Ухвала

від 16.05.2024 по справі 757/21768/24-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/21768/24-ц

пр. № 2-6343/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про направлення матеріалів справи за підсудністю

16 травня 2024 року суддя Печерського районного суду м. Києва Литвинова І. В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Сервіс», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Столична управляюча компанія» про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

13 травня 2024 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, яку передано судді 15 травня 2024 року, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами процесуального і матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.

Предметом позову у цій справі є вимога про визнання протиправними дій ТОВ «Житло-сервіс», які полягають у нарахуванні та обліковуванні заборгованості, яку було нараховано за надані послуги квартирам, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , на особовому рахунку № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 ; припинити правовідношення шляхом списання заборгованості на особовому рахунку № НОМЕР_1 у повному обсязі, і зобов`язати списати у повному обсязі заборгованість.

Посилаючись на застосування положень Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», позивач подала позов до Печерського районного суду м. Києва, тобто керуючись частиною п`ятою статті 28 ЦПК України, згідно з якою позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Однак, позивач має право на вибір між кількома судами, яким, згідно з статтею 28 ЦПК України, підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

За правилами чинного ЦПК України, виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Згідно із роз`ясненнями, що містяться у пунктах 41 та 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01 березня 2013 року № 3, визначено, що перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 16 травня 2018 року у справі № 640/16548/16-ц, вказав на те, що до позовів, які виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про: право власності на таке майно; право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 цього Кодексу); поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 цього Кодексу); право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди, тощо; визнання правочину з нерухомістю недійсним; звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17 Верховний Суд зазначив, що житлово-комунальні послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна, а тому слід дійти висновку, що позови щодо заборгованості з їхньої оплати повинні пред`являтися за місцем знаходження цього майна за правилами виключної підсудності.

У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми про виключну підсудність.

Отже, спір виник з приводу нарахування заборгованості за комунальні послуги, що надавалися у квартирах АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ). Таким чином, позов повинен розглядатися за правилами виключної підсудності, встановленими частиною першою ст. 30 ЦПК України, а тому підлягає передачі за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Києва.

Відповідно до частини першої, другої статті 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Згідно з частиною третьою статті 31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-14, 30-32, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,

УХВАЛИВ:

Справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Сервіс», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Столична управляюча компанія» про зобов`язання вчинити дії, передати на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва (вул. Дегтярівська, буд. 31-А, м. Київ, 03057).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя І. В. Литвинова