Рішення

від 10.05.2024 по справі 713/3486/23

ВИЖНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 713/3486/23

Провадження №2/713/47/24

РІШЕННЯ

іменем України

10.05.2024 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області у складі головуючого судді Осокіна А.Л., з участю секретарів судових засідань Колотило М.М., Паучек Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вижниця в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення виплаченого авансу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Фасулакі П.Є., звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 , про стягнення виплаченого авансу, посилаючись на таке.

05.03.2022 у зв`язку з обстрілами м. Києва вона зі своїм чоловіком ОСОБА_3 та двома синами приїхала до м. Вижниця, де зупинилися на тимчасове проживання на базі відпочинку «Гуцульська Гражда».

ОСОБА_2 запропонувала «не дорого» придбати належний їй будинок, який знаходиться у м. Вижниця. Відповідно до їх домовленостей, 07.06.2022 року вона передала ОСОБА_2 45000,00 Євро, як аванс за будинок, який знаходиться у м. Вижниця та належить останній.

На підтвердження отримання 07.06.2022 року 45000,00 Євро ОСОБА_2 цього ж дня надала їй розписку, відповідно до якої «… ОСОБА_2 продає будинок в урочище Судилів, в. Вижницька ОСОБА_1 за 120000,00 Євро в розстрочку терміном на три роки: 1) 2022 рік 45000,00 Євро; 2) 2023 рік 35000,00 Євро; 3) 2024 рік 40000,00 Євро. Отримала 45000,00 Євро. Остаток 75000,00 Євро станом на 07.06.2022...».

14.07.2022 року зі своєю родиною повернулася до м. Києва.

Наприкінці лютого 2023 року їй зателефонувала ОСОБА_2 та повідомила, що їй треба приїхати 03.03.2023 року на 12.00 год. у смт. Берегомет до приватного нотаріуса Штефюка О.О. для укладання договору купівлі-продажу зазначеного будинку. ОСОБА_2 попередила, що треба мати при собі особисті документи для укладання правочину та гроші.

03.03.2023 року о 12.00 год. для укладання договору купівлі-продажу нерухомості з необхідними документами та грошима, разом зі своїм чоловіком ОСОБА_3 приїхала у смт. Берегомет у офіс приватного нотаріуса Штефюк О.О. Там відбулася розмова, з якої стало відомо, що: ОСОБА_2 раніше не зверталася до нотаріуса з приводу укладання 03.03.2023 року договору купівлі-продажу нерухомості, його нотаріального посвідчення та проведення інших нотаріальних дій; зустріч 03.03.2023 року не була узгоджена ОСОБА_2 з нотаріусом, а є її особистою ініціативою; тому приватний нотаріус Штефюк О.О. не планував на 03.03.2023 року укладання вказаного договору та виконання відповідних нотаріальних дій; документи, які необхідні для підготовки та вчинення правочину, станом на 03.03.2023 року нотаріусу Штефюк О.О. відповідач ОСОБА_2 не надала.

При цьому ОСОБА_2 неодноразово казала, що ціни на нерухомість значно виросли, що вона «прогадала» з домовленостями з нею щодо продажу будинку в урочищі Судилів.

15.09.2023 року разом зі своїм чоловіком ОСОБА_3 приїхали у м. Вижниця для зустрічі з ОСОБА_2 з метою остаточного вирішення питання щодо укладення договору купівлі-продажу будинку відповідно до умов розписки від 07.06.2022 року.

15.09.2023 року у м. Вижниця відбулася розмова, в якій приймали участь: вона, її чоловік ОСОБА_3 , відповідач ОСОБА_2 та її батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . З розмови зрозуміла, що ОСОБА_2 не буде укладати з нею договір купівлі-продажу будинку відповідно до умов розписки від 07.06.2022 року, бо її батька ОСОБА_4 не влаштовують умови домовленостей щодо купівлі-продажу.

Вона зрозуміла, що ОСОБА_2 не тільки не бажає укладати з нею договір купівлі-продажу будинку відповідно до умов розписки від 07.06.2022 року, а і своїми вказаними діями порушила її права та цивільно-правовий інтерес на придбання вказаної нерухомості, проігнорувала вказане у розписці від 07.06.2022 року, тим самим не виконала положення ЦК України щодо необхідності виконання укладених цивільно-правових домовленостей.

ОСОБА_2 з власної волі у період з 07.06.2022 року по 15.09.2023 року (та по сьогодні) ухилялася та фактично відмовилася від укладання договору купівлі-продажу будинку відповідно до умов, викладених у розписці від 07.06.2022 року.

У зв`язку з наведеним вона вже втратила інтерес щодо купівлі будинку, про який вказано у розписці від 07.06.2022 року. Тому вважає, що її порушені ОСОБА_2 права і цивільно-правові інтереси повинні бути захищені у судовому порядку шляхом стягнення з ОСОБА_6 на її користь майнової шкоди - сум виплаченого 07.06.2022 року авансу у розмірі 45000,00 Євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 07.11.2023 року складає 1742427,00 грн.

Просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь 45000,00 Євро, які були отримані відповідачем відповідно до розписки від 07.06.2022 року та судові витрати по справі.

До відкриття провадження по справі позивач ОСОБА_1 надала заяву про збільшення позовних вимог, у якій вказувала, що з 07.06.2022 року до 08.11.2023 року пройшло 520 днів, а тому з відповідача підлягають стягненню на її користь 3% річних за користування відповідачем 45000,00 Євро, що становить 74469,58 грн.

У зв`язку з цим уточнила позовні вимоги та просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь 45000 євро, які були отримані відповідачем відповідно до розписки від 07.06.2022 року, 74469,58 грн. - 3% річних відповідно до ст.ст.536, 625 ЦК України за користування 520 днів зазначеними грошима.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції позивач ОСОБА_1 заявлений позов підтримала. Надала додаткові пояснення, у яких виклала обставини, зазначені у позові та заяві про збільшення позовних вимог. Також зазначила, що 07.04.2022 року між нею та ОСОБА_2 було укладено попередній договір на купівлю «першого будинку» - садового будинку з належними до нього надвірними будівлями та господарськими спорудами та належною до нього земельною ділянкою загальною площею 0,0600 га за кадастровим номером 73205110100:02:001:0091, цільове призначення - для індивідуального садівництва, що розташовані в м. Вижниця, Вижницького району Чернівецької області, урочище Судилів. Сума договору купівлі-продажу нерухомості склала еквівалент 90000,00 Євро. На підтвердження дійсних намірів про наступне укладання Договору купівлі-продажу вона передала ОСОБА_2 аванс у сумі 319361,00 грн., що на день підписання попереднього договору було еквівалентом суми 10000,00 Євро.

Наприкінці травня 2022 року ОСОБА_2 запропонувала їй «недорого» придбати у неї «другий будинок», який знаходиться у м. Вижниця. Відповідно до домовленостей, 07.06.2022 року вона передала ОСОБА_2 аванс у сумі 45000,00 Євро, про що цього ж дня було складено зазначену у позові розписку.

Наприкінці лютого 2023 року їй зателефонувала ОСОБА_2 та повідомила, що їй треба приїхати 03.03.2023 року на 12.00 год. у смт. Берегомет до приватного нотаріуса Штефюк О.О. для укладання договорів купівлі-продажу нерухомості, у т.ч. відповідно до умов попереднього договору купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки з передачею авансових платежів від 07.04.2022 року та розписки.

03.03.2023 року о 12.00 год. разом з чоловіком ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 приїхали у офіс приватного нотаріуса Штефюк О.О. для виконання домовленостей та укладання договорів купівлі-продажу нерухомості. Для укладання правочинів з чоловіком мали при собі необхідні документи та гроші в сумі 125000,00 Євро та 200000,00 грн.

Зазначила, що вона мала на увазі відповідно до розмови наприкінці лютого 2023 року з ОСОБА_2 , що 03.03.2023 року у приватного нотаріуса Штефюк О.О. буде укладено між нею та ОСОБА_2 такі правочини: договір купівлі-продажу нерухомості щодо умов попереднього договору купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки з передачею авансових платежів від 07.04.2022 року та договір-угода щодо купівлі-продажу нерухомості відповідно до вимог та умов розписки від 07.06.2022 року.

У офісі приватного нотаріуса Штефюка О.О. між нею, ОСОБА_2 та нотаріусом відбулася розмова, з якої стало відомо від нотаріуса, що: ОСОБА_2 попередньо не зверталася до нотаріуса щодо укладання 03.03.2023 року будь-якого договору купівлі-продажу нерухомості, нотаріального посвідчення та проведення інших нотаріальних дій; ця зустріч 03.03.2023 року не була узгоджена ОСОБА_2 з нотаріусом, а є її особистою ініціативою; тому нотаріус не планував на 03.03.2023 року укладання вказаних правочинів-договорів та виконувати відповідні нотаріальні та інші необхідні дії; документи, які необхідні для підготовки та нотаріального посвідчення правочинів щодо нерухомості ОСОБА_2 станом на 03.03.2023 року нотаріусу не було надано.

У подальшому ОСОБА_2 не виконала умови попереднього договору від 07.04.2022 року.

Ніяких пропозицій щодо укладення договору купівлі-продажу нерухомості відповідно до вимог розписки від 07.06.2022 року від ОСОБА_2 до неї не надходить, тому вона звернулася до ОСОБА_2 із заявою-претензією від 20.06.2023 року, якою вимагала від ОСОБА_2 повернення грошей, отриманих останньою по розписці від 07.06.2022 року.

Листом від 26.06.2023 року ОСОБА_2 повідомила, що 07.04.2023 року вона з`явилася до приватного нотаріуса Штефюка О.О. для підписання відповідного договору з нею, але вона не з`явилася та не повідомила причину неявки, а тому порушення пунктів договору зі сторони ОСОБА_2 немає. Щодо розписки у зазначеному листі нічого вказано не було.

Зазначила, що вона вже втратила інтерес щодо купівлі будинку, про який вказано у розписці від 07.06.2022 року.

Посилаючись на викладені у позовній заяві обставини просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

На запитання суду зазначила, що усно домовилась з ОСОБА_2 про купівлю-продаж другого будинку, розташованого по АДРЕСА_1 і на підтвердження цієї домовленості 07.06.2022 року надала ОСОБА_2 45000,00 Євро. Доказів на підтвердження цих домовленостей не має.

На запитання суду щодо наявності доказів того, що наприкінці лютого 2023 року ОСОБА_2 телефонувала їй та повідомляла про необхідність заявитися до приватного нотаріуса 03.03.2023 року зазначила, що доказів цих обставин не має.

На запитання суду щодо наявності доказів того, що ОСОБА_2 відмовилася отримувати другий транш за розпискою від 07.06.2022 року у сумі 35000,00 Євро зазначила, що таких доказів не має.

У наданій у встановлений судом строк відповіді на відзив на позов позивач ОСОБА_1 зазначила, що відповідно до матеріалів та документів, які є у справі відповідач є власником трьох об`єктів нерухомості (у т.ч. як найменш два будинки), що розташовані у м. Вижниця.

Відповідно до домовленостей у 2022 році ОСОБА_7 зобов`язалася продати їй за двома правочинами два об`єкта нерухомості - два будинки із земельними ділянками, які розташовані у м. Вижниця.

У зв`язку з цим між ними було укладено два правочини.

1) Попередній договір від 07.04.2022 року, де Продавець - ОСОБА_2 , а Покупець - ОСОБА_1 , за умовами якого Продавець зобов`язується не пізніше 07.04.2023 року продати, а Покупець зобов`язується не пізніше зазначеного терміну купити у Продавця садовий будинок з належними до нього надвірними будівлями та господарськими спорудами та належною до нього земельною ділянкою загальною площею 0,0600 га за кадастровим номером 73205110100:02:001:0091, цільове призначення якої - для індивідуального садівництва, що розташовані в м. Вижниця, Вижницького району Чернівецької області, урочище Судилів.

Сума договору купівлі-продажу нерухомості має становити еквівалент 90000,00 Євро за офіційним курсом НБУ на день укладання Договору купівлі-продажу. Збільшення або зменшення цієї суми при укладанні договору купівлі-продажу допускається лише за взаємною згодою Сторін.

Розрахунки за договором купівлі-продажу нерухомості мають бути здійсненні під час підписання договору купівлі-продажу.

Основний договір не було укладено в строк, встановлений попереднім договором у зв`язку з невиконанням умов вказаного попереднього договору ОСОБА_2 та не підготовкою нею необхідних правовстановлюючих документів на предмет купівлі-продажу тощо. З цього приводу Вижницьким районним судом розглядається цивільна справа №713/3024/23.

2) Розписка від 07.06.2022 року, відповідно до якої ОСОБА_2 продає їй будинок в урочищі Судилів у в. Вижницька за 120000,00 Євро в розстрочку терміном на три роки. 1) 2022 рік - 45000,00 Євро; 2) 2023 рік - 35000,00 Євро; 3) 2024 рік - 40000,00 Євро. Отримала 45000,00 Євро. Остаток 75000,00 Євро станом на 07.06.2022 року.

Але, у вересні 2023 року ОСОБА_2 відмовилася укладати будь-який договір купівлі-продажу нерухомості та таким чином відмовилася від своїх обов`язків щодо продажу нерухомості, про що вказано у розписці від 07.06.2022 року.

Їй не зрозуміло, чому, на яких підставах та відповідно до яких документів ОСОБА_2 вважає та стверджує у відзиві, що попередній договір від 07.04.2022 року та розписка від 07.06.2022 року це один документ до одного правочину.

На її думку немає жодних підстав вважати, що вони пов`язані між собою та стосуються тільки та саме продажу земельної ділянки загальною площею 0,0600 га за кадастровим номером 73205110100:02:001:0091 та розташованого на ній садового будинку з належними до нього надвірними будівлями та господарськими спорудами.

Вважає, що це зрозуміло і самій ОСОБА_2 . А її доводи про те, що розпискою від 07.06.2022 року було змінено умови попереднього договору від 07.04.2022 року не відповідають дійсності та протирічать документам, що є у справі, суті та тексту, як попереднього договору від 07.04.2022 року так і розписки від 07.06.2022 року.

Також їй не зрозуміло, чому ОСОБА_2 вважає, що аудіо-запис розмов між ними та іншими особами не може бути доказом по справі.

Просила «критично» розглянути відзив.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Фасулакі П.Є. підтримав позицію позивача та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

На запитання суду зазначив, що не лише позивач ОСОБА_1 , а й відповідач ОСОБА_2 повинна була вчиняти активні дії для отримання решти коштів за розпискою від 07.06.2022 року, однак вона цих дій не вчиняла.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явилася, належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи по суті, про що є відомості в матеріалах справи. До початку судового засідання надала до канцелярії суду заяву, у якій просила справу розглядати за її відсутності та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов та письмових запереченнях на відповідь на відзив на позов.

Звернула увагу Суду, що незважаючи на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, вона не заперечувала та не заперечує щодо укладення на підставі попередніх домовленостей основного договору купівлі-продажу належних їй на праві приватної власності садового будинку та земельної ділянки на умовах, встановлених Попереднім договором від 07.04.2022 року та усної взаємної домовленості з ОСОБА_1 від 07.06.2022 року.

У наданому у встановлений судом строк відзиві на позов відповідач ОСОБА_2 зазначила, що ОСОБА_1 не враховує, що до спірних правовідносин, які по своїй правовій природі є договірними, підлягають застосуванню не лише перелічені нею загальні норми матеріального права, що регламентують порядок укладення та виконання договорів, а зокрема і договору купівлі-продажу, а й положення ст.635 ЦК України, яка у даному випадку є спеціальною нормою, у якій розкрито поняття попереднього договору, регламентовано порядок його укладення та викладено правові наслідки порушення його умов. А посилання на ст.1166 ЦК України помилкове, оскільки застосування положень даної статті можливе виключно у позадоговірних (деліктних) зобов`язаннях.

Позивачем не враховано норм матеріального права, а на обґрунтування позовних вимог викладено обставини, які лише частково відповідають дійсним обставинам справи.

Позивач не вказала, що 07.04.2022 року приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області Штефюком О.О. посвідчено попередній договір купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки з передачею авансових платежів, який зареєстровано в реєстрі за №512, за змістом якого вона, ОСОБА_2 (Продавець) та позивач ОСОБА_1 (Покупець), які разом іменуються як Сторони, за умовами якого Продавець зобов`язується не пізніше 07.04.2023 року продати, а Покупець зобов`язується не пізніше зазначеного терміну купити у Продавця садовий будинок з належними до нього надвірними будівлями та господарськими спорудами та належною до нього земельною ділянкою загальною площею 0,0600 га, за кадастровим номером 73205110100:02:001:0091, цільове призначення якої для індивідуального садівництва, що розташовані в місті Вижниця Вижницької територіальної громади Вижницького району Чернівецької області урочище Судилів.

Своїми підписами під текстом цього договору вони стверджували той факт, що зміст документа та його правові наслідки їм зрозумілі, а правочин повністю відповідає їх волевиявленню. Попередній договір підписаний ними без зауважень, його умов позивач не оспорює та не заперечує.

07.06.2022 року на виконання пункту 2 умов попереднього договору купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки від 07.04.2022 року, вона та ОСОБА_1 дійшли взаємної згоди щодо збільшення суми договору купівлі-продажу нерухомості з 90000,00 Євро до 120000,00 Євро зі сплатою їх в розстрочку на три роки сумами: 2022 рік 45 000,00 Євро; 2023 рік 35 000,00 Євро; 2024 рік 40 000,00 Євро.

На виконання зазначених взаємних домовленостей 07.06.2022 року вона отримала від ОСОБА_1 перший транш за 2022 рік у розмірі 45000,00 Євро, про що цього ж дня написала відповідну розписку. Тобто, сума 45000,00 Євро була сплачена ОСОБА_1 на її користь у рахунок належних з неї за попереднім договором від 07.04.2022 року та усними взаємними домовленостями від 07.06.2022 року платежів, на підтвердження зобов`язання щодо майбутнього укладення основного договору купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки і на забезпечення його виконання обома сторонами.

На виконання умов попереднього договору від 07.04.2022 року, у визначений у ньому строк, а саме 07.04.2023 року вона з`явилася до приватного нотаріуса Штефюка О.О. для укладення (основного) договору купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки. Її заява зареєстрована приватним нотаріусом Штефюком О.О. 07.04.2023 року в реєстрі під №1391 і наявна у позивача.

Проте ОСОБА_1 , у порушення умов укладеного 07.04.2022 року між ними попереднього договору, 07.04.2023 року до приватного нотаріуса Штефюка О.О. для укладення (основного) договору купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки не з`явилася і не повідомила причин неявки.

Тобто, саме ОСОБА_1 не виконала умови укладеного між ними 07.04.2022 року попереднього договору і такими діями відмовилась (ухилилася) від укладення договору купівлі-продажу з власної волі, тому на підставі ч.2 ст.635 ЦК України та відповідно до їх домовленостей, викладених у п.6 попереднього договору вона позбавлена права вимагати повернення переданого їй авансу в сумі 10000,00 Євро, який залишиться у неї, як сплачена у її інтересах неустойка.

Безпідставними вважає доводи ОСОБА_1 про те, що вона хотіла укласти договір купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки 03.03.2023 року, а не 07.04.2023 року, оскільки з наданого нею до позову Витягу з Державного реєстру речових прав №328145558 від 05.04.2023 року вбачається, що лише 04.04.2023 року проведено державну реєстрацію її, ОСОБА_2 , права приватної власності на предмет такого договору - закінчений будівництвом садовий будинок з господарськими та допоміжними будівлями і спорудами, який розташований на земельній ділянці площею 0,06 га з кадастровим номером 7320510100:02:001:0091 і знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Необґрунтованими та безпідставними вважає доводи ОСОБА_1 про те, що на підставі розписки від 07.06.2022 року у неї, ОСОБА_2 , виник бодай якийсь обов`язок перед нею, оскільки жодних зобов`язань за цією розпискою вона на себе не брала, а їх взяла на себе і у подальшому не виконала лише позивач (оплати траншу за 2023 рік так і не отримала).

Розписка від 07.06.2022 року підписана нею особисто і вона підтверджує, що 07.06.2022 року на виконання пункту 2 умов попереднього договору від 07.04.2022 року вони з ОСОБА_1 дійшли взаємної згоди щодо збільшення суми договору купівлі-продажу нерухомості з 90000,00 Євро до 120000,00 Євро зі сплатою їх в розстрочку на три роки і, що 07.06.2022 року вона, ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 перший транш за 2022 рік у сумі 45000,00 Євро. Також розписка підтверджує, що сума 45000 Євро була сплачена позивачем ОСОБА_1 на її користь у рахунок належних з неї за попереднім договором від 07.04.2022 року та усними взаємними домовленостями від 07.06.2022 року платежів, на підтвердження зобов`язання щодо майбутнього укладення основного договору купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки і на забезпечення його виконання обома сторонами.

Крім того, основну суму зазначеного завдатку використала для того, щоб зробити оговорені ОСОБА_1 перепланування та ремонтні роботи у садовому будинку, а також, щоб здати його у експлуатацію та провести державну реєстрацію права власності на нього (04.04.2023 року).

У даній розписці крім обов`язку ОСОБА_1 по сплаті на її користь протягом трьох років 120000 Євро, не відображено жодного слова про те, що отримані нею 45000 Євро були авансом, а також, що у неї виник якийсь обов`язок щодо їх повернення.

Копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №85571073 від 21.04.2017 року та Витягу з Державного реєстру речових прав №328145558 від 05.04.2023 року були надані їй після проведення державної реєстрації її права приватної власності на зазначені у них об`єкти нерухомого майна у порядку, передбаченому ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також містять інформацію про те, що вона, укладаючи 07.04.2022 року з ОСОБА_1 попередній договір купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки, мала право та реальний намір у визначений у даному договорі строк (07.04.2023 року, а не раніше, в тому числі не 03.03.2023 року) укласти з ОСОБА_1 основний договір купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки на умовах, встановлених попереднім договором.

Аудіо-запис та стенограму розмови, яка нібито відбулася у м. Вижниця 15.09.2023 року вважає недопустимими доказами, оскільки: згоди на аудіо- чи іншу фіксацію нашої розмови ні вона, ні її батьки не давали, і про проведення аудіо- чи іншої фіксації цієї розмови позивач їх не повідомляла; всупереч вимогам ст.100 ЦПК України відсутній електронний цифровий підпис та вказання місцезнаходження оригіналу електронного доказу.

Хоча ці докази є недопустимими, проте аналіз їх змісту дає підстави стверджувати, що вона, ОСОБА_2 , незважаючи на провокаційні запитання та викиди ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_3 , не відмовлялася від попередніх домовленостей щодо укладення основного договору купівлі-продажу належних їй на праві приватної власності садового будинку та земельної ділянки на умовах, встановлених попереднім договором від 07.04.2022 року та усної взаємної домовленості з ОСОБА_1 від 07.06.2022 року.

Тому є необґрунтованими та надуманими викладені у позові доводи ОСОБА_1 про те, що з тієї розмови вона зрозуміла, що вона, ОСОБА_2 не буде укладати з нею основний договір купівлі-продажу будинку відповідно до умов розписки від 07.06.2022 року, бо її батька ОСОБА_4 не влаштовують умови домовленостей щодо купівлі-продажу.

Вважає, що в порушення вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України позивач не надала у визначені ст.83 ЦПК України строки жодних належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів, які б підтверджували існування обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх позовних вимог «про стягнення сплаченого авансу».

Просила відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 до неї, ОСОБА_2 , про стягнення сплаченого авансу за безпідставністю та необґрунтованістю.

У наданих у встановлений судом строк запереченнях на відповідь на відзив на позов відповідач ОСОБА_2 зазначила, що викладені у відповіді на відзив на позов доводи позивача безпідставні, оскільки всупереч вимогам ст.ст.12, 81 ЦПК України не підтверджені жодними належними, допустимими і достатніми доказами та фактично зводяться до неправильного тлумачення нею правової природи правовідносин, які виникли між ними.

Позивач не враховує, що вона в принципі не могла домовлятися з нею про продаж їй «двох будинків із земельними ділянками, що розташовані у м. Вижниця Вижницького району Чернівецької області», оскільки з наданих нею ж та наявних у матеріалах цивільної справи належних та допустимих доказів - копій Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №85571073 від 21.04.2017 року та Витягу з Державного реєстру речових прав №328145558 від 05.04.2023 року вбачається, що станом на 07.04.2022 року, тобто час укладення між ними та посвідчення приватним нотаріусом Штефюком О.О. попереднього договору купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки з передачею авансових платежів, який зареєстровано в реєстрі за №512 їй на праві приватної власності належала лише одна земельна ділянка площею 0,06 га, кадастровий номер 7320510100:02:001:0091, цільове призначення для індивідуального садівництва, яка розташована за адресою: м. Вижниця, Вижницький район, Чернівецька область, а садовий будинок не був зданий в експлуатацію та не було проведено державну реєстрацію її права власності на нього.

Цей правочин (попередній) і був укладений для того, щоб вона могла здати садовий будинок в експлуатацію та провести державну реєстрацію права власності на нього, про що зазначено у договорі.

І лише 04.04.2023 року (тобто через рік) було проведено державну реєстрацію її права приватної власності на закінчений будівництвом садовий будинок з господарськими та допоміжними будівлями і спорудами, який розташований на земельній ділянці площею 0,06 га з кадастровим номером 7320510100:02:001:0091 і знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

07.06.2022 року між нею та ОСОБА_1 не було укладено ніяких правочинів (ні попередніх, ані основних) з приводу купівлі-продажу нерухомого майна, а виключно на виконання пункту 2 умов Попереднього договору купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки від 07.04.2022 року, вони з ОСОБА_1 дійшли взаємної згоди щодо збільшення суми договору купівлі-продажу нерухомості з 90000,00 Євро до 120000,00 Євро зі сплатою їх в розстрочку на три роки сумами: 2022 рік 45000,00 Євро; 2023 рік 35000,00 Євро; 2024 рік 40000,00 Євро.

На виконання зазначених взаємних домовленостей 07.06.2022 року вона отримала від ОСОБА_1 перший транш за 2022 рік у розмірі 45000,00 Євро, про що цього ж дня написала відповідну розписку.

Наголошує, що сума 45000,00 Євро була сплачена ОСОБА_1 на її користь у рахунок належних з неї за попереднім договором від 07.04.2022 року та усними взаємними домовленостями від 07.06.2022 року платежів, на підтвердження зобов`язання щодо майбутнього укладення основного договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,06 га, кадастровий номер 7320510100:02:001:0091, цільове призначення для індивідуального садівництва та розташований на ній закінчений будівництвом садовий будинок з господарськими та допоміжними будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 і на забезпечення його виконання обома сторонами.

Тому необґрунтованими вважає доводи ОСОБА_1 про те, що на підставі підписаної ними розписки від 07.06.2022 року: між ними укладено окремий правочин з приводу купівлі-продажу нерухомого майна будинку із земельною ділянкою, що розташовані у м. Вижниця Вижницького району Чернівецької області; у неї виник бодай якийсь обов`язок перед нею, оскільки жодних зобов`язань за цією розпискою вона на себе не брала, а їх взяла на себе і у подальшому не виконала лише позивач (оплати траншу за 2023 рік так і не отримала).

Просила відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 до неї, ОСОБА_2 , про стягнення сплаченого авансу за безпідставністю та необґрунтованістю.

Ухвалою суду від 07.12.2023 року, залишеною без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 08.02.2024 року задоволено частково заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та заборонено відчуження земельної ділянки площею 0,06 га (кадастровий номер 7320510100:02:001:0091), яка розташована в АДРЕСА_2 , та яка належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В решті вимоги заяви про забезпечення позову відмовлено.

Копію ухвали для виконання направлено до Вижницького РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), отримано 12.12.2023 року.

Ухвала виконана 19.12.2023 року.

Ухвалою суду від 15.12.2023 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 17.01.2024 року залишено без руху заяву ОСОБА_1 про роз`яснення судового рішення.

Ухвалою суду від 25.01.2024 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 від 18.01.2024 року про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 26.01.2024 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення рішення суду.

Ухвалою суду від 29.01.2024 року залишено без задоволення клопотання ОСОБА_1 про призначення почеркознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 07.02.2024 року задоволено частково заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. Заборонено відчуження земельної ділянки площею 00,0522 га (кадастровий номер 7320510100:02:001:0026), яка розташована в м.Вижниця Чернівецької області, та яка належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В решті вимог заяви про забезпечення позову відмовлено.

Копію ухвали для виконання направлено до Вижницького РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), отримано 12.02.2024 року.

Ухвала виконана 27.02.2024 року.

Ухвалою суду від 23.02.2024 року задоволено клопотання ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_1 про витребування доказів. Витребувано з СВ Вижницького РВП ГУНП в Чернівецькій області (м. Вижниця, вул. Р. Шухевича, 4) належним чином засвідчену копію протоколу допиту свідка ОСОБА_2 від 17.02.2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023263060000223 від 02.11.2023 року.

Ухвала виконана 22.03.2024 року.

Ухвалою суду від 28.02.2024 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про виправлення описки в ухвалі суду про забезпечення позову від 07.12.2023 року.

У підготовчому засіданні 22.03.2024 року без виходу до нарадчої кімнати суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача ОСОБА_4 .

У підготовчому засіданні 22.03.2024 року позивач ОСОБА_1 та її представник відмовились від допиту свідка ОСОБА_3 оскільки він мобілізований та подав письмові показання свідка.

Ухвалою суду від 22.03.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Суд, заслухавши позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Фасулакі П.Є., вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що предметом позову є матеріально-правова вимога позивача ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про стягнення з останньої на користь позивача 45000 Євро, які були отримані в якості авансу відповідно до розписки від 07.06.2022 року, яка є окремим правочином щодо купівлі-продажу нерухомості - будинку із земельною ділянкою, які розташовані у м. Вижниця, а також 74469,58 грн. - 3% річних відповідно до ст.ст.536, 625 ЦК України за користування 520 днів зазначеними грошима, з підстав невиконання відповідачем даного правочину.

На підтвердження позовних вимог позивачем ОСОБА_1 та її представником адвокатом Фасулакі П.Є. надано такі докази:

копію Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №352627558 від 01.11.2023 року:

- 14.04.2017 року на підставі договору купівлі-продажу серії НМА 696269, р. №430, посвідченого 14.04.2017 року приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області Штефюк О.О., проведено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 на земельну ділянку площею 0,0522 га, кадастровий номер 7320510100:02:001:0026, цільове призначення для ведення садівництва, яка розташована за адресою: м. Вижниця, Вижницький район, Чернівецька область;

- 21.04.2017 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 21.04.2017 року приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області Штефюк Н.В. за №345, проведено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 на земельну ділянку площею 0,06 га, кадастровий номер 7320510100:02:001:0091, цільове призначення для індивідуального садівництва, яка розташована за адресою: м. Вижниця, Вижницький район, Чернівецька область;

- 04.04.2023 року на підставі Технічного паспорту (Витяг з ЄДЕССБ), серія та номер: ТІ01:6727-0663-0359-5943, виданого 30.03.2023 року ЄДЕССБ, документу, що підтверджує присвоєння закінченому будівництвом об`єкту адреси (Витяг з ЄДЕССБ), серія та номер: АR01:3929-0194-3610-7725, виданого 22.03.2023 року ЄДЕССБ, Витягу з Реєстру будівельної діяльності ЄДЕССБ, серія та номер: ІУ101230322696, видаваного ЄДЕССБ, проведено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 на закінчений будівництвом садовий будинок з господарськими та допоміжними будівлями і спорудами, який розташований на земельній ділянці площею 0,06 га, кадастровий номер 7320510100:02:001:0091, за адресою: АДРЕСА_2 ;

копію розписки, за змістом якої (дослівно): «Я, ОСОБА_2 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 12 листопада 2009 р., Вижницький РВ УМВС, проживаю в АДРЕСА_1 , продаю будинок в урочище Судилів в. Вижницька пані ОСОБА_1 , проживаючій в АДРЕСА_3 за суму 120 тис. Євро (сто двадцять тисяч Євро) в розстрочку терміном на три роки.

1) 2022 рік - 45 тис. Євро (сорок п 'ять тисяч Євро) (два підписи);

2) 2023 рік - 35 тис. Євро (тридцять п 'ять тисяч Євро) (два підписи);

3) 2024 рік - 40 тис. Євро (сорок тисяч Євро) (два підписи);

Отримала 45000 Євро (сорок п 'ять тисяч Євро) (підпис).

Остаток 75000 Євро (сімдесят п 'ять тисяч Євро) станом на 7.06.2022 р.

Розписка написана власноруч і в чому розписуюсь.

7.06.2022 р. (підпис) ОСОБА_2

7.06.2022 р. (підпис) ОСОБА_1 »;

копію Витягу з Державного реєстру речових прав №328145558 від 05.04.2023 року, згідно якого:

- 04.04.2023 року на підставі Технічного паспорту (Витяг з ЄДЕССБ), серія та номер: ТІ01:6727-0663-0359-5943, виданого 30.03.2023 року ЄДЕССБ, документу, що підтверджує присвоєння закінченому будівництвом об`єкту адреси (Витяг з ЄДЕССБ), серія та номер: АR01:3929-0194-3610-7725, виданого 22.03.2023 року ЄДЕССБ, Витягу з Реєстру будівельної діяльності ЄДЕССБ, серія та номер: ІУ101230322696, видаваного ЄДЕССБ, проведено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 на закінчений будівництвом садовий будинок з господарськими та допоміжними будівлями і спорудами, який розташований на земельній ділянці площею 0,06 га з кадастровим номером 7320510100:02:001:0091 і знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

копію Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №85571073 від 21.04.2017 року, згідно якого:

- 21.04.2017 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 21.04.2017 року приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області Штефюк Н.В. за №345, проведено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 на земельну ділянку площею 0,06 га, кадастровий номер 7320510100:02:001:0091, цільове призначення для індивідуального садівництва, яка розташована за адресою: м. Вижниця, Вижницький район, Чернівецька область;

CD-R диск Verbatium з аудіо-записом розмови, яка за твердженням позивача ОСОБА_1 відбулася у м. Вижниця 15.09.2023 року з 11.15 год. до 11.50 год. / 12.20 год. до 12.25 год., який відтворено у судовому засіданні, на якому зазначено, що оригінал запису знаходиться у позивача ОСОБА_1 в диктофоні Olympus VN-741 PC;

стенограму аудіо-запису №1 розмови, яка за твердженням позивача ОСОБА_1 відбулася 15.09.2023 року у м. Вижниця за участю осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (її чоловіка), ОСОБА_5 , ОСОБА_4 (її чоловіка), ОСОБА_2 (її дочки);

письмові пояснення свідка ОСОБА_3 від 21.02.2024 року, які за твердженням позивача ОСОБА_1 підписані ЕЦП останнього, які за змістом повністю збігаються з викладеними у позовній заяві обставинами.

Судом досліджено витребувану за клопотанням представника позивача з СВ Вижницького РВП ГУНП в Чернівецькій області копію протоколу допиту в якості свідка ОСОБА_2 від 17.02.2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023263060000223 від 02.11.2023 року та встановлено, що її покази збігаються з викладеними у відзиві на позов обставинами виникнення договірних відносин між сторонами - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з приводу купівлі-продажу належного останній нерухомого майна.

На підтвердження заперечень проти позову відповідачем ОСОБА_7 доказів суду не надано.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення виплаченого авансу суд застосовує такі норми права.

Згідно зі ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору, яка полягає у визнанні за суб`єктом цивільного права можливості укладати договори (або утримуватись від укладення договорів) і визначати їх зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.

Відповідно до ч.1 та п.1 ч.2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 627 ЦК України закріплено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять його умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно ст.658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

У статті 635 ЦК України закріплено, що попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Попередній договір щодо купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва або майбутнього об`єкта нерухомості підлягає нотаріальному посвідченню.

Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Тобто, для підтвердження укладення між сторонами попереднього договору, за яким у сторін виникають певні зобов`язання, цей договір має містити в собі предмет та інші істотні умови основного договору, а, також, попередній договір повинен укладатись в тій самій формі, в якій повинен укладатись основний договір.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст.570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Отже, ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов`язання.

Аванс не має забезпечувальної функції. Якщо основний договір не укладено з ініціативи будь-якої зі сторін, то аванс повертається його власникові.

У статті 571 ЦК України закріплено, що якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора.

Якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

Сторона, винна у порушенні зобов`язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором.

У разі припинення зобов`язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Дана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права полягає у позбавленні його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Положеннями ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

Вирішуючи цивільний спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Саме на позивача покладений обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються, а тому потребують захисту.

Судочинство у цивільних судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до аналогічних положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

У постанові від 18.03.2020 року у справі №129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі №902/761/18 та від 04.12.2019 року у справі №917/2101/17.

Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (постанова ВС від 21.09.2022 року у справі №645/5557/16-ц).

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

У статті 78 ЦПК України закріплено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

А згідно зі ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У статті 89 ЦПК України закріплено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані позивачем ОСОБА_1 та її представником адвокатом Фасулакі П.Є. докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що:

копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №352627558 від 01.11.2023 року, Витягу з Державного реєстру речових прав №328145558 від 05.04.2023 року та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №85571073 від 21.04.2017 року є належними, достовірними та допустимими доказами, оскільки отримані у встановленому ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» порядку та з достовірністю підтверджують, що:

- з 14.04.2017 року на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 0,0522 га, кадастровий номер 7320510100:02:001:0026, цільове призначення для ведення садівництва, яка розташована за адресою: м. Вижниця, Вижницький район, Чернівецька область;

- з 21.04.2017 року на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_2 належить земельну ділянка площею 0,06 га, кадастровий номер 7320510100:02:001:0091, цільове призначення для індивідуального садівництва, яка розташована за адресою: м. Вижниця, Вижницький район, Чернівецька область;

- з 04.04.2023 року на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_2 належить закінчений будівництвом садовий будинок з господарськими та допоміжними будівлями і спорудами, який розташований на земельній ділянці площею 0,06 га, кадастровий номер 7320510100:02:001:0091, за адресою: АДРЕСА_2 ;

копія розписки відповідача ОСОБА_2 від 07.06.2022 року є:

- допустимим та достовірним доказом, оскільки відповідач ОСОБА_2 визнає факт її підписання та факт отримання нею від позивача ОСОБА_1 коштів у сумі 45000,00 Євро в якості сплати частини обумовленої ними суми коштів у розмірі 120000,00 Євро за продаж будинку в урочищі Судилів в. Вижницька в розстрочку терміном на три роки;

- неналежним доказом, оскільки вона не підтверджує існування обставин, які підлягають доказуванню у даній справі - факту укладення 07.06.2022 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна (попереднього чи основного), відмінного від нерухомого майна, зазначеного в попередньому договорі купівлі-продажу від 07.04.2022 року;

CD-R диск Verbatium з аудіо-записом розмови та стенограма аудіо-запису №1 розмови, яка за твердженням позивача ОСОБА_1 відбулася у м. Вижниця 15.09.2023 року з 11.15 год. до 11.50 год. / 12.20 год. до 12.25 год., за участю осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (її чоловіка), ОСОБА_5 , ОСОБА_4 (її чоловіка), ОСОБА_2 (її дочки) є:

- неналежними доказами, оскільки не підтверджують існування обставин, які підлягають доказуванню у даній справі - факту укладення 07.06.2022 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна (попереднього чи основного), відмінного від нерухомого майна, зазначеного в попередньому договорі купівлі-продажу від 07.04.2022 року та відмови саме відповідача ОСОБА_2 від виконання умов такого договору;

- недопустимими доказами, оскільки позивачем та її представником не доведено наявності згоди учасників зафіксованої розмови на проведення аудіо-фіксації, а зазначені дійові особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 взагалі не є учасниками справи, а тому фіксація їх розмови без їх згоди є порушенням ЗУ «Про захист персональних даних» та Конституції України;

- недостовірними доказами, оскільки з них неможливо встановити дійсний період запису, а також відсутній висновок фоноскопічної експертизи, яка б дала можливість ідентифікувати осіб, яким належать голоси на аудіо-записі;

письмові пояснення свідка ОСОБА_3 від 21.02.2024 року є:

- недопустимим доказом, оскільки отримані з порушенням процесуального порядку допиту свідка, передбаченого ст.ст.90-93, 230 ЦПК України; факт укладення правочину купівлі-продажу нерухомого майна не може підтверджуватися показаннями свідків;

- недостовірним доказом, оскільки зазначена особа за поясненнями позивача ОСОБА_1 є її чоловіком, а отже зацікавленою особою у результатах розгляду справи;

копія протоколу допиту свідка ОСОБА_2 від 17.02.2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023263060000223 від 02.11.2023 року є:

- належним доказом, оскільки підтверджує викладену у відзиві на позов позицію відповідача ОСОБА_2 щодо обставин виникнення договірних відносин між нею та позивачем ОСОБА_1 з приводу укладення 07.04.2022 року та нотаріального посвідчення попереднього договору купівлі-продажу належного останній нерухомого майна та подальшого невиконання його умов позивачем ОСОБА_1 , а також щодо відсутності будь яких договорів купівлі-продажу нерухомого майна (попередніх та основних), укладених між ними 07.06.2022 року та посвідчених нотаріально;

- недопустимим доказом, оскільки хоча і витребуваний судом з дотриманням вимог ст.84 ЦПК України, однак отриманий з порушенням процесуального порядку допиту свідка, визначеного у ст.ст.90-93, 230 ЦПК України.

Аналіз зібраних доказів у їх сукупності дає підстави для обґрунтованого висновку, що у порушення вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України позивачем ОСОБА_1 та її представником адвокатом Фасулакі П.Є. суду не надано жодного належного, достатнього та допустимого доказу на підтвердження того, що:

- 07.06.2022 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено попередній чи основний договір купівлі-продажу нерухомого майна житлового будинку та земельної ділянки, які розташовані в АДРЕСА_1 , який би відповідав наведеним вище вимогам чинного законодавства України для даного виду правочинів щодо його форми та нотаріального посвідчення, на виконання умов якого 07.06.2022 року позивач ОСОБА_1 «Покупець» передала, а відповідач ОСОБА_2 «Продавець» отримала аванс у розмірі 45000,00 Євро;

- відповідач ОСОБА_2 ухилилася від виконання взятих на себе зобов`язань за умовами укладеного та нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нерухомого майна (попереднього чи основного) від 07.06.2022 року, у зв`язку з чим у неї виникло зобов`язання з повернення позивачу ОСОБА_1 отриманих 07.06.2022 року коштів у розмірі 45000,00 Євро;

- отримуючи 07.06.2022 року кошти у сумі 45000,00 Євро відповідач ОСОБА_2 взяла на себе будь які зобов`язання, в тому числі обов`язок повернути отримані кошти на вимогу позивача ОСОБА_1 ;

- на виконання умов розписки від 07.06.2022 року позивач ОСОБА_1 сплатила на користь відповідача ОСОБА_2 35000,00 Євро за 2023 рік та 40000,00 Євро за 2024 рік.

Відсутність належних, допустимих та достовірних доказів робить неспроможними викладені у відповіді на відзив на позов та наданих у судовому засіданні письмових поясненнях доводи позивача ОСОБА_1 та її представника адвоката Фасулакі П.Є. про те, що:

у травні 2022 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 була домовленість саме про купівлю-продаж будинку, розташованого по АДРЕСА_1 і, що саме на підтвердження цієї домовленості 07.06.2022 року вона надала ОСОБА_2 45000,00 Євро, а остання написала відповідну розписку;

наприкінці лютого 2023 року відповідач ОСОБА_2 телефонувала позивачу ОСОБА_1 та повідомляла про необхідність з`явитися 03.03.2023 року до приватного нотаріуса Штефюка О.О. для укладення двох правочинів - договору купівлі-продажу нерухомості відповідно до умов попереднього договору купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки з передачею авансових платежів від 07.04.2022 року та договору купівлі-продажу нерухомості відповідно до умов розписки від 07.06.2022 року;

03.03.2023 року у приватного нотаріуса позивач ОСОБА_1 пропонувала відповідачу ОСОБА_2 отримати 120000,00 Євро та 200000,00 грн. в рахунок сплати за двома правочинами - договором купівлі-продажу нерухомості відповідно до умов попереднього договору купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки з передачею авансових платежів від 07.04.2022 року та договором купівлі-продажу нерухомості відповідно до умов розписки від 07.06.2022 року, проте відповідач відмовилася їх отримувати.

З наданих у судовому засіданні показів позивача ОСОБА_1 та її представника адвоката Фасулакі П.Є. судом встановлено, що на виконання умов розписки від 07.06.2022 року позивачем ОСОБА_1 не сплачено на користь відповідача ОСОБА_2 решти коштів у сумі 35000,00 Євро за 2023 рік та у сумі 40000,00 Євро за 2024 рік, що за відсутності доказів протилежного свідчить про невиконання умов зазначеної розписки саме позивачем, а не відповідачем.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення.

Враховуючи наведені вище вимоги закону, досліджені докази та встановлені на їх підставі обставин, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , про стягнення виплаченого авансу - необґрунтовані та безпідставні, а тому задоволенню не підлягають.

Частиною 9 ст.158 ЦПК України передбачено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

У зв`язку з повною відмовою у задоволенні позову ОСОБА_1 , підлягає скасуванню арешт майна, накладений ухвалою суду від 07.12.2023 року у виді заборони відчуження земельної ділянки площею 0,06 га (кадастровий номер 7320510100:02:001:0091), яка розташована в АДРЕСА_2 , та яка належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ухвалою суду від 07.02.2024 року у виді заборони відчуження земельної ділянки площею 00,0522 га (кадастровий номер 7320510100:02:001:0026), яка розташована в м. Вижниця Чернівецької області, та яка належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову повністю, то відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заявлених до стягнення всіх судових витрат.

На підставі викладеного, ст.ст.3, 11, 546, 570, 571, 626, 627, 628, 629, 635, 655, 657, 658 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 158, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, Суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення виплаченого авансу відмовити.

Скасувати арешт, накладений ухвалами Вижницького районного суду Чернівецької області:

від 07.12.2023 року у виді заборони відчуження земельної ділянки площею 0,06 га (кадастровий номер 7320510100:02:001:0091), яка розташована в АДРЕСА_2 , та яка належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

від 07.02.2024 року у виді заборони відчуження земельної ділянки площею 00,0522 га (кадастровий номер 7320510100:02:001:0026), яка розташована в м. Вижниця Чернівецької області, та яка належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 20.05.2024.

Суддя Андрій ОСОКІН