Рішення

від 17.05.2024 по справі 910/1699/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.05.2024Справа № 910/1699/24

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Альянсбудпроект»доТовариства з обмеженою відповідальністю «ТД ЄВРО СТАР»простягнення 90 416,22 грн Суддя Підченко Ю.О.Представники сторін:

без виклику.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянсбудпроект» (далі також - позивач, ТОВ «Альянсбудпроект») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Євро Стар» (далі також - відповідач, ТОВ «ТД Євро Стар») про стягнення заборгованості за договором поставки № 1112 від 11.12.2023 в розмірі 90 416, 22 грн.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 відкрито провадження у справі № 910/1699/24, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

15.03.2024 позивач долучив додаткові пояснення та докази понесених витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Так, ухвала суду про відкриття була доставлена відповідачу в його електронний кабінет в системі «Електронний суд» 20.02.2024.

Окрім того, суд зауважує, що ухвала суду про відкриття провадження у даній справі була офіційно оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень - на сайті за посиланням https://reyestr.court.gov.ua, а також знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет на інших відповідних веб-сайтах.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище припису ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД ЄВРО СТАР» (як постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянсбудпроект» (як покупцем) було укладено договір поставки № 1112 (далі також - договір) за умовами якого постачальник зобов`язується протягом строку дії договору, в порядку і на умовах, встановлених цим договором, продати та передати у власність покупця металопродукцію (далі також - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість, відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п.п. 1.2., 1.3. договору, ціна, загальна кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що поставляється за цим договором, визначається в рахунках-фактурах постачальника, які є невід`ємними частинами цього договору. Якість товару, що передається у власність покупцеві за цим договором, повинна відповідати ТУ У 27.2-24829068001:2007 та державним стандартам України, які встановлено для відповідного виду товару.

У розділі 2 договору сторони погодили, що в разі виникнення розбіжностей між текстом договору та термінологією «Інкотермс», перевага надається тексту договору. Саме рахунок є Специфікацією. Товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної на відповідну партію товару, або з моменту передачі товару першому перевізнику.

Приймання товару за кількістю та якістю відбувається на складі постачальника або на складі покупця. Товар вважається зданим постачальником та прийнятим покупцем по кількості та якості згідно «Інструкцій про порядок прийому продукції ПТН і товарів народного споживання по кількості й якості П-6, П-7» відповідно (п. 2.3. договору).

Постачальник зобов`язаний передати покупцю товар з наступними документами: рахунок-фактура; видаткова накладна (п. 2.5. договору).

Згідно з п. 3.1. договору, постачальник зобов`язується передати покупцеві погоджений для поставки товар протягом 7 робочих днів з дати передплати 100% рахунку-фактури на погоджену сторонами поставку партії товару.

Як вбачається із розділу 4 договору, загальна вартість цього договору складає суму поставленого товару, яка зазначена в усіх рахунках-фактурах до цього договору, які були виставлені постачальником для оплати покупцю відповідно до цього договору. Покупець здійснює передплату за погоджену до поставки партію товару у розмірі 100% для резерву товару, від загальної вартості товару, вказаної в рахунку-фактурі на дану партію товару.

Відповідно до п. 8.1. договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2024, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Як стверджує позивач, постачальником було передано покупцю оригінал Рахунку на оплату № 2861 від 11.12.2023 року на загальну суму 171 493,80 гривень з ПДВ, відповідно до якого сторони договору узгодили поставку товарів 22 найменувань обумовлених у рахунку. Покупець сплатив 100% вартості замовленого товару.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, як стверджує позивач, що 12.12.2023 року перевізником без жодної товаросупровідної документації було доставлено і розвантажено частину товару відповідно до рахунку № 2861 від 11.12.2023 року. Як пізніше було виявлено покупцем, частина товару була поставлена в належній кількості, частина товару була поставлена з надлишками, частина товару недопоставлена, а є товарна позиція, яка не поставлена взагалі. Детальна інформація наведена в Акті про невідповідність.

З огляду на те, що відповідач не надав відповіді на претензію та не до поставив позивачу товар на суму 90 416,22 грн, то виникла необхідність звернутися із даним позовом до суду.

Відповідач відзив на позов не надав, викладених у позовній заяві доводів не спростував.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору № 1112 від 11.12.2023, суд дійшов висновку, що вказаний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З наявних у матеріалах справи фактичних даних вбачається, що 11.12.2023 було виставлено рахунок на оплату № 2861 від 11.12.2023 на загальну суму 171 493,80 грн на наступний товар:

1) труба 108х4,0мм ст. 20 ГОСТ 8732 - 0,13 т;

2) труба 76х3,0мм ст. 20 ГОСТ 8732 - 0,205т;

3) труба 57х3,0мм ст. 20 ГОСТ 8732 - 0,21 т;

4) труба 45х3,0мм ст. 20 ГОСТ 8732 - 0,06т;

5) труба 38х3,0мм ст. 20 ГОСТ 8732 - 0,07т;

6) труба 32х3,0мм ст. 20 ГОСТ 8732 - 0,04т;

7) труба 22х2,5мм ст. 20 ГОСТ 8732 - 0,025т;

8) труба 133х4,5мм ел/зв, ст.08КП/1-ЗПС, 12м - 0,09т;

9) труба 108х4,0мм ел/зв, ст.08КП/1-ЗПС, 12м - 0,035т;

10) труба 89х4,0мм ел/зв, ст.08КП/1-ЗПС, 12м - 0,105т;

11) труба 76х4,0мм ел/зв, ст.08КП/1-ЗПС, 12м - 0,09т;

12) труба 57х3,0мм ел/зв, ст.08КП/1-ЗПС, 12м - 0,605т;

13) труба 38х3,0мм ел/зв, ст.08КП/1-ЗПС, 12м - 0,05т;

14) труба Ду 25х2,8мм ст. 08КП/1-3ПС, 6м - 0,095т;

15) труба Ду 20х2,5мм ст. 08КП/1-3ПС, 6м - 0,06т;

16) труба Ду 15х2,5мм ст. 08КП/1-3ПС, 6м - 0,195т;

17) труба 426х8,0мм ел/зв, ст.08КП/1-ЗПС, 12м - 0,18т;

18) труба 50х50х4мм ст. 08КП/1-3ПС, 6м - 0,07т;

19) кутник 75х75х5мм, ст.ЗПС, 12м - 0,075т;

20) швелер 10П, ст. ЗПС, 12м - 0,03т;

21) кутник 50х50х4мм, ст. S235JR (імпорт), 6м - 0,04т;

22) лист 3 мм(г.к.) ст. ЗПС/СП.1.0х2.0м - 0,55т.

Вказаний рахунок позивач оплатив відповідно до платіжних інструкцій:

- № 3167 від 11.12.2023 на суму 169 068,48 грн;

- № 3168 від 11.12.2023 на суму 2 425,32 грн.

Позивач наголосив, що відповідач без жодної товаросупровідної документації 12.12.2023 доставив та розвантажив частину товару.

З огляду на невідповідність поставленого товару замовленому, позивачем було складено Акт про невідповідність від 12.12.2023.

Крім того, позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 1 від 10.01.2024 з вимогою повернути частину авансу на суму 90 416,22 грн. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи наявні докази оплати позивачем виставленого відповідачем рахунку № 2861 від 11.12.2023 на загальну суму 171 493,80 грн, а також відсутні належні докази поставки оплаченого товару в обумовлені договором строки, то суд дійшов висновку, що доводи позивача є обґрунтованими та не спростовані відповідачем.

Тож, у відповідача наявний обов`язок повернути позивачу 90 416,22 грн вартості недопоставленого товару, а позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов та не спростував твердження позивача про наявність порушення зобов`язань за договором поставки.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача згідно з вимогами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 24 166,67 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Як вбачається із позовної заяви, ТОВ «Альянсбудпроект» заявило до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24 166,67,00 грн та надало докази понесення таких витрат.

На підтвердження понесених позивачем судових витрат у матеріалах справи наявні наступні докази (завірені копії):

- ордер на надання правничої (правової) допомоги від 07.01.2024 серія АІ № 1523138;

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Валько І.В.;

- договір про надання правничої допомоги № 492/23 від 28.12.2023;

- додаток № 1 до договору;

- платіжна інструкція № 3379 від 15.03.2024 на суму 9 166,67 грн;

- Акт-рахунок № 1 від 29.02.2024 на суму 24 166,67 грн;

- платіжна інструкція № 3214 від 28.12.2023 на суму 15 000,00 грн.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі також - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частинною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 "Послуги. Загальні положення" підрозділу 1 розділу III Книги п`ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з додатку № 1 до договору № 492/23 від 28.12.2023, вартість 1 год здійснення представництва замовника становить 2 500,00 грн.

Відповідно до Акту-рахунку № 1 від 29.02.2024, всього було витрачено 9 год 40 хв.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також, за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Верховний Суд у постанові від 09.04.2019 р. у справі №826/2689/15 зазначив, зокрема, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості, а тому сторона не повинна надавати докази на підтвердження обґрунтованості ринкової вартості послуг.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Відповідна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 №910/13071/19.

Витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 24 166,67 грн підтверджуються матеріалами справи.

Отже, суд вважає, що вимоги позивача щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу в загальному розмірі 24 166,67 відповідають критерію розумності, такі витрати мають характеру необхідних, співрозмірні із виконаною роботою в суді першої інстанції.

З урахуванням наявних у матеріалах справи фактичних даних, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу були фактичними та неминучими, а їх розмір - обґрунтований.

Відповідачем не доведено надмірності понесених ТОВ «Альянсбудпроект» витрат на правову допомогу та не надано доказів про наявність підстав зменшити розмір таких витрат.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі, то й витрати на професійну правову допомогу мають бути відшкодовані позивачу відповідачем повністю на суму 24 166,67 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянсбудпроект» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ЄВРО СТАР» (04060, м. Київ, вул. Ризька, 73-Г, офіс 7/1; код ЄДРПОУ 43002231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянсбудпроект» (27500, Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул. Гагаріна, 7; код ЄДРПОУ 39712922) заборгованість в розмірі 90 416,22 грн, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24 166,67 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 17.05.2024.

Суддя Ю.О. Підченко