Рішення
від 14.05.2024 по справі 910/1392/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.05.2024Справа № 910/1392/24Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

За позовом Публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петро Лайф"

про стягнення 200 000 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Український будівельно-інвестиційний банк" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петро Лайф" з вимогою про стягнення 200 000 грн. за кредитним договором № LV/U/04-0280 від 16.07.2014.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 12.02.2024 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надав строк для реалізації сторонами процесуальних прав.

Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався, ухвалу суду від 12.02.2024 було надіслано відповідачу на адресу згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань поштовим відправленням № 0600250971670, яке повернено до суду із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання», будь-яких заяв про зміну місцезнаходження відповідача до суду не надходило.

Згідно положень ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 27.08.2015 у справі № 910/15540/15, між Публічним акціонерним товариством "Український будівельно-інвестиційний банк" (кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Петро Лайф" (позичальник) було укладено кредитний договір №LV/U/04-0280 від 16.07.2014 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого кредитодавець на положеннях та умовах цього договору відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію (відкличну), а позичальник зобов`язався використовувати кредитні кошти на цілі, зазначені у п. 2.2. цього договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, повертати банку кредитні кошти за кредитною лінією в повному обсязі та у строки, передбачені цим договором та додатковими договорами, а також виконувати інші умови цього договору та додаткових договорів.

На виконання умов кредитного договору ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк" надав позичальнику транші кредитної лінії на загальну суму 40230000,00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами № 21635 від 16.07.2014 на суму 8000000,00 грн.; № 7853 від 06.08.2014 на суму 10000000,00 грн.; № 21982 від 14.08.2014 на суму 6550000,00 грн.; № 26913 від 18.08.2014 на суму 4000000,00 грн.; №29294 від 19.08.2014 на суму 3074000,00 грн.; № 16104 від 09.09.2014 на суму 3000000,00 грн.; №36090 від 19.09.2014 на суму 2730000, 00 грн.; №43653 від 24.09.2014 на суму 3000000, 00 грн.; №29236 від 19.08.2014 на суму 1876000, 00 грн.; №21365 від 16.07.2014 на суму 6000000,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується порушення позичальником - ТОВ "Петро Лайф" договірних зобов`язань за кредитним договором №LV/U/04-0280 від 16.07.2014, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за кредитом у розмірі 26395000,00 грн. та за відсотками за користування кредитом у розмірі 4385007,22 грн. (нараховані за період з 01.07.2014 по 27.08.2015).

Частиною 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Враховуючи викладене обставини, які встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 27.08.2015 у справі № 910/15540/15, яке набрало законної сили, мають преюдиційне значення та повторного доведення не потребують.

Як зазначає позивач, станом на момент подачі цієї позовної заяви рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2015 у справі № 910/15540/15 відповідачем не виконано.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконав свої зобов`язання, а тому просить суд стягнути з відповідача 200 000 грн. заборгованості за кредитним договором №LV/U/04-0280 від 16.07.2014.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

В силу положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Як встановлено матеріалами справи відповідач, в порушення вищезазначених норм закону та умов договору, не здійснили своєчасне погашення заборгованості за кредитом у передбачені договором строки, тобто не виконали свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення заявлених 200 000 грн. заборгованості по кредиту є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Всупереч вказаним вимогам відповідач письмового відзиву на позов, жодних доказів на підтвердження обставин чи відсутності підстав для повернення спірної суми коштів не надав, стверджувань позивача не спростував.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Петро Лайф" (03039, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, будинок 42, код 39149580) на користь Публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" (01135, м. Київ, вул. Чорновола, 8, код 26547581) 200 000 (двісті тисяч) грн. боргу заборгованості за кредитом, 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення14.05.2024
Оприлюднено22.05.2024
Номер документу119128500
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань банківської діяльності кредитування забезпечення виконання зобов’язання

Судовий реєстр по справі —910/1392/24

Рішення від 14.05.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Ярмак О.М.

Ухвала від 12.02.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Ярмак О.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні