Рішення

від 12.04.2024 по справі 910/965/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.04.2024Справа № 910/965/24

За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс"

про стягнення 69 318,00 грн.

Суддя Мельник В.І.

за участю секретаря судового засідання Федорової О.В.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання

Суть спору:

Акціонерне товариство "Українська залізниця"подало на розгляд Господарського суду міста Києва позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс" про стягнення 69 318,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, за договором поставки № ЦЗВ-03-02923-01 від 31.07.2023 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 відкрито провадження у справі № 910/965/24.

Ухвалою суду від 22.03.2023 відкладено розгляд справи на 12.04.2024.

В судове засідання 12.04.2024 представник позивача з`явився, підтримав позов та надав свої усні пояснення по суті спору.

В судове засідання 12.04.2024 представник відповідача не з`явився.

В судовому засіданні 12.04.2024 винесено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом з`ясовано наступне.

31.07.2023 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Укрзалізниця", як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс", як постачальником, був укладений договір поставки № ЦЗВ-03-02923-01 (далі - договір).

Умовами пункту 1 договору постачальник взяв на себе зобов`язання поставити та передати у власність покупцю товар: частини залізобетонних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху (запасні частини до систем кондиціювання повітря пасажирських вагонів), а покупець прийняти та оплатити товар, кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробник якого вказується в специфікації, що є невід`ємною частиною договору, на умовах, які викладені у договорі.

Кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробник товару визначаються у Специфікації до цього договору (пункт 1.3 договору)

Відповідно до пункту 4.1 договору постачальник здійснює поставку товару автомобільним транспортом на умовах СРТ (перевезення сплачено до…) пункт призначення - згідно рознарядки покупця відповідно до "Інкотермс" у редакції 2020 року.

Поставка Товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Строк поставки товару - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем. Місце поставки згідно рознарядки покупця (пункт 4.2. договору).

Згідно з пунктом 4.5 сторони домовились, що рознарядка покупця на товар направляється ним постачальнику в один з таких способів: на поштову адресу постачальника, зазначену в договорі (листом оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення); вручається уповноваженому представнику постачальника під розпис; шляхом відправлення на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому договорі) сканкопії відповідної рознарядки форматі PDF або будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця.

Відповідно до пункту 7.2 договору оплата за кожну партію поставленого товару за цим договором проводиться покупцем на 10 (десятий) банківський день з дати оформлення та реєстрації податкової накладної, у відповідності до вимог законодавства України, відповідно до рахунку-фактури на поставку товару, обумовлену згідно з пунктом 4.2. цього договору при наявності документів, зазначених у пункті 5.4 цього договору.

На виконання умов 20.10.2023 Залізниця направила на електронну адресу відповідача (vagonservice@gmail.com) та 23.10.2023 засобами поштового зв`язку письмову рознарядку від 20.10.2023 № ЦЗВ- 20/3992 щодо готовності прийняти партію товару: запасні частини до систем кондиціювання повітря пасажирських вагонів на загальну суму 462 119, 98 грн. з ПДВ. Згідно умов пункту 4.2 договору кінцевою датою поставки Товару за рознарядкою від є 19.11.2023 включно.

Партію товару на загальну суму 462 119, 98 грн. протягом строку дії рознарядки не поставлено, товар поставлено 05.12.2023, що підтверджується товарно - транспортною накладною від 05.12.2023 № 199 та видатковою накладною від 05.12.2023 № 201.

Таким чином, відповідачем було неналежно виконано свої зобовязання за договором, чим порушено вимоги п.1.1 та 4.2 договору. Згідно п.9.3.1 договру передбачено, що при порушенні строку постачання постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.2 договору.

07.12.2023 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія із вимогою про сплату штрафних санкцій (штраф) у розмірі 69 318, 00 грн. Вказана претензія не була отримана Товариством за своєю юридичною адресою та засобами поштового зв`язку була повернута Залізниці у зв`язку із закінченням терміну зберігання .

Оскільки вказані претензія залишена без виконання, Залізниця звернулась із цим позовом до суду, в межах якого просила суд стягнути 69 318, 00 грн. штрафу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, щодо позову господарський суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільний кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписи вказаної статті кореспондуються із нормами статті 712 ЦК України. Частиною 2 якої передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штраф, пеня), як то передбачено статтями 549, 611 ЦК України.

Приписами статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Частиною 1 статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частин 1, 2 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" (далі - Закон) передбачено, що цей закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Підпунктом 9.3.1. пункту 9.3 договору передбачено, що при порушенні строків постачання постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15 % від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених пунктом 4.2. цього договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суд здійснив перерахунок заявлених Залізницею сум штрафних санкцій, та дійшов висновку про те, що до стягнення з відповідача підлягає стягненню штраф в заявленому розмірі, тобто 69 318, 00 грн. штрафу.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вище встановлені обставини, приписи ст.74, 76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судом встановлено, що відповідач є таким, що порушив договірні зобов`язання з поставки товару за рознарядкою позивача у строк, який погоджений у договорі, розрахунок штрафу є арифметично правильним, то позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у сумі 69 318, 00 грн. є обґрунтованими.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Укрзалізниця" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс" штрафу 69 318,00 грн.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс" (04082, місто Київ, вулиця Пріорська, будинок 21, код ЄДРПОУ 37269467) на користь Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Укрзалізниця" (03049, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 11/15, ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 40081347) штраф у сумі 69 318, 00 грн. та судовий збір у сумі 3028,00 грн.

3. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 26.04.2024.

Суддя Мельник В.І.