Рішення

від 20.05.2024 по справі 910/2920/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2024Справа № 910/2920/24 Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСТПАК»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОІЛГАЗ ТРЕЙДИНГ»

про стягнення 605 695,93 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСТПАК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОІЛГАЗ ТРЕЙДИНГ» про стягнення 605 695,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 171122 від 17.11.2022 в частині повного та своєчасного здійснення розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/2920/24 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою суд встановив відповідачу строк - п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Частиною 3 ст. 120 ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвалу про відкриття провадження у справі № 910/2920/24 направлено відповідачу на його адресу місцезнаходження, вказану в позові, яка відповідає адресі відповідача, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (вул. Голосіївська, буд. 7, офіс 270, м. Київ, 03039), однак конверт із цією ухвалою повернувся до суду не врученим, із зазначенням причини: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, з огляду на підставу повернення до суду конверту з ухвалою, надісланою відповідачу, суд доходить висновку, що ухвала про відкриття провадження у справі вважається йому врученою.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

Як стверджує позивач, 11.11.2022 ним із Товариством з обмеженою відповідальністю «ОІЛГАЗ ТРЕЙДИНГ» було досягнуто домовленості на поставку товару, у зв`язку з чим 11.11.2022 відповідачем проведено попередню оплату у розмірі 11 668,80 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1.

15.11.2022 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 11 668,80 грн, що підтверджується підписаною сторонами та скріпленою печатками видатковою накладною № 635.

Як свідчать матеріали справи, в подальшому між сторонами 17.11.2022 укладено договір поставки № 171122 (надалі - Договір), за умовами п. 1.1. якого позивач зобов`язується поставити та передати у власність покупця у погоджені сторонами строки Біг беги (надалі - товар), а відповідач зобов`язується прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 2.1. Договору номенклатура, кількість, ціна, умови гарантії, а також строк, місце та умови поставки товару визначені у Специфікації до Договору, яка підписується уповноваженими представниками сторін, що є Додатком №1 до Договору.

Так, у Специфікації № 1/1 (Додатку № 1 до Договору) сторони погодили найменування товару, який підлягає поставці, його кількість та загальну вартість у розмірі 3 995 737,66 грн з ПДВ.

В п. 2 Специфікації № 1/1 (Додатку № 1 до Договору) визначено, що оплата товару здійснюється в строк протягом 11 календарних днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної.

Постачальник, в свою чергу, відповідно до п. 3 Специфікації № 1/1 (Додатку № 1 до Договору), зобов`язаний поставити товар покупцю окремими партіями в строк до 28.02.2023. Датою поставки є дата підписання сторонами видаткової накладної (п. 3.1.).

В той же час, умовами п. 4.2. Договору передбачено сплату авансового платежу у розмірі 300 000,00 грн від загальної суми, визначеної в п. 3.2. Договору, який має бути здійснений протягом 2 (двох) календарних днів з дати отримання покупцем рахунку-фактури постачальника.

Відповідно до п. 5.2. Договору приймання товару покупцем (в тому числі кожної частини/партії товару) підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками сторін відповідної видаткової накладної. Датою поставки та моментом отримання покупцем товару вважається дата підписання видаткової накладної (п. 5.3. Договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту його укладання і діє до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (п. 11.1. Договору).

Відповідач відповідно до п. 4.2. Договору 18.11.2022 перерахував позивачу авансовий платіж у розмірі 300 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 4.

На виконання умов Договору позивач з 21.11.2022 по 08.02.2023 поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 3 984 068,86 грн, що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими їх печатками видатковими накладними:

- № 652 від 21.11.2022 на суму 132 600,00 грн;

- № 655 від 23.11.2022 на суму 318 240,00 грн;

- № 656 від 25.11.2022 на суму 185 640,00 грн;

- № 657 від 01.12.2022 на суму 265 200,00 грн;

- № 659 від 02.12.2022 на суму 352 450,80 грн;

- № 660 від 03.12.2022 на суму 284 029,20 грн;

- № 662 від 05.12.2022 на суму 185 640,00 грн;

- № 663 від 06.12.2022 на суму 185 640,00 грн;

- № 667 від 07.12.2022 на суму 185 640,00 грн;

- № 675 від 09.12.2022 на суму 247 166,40 грн;

- № 677 від 12.12.2022 на суму 150 633,60 грн;

- № 679 від 13.12.2022 на суму 238 945,20 грн;

- № 682 від 14.12.2022 на суму 193 861,20 грн;

- № 684 від 16.12.2022 на суму 356 163,60 грн;

- № 692 від 28.12.2022 на суму 124 457,46 грн;

- № 694 від 29.12.2022 на суму 225 591,40 грн;

- № 10 від 27.01.2023 на суму 77 400,00 грн;

- № 11 від 31.01.2023 на суму 202 530,00 грн;

- № 12 від 03.02.2023 на суму 20 640,00 грн;

- № 20 від 08.02.2023 на суму 51 600,00 грн.

Відповідач розрахувався за поставлений позивачем товар, сплативши на користь останнього 3 331 898,86 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями за період з 08.12.2022 по 10.04.2023.

З урахуванням авансового платежу у розмірі 300 000,00 грн, загальна сума коштів, які були сплачені відповідачем на виконання умов Договору становить 3 631 898,86 грн.

Спір виник в зв`язку з тим, що на думку позивача, відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором оплату поставленої продукції повністю не здійснив, в зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 352 170,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача за даним позовом. Крім того, у зв`язку з простроченням виконання відповідачем свого грошового зобов`язання, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача, крім суми основного боргу, інфляційні втрати у розмірі 35 288,64 грн, 3% річних у розмірі 16 574,98 грн та пеню у розмірі 201 662,31 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з постачання товару.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

При розгляді справи судом встановлено, що між сторонами був укладений 11.11.2022 року договір у спрощений спосіб та 17.11.20202 договір поставки №171122.

Наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, що підписані представниками позивача та відповідача, підтверджується поставка відповідачу товару на загальну суму 3 995 737,66 грн.

Судом встановлено, що відповідачем отриманий товар оплачено частково в сумі 3 643 567,66 грн., у зв`язку з чим на час розгляду справи сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 352 170,00 грн. Доказів сплати цієї суми або відсутності обов`язку з її сплати до матеріалів справи суду не надано.

З урахуванням викладеного позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 352 170,00 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем заявлена до стягнення пеня за прострочку платежу в сумі 201 662,31 грн.

Пунктом 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 7.4 Договору в разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань відповідачем, останній сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ст. ст. 1, 3 цього Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність нарахування пені, суд дійшов висновку, що нарахування проведено вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені в суму 201 662,31 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 3% річних в сумі 16 574,98 грн та інфляційних втрат в сумі 35 288,64 грн.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат, на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що він здійснений вірно, а тому до стягнення з відповідача підлягає сума 3% річних в розмірі 16 574,98 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 35 288,64 грн.

Разом з тим, суд встановив, що позивач 08.12.2023 звертався до відповідача із претензією № 2, у якій вимагав сплатити заборгованість у розмірі 352 170,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 35 288,64 грн, 3% річних у розмірі 16 574,98 грн та пеню у розмірі 201 662,31 грн.

Однак, матеріали справи не містять жодних відповідей відповідача на вказану вище претензію, як і не містять заперечень щодо обов`язку сплатити наявну заборгованість, а також заперечень щодо здійснених позивачем нарахувань пені, інфляційних та 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані, доведені, не спростовані у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОІЛГАЗ ТРЕЙДИНГ» (вул. Голосіївська, 7, офіс 270, м. Київ, 03039, ідентифікаційний код 44861554) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСТПАК» (вул. Молоткова, 85, м. Черкаси, 18003, ідентифікаційний код 40877246) 352 170 грн. 00 коп. заборгованості, 35 288 грн. 64 коп. інфляційних втрат, 16 574 грн. 98 коп. 3% річних, 201 662 грн. 31 коп. пені та 9 085 грн. 44 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 20.05.2024.

Суддя Т.Ю. Трофименко