Рішення

від 07.05.2024 по справі 903/1329/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 травня 2024 року Справа № 903/1329/23

за позовом Заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації

до відповідача: Олицької селищної ради

про повернення земельної ділянки та скасування реєстрації права комунальної власності

Суддя Шум М.С.

Секретар с/з Сосновська Ю.П.

Представники сторін:

від прокуратури: Костюк Н.В., прокурор

від позивача: Захарунь І.О.

від відповідача: Сорокопуд М. О., адвокат

ВСТАНОВИВ:

заступник керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації звернувся з позовом до Олицької селищної ради, в якому просить суд:

- усунути перешкоди Волинській обласній військовій адміністрації у здійснення права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду шляхом зобов`язання Олицької селищної ради Луцького району повернути Волинській обласній військовій адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 0721881600:06:000:1345 площею 19,3456 га.;

- скасувати державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку площею з кадастровим номером 0721881600:06:000:1345 площею 19,3456 га, зареєстрованого за Олицькою селищною радою.

Олицькою селищною радою Луцького району всупереч вимогам ст. 19 Конституції України, ст. ст. 25, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст. ст. 83, 84, 117, підпункту «ґ» пункту 24 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України поза межами повноважень прийнято з державної у комунальну власність земельну ділянку водного фонду кадастровим номером 0721881600:06:000:1345.

Ухвалою суду від 08.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 30.01.2024.

30.01.2024 на адресу суду від представника вдповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату та час для надання можливості ознайомитися з матеріалами справи та надати відзив.

Ухвалою суду від 30.01.2024 розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 27.02.2024.

27.02.2024 до суду через канцелярію надійшли відзив на позовну заяву та клопотанняпро поновлення строку на подачу відзиву від представника Олицької селищної ради Сорокопуда М. О.

Після відкриття судового засідання суд повідомив сторін про існування конфлікту інтересів, а саме про ту обставину, що суддя Шум М. С. навчався у вищому навчальному закладі разом із представником відповідача Сорокопудом М. О.

Суд запитав, чи є відводи у прокурора та представників сторін з огляду на повідомлені обставини.

Прокурор після оголошення перерви зазначила, що повідомлені обставини є підставою для заявлення відводу складу суду, проте поклалася на те, що суд наділений правом заявити самовідвід, якщо є обставини, які вплинуть на об`єктивність та безсторонність у прийнятті рішення.

Ухвалою суду від 27.02.2024 розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 19.03.2024.

07.03.2024 на адресу суду від Волинської обласної прокуратури надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи копії рішення Олицької селищної ради від 23.02.2024 за №34/26.

07.03.2024 на адресу суду від Волинської обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 07.03.2024 задоволено заяву заступника керівника Волинської обласної прокуратури про забезпечення позову у справі №903/1329/23.

В судовому засіданні 19.03.2024 оголошено перерву до 02.04.2024 до 11:15 год.

02.04.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про призначення у справі судової земельно - технічної експертизи на вирішення якої поставити наступні питання: - яка площа земельної ділянки, на якій розташовані гідротехнічні споруди?; - яка площа земельної ділянки, на якій розташований водний об`єкт?; - яка площа земельної ділянки необхідна для обслуговування гідротехнічних споруд?.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.04.2024 клопотання про призначення у справі судової земельно - технічної експертизи підтримав повністю та просив суд зупинити провадження у справі на час проведення даної експертизи.

Представник прокуратури в судовому засіданні 02.04.2024 просив суд відмовити в клопотанні представника відповідача про призначення у справі судової земельно - технічної експертизи.

Представник позивача в судовому засіданні 02.04.2024 щодо задоволення судом клопотання представника відповідача про призначення у справі судової земельно - технічної експертизи надав заперечення.

Протокольною ухвалою від 02.04.2024 суд відмовив в задоволенні клопотання представника Олицької селищної ради про призначення у справі судової земельно - технічної експертизи та призначив розгляд справи на по суті на 07.05.2024.

Представник відповідачау судовому засіданні 07.05.2024 просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю .

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні 07.05.2024 з посиланнями на обставини, викладені у позовній заяві, докази, долучені до справи, пред`явлені позовні вимоги підтримали та просили суд позов задоволити .

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення прокурора та представників відповідача та позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Волинською обласною прокуратурою за результатами моніторингу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що 20.10.2021 Олицькою селищною радою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0721881600:06:000:1345 площею 19,3456 га за цільовим призначенням - для ведення рибного господарства.

Підставою державної реєстрації права комунальної власності на зазначену земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав зазначено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 №1423-ІХ.

На відповідній земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна - гідротехнічні споруди став Путилівський (інвентарний номер 38), який перебуває в управлінні Державного агентства меліорації та рибного господарства України та на час реєстрації права комунальної власності обліковувались на балансі Державного підприємства «Укрриба».

Відповідно до наказу Державного агентства меліорації та рибного господарства України від 13.09.2023 №338 державе майно - став Путилівський (інвентарний номер 38) передано на баланс державного підприємства «Айфіш».

Тобто, на момент реєстрації права комунальної власності 20.11.2021, так і на даний час на земельній ділянці з кадастровим номером 0721881600:06:000:1345 розташовані гідротехнічні споруди державної власності.

Згідно ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст. ст. 317, 321, 328 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

За вимогами ч. 1 ст. 117 Земельного кодексу України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 25 та пунктів 31, 54 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин; надання згоди на передачу об`єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об`єктів з комунальної у державну власність, а також щодо придбання об`єктів державної власності.

Як випливає з положень ст. ст. 83, 84 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі, зокрема, передачі їм земель державної власності.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Олицькою селищною радою прийнято рішення від 24.09.2021 №10/26 «Про прийняття у комунальну власність земельних ділянок державної власності», однак, відповідне рішення не містить переліку земельних ділянок, щодо яких вирішено питання про реєстрацію права комунальної власності.

Додатково судом встановлено, що Волинською обласною державною адміністрацією не видавались розпорядження про передачу у комунальну власність спірної земельної ділянки, акти приймання - передачі земельної ділянки не підписувались між обласною державною (військовою) адміністрацією та Олицькою селищною радою.

Статтею 85 Водного кодексу України передбачено, що порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

Згідно з вимогами пункту «а» ст. 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України розпорядником земель водного фонду державної форми власності для рибогосподарських потреб за межами населених пунктів є обласні державні адміністрації.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-ІХ остаточно розмежовані землі державної та комунальної власності, зокрема розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, за нормами якого з дня набрання чинності цим пунктом, а саме з 27.05.2021, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Водночас, підпунктом «ґ» пункту 24 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України установлено виключення щодо земель під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності відповідно до вимог ч. 2 ст. 117 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 117 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності.

На земельній ділянці з кадастровим номером 0721881600:06:000:1345 розташовані об`єкти державної власності, а саме гідротехнічні споруди, які на підставі спільного наказу Міністерства аграрної політики та Фонду державного майна України від 06.05.2003 № 126/752 «Про передачу гідротехнічних споруд» та акту приймання-передачі гідротехнічний споруд, які не увійшли до статутного фонду ВАТ «Волиньрибгосп», затвердженого наказом Державного департаменту рибного господарства Міністерства аграрної політики від 29.07.2003 № 210, передано до сфери управління Міністерства аграрної політики України на баланс Держаного підприємства «Укрриба» із правом повного господарського відання.

На підставі наказу Державного агентства меліорації та рибного господарства від 13.09.2023 №338 «Про приймання-передачу державного майна до Державного підприємства «Айфіш» та акту приймання-передачі від 27.09.2023 зазначені гідротехнічні споруди передано з балансу Державного підприємства «Укрриба» на баланс «Державного підприємства «Айфіш».

Зокрема, на земельній ділянці з кадастровим номером з кадастровим номером 0721881600:06:000:1345 площею 19,3456 га розташовано гідротехнічні споруди став Путилівський (інвентарний номер 38), до складу якого входять виросний став №5 та виросний став №6..

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Волинській області спірна земельна ділянка розташована за межами населених пунктів Олицької селищної ради.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про аквакультуру» гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми - об`єкти нерухомого майна державної власності (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно- осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.

Згідно ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, гідротехнічні споруди є нерухомим майном, так як переміщення їх є неможливим без зміни їх призначення.

Органом, уповноваженим управляти вказаним майном, є Державне агентство меліорації та рибного господарства України, а балансоутримувачем - ДП «Укрриба».

У 2017 році працівниками ДП «Укрриба» разом з представниками Регіонального відділення ФДМУ по Волинській області проведено обстеження використання зазначеного державного нерухомого майна, за результатами якого було складено відповідний акт № 35.

За інформацією Державного підприємства «Айфіш», Державного підприємства «Укрриба» та Управління забезпечення реалізації повноважень у Волинській області Регіонального відділення Фонду державного Майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях гідротехнічні споруди, що розташовані на спірній земельній ділянці знаходяться у позадоговірними відносинах.

Спірна земельна ділянка водного фонду з кадастровим номером 0721881600:06:000:1345 площею 19,3456 га перебуває в оренді Дочірнього підприємства «Рибгосп «Цумань» на підставі договору оренди землі від 15.08.2011, укладеного між Ківерцівською районною державною адміністрацією та ДП «Рибгосп «Цумань».

Передача в оренду зазначеної земельної ділянки здійснювалась органом державної влади, який від імені держави розпорядився земельною ділянкою на час перебування її у державній власності, тому даний позов не вплине на права та обов`язки орендаря земельної ділянки.

Водночас, у договорі зазначено, що земельна ділянка передається в оренду зі спорудами.

Крім того, з витягу з Державного земельного кадастру від 08.04.2015 №НВ-0701361002015 вбачається, що на спірній земельній ділянці розташовані гідротехнічні споруди на площі землі 1,6780 гектара.

Олицькою селищною радою Луцького району всупереч вимогам ст. 19 Конституції України, ст. ст. 25, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст. ст. 83, 84, 117, підпункту «ґ» пункту 24 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України поза межами повноважень та поза волею власника прийнято з державної у комунальну власність земельну ділянку водного фонду 0721881600:06:000:1345 площею 19,3456 гектарів.

Таким чином, право комунальної власності на спірну земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно неправомірно.

Згідно із ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори, правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь- яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об`єкти установлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.

У разі незаконного вибуття об`єктів у комунальну власність відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 ЦК України визначено, що держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ч. 1 ст. 170 ЦК України).

Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (ч. 2 ст. 326 ЦК України).

За приписами ст. 317 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Відповідно до ст. 326 цього ж Кодексу у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена в п.4.26 постанови від 19.09.2019 у справі №906/1063/18).

Негаторний позов подається у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном. Отже, предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена в п.47 постанови від 15.10.2019 у справі №902/1003/17).

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Якщо ж на час подання позову порушення припинилися, то й відпадає підстава для пред`явлення негаторного позову.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення (постанова Вищого господарського суду України від 07.06.2016 у справі №907/810/15).

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.05.2015 у справі № 6-92цс15, у якій зазначено, що передбачений статтею 391 ЦК України спосіб захисту - усунення перешкод у здійсненні власником прав користування та розпорядження своїм майном, підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.

На спірній земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна, які перебувають у власності держави, що відповідно до ст.ст. 117, 120, п. 24 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України відносить її до земель державної власності.

Державна реєстрація права комунальної власності на земельну ділянку кадастровим номером 0721881600:06:000:1345 перешкоджає державі в особі обласної державної адміністрації реалізовувати своє право на користування та розпорядження земельною ділянкою.

Окрім того, за ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно зі ст. 1213 ЦК України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19), від 7 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19).

Таким чином, Олицька селищна рада зобов`язана повернути Волинській обласній військовій (державній) адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 0721881600:06:000:1345 площею 19,3456 гектарів.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав, вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Зміст цієї правової норми свідчить про те, що допускаються такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому, позовні вимоги про скасування державної реєстрації речового права не можуть бути звернені до державного реєстратора (приватного нотаріуса). Державний реєстратор (приватний нотаріус) зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі, чи не був залучений.

Суд звертає увагу, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

Дана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц (пункт 72), від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 (пункт 36), від 16.01.2019 у справі № 755/9555/18 (пункт 25), від 21.08.2019 у справі № 805/2857/17-а, від 22.01.2020 у справі № 587/2326/16-ц (пункт 24).

Окрім того, даний спір має приватноправовий характер, оскільки оскарження рішення про державну реєстрацію права власності земельної ділянки безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права власності цієї ж земельної ділянки. З огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 04.04.2018 у справі № 817/1048/16, від 18.04.2018 у справі № 804/1001/16, від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 23.01.2019 у справі № 821/1297/17 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.

На час пред`явлення даного позову згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка площею 19,3456 га з кадастровим номером 0721881600:06:000:1345 зареєстрована на праві комунальної власності за Олицькою селищною радою (код ЄДРПОУ 04333879).

Державна реєстрація проведена на підставі рішення державного реєстратора Городищенської сільської ради Олімпіюка С.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.10.2021, індексний номер 61079558.

Оскільки, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника - державу в особі Волинської обласної військової (державної) адміністрації.

Враховуючи положення статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», для забезпечення державі дійсної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки, прокурор звертається до суду з даним позовом з ефективним способом захисту порушеного права, а саме: скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку площею 19,3456 га з кадастровим номером 0721881600:06:000:1345 , що розташована за межами населених пунктів Олицької селищної ради Луцького району, за Олицькою селищною радою на підставі рішення державного реєстратора Городищенської сільської ради Олімпіюка С.В. від 22.10.2021, індексний номер 61079558.

Згідно зі ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 53 ГПК України, ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999 з метою представництва інтересів держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою) у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно зі ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення ї економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави.

Окрім цього, згідно з приписами ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За таких обставин, охорона та використання земель, зокрема державної форми власності, також становить державний інтерес, оскільки протиправне заволодіння державними землями суперечить основним принципам та засадам використання земель, закріпленим у Конституції України.

Звертаючись з позовом до суду, прокурор обрав такий спосіб захисту, який може відновити порушені інтереси держави та попередити загрозу порушення права на землі державної власності.

Представник відповідача заперечуючи позовні вимоги, вказує на невірно обраний прокурором спосіб захисту, зокрема, стверджує, що у даному випадку належним способом захисту є віндикаційний позов з вимогою про витребування земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 56)).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 90), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 68)).

Серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей 387 - 388 ЦК України (віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 ЦК України (негаторний позов).

Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності (на правах володіння, користування та розпорядження) індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа останнім, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна (відновив володіння майном), до будь-якої особи про усунення перешкод (шляхом повернення майна, виселення, демонтажу самочинного будівництва тощо), які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Право володіння - це забезпечена законом можливість фактичного панування над річчю, утримання її у сфері свого господарювання.

На спірній земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна, які відповідно до доданих до позовної заяви доказів та Закону України «Про аквакультуру» перебувають у державній власності. Такі об`єкти є невід`ємними від земельної ділянки, що зумовлюється принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та об`єкту нерухомого майна, що на ній розташований.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», ч. 2 ст. 117, п. 24 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України закріплено єдність права власності держави на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна державної власності.

Отже, заволодіння органом місцевого самоврядування земельною ділянкою державної власності (перехід до такого органу володіння землею), на якій розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать державі, є неможливим, що виключає можливіть пред`явлення віндикаційного позову.

Таким чином, реєстрацію права комунальної власності на такі землі слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов.

Крім того, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності держави в особі Волинської обласної державної адміністрації на спірну земельну ділянку було зареєстровано з 19.01.2015.

Існування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право комунальної власності Олицької селищної ради на спірну земельну ділянку перешкоджає власнику зазначеної земельної ділянки здійснювати користування та розпорядження майном.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення пред`явлених прокурором позовних вимог, оскільки, прокурор, пред`явивши вимогу про повернення земельної ділянки, вірно обрав спосіб захисту. Водночас, вимога про скасування державної реєстрації права комунальної власності відповідає способам захисту, визначеним ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»..

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яківона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог на підставі ст. 129 ГПК України на відповідача слід покласти судові витрати у справі, пов`язані з оплатою судового збору.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Усунути перешкоди Волинській обласній військовій адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельної ділянки водного фонду шляхом зобов`язати Олицьку селищну раду Луцького району (вул.Замкова,17, смт Олика, Луцький р-н, 45263, код ЄДРПОУ 04333879) повернути Волинській обласній військовій адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 0721881600:06:000:1345 площею 19,3456 га.

3. Скасувати державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0721881600:06:000:1345 площею 19,3456 га, зареєстрованого за Олицькою селищною радою (вул.Замкова,17, смт Олика, Луцький р-н, 45263, код ЄДРПОУ 04333879) .

4. Стягнути з Олицької селищної ради (вул.Замкова,17, смт Олика, Луцький р-н, 45263, код ЄДРПОУ 04333879) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) 5 368,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено

20.05.2024

СуддяМ. С. Шум