Постанова

від 16.05.2024 по справі 341/1196/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 341/1196/23

Провадження № 22-ц/4808/727/24

Головуючий у 1 інстанції Куценко М.О.

Суддя-доповідач Девляшевський В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач) Девляшевського В.А.,

суддів: Баркова В.М., Мальцевої Є.Є.,

секретаря Кузів А.В.,

за участю представника позивачки ОСОБА_1 ,

прокурора Андрусяк Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Івано-Франківської обласної прокуратури, Галицької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Галицька державна нотаріальна контора, про усунення перешкод у праві спадкування, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду, ухвалене суддею Куценко М.О. 14 березня 2024 року в м. Галичі Івано-Франківської області, повний текст якого виготовлено 22 березня 2024 року,

в с т а н о в и в :

У червні 2023 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діяв адвокат Лотоцький М.В., звернулась в суд з позовом до Івано-Франківської обласної прокуратури, Галицької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Галицька державна нотаріальна контора, про усунення перешкод у праві спадкування.

Позовні вимоги обгрунтовувала тим, що нотаріус Галицької державної нотаріальної контори відмовила їй у вчиненні нотаріальних дій щодо спадкування земельних ділянок померлої матері ОСОБА_3 у зв`язку з накладенням арешту на це майно. Арешт накладено 25.11.2010 старшим слідчим Івано-Франківської міжрайонної природоохоронної прокуратури юристом першого класу ОСОБА_4 в ході досудового розслідування у кримінальній справі за №320718 по факту зловживання службовим становищем посадовими особами Крилосівської сільської ради.

Вказує, що вироком Галицького районного суду від 30 грудня 2011 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених статтями 364 ч.2 та 366 ч. 2 КК України та призначено покарання. Однак, при постановленні вироку у даній кримінальній справі не було вирішено питання про речові докази відповідно до п.5. ч.1 статті 81 КПК України. Вважає, що відсутні підстави для продовження існування заходу забезпечення у виді арешту земельних ділянок у рамках кримінального провадження, оскільки вказаний арешт порушує її право на спадкування.

Уточнивши позовні вимоги, просила усунути перешкоди у здійсненні права спадкування земельними ділянками для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд площею 0,2500 га, кадастровий номер 2621284801010010348, та площею 0,2504 га, кадастровий номер 2621284801010010349, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які належали ОСОБА_3 , шляхом скасування арешту, накладеного постановою Івано-Франківської міжрайонної прокуратури від 25.11.2010.

Рішенням Галицького районного суду від 14 березня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Просив рішення скасувати, ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Зазначив, що відповідно до п.21.1. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі №727/2878/19 спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) за Кримінально-процесуальним кодексом України 1960 року.

Вважає необгрунтованим висновок суду про те, що у разі задоволення позову фактично буде надано законності набуттю майна права власності, яке набуте на підставі підробленного акту органу місцевого самоврядування, що встановлено вироком суду. Проте, статтею 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Зазначає, що на одній арештованій земельній ділянці побудовано будинок, а інша використовується для ведення особистого селянського господарства, за неї сплачується земельний податок. Натомість Земельний кодекс України не містить такої підстави припинення права власності на земельну ділянку як набуття її на підставі підробленого акту органу місцевого самоврядування. При цьому посилається на статтю 153 ЗК України, відповідно до якої власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Вважає також, що прокуратура, яка заперечувала проти задоволення вимог позовної заяви, не може представляти інтереси Галицької територіальної громади. В свою чергу представник Галицької міської ради не заперечував щодо задоволення позову.

26 квітня 2024 року на адресу суду надійшов відзив Керівника Івано-Франківської обласної прокуратури на апеляційну скаргу без долучених доказів направлення відзиву іншим учасникам справи, тому апеляційний суд не бере до уваги вказаний відзив.

Представник Галицької міської ради в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча був належним чином завчасно повідомлений про розгляд справи шляхом направлення повістки в електронний кабінет.

Представник Галицької державної нотаріальної контори в засідання також не з`явився, подавши заяву з клопотанням про розгляд справи у відсутності представника третьої особи.

Враховуючи належне повідомлення осіб, зазначених вище, про дату, час і місце розгляду справи, колегія суддів відповідно до статті 372 ЦПК України перешкод розглядові справи в зв`язку із їх неявкою не вбачає.

В засіданні апеляційного суду представник позивачки доводи апеляційної скарги підтримав з викладених у ній мотивів.

Представниця Івано-Франківської обласної прокуратури проти задоволення скарги заперечила, пославшись на законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

За змістом частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом рішення не відповідає цим вимогам закону з огляду на наступне.

Ухвалюючи рішення, суд дійшов висновку що в разі задоволення позову судом фактично буде надано законності набуттю майна, право власності на яке набуте на підставі підробленого акту органу місцевого самоврядування, що встановлено вироком суду.

З вказаним висновком колегія не погоджується.

Як правильно встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи відповідно до копій державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №026999 від 19.10.2009 року та серії ЯИ №027000 від 19.10.2009 року (а.с. 121, 122) ОСОБА_3 (матері позивача) на праві власності належали земельні ділянки:

для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд площею 0,2500 га, кадастровий номер 2621284801010010348, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

для ведення особистого селянського господарства площею 0,2504 га, кадастровий номер 2621284801010010349, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до заповіту, посвідченого в Крилоській сільській раді 16 травня 2000 року, вона на випадок своєї смерті все своє майно та права, які їй будуть належати на день смерті, заповіла своїй дочці ОСОБА_2 (а.с. 104).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого Крилосівською сільською радою Серія 1-НМ 112664 (а.с. 103 зворот).

Постановою державного нотаріуса Галицької державної нотаріальної контори Івано-Франківської області від 14.02.2023 року позивачці відмовлено у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 у зв`язку з наявністю арешту на майно. Зазначено, що ОСОБА_2 звернулась до нотаріальної контори щодо видачі їй свідоцтв про право на спадщину за заповітом на майно, яке складається зокрема із земельних ділянок площами 0,2500 га., кадастровий номер 2621284801010010348, та 0,2504 га, кадастровий номер 2621284801010010349. Проте, згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 26.11.2010 року на дані земельні ділянки накладено арешт згідно постанови про накладення арешту на об`єкт злочину по кримінальній справі №320718 від 25.11.2010 року (реєстраційний номер обтяжень в Єдиному реєстрі обтяжень №10541316 та №10541202) (а.с. 123 зворот).

Постановою старшого слідчого Івано-Франківської міжрайонної природоохоронної прокуратури від 25.11.2010 року у кримінальній справі №320718 накладено арешт на об`єкт злочину земельні ділянки ОСОБА_3 (а.с. 5, 118, 119).

З відомостей з державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що на підставі цієї постанови 26 листопада 2010 року Івано-Франківською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України зареєстровані обтяження на земельні ділянки за номерами 10541202 та 10541316 (а.с. 118-119).

Вироком Галицького районного суду Івано-Франківської області від 30.12.2011 року ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 366 КК України. Вирок набрав законної сили. Зазначеним вироком засуджено особу (голову Крилосівської міської ради) за підроблення документів, пов`язаним із зловживанням службовим становищем: зокрема витягу з рішення 12 сесії Крилосівської сільської ради від 21.12.2008 року, яким фактично передано безоплатно у власність ОСОБА_3 замість земельної ділянки площею 0, 15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд, земельні ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2500 га., та для ведення особистого селянського господарства площею 0,2504 га.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Спеціальні підстави законного обмеження особи у реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання у право мирного володіння майном.

Відповідно до статті 126 КПК України 1960 року, чинного на час накладення слідчим арешту на майно ОСОБА_3 , зазначений захід міг тимчасово застосовуватися слідчим або судом на період досудового слідства та/або судового розгляду для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна. Як було визначено в цій же статті, накладений на майно арешт підлягав скасуванню органом досудового слідства, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.

Правова природа арешту майна не змінилася і з прийняттям чинного КПК України, норми якого більш докладно регламентують мету, підстави й порядок застосування та скасування цього заходу забезпечення кримінального провадження.

