРЕСА_2 , зазначено - прорив комунікацій, що ґрунтується на підставі складених актів від 30 квітня 2019 року та 18 травня 2019 року (а. с. 54 - 62)

Даним висновком також визначено вартість ремонтно-будівельних робіт, які необхідно виконати для усунення пошкоджень, спричинених залиттям нежитлового приміщення АДРЕСА_2 . Розмір матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття, складає - 134 564,17 грн. (а. с. 62).

Позиція відповідача в суді першої інстанції

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «На Скворцова» надало відзив, в якому заперечує проти заявлених позовних вимог ОСОБА_1 повністю. ОСББ зазначає, що ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження вини відповідача у залитті нежитлового приміщення № НОМЕР_1 , загальною площею - 202 кв. м., що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 , обсягу заподіяної матеріальної та моральної шкоди. Акти про залиття нежитлового приміщення були складені із порушенням вимог закону Наголошує на тому, що позивачкою пропущено строк звернення до суду з позовом. Тому в задоволені позову слід відмовити. (а. с. 118 - 126).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 25 липня 2023 року задоволено частково вищевказані позовні вимоги ОСОБА_1 .

Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «На Скворцова» на користь ОСОБА_1 суму заподіяної майнової шкоди в розмірі - 170037,70 грн..

Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «На Скворцова» на користь ОСОБА_1 суму компенсації заподіяної моральної шкоди в розмірі - 10000,00 грн..

Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «На Скворцова» на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі - 2 200,38 грн..

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що факт залиття нежитлового приміщення №106, власником якої є позивачка, підтверджується актами про залиття від 30 квітня 2019 року та 18 травня 2019 року за підписами ОСОБА_2 , голови - Дидорчук та сантехніка - Бабаян.

Згідно висновку № 114/2019 будівельно-технічного експертного дослідження від 27 вересня 2019 року, складеного судовим експертом ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.» Чорною Ю.П. (свідоцтво №1351, видане Міністерством юстиції України зі строком дії до 01 березня 2022 року), причиною залиття належного позивачці нежилого приміщення АДРЕСА_2 , зазначено прорив комунікацій, що ґрунтується на підставі складених актів від 30 квітня 2019 року та 18 травня 2019 року.

Даним висновком також визначено вартість ремонтно-будівельних робіт, які необхідно виконати для усунення пошкоджень, спричинених залиттям нежитлового приміщення АДРЕСА_2 . Розмір матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття, складає - 134 564,17 грн..

Суд першої інстанції вважав, що оскільки залиття відбулося внаслідок прориву внутрішньо- будинкової комунікації, тому відповідальність за спричинену шкоду, внаслідок залиття, має нести Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «На Скворцова».

Строк позовної давності позивачка не пропустила, оскільки про порушене право їй стало відомо лише 23.11.2022 р., коли вона ознайомилася з постановою Одеського апеляційного суду від 23.08.2023 року (а. с. 157 159 зворотна сторона).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі адвокат Грижовський Максим Сергійович, діючий від імені ОСББ «На Скворцова», просить рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 липня 2023 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що: 1) безпідставним є висновок суд першої інстанції про обґрунтованість доводів позивачки в частині стягнення матеріальної шкоди. Не встановлені причини прориву внутрішньо-будинкових комунікацій; 2) висновок будівельно-технічного експертного дослідження № 114/2019 від 27.09.2019 р. є неналежним та недопустимим доказом: 2.1) у вказаному висновку не зазначено, що експерт попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок; 2.2) у висновку не відображено аналізу всієї сукупності представлених в дослідницький частині фактичних даних; 2.3) з незрозумілих причин, посилаючись саме на акти залиття, експерт прийшов до висновку, що причиною залиття є прорив комунікацій. Причини прориву комунікацій експертом не досліджувались; 2.4) відсутній аналіз дійсного стану наявних ушкоджень з врахуванням часу, який минув з моменту залиття, що виключає можливість стверджувати поза розумним сумнівом про те, що ушкодження утворилися саме внаслідок залиття; 2.5) відсутнє обґрунтування застосування коефіцієнту фізичного зносу матеріалів у розмірі 20%; 2.6) відсутні відомості проведення моніторингу ринкової вартості ремонтно-будівельних робіт; 3) суд безпідставно відмовив у застосуванні строку позовної давності за заявою відповідача ( а. с. 164 - 171).

Узагальнені доводи позивачки в апеляційному суді

02.10.2023 року на адресу Одеського апеляційного суду надійшов відзив від адвоката Бессараба Павла Анатолійовича, діючого від імені ОСОБА_1 .

У відзиві представник позивачки просить рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 липня 2023 року залишити без змін, апеляційну скаргу ОСББ «На Скворцова» залишити без задоволення.

Представник позивачки посилається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Зазначає, що позивачка на момент залиття нежитлового приміщення являлась його власником, яке в подальшому перейшло у власність її чоловіка. Будинок, в якому знаходиться нежитлове приміщення, знаходиться на утриманні відповідача. Нежитлове приміщення 30.04.2019 р. та 13.05.2019 р. двічі було затоплено внаслідок прориву внутрішніх комунікацій. Розмір матеріальної шкоди визначений висновком будівельно-технічного експертного дослідження № 114/2019 від 27.09.2019 р.. Крім того були понесені витрати з виготовлення вказаного висновку експертного дослідження. Відповідачем не спростована вина в залитті нежитлового приміщення.

Вважає, що суд першої інстанції правильно не застосував строк позовної давності, оскільки позивачці стало відомо про порушене право лише 23.11.2022 р. після отримання та ознайомлення з постановою Одеського апеляційного суду від 23.08.2022 р. по справі №947/936/20.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11.09.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Грижовського Максима Сергійовича, діючого від імені ОСББ «На Скворцова», на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 липня 2023 року (а. с. 179 179 зворотна сторона).

Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було надіслано учасникам справи.

Відповідно до довідки про доставку електронного листа від 11.09.2023 року документ в електронному вигляді «01 (Р) Відкриття» від 11.09.2023 року доставлено до електронної скриньки ОСББ «На Скворцова» (а. с. 181 зворотна сторона).

Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення на ім`я ОСОБА_2 повернулося 25 вересня 2023 року до апеляційного суду з відміткою пошти про отримання копії ухвали та копії апеляційної скарги від 11.09.2023 року (а. с. 186).

Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення на ім`я ОСОБА_1 повернулося 26 вересня 2023 року до апеляційного суду з відміткою пошти проте, що адресат відсутній за вказаною адресою.

21 вересня 2023 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (а. с. 182 - 183).

27 вересня 2023 року ОСОБА_1 ознайомилась з матеріалами справи, отримала копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 11.09.2023 року та копію апеляційної скарги на рішення Малиновського районного суду від 27.07.2023 року ( а. с. 189 - 190).

02жовтня 2023року наадресу Одеськогоапеляційного судунадійшов відзиввід адвоката Бессараба Павла Анатолійовича, діючого від імені ОСОБА_1 .

За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що учасники справи є повідомленими про надходження апеляційної скарги та розгляд справи в апеляційному суді.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.05.2024 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) її учасників.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться.

Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.

Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 5 цієї частини.

Дана справа з ціною позову є малозначною, тому згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників.

3. Мотивувальна частина

3.1 Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Грижовського Максима Сергійовича, діючий від імені ОСББ «На Скворцова», підлягає частковому задоволенню.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

ОСОБА_1 була власником нежитлового приміщення № НОМЕР_1 , загальною площею - 202 кв. м., що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 . Даний будинок знаходиться на балансі Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «На Скворцова».

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції 20 червня 2013 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 знаходяться у зареєстрованому шлюбі з 20 червня 2013 року, про що здійснено відповідний актовий запис №803 ( а. с. 29).

30 квітня 2019 року внаслідок прориву комунікацій було затоплено вищевказане нежитлове приміщення. 13 травня 2019 року стався повторний прорив комунікацій, унаслідок якого знову відбулося затоплення належного позивачу нежитлового приміщення. У зв`язку з проривом комунікацій, внаслідок чого відбулося затоплення нежитлового приміщення №106, було складено акти від 30 квітня 2019 року та 18 травня 2019 року за підписами ОСОБА_2 , голови - Дидорчук та сантехніка - Бабаян (а. с. 30 31)

Станом на дати затоплення власником нежитлового приміщення № НОМЕР_1 , загальною площею - 202 кв. м., що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 була ОСОБА_1 ..

Згідно висновку № 114/2019 будівельно-технічного експертного дослідження від 27 вересня 2019 року, складеного судовим експертом ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.» Чорною Ю.П. (свідоцтво № НОМЕР_2 , видане Міністерством юстиції України зі строком дії до 01 березня 2022 року), причиною залиття нежилого приміщення № НОМЕР_1 , що розташоване за адресою - АДРЕСА_1 , зазначено прорив комунікацій, що ґрунтується на підставі складених актів від 30 квітня 2019 року та 18 травня 2019 року.

Даним висновком також визначено вартість ремонтно-будівельних робіт, які необхідно виконати для усунення пошкоджень, спричинених залиттям нежитлового приміщення АДРЕСА_2 , де розмір матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття, складає - 134 564,17 грн. ( а. с. 54 62)

Вартість витрат, понесених у зв`язку з проведенням вищевказаної експертизи, складає - 8 000,00 грн., що підтверджується договором № 075 від 12 серпня 2019 року, квитанцією до прибуткового касового ордера від 12 серпня 2019 року та актом приймання-передачі висновку № 114/2019 будівельно-технічного експертного дослідження.

Відповідно до висновку № 445 товарознавчого дослідження, проведеного судовим експертом ТОВ «Одеський регіональний центр незалежних експертиз» Радзієвською О.О. від 06 вересня 2019 року, за результатами проведеного дослідження встановлено, що розмір матеріального збитку, нанесений внаслідок залиття 13 травня 2019 року приміщення «офіс 6» за адресою АДРЕСА_1 , на дату - 29 серпня 2019 року складає всього - 21 073,53 грн. ( а. с. 34- 50)

Вартість витрат, понесених у зв`язку з проведенням вищевказаної експертизи, складає - 6 400,00 грн., що підтверджується договором №218/19 від 29 серпня 2019 року та квитанцією оплати від 29 серпня 2019 року ( а. с. 32 33)

На підставі договору дарування від 07 серпня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Похиленко Л.М., ОСОБА_1 передала безоплатно у власність ОСОБА_2 нежитлове приміщення № НОМЕР_1 , загальною площею - 202 кв. м., що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 (а. с. 25)

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу - 176610878 від 07 серпня 2019 року), ОСОБА_2 набув право власності на нежитлове приміщення № НОМЕР_1 , загальною площею - 202 кв. м., яке знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування від 07 серпня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального Похиленко Л.М., відповідно до якого ОСОБА_1 передала безоплатно у власність ОСОБА_2 вищевказане нежитлове приміщення ( а. с. 24).

ОСОБА_2 , який є чоловіком позивачки, після отримання у власність вказаного нежитлового приміщення звертався з претензією до голови правління ОСББ «НА СКВОРЦОВА», однак, спричинена шкода компенсована не була, у зв`язку із чим він звернувся з відповідним позовом до суду.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2021 року (справа № 947/936/20) позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «На Скворцова» на користь ОСОБА_2 : - суму заподіяної майнової шкоди в розмірі - 142 564,17 грн.; - суму компенсації заподіяної моральної шкоди в розмірі - 10 000,00 грн..

Постановою Одеського апеляційного суду від 23.08.2022 року задоволено частково апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «На Скворцова». Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2021 року скасовано. Постановлено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «На Скворцова» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття, третя особа - ОСОБА_1 .

По справі виникли правовідносини щодо відшкодування шкоди.

3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Мотиви часткового прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для відшкодування матеріальної шкоди безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до частин 1, 2ст. 1166 ЦК Українишкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до частини 1 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Встановлено, що 30 квітня 2019 року внаслідок прориву комунікацій було затоплено нежитлове приміщення № НОМЕР_1 , загальною площею - 202 кв. м., що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 . 13 травня 2019 року стався повторний прорив комунікацій, унаслідок якого знову відбулося затоплення вищевказаного приміщення, про що було складено акти від 30 квітня 2019 року та 18 травня 2019 року за підписами ОСОБА_2 , голови - Дидорчук та сантехніка - Бабаян.

Представник апелянта в апеляційній скарзі зазначає, що не встановлено, за яких саме підстав стався прорив комунікацій, а тому вина ОСББ у прориві комунікацій не доведена

Згідно ст. ст. 1,4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Майно об`єднання утворюється з:майна, переданого йому співвласниками у власність;одержаних доходів;іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.Майно, придбане об`єднанням за рахунок внесків та платежів співвласників, є їхньою спільною власністю.

Відповідно до ч. 1 п. 14 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання зобов`язане:забезпечувати належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна, що належить співвласникам.

Так, будинок за адресою - АДРЕСА_1 знаходиться на балансі Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «На Скворцова» з 2010 року.

Відповідно до п. 2 Статуту об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «На Скворцова», затвердженого Протоколом №1 установчих зборів членів, метою створення якого є забезпечення і захист прав співвласників та дотримання обов`язків щодо належного утримання та використання неподільного і загального майна житлового комплексу, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами,завданням та предметом діяльності об`єднання є, зокрема, забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.

Згідно п. 3.1. Статуту майно об`єднання складається з неподільного і загального майна, де до неподільного майна житлового комплексу належать допоміжні приміщення, конструктивні елементи будинку, технічне обладнання, що забезпечує належне функціонування житлового будинку, технічне обладнання будинку, зокрема, загальні будинкові мережі тепло-, водо-, газо -, електропостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали, канали для димовідведення та інше.

Відповідно до ст. 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров`ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг. Виконавець зобов`язаний: забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень; надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо; утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач, крім іншого, зобов`язаний: утримувати на балансі майно, визначене договором з власником (співвласниками); забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Відповідно до вимог п. 7, 8 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель зобов`язаний: здійснювати огляд основних конструктивних елементів, огороджуючих конструкцій будинків і споруд, інженерних мереж, об`єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях (зовнішніх та внутрішньобудинкових систем, під`їзних шляхів і тротуарів), і складати відповідні акти; забезпечувати здійснення профілактичних, поточних, капітальних та аварійних ремонтів, відповідно до встановлених стандартами, нормативами, нормами і правилами вимог щодо строків та регламентів.

Відповідно до Типового переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року, №529 до складу цих послуг належать, зокрема, технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем тепло- гарячого холодного водопостачання водовідведення і зливної каналізації та поточний ремонт конструктивних елементів, внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливової каналізації і технічних пристроїв будинків.

Згідно із ст. 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач у силу закону та Статуту має нести відповідальність за належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна, в тому числі технічних приміщень та внутрішньо будинкових мереж.

З огляду на викладене вище, надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, апеляційний суд вважає, що оскільки залиття відбулося внаслідок прориву внутрішньо- будинкової комунікації, тому відповідальність за спричинену внаслідок залиття шкоду має нести Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «На Скворцова».

Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що на час прийняття будинку в управління ОСББ, обладнання, системи та елементи житлового будинку працювали і знаходились в технічно-справному стані.

На підтвердження своїх доводів щодо розміру завданої майнової шкоди, позивачка надала суду звіти про оцінку вартості матеріальних збитків, що виникли внаслідок залиття нежитлового приміщення за адресою - АДРЕСА_1 .

З наданих висновків вбачається, що розмір матеріального збитку складає - 134 564,17 грн. та - 21073,53 грн..

Відповідач не надав суду доказів на спростування розміру завданої позивачці матеріальної шкоди.

Відповідно до вищезазначеного колегія суддів вважає доведеною суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок двократного залиття нежитлового приміщення у розмірі - 134 564,17 грн., згідно висновку № 114/2019 будівельно-технічного експертного дослідження від 27 вересня 2019 року. Разом з тим, колегія суддів не приймає до уваги розмір завданої майнової шкоди у розмірі - 21 073,53 грн., зазначений висновку № 445 товарознавчого дослідження, проведеного судовим експертом ТОВ «Одеський регіональний центр незалежних експертиз» Радзієвською О.О. від 06 вересня 2019 року, оскільки вищевказаний висновок від 27.09.2017 р. включає в себе розмір матеріальної шкоди, завданий внаслідок залиття, яке відбулося - 13 травня 2019 року.

Разом з тим, не підлягають відшкодуванню позивачці витрати з оплати проведених вищевказаних експертних досліджень, оскільки надані суду докази свідчать, що вони проведені іншою особою, а не позивачкою.

Позивачка, також просить відшкодувати завдану їй моральну шкоду в розмірі - 50 000,00 грн., яку вона зазнала внаслідок порушення її прав з боку відповідача.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно зі ст. ст. 22, 23 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли неправомірні дії завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов відповідальності за заподіяну шкоду (загальні умови), а саме наявність моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага; неправомірні рішення, дії чи бездіяльність заподіювача шкоди; причинний зв`язок між неправомірною поведінкою і моральною шкодою; вина заподіювача шкоди. При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ст. ст. 12, 81 ЦПК України. Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України (п.3, 9) № 4 від 31.03.95 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Як встановленоматеріалами справизалиття належного позивачці нежитлового приміщення відбувалось майже протягом одного місяця, з вини відповідача. Тому, враховуючи тривале залиття квартири позивачки, останній було завдано моральну шкоду, яка виражається у емоційному стресі, душевних стражданнях, негативних емоціях.

Колегія суддів вважає, що правильними є висновки суду першої інстанції про те, що відшкодування моральної шкоди становить - 10 000,00 грн..

Що стосується вимоги представника апелянта про застосування строків позовної давності, то необхідно зазначити наступне.

30 квітня 2019 року внаслідок прориву комунікацій було затоплено нежитлове приміщення. 13 травня 2019 року стався повторний прорив комунікацій, унаслідок якого знову відбулося затоплення належного позивачці нежитлового приміщення, про що були складені відповідні акти. Таким чином, позивачці достеменно було відомо про порушення її прав у будь якому випадку 13.05.2019 року.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Під поняттям позовна давність, відповідно до ст. 256 ЦК України, розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позивачка стверджує що про порушення її прав, нібито дізналась лише - 23.11.2022 року, після ознайомлення з постановою апеляційного суду по справі 947/936/20.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц зазначила, що порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», вжитих у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості й обов`язку особи знати про стан її майнових прав. Тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення його цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести те, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права.

Таким чином, позивачка була достеменно обізнана про те, що саме її права були порушенні під час залиття приміщення, які відбулися - 30 квітня 2019 року та 13 травня 2019 року. З позовом до суду позивачка звернулася 26 грудня 2022 року, тобто с пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно правового висновку, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 року у справі № 914/3224/16, закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням.

Пропуск позовної давності є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, а тому колегія суддів зазначає про необхідність відмови у задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо пропуску строку позовної давності. При частковій доведеності позову, саме з підстав пропуску строку позовної давності, про застосування якої було зроблено заяву відповідачем у суді першої інстанції, необхідно відмовити в задоволенні позову.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Грижовського М.С., діючий від імені ОСББ «На Скворцова», є частково доведеними, а тому вона підлягає частковому задоволенню.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі за вищевказаного обґрунтування

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст.367,368,374,376,381,382,383,384,389,390 ЦПК України, Одеський

апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Грижовського Максима Сергійовича, діючого від імені Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «На Скворцова», задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 липня 2023 року - скасувати. Ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «На Скворцова», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе