Рішення

від 20.05.2024 по справі 910/2569/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.05.2024Справа № 910/2569/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників

справу №910/2569/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленбуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОДОН ТРЕЙД"

про стягнення 341 322,00 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ленбуд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОДОН ТРЕЙД" про стягнення 341 322,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати отриманого товару за договором поставки, укладеного у спрощений спосіб, внаслідок чого виникла заборгованість у загальній сумі 233 343,94 грн, за прострочення сплати якої додатково нараховані 3% річних у розмірі 18339,92 грн та інфляційні втрати - 89 638,14 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленбуд" залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

07.03.2024 від позивача через систему "Електронний суд" до Господарського суду міста Києва надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.03.2024 відкрито провадження у справі №910/2569/24 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Як встановлено судом, позивач і відповідач мають зареєстровані електронні кабінети у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі відповідно ухвала суду від 08.03.2024 про відкриття провадження у справі в електронному вигляді була доставлена до електронних кабінетів сторін, що підтверджується повідомленнями про доставку електронного листа, залученими до матеріалів справи.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи вважається днем вручення судового рішення. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

З огляду на приписи ч. 6 ст. 242 ГПК України вважається, що відповідач 13.03.2024 отримав ухвалу про відкриття провадження у справі від 08.03.2024.

При цьому, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи наведе, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 910/2569/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на вищевикладене суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою встановлення місцезнаходження відповідача та повідомлення його про розгляд справи судом.

Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статтями 165, частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 08.03.2024, відповідач мав подати відзив на позовну заяву.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час розгляду справи до суду також не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У свою чергу, суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Наразі, від відповідача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 165 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

За приписами ч. 2, 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті у строки, визначені ст. 178, 252 ГПК України, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем суду не надано.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

У 2021 році між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕНБУД" (надалі - позивач/постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РОДОН ТРЕЙД" (надалі - відповідач/покупець) було укладено договір поставки товару у спрощений спосіб.

Так, у період з 02.04.2021до 28.08.2021 відповідач замовляв, а позивач виготовляв та передавав у власність відповідача плівку пакувальну в асортименті та друкарські форми (надалі - товар).

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 510 643,94 грн, що підтверджується наступними документами:

- видатковою накладною №РН-0177 від 02.04.2021 на суму 29 106,10 грн, довіреністю №1 від 02.04.2021;

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0083 від 02.04.202 на суму 12 100,00 грн., довіреністю №1 від 02.04.2021;

- видатковою накладною №РН-0178 від 02.04.2021 на суму 53 321,62 грн., довіреністю №2 від 02.04.2021р.;

- видатковою накладною №РН-0183 від 06.04.2021 на суму 129 772,06 грн, довіреністю №3 від 06.04.2021;

- видатковою накладною №РН-0404 від 08.07.2021 на суму 16 318,69 грн, довіреністю №4 від 08.07.2021р.;

- видатковою накладною №РН-0408 від 09.07.2021 на суму 64 513,91 грн, довіреністю №5 від 09.07.2021;

- видатковою накладною №РН-0469 від 29.07.2021 на суму 7 349,53 грн, довіреністю №7 від 29.07.2021;

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0185 від 29.07.2021 на суму 6600,00 грн, довіреністю №7 від 29.07.2021;

- видатковою накладною №РН-0472 від 29.07.2021 на суму 16 343,81 грн, довіреністю №8 від 29.07.2021;

- видатковою накладною №РН-0476 від 30.07.2021 на суму 20 431,49 грн, довіреністю №9 від 30.07.2021;

- видатковою накладною №РН-0514 від 18.08.2021 на суму 8 998,60 грн, довіреністю №10 від 18.08.2021;

- видаткова накладна №РН-0521 від 20.08.2021 на суму 16 986,47 грн, довіреністю №11 від 20.08.2021;

- видаткова накладна №РН-0535 від 28.08.2021 на суму 128 801,66 грн, довіреністю №12 від 28.08.2021.

Отже, факт отримання товару відповідачем підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та видатковими накладними, які належним чином підписані представниками позивача та відповідача, скріплені відбитком печатки ТОВ "РОДОН ТРЕЙД". Товар отримано уповноваженим представником відповідача згідно довіреностей. Відповідальною особою за одержання товару з боку покупця зазначено директора відповідача Григорчук Ю.С. Довіреності також підписані та скріплені відбитком печатки ТОВ "РОДОН ТРЕЙД". Жодних претензій щодо кількості, якості поставленого товару та щодо оформлення товаросупровідних документів відповідачем не заявлялось.

Позивач також виставляв відповідачу рахунки на оплату замовленого товару, а саме: рахунок-фактуру №СФ-0271 від 02.04.2021 на суму 41 206,10 грн, рахунок-фактуру №СФ-0272 від 02.04.2021 на суму 53 321,62 грн, рахунок-фактура №СФ-0282 від 06.04.2021 на суму 129 772,06 грн, рахунок-фактура №СФ-0593 від 08.07.2021 на суму 16 318,69 грн, рахунок-фактура №СФ-0602 від 09.07.2021 на суму 64 513,91 грн, рахунок-фактура №СФ-0672 від 29.07.2021 на суму 13 949,53 грн, рахунок-фактура №СФ-0674 від 29.07.2021 на суму 16 343,81 грн, рахунок-фактура №СФ-0692 від 30.07.2021 на суму 20 431,49 грн, рахунок-фактура №СФ-0741 від 18.08.2021 на суму 8 998,60 грн, рахунок-фактура №СФ-0748 від 20.08.2021 на суму 16 986,47 грн, рахунок-фактура №СФ-0763 від 28.08.2021 на суму 128 801,66 грн.

Відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару в розмірі 277300,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, долученими до даної позовної заяви.

Крім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю "РОДОН ТРЕЙД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕНБУД" було підписано Акт звірення взаєморозрахунків за період з 01.07.2021 по 30.09.2021, в якому зазначено, що станом на 01.10.2021 заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "РОДОН ТРЕЙД" складає 263 343,94 грн.

Листом від 22.12.2021 за вих. № 103 відповідач надавав графік погашення заборгованості, яка складає 263 343,94 грн, однак, на дату звернення позивача до суду заборгованість повністю не погасив.

З огляду на викладене, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 233 343,94 грн, а також нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення платежу 3% річних у розмірі 18339,92 грн та інфляційних втрат - 89 638,14 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Отже, істотними умовами договору є предмет, ціна та строк. Договір, в якому сторони не досягли згоди щодо таких умов не може вважатися укладеним.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З аналізу наведених норм та вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору поставки з елементами договору про надання послуг, укладеного у спрощений спосіб.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач отриманий товар та надані послуги оплатив частково на загальну суму 277300,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, долученими до справи.

Крім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю "РОДОН ТРЕЙД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕНБУД" було підписано Акт звірення взаєморозрахунків за період з 01.07.2021 по 30.09.2021, в якому зазначено, що станом на 01.10.2021 заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "РОДОН ТРЕЙД" складає 263 343,94 грн.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.08.2020 у справі №902/959/19, акт звіряння може бути доказом на підтвердження обставин, зокрема, наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Отже, на день звернення позивача до суду 07.03.2024 заборгованість відповідача за отриманий товар та надані послуги становить 233 343,94 грн.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов`язань за договором поставки, укладеного у спрощений спосіб, належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 233 343,94 грн заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення за прострочення платежу інфляційних втрат у сумі 89638,14 грн та 3% річних у сумі 18339,92 грн, розрахованих окремо за кожною видатковою накладною та актом здачі-прийняття робіт.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, з наведених норм права вбачається, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вони є арифметично вірними, обґрунтованими та відповідачем не оспорювалися.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних також підлягають задоволенню.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, як і не скористався своїм правом на подання відзиву.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РОДОН ТРЕЙД" (бульвар Лесі Українки, 26-Б, офіс 408, м. Київ, 01133; код ЄДРПОУ 42363959) на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленбуд" (вул. Медова, 8, м. Київ, 03048; код ЄДРПОУ 30633387) заборгованість у сумі 233 343 грн 94 коп., інфляційні втрати - 89 638 грн 14 коп., 3% річних - 18 339 грн 92 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 5119 грн 83 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано: 20.05.2023.

Суддя А.І. Привалов