Рішення

від 17.05.2024 по справі 910/1613/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.05.2024Справа № 910/1613/24Господарський суд міста у складі судді Києва Ярмак О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом Першого заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Олицької селищної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Флай технолоджи"

про стягнення 68 631 грн.

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Олицької селищної ради звернувся в Господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Флай технолоджи" з вимогою про стягнення 68 631 грн. безпідставно одержаних коштів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що поставлений відповідачем позивачу товар за договором поставки № 07092023/242 від 07.09.2023 входить до переліку товарів, який ввозиться на митну територію України без сплати митних платежів та без оподаткування ПДВ, тому нарахування відповідачем податку на додану вартість є неправомірним. Тому прокурор звернувся в суд з вимогою про стягнення з відповідача на користь позивача 68 631 грн. безпідставно одержаних коштів.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 14.02.2024 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надав строк для реалізації сторонами процесуальних прав.

12.03.2024 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову в частині стягнення 51 131,17 грн. заперечував, посилаючись на те, що позивач (покупець за договором) не включений до переліку осіб визначених п.п. 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, а також на момент укладення договору позивач не надав йому документів у т.ч. сертифікату кінцевого споживача, які б підтверджували, що товар придбавається для потреб Збройних Сил України, а тому така операція з постачання не звільняється від оподаткування податком на додану вартість.

22.03.2024 прокурор подав відповідь на відзив, в якій проти викладених відповідачем у відзиві обставинах заперечував.

25.03.2024 позивач подав відповідь на відзив, в якій проти викладених відповідачем у відзиві обставинах заперечував.

27.03.2024 та 02.04.2024 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в яких заперечував проти викладених прокурором та позивачем у відповідях на відзив обставинах.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

07.09.2023 між позивачем (замовником) та відповідачем (постачальником) укладено договір поставки № 07092023/242, згідно умов якого постачальник зобов`язується поставити замовнику товар: ДК 021:2015 34710000-7 Вертольоти, літаки, космічні та інші літальні апарати з двигуном (квадрокоптер), в кількості 2 шт., а замовник зобов`язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цими договорами.

Згідно з п. 2.1 договору ціна визначена в договорі з урахуванням всіх витрат, податків та зборів постачальника та становить 411 786 грн., у тому числі податок на додану вартість 68 631 грн.

Згідно пояснень сторін, наявною в матеріалах справи видатковою накладною № 49 від 12.09.2023 відповідач передав позивачу обумовлений договором товар, а позивач сплатив відповідачу вартість товару на суму 411 786 грн., у тому числі податок на додану вартість 68 631 грн.

02 травня 2023 року офіційно опубліковано Закон України від 10.04.2023 р. № 3019-ІХ "Про внесення змін до підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання/ввезення товарів для потреб безпеки і оборони у період воєнного стану". Вказаний Закон чинний із 3 травня 2023 року.

Вказаним Законом викладено пункт 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України в новій редакції, яка передбачає, що тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України, зокрема, товари для оборонних потреб, у тому числі: товарів, кінцевим отримувачем яких відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору визначено правоохоронні органи, Міністерство оборони України, Збройні Сили України та інші військові формування, добровольчі формування територіальних громад, утворені відповідно до законів України, інші суб`єкти, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України, підприємства, які є виконавцями (співвиконавцями) державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель.

До таких товарів включено у тому числі безпілотні літальні апарати без озброєння та їх частин, що класифікуються у товарних позиціях 8806, 8807 згідно з УКТ ЗЕД.

Зазначений перелік поширюється на товар, який був предметом закупівлі за спірним договором.

Протокольним рішенням Олицької селищної ради № 57 від 07.09.2023, зокрема під час розгляду третього питання порядку денного, було вирішено, що у зв`язку із агресією проти України, введенням в країні військового стану, з метою підтримання боєздатності автомобільної техніки та на підставі звернення командування військової частини НОМЕР_1 для задоволення потреб за предметом закупівлі ДК 021:2015 34710000-7 Вертольоти, літаки, космічні та інші літальні апарати з двигуном (квадрокоптер), необхідно здійснити закупівлю без застосування відкритих торгів та/або електронного каталогу для закупівлі товару шляхом укладення договору про закупівлю без використання електронної системи закупівель.

Отже, позивачем, як органом місцевого самоврядування було вирішено закупити та в подальшу передати товар кінцевому споживачу предмету закупівлі - Збройним силам України.

З огляду на викладене доводи відповідача, що отримувачем товару є саме позивач, який не включений до переліку осіб визначених п.п. 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, не знайшли свого підтвердження.

Посилання відповідача на те, що на момент укладення договору позивачем не надано йому документів у т.ч. сертифікату кінцевого споживача, які б підтверджували, що товар придбавається для потреб Збройних Сил України є безпідставними, оскільки спростовуються наявними у матеріалах справи копіями сертифікатів кінцевого споживача № 14092023 від 14.09.2023 військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_3 . При цьому, відповідач у запереченні на відповідь на відзив від 23.03.2024 сам зазначає про наявність у нього сертифікату кінцевого споживача № 14092023 від 14.09.2023 військової частини НОМЕР_3 .

Крім того, як зазначив позивач у відповіді на відзив, протокольне рішення Олицької селищної ради № 57 від 07.09.2023 скеровувалося відповідачу, фактом беззаперечного отримання та виконання його умов свідчить подання документів відповідачем, за результатами розгляду яких прийнято рішення про укладення договору від 07.09.2023. Факт одержання вказаного протокольного рішення відповідачем не оспорюється.

Враховуючи викладене, доводи відповідача про його необізнаність, що закуповані позивачем за спірним договором квадрокоптери призначені підрозділам Збройних Сил України, які здійснюють заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, суд сприймає критично.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Господарським кодексом України у статті 180 деталізовано істотні умови господарського договору.

За приписами частин першої і третьої цієї статті зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина п`ята статті 180 ГК України).

Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що ПДВ - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За змістом підпунктів "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів / послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПК України.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Пунктами 2.1 договорів сторони договору погодили, що у ціну розрахункової одиниці вартості товару включено оплату ПДВ.

Як було встановлено судом, закупівля товарів за спірним договором здійснювалася позивачем на виконання Протокольного рішення Олицької селищної ради № 57 від 07.09.2023 для передачі товару кінцевому отримувачу - Збройним силам України, тоді як Законом України від 10.04.2023 р. № 3019-ІХ "Про внесення змін до підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, який набрав чинності 03.05.2023, тобто до укладення договорів поставки, вже було звільнено від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання/ввезення товарів для потреб безпеки і оборони у період воєнного стану, у тому числі товар, які були предметом закупівлі за спірним договором.

Таким чином, передбачення у п. 2.1 договору суми податку на додану вартість є безпідставним.

Частиною 1 статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 ЦК України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої Сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.

Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 ЦК України.

Оскільки відповідач отримав від позивача суму ПДВ, при цьому, що відповідний товар не підлягав оподаткуванню, то наявні правові підстави для стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в сумі 68 631 грн, оскільки неповернення відповідачем позивачу зазначеної суми, перерахованої поза межами договірних платежів, має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Флай технолоджи" (04071, м. Київ, пров. Ярославський, 7/9, код 39653946) на користь Олицької селищної ради (45263, Волинська обл., Луцький р-н, сел. Олика, вул. Замкова, 17, код 04333879) 68 631 (шістдесят вісім тисяч шістсот тридцять одну) грн. безпідставно набутих коштів.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Флай технолоджи" (04071, м. Київ, пров. Ярославський, 7/9, код 39653946) на користь Волинської обласної прокуратури (43025, м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, код 02909915) 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. судового збору.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак