Рішення

від 16.05.2024 по справі 906/409/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/409/24

Господарський суд Житомирської області у складі судді Прядко О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Зоренка О.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: Гладкий Р.В., ордер серії АІ №1580048 від 09.04.2024;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Яроша Анатолія Олександровича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕЙДЕР ТРАСТ"

про стягнення 183000,00 грн

Процесуальні дії по справі. Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Фізична особа-підприємець Ярош Анатолій Олександрович звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕЙДЕР ТРАСТ" про стягнення 183000,00 грн, з яких 120000,00 грн попередньої оплати за непоставлений товар та 63000,00 грн неустойки у вигляді пені.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач в порушення умов договору про поставку та купівлю товару №13/10/1 від 13.10.2023 не поставив позивачу у встановлений строк товар, зазначений у специфікації.

Ухвалою суду від 17.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 16.05.2024.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, будь-яких заяв із зазначенням поважних причин неявки останнього, клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи без його участі не подав, правом подання відзиву на позовну заяву не скористався. Про дату, час та місце судового засідання відповідач повідомлявся завчасно та належним чином шляхом надіслання копії ухвали суду від 17.04.2024 за його місцезнаходженням та на адресу електронної пошти, зазначені у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.16-17, 36). Будь-які інші адреси відповідача суду невідомі, заяв про зміну його місцезнаходження суду не надходило.

Ухвалу суду від 17.04.2024 в електронному вигляді доставлено до електронної скриньки відповідача 17.04.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.33 на звороті), а копія ухвали, надіслана на юридичну адресу останнього, повернулася суду без вручення адресату з позначкою відділення поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання» та проставленим відбитком календарного штемпеля 03.05.2024 (а.с.34-35).

Виходячи зі змісту ст.ст.120, 242 ГПК України, п.п.11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечують адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення і, відповідно, ознайомлення із судовим рішенням.

Неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі №923/441/17).

Відповідач також мав можливість ознайомитися з ухвалами суду у справі №906/409/24 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень", та з інформацією про розгляд даної справи на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі "Інтернет".

Окрім того, відповідач як юридична особа із введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» зобов`язаний був зареєструвати свій електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд», створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи, відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17.08.2021 №1845/0/15-21. Однак, як встановлено судом, ТОВ "ХЕЙДЕР ТРАСТ" не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» (а.с.31).

З огляду на викладене та приписи ч.6 ст.242 ГПК України, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Враховуючи те, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а неявка представника відповідача та неподання ним відзиву не перешкоджають розгляду справи, підстави для відкладення судового засідання та оголошення в ньому перерви відсутні, враховуючи положення ст.ст.248, 252 ГПК України про строки та особливості розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами, згідно з ч.9 ст.165, ст.202 ГПК України.

Представник позивача підтримав позовні вимоги за предметом та підставами позову, просив задовольнити їх у повному обсязі та стягнути з відповідача судові витрати у вигляді сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, при цьому додатково заявив про стягнення витрат за участь адвоката у даному судовому засіданні, докази понесення яких будуть надані в межах строку, встановленого ч.8 ст.129 ГПК України.

У засіданні 16.05.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст.240 ГПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

13.10.2023 між ФОП Ярошем А.О. (позивач, покупець) та ТОВ «ХЕЙДЕР ТРАСТ» (відповідач, постачальник/продавець) укладено договір про поставку та купівлю товару №13/10/1 (далі - договір) (а.с.7-9), згідно з п.п.1.1, 1.2 якого 1 постачальник зобов`язується поставити покупцю товар/продукцію, зазначений в специфікації, а покупець - прийняти і оплатити такий товар, в комплектності, асортимент та за ціною згідно з даним договором, та кількості, зазначеній у специфікації до цього договору, що є невід`ємною його частиною. Приймання товару здійснюється на підставі фактичних даних якості і кількості, з урахуванням особливостей, передбачених умовами цього договору.

Постачальник зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти у власність товар, а саме: Кабіна Mercedes Atego 1224, стан б/у, першої комплектності, гарантія 180 днів з дня поставки (далі - товар) згідно передбачених умов цього договору. Товар, який поставляється постачальником, повинен відповідати договору, специфікаціям до договору, технічним вимогам заводу-виробника товару, супровідної (технічної) документації (п.1.3 договору).

Відповідно до п.1.6 договору, оплата товару відбувається після отримання покупцем відповідного рахунку протягом З (трьох) банківських днів з дати отримання такого рахунку.

Приймання товару здійснюється на умовах, вказаних покупцем, а саме протягом 10 (десяти) днів після отримання передоплати на розрахунковий рахунок продавця (п.2.2 договору).

Згідно з п.п.3.1-3.3 договору, загальна сума договору визначається загальною сумою усіх специфікацій, що є невід`ємною частиною цього договору. Загальна вартість договору, змінюється пропорційно кількості фактично поставленого товару з розрахунку його ціни. Вартість тари, упакування та маркування товару входить у суму договору. Загальна вартість товару складає 120000,00 грн.

За умовами п.п.4.1-4.2 договору, розрахунки за цим договором здійснюються шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної. При надходженні грошових коштів на поточний рахунок постачальника від покупця, сторони обумовлюють, що в будь-якому випадку вони надходять в рахунок оплати товару, що поставляється постачальником по цьому договору. Оплата здійснюється в розмірі 100% передоплати на поточний рахунок продавця.

Товар вважається поставленим покупцю з дати підписання сторонами акту прийому - передачі товару (дата поставки товару), видаткової накладної, товарно-транспортної накладної (п.5.1 договору). Зобов`язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі товару в розпорядження покупця в місці призначення поставки. Зобов`язання покупця вважаються виконаними з моменту прийняття і оплати поставленого товару (дата списання грошових коштів з рахунку покупця) (п.5.3 договору).

Згідно з п.6.1 і п.6.2 договору, покупець зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати за поставлений товар, приймати поставлений товар згідно з умовами цього договору, а постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару у строки, встановлені цим договором, забезпечити належне оформлення та комплектність товаросупроводжувальних документів.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що при порушенні строків поставки товару постачальник сплачує покупцеві неустойку у вигляді пені, у розмірі 0,5% від вартості непоставленого вчасно товару, за кожний день прострочення.

Цей договір може бути скріплений печатками сторін, набирає чинності з дня його підписання обома сторонами і діє 13 жовтня 2024 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання (п.11.1 договору).

Відповідно до специфікації №1 від 13.10.2023 до договору, відповідач зобов`язався поставити позивачу товар - Кабіна Mercedes Atego 1224, стан б/у, першої комплектності, гарантія 180 днів з дня поставки, у кількості 1 шт., загальною вартістю 120000,00 грн, в т.ч. ПДВ 20000,00 грн, за адресою: м. Київ, вул. Велика Кільцева, 98а. Термін поставки - 10 робочих днів після оплати на розрахунковий рахунок продавця (а.с.9 на звороті - 10).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач виставив позивачу рахунок на оплату №28 від 13.10.2023 на суму 120000,00 грн (а.с.11), які останнім сплачено у повному обсязі, згідно з платіжними інструкціями №00000075 від 13.10.2023 на суму 60000,00 грн, №00000076 від 16.10.2023 на суму 39000,00 грн, №00000079 від 20.10.2023 на суму 21000,00 грн (а.с.12-14).

Однак всупереч умовам договору товар позивачу поставлено не було.

29.11.2023 на офіційну електронну пошту ТОВ «ХЕЙДЕР ТРАСТ», зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач надіслав вимогу про повернення оплати за договором №13/10/1 від 13.10.2023 та сплату неустойки (а.с.15-16), яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.

За наведених обставин, оскільки відповідач у добровільному порядку не виконав взяті на себе договірні зобов`язання, позивач звернувся з позовом про стягнення 120000,00 попередньої оплати і 63000,00 грн пені в судовому порядку.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 ГК України).

Положеннями ст.ст. 626, 627, 628, 629 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст.ст.662, 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ч.1 ст.664 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст.ст.526, 525 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні положення містяться і в ГК України. Так, ст.193 ГК України передбачено, зокрема, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Судом встановлено, що договір про поставку та купівлю товару №13/10/1 від 13.10.2023 укладено належним чином, підписано сторонами та скріплено їх печатками, доказів розірвання договору чи визнання його недійсним у передбаченому чинним законодавством України порядку матеріали справи не містять, отже такий є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за договором у встановлений строк не виконав. Отримавши 20.10.2023 передоплату за товар у повному обсязі, відповідач зобов`язаний був, відповідно до п.2.2 договору та специфікації №1 від 13.10.2023, поставити позивачу товар протягом 10 робочих днів після оплати на розрахунковий рахунок, тобто до 03.11.2023. Однак доказів передачі позивачу товару, а саме: акта прийому - передачі товару, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, передбачених п.5.1 договору, матеріали справи не містять.

Відповідач в ході розгляду справи жодних документально обґрунтованих заперечень на спростування наведених позивачем підстав позову та заявлених вимог суду не надав.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.13 та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Положеннями ст.ст.76, 77, 79, 86 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять її у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у дослідженні доказів, надати пояснення, обґрунтувати переконливість поданих доказів та позицій у справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Станом на час розгляду справи відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів передачі позивачу товару чи повернення йому попередньої оплати суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 120000,00 грн попередньої оплати є правомірними, обґрунтованими, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а відтак підлягають задоволенню у цій частині у повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 63000,00 грн за період з 31.10.2023 до 12.02.2024 суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями, згідно з ч.1 ст.230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Пунктом 7.2 договору передбачено, що при порушенні строків поставки товару постачальник сплачує покупцеві неустойку у вигляді пені, у розмірі 0,5% від вартості непоставленого вчасно товару, за кожний день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, наведений у позовній заяві, суд встановив, що позивач неправильно визначив дату початку періоду нарахування, оскільки, як встановлено вище, відповідач зобов`язаний був поставити товар до 03.11.2023, а відтак нарахування слід починати з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, тобто з 04.11.2023, а не з 31.10.2023.

Здійснивши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ІПС «LIGA 360» власний перерахунок пені за період з 04.11.2023 до 12.02.2023 на суму 120000,00, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягають 60600,00 грн пені, в решті суми 2400,00 грн слід відмовити як безпідставно нарахована.

Враховуючи вищевстановлені обставини та дослідивши у повній мірі наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку задовольнити позов частково, стягнути з відповідача на користь позивача 120000,00 грн попередньої оплати та 60600,00 грн пені; в іншій частині позову відмовити.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з ч.1, п.1 ч.3 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.2 ч.1); інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.3 ч.4).

Згідно з приписами ч.ч.1-3 ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З матеріалів справи слідує, що правову допомогу ФОП Ярошу А.О. надавав адвокат Гладкий Руслан Вікторович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №6817/10 від 05.09.2018), повноваження та обсяг прав якого підтверджуються ордером на надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1580048 від 09.04.2024, виданим адвокатським бюро «Руслана Гладкого» (а.с.25-26).

23.11.2023 між Адвокатським бюро «Руслана Гладкого» (далі - адвокатське бюро) та ФОП Ярошем А.О. (далі - замовник) було укладено договір про надання правничої допомоги №б/н (далі - договір від 23.11.2023) (а.с.20-21), згідно з п.1.1 якого за цим договором адвокатське бюро зобов`язується, в порядку та на умовах, визначених цим договором, надати замовнику правову допомогу за його запитом (надалі - послуги), а замовник зобов`язується оплатити надані послуги.

Види правничої допомоги визначено у п.2.2 договору від 23.11.2023.

Відповідно до п.п.4.1, 4.4 договору від 23.11.2023, вартість послуг, наданих адвокатським об`єднанням та зазначених в п.2.2 даного договору, визначається сторонами в рахунку на оплату, сформованому на підставі домовленостей між сторонами, з урахуванням кількості затраченого часу або орієнтовної кількості часу, який має бути затрачено у майбутньому, без ПДВ. На підтвердження факту надання адвокатським бюро замовнику послуг відповідно до умов цього договору складається акт про надані послуги.

Згідно акта надання послуг №231 від 30.11.2023, адвокатським бюро на підставі договору від 23.11.2023 надано позивачу послугу з підготовки позовної заяви на суму 7000,00 грн та виставлено рахунок на оплату №231 від 23.11.2023 (а.с.22, 23), який було сплачено замовником у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією №00000083 від 23.11.2023 (а.с.24).

Відповідно до положень ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Разом із тим, згідно з ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).

Матеріалами справи підтверджено факт отримання позивачем адвокатських послуг та понесення ним витрат на їх оплату в сумі 7000,00 грн.

Відповідач зі свого боку не подав до суду клопотання про зменшення розміру заявлених позивачем витрат на правову допомогу, доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, нерозумність, нереальність такого розрахунку або про неналежність послуг адвоката до цієї справи.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч.ч.5 та 6 ст.137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності (такий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Враховуючи викладене, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем витрати на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн є співмірними зі складністю даної справи і наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критеріям обґрунтованості та розумності їхнього розміру.

Поряд із цим, приймаючи до уваги висновок суду про часткове задоволення позову, судові витрати, відповідно до п.2 ч.1 і п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме судовий збір в сумі 2988,29 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6908,20 грн.

Суд зазначає, що питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в частині стягнення витрат за участь адвоката у цьому судовому засіданні станом на момент ухвалення даного рішення судом не розглядається у зв`язку з відсутністю доказів їх понесення позивачем.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕЙДЕР ТРАСТ" (вул. Вільський шлях, буд. 14, офіс 17, м. Житомир, Житомирська обл., 10020, код ЄДРПОУ 44128341) на користь Фізичної особи-підприємця Яроша Анатолія Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 120000,00 грн попередньої оплати, 60600,00 грн пені, 2988,29 грн судового збору та 6908,20 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 20.05.24

Суддя Прядко О.В.

Друк:

1 - у справу,

2 - позивачу на ел.пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; представнику позивача до ел.кабінету;

3 - відповідачу (рек.) + на ел.пошту: heidertrustua@gmail.com.