Рішення

від 20.05.2024 по справі 389/4127/23

ЗНАМ’ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20.05.2024

ЄУН 389/4127/23

Провадження №2/389/878/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2024 року Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді Берднікової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Іваніни В.С., представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Тупала М.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам`янка Кіровоградської області цивільну справу, в порядку загального позовного провадження, за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним, скасування державної реєстрації, повернення земельної ділянки та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, 21 листопада 2023 року подала до суду дану позовну заяву, в якій просить визнати недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою кадастровий номер 3522281500:02:002:0172 для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), укладений 05 лютого 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права користування вказаною земельною ділянкою (емфітевзису) за ОСОБА_4 ; зобов`язати останнього повернути їй земельну ділянку та стягнути з нього грошові кошти у розмірі 64075 грн 96 коп., втрати у зв`язку з інфляцією 17899 грн 11 коп. та 3% річних у сумі 3496 грн 21 коп., а всього 85471 грн 28 коп.

Вимоги обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_5 , у зв`язку з чим відкрилася спадщина на належне йому майно. Вона є дочкою спадкодавця та відповідно спадкоємцем першої черги.

Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 лютого 2021 року у справі №389/1847/20 задоволено її позов до ОСОБА_3 , Дмитрівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом та визнано за нею право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3522281500:02:002:0172 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Дмитрівської сільської ради Знам?янського району Кіровоградської області, загальною площею 5,48 га, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 . Вказане рішення набрало законної сили 09 лютого 2022 року. Право власності на земельну ділянку зареєстроване за нею 22 березня 2021 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису 41136535. В силу ч.5 ст.1268 ЦК України вона є законним власником вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 3522281500:02:002:0172 з 22 жовтня 2015 року.

Разом з тим, рішенням Знам?янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 груудня 2018 у справі №389/2437/18 (провадження №2/389/749/18) було задоволено позов ОСОБА_3 , визнано за ним право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3322281500:02:000:0172 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Дмитрівської сільської ради Знам?янського району Кіровоградської області площею 5,48 га, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі зазначеного судового рішення право власності ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку зареєстроване 28 січня 2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису 30036559. Надалі, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 05 лютого 2019 року укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), який посвідчено приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Цариченко Н.В. та зареєстровано в реєстрі за №94, згідно з яким власник ОСОБА_3 надає в користування землекористувачу ОСОБА_8 земельну ділянку площею 5,48 га з кадастровим номером 3522281500:02:000:0172 з метою використання її для сільськогосподарських потреб. Термін користування земельною ділянкою землекористувачем на праві емфітевзису складає 49 років з дати державної реєстрації права емфітевзису. Право користування вказаною земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емітевзис) зареєстроване за ОСОБА_4 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05 лютого 2019 року, номер запису про інше речове право 30146440. Її не було залучено до участі у справі №389/2437/18, рішення у вказаній справі від 10 грудня 2018 року вона оскаржила в апеляційному порядку. Постановою Кропивницького апеляційного суду від 24 квітня 2019 року її апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення суду від від 10 грудня 2018 року без змін.

Постановою Верховного Суду від 12 березня 2020 рішення Знам?янського міськрайонного суду від 10 грудня 2018 року та постанова Кропивницького апеляційного суду від 24 квітня 2019 року скасовані, а справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки при ухваленні оскаржуваних судових рішень були порушені права спадкоємця першої черги, дочки спадкодавця - ОСОБА_2 , яку до участі у справі судами залучено не було. Під час нового судового розгляду справи №389/2437/18, ухвалою Знам?янського міськрайонного суду від 08 травня 2020 року позовну заяву ОСОБА_3 за його заявою залишено без розгляду. Право власності ОСОБА_3 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку з кадастровим номером 3522281500:02:000:0172 припинено 11 жовтня 2020 року.

Відповідач ОСОБА_3 тимчасово зареєстрував за собою право власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 3522281500:02:000:0172 на підставі незаконного судового рішення від 10 грудня 2018 року у справі №389/2437/18, яке в подальшому було скасовано. Отже, ОСОБА_9 не був власником спірної земельної ділянки, у свою чергу, вона є законним власником цієї земельної ділянки з часу відкриття спадщини, тобто з 22 жовтня 2015 року. Таким чином, договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 05 лютого 2024 року, є недійсним, оскільки ОСОБА_3 не був та не є власником земельної ділянки. Реєстрація права користування ОСОБА_4 на вищевказану земельну ділянку не відповідає вимогам закону.

Оспорюваний договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) укладений 05 лютого 2019 року та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно цього ж дня. Тобто, з 05 лютого 2019 року ОСОБА_10 користується належною їй земельною ділянкою без наявності правових підстав, отрумує дохід від товарного сільськогосподарського виробництва. Їй за користування земельною ділянкою будь-яких коштів не сплачує та відмовляється повертати земельну ділянку, обґрунтовуючи це наявністю договору емфітевзису від 05 лютого 2019 року. Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної пелати є за своїм змістом кондиційними. З огляду на викладене відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої праової підстави за рахунок власника цієї земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.

Безпідставне користування ОСОБА_4 належною їй земельною ділянкою триває з 05 лютого 2019 року по час звернення з позовом. За відсутності реєстрації права оренди за відповідачем та фактичним користуванням ним земельною ділянкою, вона була б передана нею на конкурентних засадах у користування на праві оренди, у зв?язку з чим вона недоотримала грошові кошти, які відповідач зберіг у себе без достатньої правової підстави, відповідно до розрахунку, що доданий до позовної заяви. Розрахунок проведений за мінімально допустимим розміром орендної плати відповідно до законодавства, з урахуванням ставок орендної плати відповідно до прийнятих рішень органу місцевого самоврядування - Дмитрівської сільської ради. Загальна сума збережених відповідачем ОСОБА_4 грошових коштів, у зв?язку з безпідставним користуванням належною їй земельною ділянкою з 05 лютого 2019 року по 31 серпня 2023 року становить 64075,96 грн., а саме за 2019 - 12815,19 грн, 2020 - 13980,21 грн, 2021 - 13980,21 грн, 2022 - 13980,21 грн, 2023 - 9320,14 грн. Також вона має право на стягнення нарахувань на підставі частини другої статті 625 ЦК України, розрахунок яких додає до позовної заяви, а саме втрати у зв?язку з інфляцією - 17899,11 грн та 3% річних - 3496,21 грн.

У судове засідання позивач не з`явилася, про дату, час та місце рогляду справи повідомлена у встановленому порядку, подала заяву, в якій позов підтримала, просила суд його задовольнити та розглядати справу за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_10 та його представник ОСОБА_11 у судове засідання також не з`явились, повідомлені належним чином, причини своєї неявки не повідомили.

Разом з цим, 18 січня 2024 року представником ОСОБА_1 до суду подано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі та вказав, що ОСОБА_2 стала власником земельної ділянки з кадастровим номером 3522281500:02:002:0172 не 22 жовтня 2015 року як зазначено в позові, а в березні 2021 року. Її право власності на цю земельну ділянку зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22 березня 2021 року. У позові порушується питання про визнання недійсним вказаного договору емфітевзису з підстав того, що його укладено відповідачами в порушення вимог ст.ст. 203,215 ЦК України. На момент укладення правочину ОСОБА_3 був власником і укладений правочин відповідав загальновизнаним вимогам. В позовній заяві позивачем не наводиться жодного доказу на наявність підстав недійсності правочину саме на момент укладення договору. Теза, що ОСОБА_12 не був власником земельної ділянки на момент укладення правочину, спростовується обставинами справи. Отже, є всі підстави для відмови в задоволені позовної заяви щодо визнання недійсним договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису). Оскільки відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про визнання правочину недійсним, відповідно всі інші вимоги про скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки, які є похідними від даної, тож задоволенню також не підлягають.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку, подав до суду заяву, в якій не заперечував щодо завдоволення позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що у серпні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом до Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням суду від 10 грудня 2018 року (справа ЄУН 389/2437/18, провадження №2/389/749/18) позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3522281500:02:000:0172 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області площею 5,48 га, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі зазначеного судового рішення право власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку зареєстроване 28 січня 2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису 30036559.

Надалі,між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 05лютого 2019року укладенодоговір провстановлення правакористування земельноюділянкою длясільськогосподарських потреб(емфітевзису),згідно зяким власник ОСОБА_3 надає вкористування землекористувачу ОСОБА_8 земельну ділянкуплощею 5,48га зкадастровим номером3522281500:02:000:0172з метоювикористання їїдля сільськогосподарськихпотреб.Термін користуванняземельною ділянкоюземлекористувачем направі емфітевзисускладає 49років здати державноїреєстрації праваемфітевзису. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Цариченко Н.В. та зареєстровано в реєстрі за №94.

Право користування вказаною земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) зареєстроване за ОСОБА_4 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05 лютого 2019 року, номер запису про інше речове право 30146440, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1752175635222.

Водночас, ОСОБА_2 (дочка померлого ОСОБА_5 ), яка не брала участі у справі №389/2437/18 (провадження №2/389/749/18), оскаржила рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 грудня 2018 року в апеляційному порядку. Постановою Кропивницького апеляційного суду від 24 квітня 2019 апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 10 грудня 2018 року без змін. Після цього ОСОБА_2 рішення Знам`янського міськрайонного суду від 10 грудня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 квітня 2019 року оскаржила до Верховного Суду. Постановою від 12 березня 2020 року Верховний Суд касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково, рішення Знам`янського міськрайонного суду від 10 грудня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 квітня 2019 року скасував, справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового судового розгляду цієї справи, ухвалою Знам`янського міськрайонного суду від 08 травня 2020 року позовну заяву ОСОБА_3 за його заявою залишено без розгляду. Вказана ухвала не оскаржувалася і набрала законної сили 26 травня 2020 року.

Надалі, рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 лютого 2021 року (справа №389/1847/20, провадження №2/389/401/20), яке набрало законної сили 18 березня 2021 року, за ОСОБА_2 , визнано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3522281500:02:002:0172, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, загальною площею 5,48 га в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку 22 березня 2021 зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису 41136535.

Відповідно до стагті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.

У спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (частина друга статті 1299 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

За змістом статті 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п?ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У частині 1 статті 102-1 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до ЦК України. Частиною п?ятою цієї статті передбачено, що укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови здійснюється відповідно до ЦК України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до ст.391 ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїх прав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі №145/2047/16 (провадження №14-499цс19) вказано, що зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов?язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок.

Згідно з ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Абзацом другим частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід?ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв?язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв?язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід?ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 з 22 жовтня 2015 року успадкувала земельну ділянку з кадастровим номером 3522281500:02:002:0172, а ОСОБА_3 не був власником вказаної земельної ділянки, оскільки судове рішення від 10 грудня 2018 року на підставі якого останній зареєстрував за собою право власності на вказану земельну ділянку скасовано. Таким чином, договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 05 лютого 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Цариченко Н.В. та зареєстрований в реєстрі за № 94 є недійсним, адже ОСОБА_3 не був та не є власником спірної земельної ділянки. Реєстрація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права користування вказаною земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за ОСОБА_4 порушує право позивача як власника на вільне користування та розпорядження своєю земельною ділянкою, тому підлягає скасуванню. З огляду на те, що належна позивачу земельна ділянка кадастровий номер 3522281500:02:002:0172 знаходиться у фактичному користуванні відповідача ОСОБА_1 без встановлених законом підстав, у останнього відсутні права на утримання та використання, а тому вказана земельна ділянка підлягає поверненню позивачу, що є належним захистом її права.

Таким чином заявлені позовні вимоги про визнання недійсним договору про встановлення права користування земельною ділянкою кадастровий номер 3522281500:02:002:0172 для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), укладеного 05 лютого 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрацію права користування вказаною земельною ділянкою (емфітевзису) за ОСОБА_4 та про зобов`язання повернути вказану земельну власнику, підлягають задоволенню.

Також суд вважає за необхідне задовольнити заявлені позовні вимоги про стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою без наявності правових підстав у сумі 64075 грн. 96 коп., втрат у зв`язку з інфляцією 17899 грн. 11 коп. та 3% річних у сумі 3496 грн. 21 коп. виходячи з наступного.

Положенням ст.206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним.

Об?єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, в якому згідно з частиною першою статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов?язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов?язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов?язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Глава 83 ЦК України застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов?язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Відповідно до глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов?язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов?язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов?язаннях. Натомість для кондикційних зобов?язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов?язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов?язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною першою статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Землекористувачі також зобов?язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

З огляду на викладене фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов?язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Разом з тим для кондикційних зобов?язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17 (провадження №12-182гс18), від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (провадження №12-161г-19).

Отже, у разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв?язку з чим зберегла кошти, вона зобов?язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. Відповідні висновки викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі №209/5477/13-Ц.

Мінімальний розмір орендної плати, визначений Указом Президента від 02 лютого 2002 року №92 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок і земельних часток (паїв)" - не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю).

Відповідно до підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, не може бути меншою за розмір земельного податку для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до ч. 2 ст.625ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 березня 2020 року у справі № 760/6938/16-ц (провадження № 61-22875св19) суд вказав, що дія ст.625ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі ст.1212 ЦК України.

Встановлено, що безпідставне користування ОСОБА_4 належною позивачу земельною ділянкою триває з 05 лютого 2019 року, що позбавляє права позивача на самостійне використання земельної ділянки, або ж передачі її в оренду третім особам з метою отримання орендної плати.

Позивачем здійснено детальний розрахунок суми збережених відповідачем ОСОБА_4 грошових коштів, у зв`язку з безпідставним користуванням ним земельною ділянкою кадастровий номер 3522281500:02:000:0172, з 05 лютого 2019 року по 31 серпня 2023 року, яка становить 64075 грн. 96 коп., а саме: за 2019 12815 грн 19 коп., 2020 -13980 грн 21 коп., 2021 - 13980 грн 21 коп, 2022 - 13980 грн. 21 коп, 2023 - 9320 грн 14 коп. Розрахунок проведений за мінімально допустимим розміром орендної плати відповідно до законодавства, з урахуванням ставок орендної плати згідно з прийнятими рішеннями органу місцевого самоврядування Дмитрівської сільської ради., за формулою: нормативна грощова оцінка одиниці площі, з урахуванням коефіцієнта інфляції) х площа земельної ділянки х ставка орендної плати згідно з рішенням органу місцевого самоврядування / кількість місяців у році х кількість місяців користування земленю у відповідному році = сума збереженої орендної плати за пай.

Також позивачем здійснено розрахунок нарахувань на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, а саме втрат у зв`язку з інфляцією - 17899 грн 11 коп. та 3% рвчних - 3496 грн 21 коп.

Вказані розрахунки відповідачами не оскаржуються і судом визнаються правильними.

Виходячи з викладеного, вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 безпідставно збережених коштів за користування її земельною ділянкою, втрат у зв`язку з інфляцією та 3% річних, є обґрунтованими і також підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат між сторонами.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1,3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В силу приписів ч.4 ст.136 ЦПК України судовий збір зменшується на розмір судового збору, сплаченого за заяву про забезпечення позову.

Сума судового збору, яка повинна бути сплачена за подання даного позову до суду становить 4294 грн 40 коп. (1073 грн 60 коп. х 4) так як позивачем заявлено три вимоги немайнового характеру та вимогу майнового характеру про стягнення грошових коштів в сумі 85471 грн. 28 коп. При цьому, позивачем до подання даної позовної заяви подавалася до суду заява про забезпечення позову, за яку сплачено судовий збір у сумі 536 грн 80 коп. А ухвалою суду від 27 листопада 2023 року відстрочено сплату судового збору за заявлені позовні вимоги до ухвалення судового рішення. Позовні вимоги заявлені до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

За такого судовий збір за заявлені вимоги про визнання недійсним договору та скасування у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права користування земельною ділянкою на думку суду підлягає стягненню з обох відповідачів, тобто з кожного необхідно стягнути по 1073 грн 60 коп. в дохід держави.

Судовий збір за позовні вимоги про повернення позивачу земельної ділянки та стягнення грошових коштів підлягаж стягненню з відповідача ОСОБА_1 . При цьому, 536 грн 80 коп. слід стягнути на користь позивача, так як вказану суму судового збору вона сплатила за подання заяви про забезпечення позову, а 1610 грн. 40 коп. в дохід держави, оскільки позивач знову ж таки була звільнена від сплати судового збору за подання позову до суду.

Ухвалою суду про забезпечення позову від 22 листопада 2023 року (провадження №2-з/389/48/23) вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_8 та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії щодо відчуження права емфітевзису, у тому числі шляхом укладення договорів та інші дії, що пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно спірну земельну ділянку. Ухвалою суду від 24 листопада 2023 року в ухвалі Знам`янського міськрайонного суду від 22 листопада 2023 року виправлено описку допущену під час зазначення кадастрового номеру земельної ділянкина якунакладається обтяження (провадження 2-во/389/20/23). Правильний кадастровий номер спірної земельної ділянки - 3522281500:02:002:0172.

Відповідно до ч.7 ст.158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст.2, 4, 12, 13, 81,89, 141,206,223,259,263-265,354,430 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним, скасування державної реєстрації, повернення земельної ділянки та стягнення коштів, задовольнити.

Визнати недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) площею 5,48 га з кадастровим номером 3522281500:02:002:0172, укладений 05 лютого 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Цариченко Ніною Вікторівною та зареєстрований в реєстрі за №94.

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію 05 лютого 2019 року права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) за ОСОБА_4 щодо земельної ділянки площею 5,48 га, кадастровий номер 3522281500:02:002:0172 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна - 1752175635222), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Дмитрівської сільської ради Знам?янського району Кіровоградської області (номер запису про інше речове право - 30146440), проведену на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Цариченко Ніни Вікторівни, індексний номер 45368219 від 05 лютого 2019 року, з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку з кадастровим номером 3522281500:02:002:0172.

Зобов?язати ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2 належну їй земельну ділянку площею 5,48 га, кадастровий номер 3522281500:02:002:0172, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Дмитрівської сільської ради Знам?янського (нині Кропивницького) району Кіровоградської області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 64075 грн 96 коп. за користування земельною ділянкою, втрати у зв?язку з інфляцією 17899 грн 11 коп. та 3% річних у сумі 3496 грн 21 коп., а всього 85471 (вісімдесят п?ять тисяч чотириста сімдесят одна) грн 28 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн 80 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_10 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення виготовлено 20 травня 2024 року.

Суддя Г.В. Берднікова