Ухвала

від 16.05.2024 по справі 910/19197/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

16.05.2024Справа № 910/19197/23Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бєлко Логістікс" від 22 квітня 2024 року про ухвалення додаткового рішення в справі № 910/19197/23 за його позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Калина-Авто" про стягнення 1 335 022,83 грн,

за участю представників:

позивача: Тітова В.В.;

відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бєлко Логістікс" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Калина-Авто" (далі - Підприємство) 1 335 022,83 грн заборгованості за договором про надання транспортно-експедиторських послуг від 12 серпня 2022 року № BEL09922022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 грудня 2023 року відкрито провадження в справі № 910/19197/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18 квітня 2024 року позов Товариства задоволено, стягнуто з Підприємства на користь останнього 1 335 022,83 грн основної заборгованості та 20 025,35 грн судового збору.

22 квітня 2024 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшла заява від цієї ж дати, у якій останнє просило ухвалити додаткове рішення про стягнення з Підприємства понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в зв`язку з розглядом даної справи в розмірі 60 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23 квітня 2024 року вказану заяву Товариства призначено до розгляду в судовому засіданні на 16 травня 2024 року.

24 квітня 2024 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшла заява від 23 квітня 2024 року про участь його представника в призначеному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 квітня 2024 року вказану заяву Товариства задоволено.

15 травня 2024 року через систему "Електронний суд" від Підприємства надійшло клопотання від цієї ж дати, у якому відповідач вказав, що витрати позивача на професійну правничу в розмірі 60 000,00 грн, на його думку, не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, є необґрунтованими та завищеними. Крім того, ці витрати не є співрозмірними з існуючими тарифами з надання аналогічних послуг правової допомоги в регіоні постійної реєстрації позивача.

У судовому засіданні 16 травня 2024 року представник позивача підтримав подану ним заяву від 22 квітня 2024 року про ухвалення додаткового рішення, просив її задовольнити у повному обсязі.

Відповідач явку свого уповноваженого представника в призначене судове засідання не забезпечив, проте у своєму клопотанні від 15 травня 2024 року просив про відкладення засідання.

У цьому ж судовому засіданні суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання відповідача про відкладення судового засідання в зв`язку з його необґрунтованістю.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 2 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з частинами 1-3 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Частиною 2 статті 161 ГПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Судом встановлено, що у своєму позові від 18 грудня 2023 року Товариство вказало, що попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом цієї справи, становить 81 000,00 грн та складається із суми судового збору в розмірі, витрат на правову допомогу та витрат на поштові відправлення. У своїй заяві від 27 березня 2024 року позивач заявив про стягнення з відповідача 60 000,00 грн понесених ним витрат на професійну правничу допомогу позивач та з цією заявою подав докази на підтвердження розміру таких судових витрат.

Разом із цим, за частиною 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частин 2, 4 статті 80 ГПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 80 ГПК України).

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно зі статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 та частини 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Судом встановлено, що копії договору на надання правничої допомоги від 2 жовтня 2023 року № 1/Б, доповнення від 3 жовтня 2023 року № 1 до договору на надання правової допомоги від 2 жовтня 2023 року № 1/Б, якими безпосередньо визначений розмір та порядок сплати Товариством наданих йому адвокатських послуг, а також копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 18 січня 2017 року серії ВН № 566 та посвідчення адвоката Тітова В.В. від 26 листопада 2007 року № 566, якими підтверджується статус вказаної особи як адвоката та представника позивача в справі, у порушення приписів частини 2 статті 80 ГПК України не були подані разом із позовною заявою від 18 грудня 2023 року, хоча ці документи існували на момент подачі позову до суду.

У порушення приписів частини 2 статті 80 ГПК України Товариство при зверненні з позовом письмово не повідомило суду причин, з яких вказані документи на підтвердження понесених судових витрат не могли бути подані у визначений Кодексом строк, а також не просило встановити додатковий строк на їх подачу.

Оскільки вказані документи не подані у встановлений законом строк і заявник не зазначив причин неможливості їх своєчасної подачі, ці докази згідно з приписами частини 8 статті 80 ГПК України не приймаються судом до розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно частини 4 статті 129 ГПК України судові витрати на професійну правничу допомогу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що докази на підтвердження понесених позивачем судових витрат, що складаються з договору на надання правничої допомоги від 2 жовтня 2023 року № 1/Б, доповнення від 3 жовтня 2023 року № 1 до договору на надання правової допомоги від 2 жовтня 2023 року № 1/Б, копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 18 січня 2017 року серії ВН № 566 та посвідчення адвоката Тітова В.В. від 26 листопада 2007 року № 566, - не прийняті судом до розгляду в зв`язку з пропуском строку на їх подачу, і Товариство не навело жодних поважних причин пропуску цього строку, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в зв`язку з її необґрунтованістю.

Керуючись статтями 80, 123, 124, 126, 129, 165, 221, 233, 234, 244 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Бєлко Логістікс" від 22 квітня 2024 року про ухвалення додаткового рішення в справі № 910/19197/23 відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання повного тексту ухвали: 20 травня 2024 року.

Суддя Є.В. Павленко