Зокрема, згідно із статтею 170 КПК України завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Після закриття кримінальної справи (в тому числі у зв`язку із скасуванням постанови про її порушення, винесеної за процедурою КПК України 1960 року) відповідне втручання у право власності фактично набуває свавільного характеру, й заінтересована особа правомірно розраховує на його припинення. Такі правомірні очікування ґрунтуються на закріпленому у статті 3 Конституції України, статті 13 Конвенції головному обов`язку держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність, утверджувати й забезпечувати права і свободи та надавати людині ефективний засіб їх юридичного захисту.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Позивачка просить скасувати арешт, накладений у межах кримінального провадження за правилами КПК України 1960 року. При цьому згідно з пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Ця правова норма узгоджується з вимогами частини першої статті 5 КПК України 2012 року, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Отже, у визначенні порядку звільнення майна з-під арешту потрібно керуватися правилами КПК України 1960 року, а також положеннями чинного цивільного процесуального законодавства.

Спір щодо про звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за правилами КПК України 1960 року та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 372/2904/17-ц (провадження № 14-496цс18) або КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 2-3392/11 (провадження № 14-105цс19). Залежно від суб`єктного складу учасників такого спору його потрібно розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1270 ЦК України встановлений строк для прийняття спадщини у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як передбачено статтею 1296 Кодексу спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до п. 4.18. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , подала заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину. Проте, свідоцтво про право на спадщину на спірні земельні ділянки нею не отримане та право власності не зареєстроване у встановленому законом порядку більше 13 років.

У справі,яка переглядається,встановлено,що арештна земельніділянки,накладений постановоюстаршого слідчогоІвано-Франківськоїміжрайонної природоохоронноїпрокуратури від25листопада 2016року вмежах кримінальногопровадження,розпочатого ізавершеного заправилами КПК1960року.Мати позивачки ОСОБА_3 не булаучасником цьогокримінального провадження.Цивільний позовв кримінальномупровадженні до ОСОБА_3 заявлений небув,а післяухвалення вирокуне булапредметом судовогорозгляду законністьволодіння ОСОБА_3 спірними земельнимиділянками. З позовом про витребування спірних земельних ділянок з чужого незаконного володіння ні орган місцевого самоврядування, ні прокуратура у встановленому законом порядку не звертались. Це підтверджено у судовому засіданні апеляційного суду представником прокуратури. Відповідно, колегія вважає необгрунтованими мотиви з яких виходив суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, зокрема, що в разі задоволення позову буде надано законності набуттю майна, яке незаконно приватизовано.

Позивачка обґрунтовувала порушення свого права тим, що у встановленому законом порядку вона, як єдиний спадкоємець за законом та заповітом, не може оформити спадщину на спадкове майно, оскільки земельні ділянки перебувають під арештом. Відповідно її право на спадкування майна порушене.

Враховуючи зазначені обставини, суд погоджується з доводами позовної заяви та вважає, що відомості в реєстрі про заборону на нерухоме майно впливають на права позивачки. Позовні вимоги про скасування арешту відповідають закону та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

Частиною першою статті 376 ЦПК України визначено, що підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи неможливість скасування арешту в межах відповідного кримінального провадження, оскільки ОСОБА_2 в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту, позбавлена можливості захистити своє порушене право, суд приходить висновку про обґрунтованість вимог позивачки та необхідність захисту її права шляхом скасування такого арешту.

Зважаючи на вищенаведене, рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 374, 376, 381 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Галицького районного суду від 14 березня 2024 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до Івано-Франківської обласної прокуратури, Галицької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Галицька державна нотаріальна контора, про усунення перешкод у праві спадкування задовольнити.

Усунути перешкоди у здійсненні права спадкування ОСОБА_2 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2500 га, кадастровий номер 2621284801010010348, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 шляхом скасування арешту, накладеного постановою Івано-Франківської міжрайонної природоохоронної прокуратури 25 листопада 2010 року, зареєстрований 26 листопада 2010 року Івано-Франківською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, реєстраційний номер обтяження 10541202.

Усунути перешкоди у здійсненні права спадкування ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,2504 га, кадастровий номер 2621284801010010349, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 шляхом скасування її арешту, накладеного постановою Івано-Франківської міжрайонної природоохоронної прокуратури 25 листопада 2010 року, зареєстрований 26 листопада 2010 року Івано-Франківською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, реєстраційний номер обтяження 10541316.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: В.М. Барков Є.Є. Мальцева

Повний текст постанови виготовлено 20 травня 2024 року