Рішення

від 20.05.2024 по справі 908/770/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/49/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2024 Справа № 908/770/24

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом: Концерну «Міські теплові мережі», м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «РОТОР АВТО», м. Запоріжжя

про стягнення суми 2602,43 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (документ сформований в системі «Електронний суд») Концерну «Міські теплові мережі» про стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «РОТОР АВТО» суми 2602,43 грн заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/770/24. Присвоєно справі номер провадження 9/49/24. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу запропоновано надати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше ніж у строк до 18.04.2024.

Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у повній заяві, які мотивовані, зокрема, наступним. ТОВ «РОТОР АВТО» орендувало нежитлове приміщення №49 першого поверху (літ. А-13), в будинку 82 по вул. Патріотична на підставі договору оренди нерухомого майна №498/1 від 31.01.2020. Відповідно до п. 11.1 договору №498/1 від 31.01.2020 строк дії договору з 31.01.2020 до 31.12.2022 (2 роки 11 місяців). Орендоване приміщення знаходиться у житловому будинку. Незважаючи на відсутність укладеного між сторонами договору, Концерн «МТМ» у період з січня 2020 по квітень 2020 відпустив відповідачу теплову енергію до вказаного приміщення № 49. Позивачем був сформований та наданий споживачу рахунок на оплату спожитої послуги, який надсилався засобами поштового зв`язку. Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку, в якому знаходиться приміщення відповідача, підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону. Відповідач не виконав свої обов`язки по сплаті за надану послугу в указаний період, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість у розмірі 2602,43 грн, яка заявлена позивачем до стягнення. Позов обґрунтовано ст.ст. 11, 15, 16, 258, 509, 525, 629, 712 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 193, 222 ГК України, Законом України «Про теплопостачання», Правилами користування теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за №1198.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив не подав. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило. Про розгляд справи повідомлений належний чином.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

В ч. 1 ст. 7 та ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з відомостями (витяг) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою місцезнаходження відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «РОТОР АВТО» є: 69032, м. Запоріжжя, вул. Лівобережна, буд. 14, кв. 42.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 27.03.2024 була направлена відповідачу - ТОВ «РОТОР АВТО» на зареєстровану адресу місцезнаходження. Разом з тим, зазначена ухвала 04.04.2024 повернута підприємством поштового зв`язку до господарського суду без вручення адресату з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

З положень ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України слідує, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, Касаційний господарський суд, здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Верховний Суд у вказаній постанові також зазначив, що встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Позивач Концерн «Міські теплові мережі» є суб`єктом природної монополії відповідно до положень Закону України «Про природні монополії» та за приписами статті 19 Закону України «Про теплопостачання» як монополіст не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

Концерн «Міські теплові мережі» діє на підставі Статуту. Основною метою діяльності Концерну «Міські теплові мережі» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ та організацій, її збут та інше.

Позивачем до позовної заяви додана копія Договору № 498/1 оренди нерухомого майна по вул. Патріотичній, 82 від 31.01.2020, за умовами якого Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (орендодавець), КП «ВРЕЖО №7» (балансоутримувач) передали ТОВ «РОТОР АВТО» (орендар) в строкове платне користування комунальне майно нежитлове приміщення №49 першого поверху (літ. А-13) площею 46,3 кв.м. в будинку №82 по вул. Патріотичній у строк до 31 грудня 2022 року. Факт передачі нерухомого майна орендарю в строкове користування підтверджено, зокрема, підписаним учасниками правочину Актом прийому-передачі від 31.01.2020. Також до позову додана копія Акту прийму-передачі від 29.05.2020, відповідно до якого ТОВ «РОТОР АВТО» повернуло орендодавцю та балансоутримувачу об`єкт оренди (нежитлове приміщення №49 першого поверху (літ. А-13) площею 46,3 кв.м. в будинку №82 по вул. Патріотичній).

У позові позивачем зазначено, що договір між сторонами укладено не було, послуги з теплопостачання на об`єкт відповідача надавалися в період з січня 2020 (з 31.01.2020) по квітень 2020. При цьому облік відпущеної теплової енергії здійснювався по особовому рахунку № 204444.

Матеріали справи свідчать, що Концерном «МТМ» 30.11.2021 складений Акт приймання-передачі теплової енергії за період з січня 2020 (з 31.01.2020) по квітень 2020, на оплату наданих послуг виставлений рахунок на загальну суму 2602,43 грн.

У зв`язку з відсутністю оплати з боку споживача, позивач 14.02.2024 направив відповідачу вимогу б/н від 13.02.2024 про термінове вирішення питання щодо погашення заборгованості у сумі 2602,43 грн.

Вимога залишена відповідачем без реагування, сума боргу в добровільному порядку не погашена.

Зазначене стало підставою для звернення позивача з позовом до суду, за яким відкрито провадження у даній справі.

Проаналізувавши норми чинного законодавства та фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 3, 4 Закону України «Про теплопостачання» від 02.05.2005 №2633-IV, відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

У статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017 визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (надалі Закон), індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.

Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (ст. 1, ч. 2 ст. 6 Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

За змістом ч. 2 ст. 7, ч. 2 ст. 8 Закону, індивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Виконавець комунальної послуги зобов`язаний, зокрема: забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до положень ч.ч. 2, 3, 6 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Зазначені положення кореспондуються з пунктами 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією; споживач зобов`язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.

У статті 24 Закону України «Про теплопостачання» встановлені права та обов`язки споживача теплової енергії і, зокрема, обов`язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

З огляду на викладені норми права, поставка теплової енергії без договору не допускається.

Між тим, взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії відповідно до пунктів 1-2, 4 Правил користування тепловою енергією визначаються і в тому випадку, коли такий договір відсутній, оскільки вони є обов`язковими для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.

З аналізу положень зазначених Правил, зокрема, пункту 44, вбачається, що термін споживач застосовується в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання.

Відповідно до частини шостої статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

У постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 25.03.2019 року у справі № 910/12510/17 викладено правовий висновок, відповідно до якого: «укладення договору з теплопостачання відповідно до статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил користування тепловою енергією, є не правом споживача послуг, а його обов`язком. А сам лише факт не укладення такого договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від сплати за фактично спожиту теплову енергію в спірний період».

Отже, навіть за відсутності договору, втім при належному підтвердженні матеріалами справи факту її постачання споживачу, останній не звільняється від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 7128916/17-ц, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення від оплати послуг у повному обсязі.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №904/2238/17, від 16.10.2018 у справі №904/7377/17, споживач, який фактично споживає теплову енергію, не вчинивши дій з відключення від послуг теплопостачання відповідно до Правил користування тепловою енергією, не може бути звільнений від оплати вартості спожитої теплової енергії, як особа, що допустила господарське правопорушення у відносинах теплопостачання.

Зі змісту договору оренди нерухомого майна №498/1 від 31.01.2020 слідує, що об`єкт оренди розташований на першому поверсі будинку, тобто система опалення приміщення, яким користувався відповідач у спірний період, є невід`ємною складовою централізованої системи теплопостачання житлового будинку, в якому воно розташоване. Тому при подачі теплової енергії в централізовану систему опалення будинку в опалювальні періоди одночасно опалювалось приміщення орендоване відповідачем.

Законодавство, яке регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії, пов`язує обов`язок споживача сплатити вартість теплової енергії з фактом її споживання. Отже при підрахунку теплоспоживання необхідно враховувати, в тому числі, тепловиділення в приміщенні від поверхонь прокладених трубопроводів (стояків, підводок до приладів тощо), що знаходяться у приміщенні з приладами обліку або без них. Таким чином, якщо навіть у приміщенні відсутні опалювальні прилади, але є стояки, підводки до приладів, споживач повинен сплачувати за фактичне тепло, яке виділяється від зазначених трубопроводів.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Згідно з положеннями ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Концерн «Міські теплові мережі» (позивач у справі) діє на підставі Статуту. Основною метою діяльності Концерну «Міські теплові мережі» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ та організацій, її збут та інше.

Концерн «Міські теплові мережі» є суб`єктом природної монополії відповідно до положень Закону України «Про природні монополії» та за приписами статті 19 Закону України «Про теплопостачання» як монополіст не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

Згідно з ч.1 ст.275 та ч.6 ст.276 Господарського кодексу України, споживач (абонент) зобов`язаний оплачувати прийняту енергію. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Відповідно до пункту 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 року № 633, чинної з 30 серпня 2017 року) розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (абз. 9 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання»).

Оскільки нежитлове приміщення, яке перебувало в оренді відповідача у спірний період (з 31.01.2020 по квітень 2020), має спільне з житловим будинком підключення до теплової мережі позивача (іншого відповідачем не доведено), факт отримання теплоносія в період опалювального сезону підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального періоду 2019-2020 у м. Запоріжжя, які оприлюднені на офіційному сайті Запорізької міської ради, актом приймання-передачі та рахунком за спожиту теплову енергію.

Таким чином позивач виконав свої зобов`язання щодо надання послуг з централізованого опалення, а відповідач, в свою чергу, зобов`язаний оплатити надані послуги.

Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів здійснення оплати за спожиту у спірний період теплову енергію в заявленому позивачем розмірі суду не надав.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до положень статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РОТОР АВТО», код ЄДРПОУ 42844610 (69032, м. Запоріжжя, вул. Лівобережна, буд. 14, кв. 42) на користь Концерну «Міські теплові мережі», код ЄДРПОУ 32121458 (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд. 137; розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , Філія АТ «Укрексімбанк» у м. Києві, МФО 322313) суму 2602 (дві тисячі шістсот дві) грн 43 коп. заборгованості.

Стягнути з Товариства з обмеженою «РОТОР АВТО», код ЄДРПОУ 42844610 (69032, м. Запоріжжя, вул. Лівобережна, буд. 14, кв. 42) на користь Концерну «Міські теплові мережі», код ЄДРПОУ 32121458 (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд. 137; р/р № НОМЕР_2 , ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478) суму 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 20.05.2024.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва