Рішення

від 15.05.2024 по справі 914/865/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2024 Справа № 914/865/24

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕГРАЛ ТРЕЙД КОМПАНІ»

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Кальмука Івана Михайловича

про: стягнення 171 963,71 грн.,

представники

позивача: Мовчан О.С.,

відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ

02.04.2024р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕГРАЛ ТРЕЙД КОМПАНІ» до відповідача: Фізичної особи-підприємця Кальмука Івана Михайловича про стягнення 171 963,71 грн.

08.04.2024р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження; судове засідання призначити на 24.04.2024р.; явку представників учасників справи у судове засідання визнано обов`язковою.

На виконання ухвали суду від 08.04.2024р. позивачем на адресу суду направлено заяву (вх.№10254/24 від 15.04.2024р.), до якої долучено оригінал акту звірки взаємних розрахунків від 25.01.2024р., який викладено іноземною мовою з належним чином нотаріально засвідченим перекладом на державну мову.

На виконання ухвали суду від 08.04.2024р. позивачем на адресу суду направлено заяву (вх.№10723/24 від 18.04.2024р.), до якої долучено оригінали документів (згідно опису), копії яких були долучені до позовної заяви. Вказані документи направлено суду для огляду.

Відзиву від відповідача не надходило.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі не надання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 Господарського процесуального кодексу України, надання відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Належить зазначити, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Суть спору:

Спір між сторонами виник внаслідок прострочення відповідачем виконання зобов`язання що своєчасної оплати отриманого товару.

Позиція позивача:

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору він здійснив поставку товару на загальну суму 392 776,80 грн. Проте, відповідач свого обов`язку по оплаті отриманого товару в повному обсязі не виконав, відтак, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення 116 776,80 грн., як заборгованості по договору. За прострочення виконання зобов`язання по оплаті отриманого товару позивач також нарахував відповідачу 9 807,21 грн. 3% річних та 45 379,70 грн. інфляційних втрат.

Позиція відповідача:

Відповідач, повідомлений належним чином про відкриття даного судового провадження, стосовно заявлених вимог не заперечив, доказів на спростування викладених позивачем обставин, відзиву чи пояснень не подав.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з`явився, вимог ухвал Господарського суду Львівської області у даній справі не виконав.

За результатами дослідження наданих позивачем доказів та матеріалів справи, пояснень представника позивача, суд встановив наступне:

01.02.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕГРАЛ ТРЕЙД КОМПАНІ» (позивач, постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Кальмуком Іваном Михайловичем (відповідач, покупець) укладено договір поставки №01/02/2020 (надалі Договір).

Відповідно до умов Договору, постачальник зобов`язується здійснювати поставку Товару (гранулу), а покупець зобов`язується приймати та здійснювати оплату за поставлений товар (п.1.1 Договору).

Кількість, асортимент, та найменування товару, що постачається, вказуються у рахунках-фактурах до Договору (п.1.2 Договору).

Товар повинен відповідати нормативно-технічній документації (ТУ) на цю продукцію (п. 1.3 Договору).

Ціна на партію товару визначається на момент виставлення рахунку-фактури (п 2.1 Договору).

Загальна сума Договору визначається, як сума всіх видаткових накладних, підписаних сторонами протягом дії даного Договору (п. 2.2 Договору).

Оплата товару здійснюється згідно виставлених рахунків, протягом 3 (трьох) днів з моменту його виставлення, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у розмірі 100 % вартості товару (п. 2.3 Договору).

Моментом оплати вважається день надходження коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п.2.4 Договору).

Здача-приймання товару здійснюється на складі постачальника або покупця (п.3.1 Договору).

Товар поставляється партіями, згідно домовленості. Під «партією товару» сторони розуміють кількість товару, що відвантажена згідно однієї видаткової накладної (п.3.3 Договору).

Зобов`язання по поставці товару вважаються виконаними з моменту передачі партії товару покупцеві, що підтверджується накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін (п. 3.6 Договору).

При поставці товару постачальник зобов`язується надати покупцю всі необхідні товаро-супровідні документи (видаткову накладу, рахунок-фактуру) (п. 3.7 Договору).

При прийманні продукції за кількістю і якістю сторони керуються Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. № П-6, та Інструкцією про порядок приймання продукції за якістю, затвердженою Постановою Держарбітражу при раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. № П-7 (п. 4.1 Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020р.Договір підлягає автоматичній пролонгації на кожний наступний рік, якщо за один місяць до його закінчення, ні одна зі сторін не заявить намір про його розірвання. У випадку неможливості виконання будь-якою зі сторін прийнятого зобов`язання у вказаний термін, дія Договору продовжується на час його повного виконання (п. 8.1 Договору).

На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 392776,80 грн. Вказані обставини підтверджуються наступними документами:

-видаткова накладна №ИТ-0000019 від 12.02.2020р. на суму 212 116,80 грн., товаро-транспортна накладна № 12-02;

-видаткова накладна №ИТ-0000097 від 21.08.2020р. на суму 78 660,00 грн., товаро-

транспортна накладна № 21-08;

-видаткова накладна №ИТ-0000139 від 06.10.2020р. на суму 102 000,00 грн., товаро-транспортна накладна № 06-10.

Матеріали справи містять копії рахунків-фактур від 12.02.2020р., 21.08.2020р., 06.10.2020р.

Відповідач виконав свої зобов`язання з оплати товару лише частково, перерахувавши позивачу суму у 276 000,00 грн. у рахунок оплати за поставлений товар, що підтверджується банківськими документами: платіжною інструкцією №12 від 30.03.2020р. на суму 20 000,00 грн., платіжною інструкцією №15 від 03.04.2020р. на суму 15 000,00 грн., платіжною інструкцією №36 від 28.05.2020р. на суму 26 000,00 грн., платіжною інструкцією №33 від 11.06.2020р. на суму 25 000,00 грн., платіжною інструкцією №114 від 16.09.2020р. на суму 10 000,00 грн., платіжною інструкцією №124 від 05.10.2020р. на суму 30 000,00 грн., платіжною інструкцією №162 від 11.11.2020р. на суму 30 000,00 грн., платіжною інструкцією №191 від 02.12.2020р. на суму 30 000,00 грн., платіжною інструкцією №207 від 14.12.2020р. на суму 40 000,00 грн., платіжною інструкцією №316 від 04.03.2021р. на суму 20 000,00 грн., платіжною інструкцією №353 від 02.04.2021р. на суму 10 000,00 грн., платіжною інструкцією №366 від 09.04.2021р. на суму 10 000,00 грн., платіжною інструкцією №380 від 17.05.2021р. на суму 10 000,00 грн.

12.01.2024р. відповідачу засобами поштового зв`язку направлено вимогу (повідомлення) про необхідність сплатити заборгованість по Договору в сумі 116 776,80 грн.

Так, матеріали справи містять копію листа від 11.01.2024р. б/н з описом вкладення, інформацію про відправлення №4906106717188 від 12.01.2024р. рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, та інформацію з сайту Укрпошта (https://www.ukrposhta.ua) за трекінгом №4906106717188.

25.01.2024р. між позивачем та відповідачем проведено звірку взаєморозрахунків.

Відповідно до акту взаєморозрахунків від 25.01.2024р., заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 01/02/2020 від 01.02.2020р. складає 116 776,80 грн.

Акт звірки взаєморозрахунків, складений між сторонами, містить інформацію про здійснення в період з 12.02.2020р. по 06.10.2020р. господарських операцій по поставці товару з кінцевим сальдо на корить позивача в розмірі 116 776,80 грн.

26.01.2024р. між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до договору поставки № 01/02/2020 від 01.02.2020р. За умовами додаткової угоди сторони підтвердили, що заборгованість покупця перед постачальником по договору поставки №01/02/2020 від 01.02.2020р. становить 116 776,80 грн. Поряд з цим, сторони дійшли згоди, що відповідач зобов`язується сплатити на користь позивача заборгованість за договором поставки № 01/02/2020 від 01.02.2020р., що становить 116 776,80 грн., за наступним графіком: 35 000,00 грн. в термін до 29.02.2024р.; 81 776,80 грн. в термін до 31.03.2024р.

За твердженням позивача, заборгованість за договором поставки залишилась не погашеною та складає 116 776,80 грн.

Дані обставини матеріалами справи підтверджуються, документально не спростовувались.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов Договору повністю не оплатив позивачу вартості поставленого товару. Відтак, ТзОВ «ІНТЕГРАЛ ТРЕЙД КОМПАНІ» подано позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 116 776,80 грн. основного боргу. Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України Позивач нарахував 9 807,21 грн. 3% річних та 45 379,70 грн. інфляційних втрат.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача, як підставні та обгрунтовані, підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частин 2 і 4 ст. 604 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про зміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов`язання, пов`язані з первісним зобов`язанням, якщо інше не встановлено договором.

26.01.2024р. між Позивачем та Відповідачем укладено додаткову угоду до договору поставки № 01/02/2020 від 01.02.2020р.. За умовами додаткової угоди сторони підтвердили, що заборгованість Покупця перед Постачальником по договору поставки №01/02/2020 від 01.02.2020р. становить 116 776,80 грн. Поряд з цим, сторони дійшли згоди, що Відповідач зобов`язується сплатити на користь Позивача заборгованість за договором поставки № 01/02/2020 від 01.02.2020р., що становить 116 776,80 грн., за наступним графіком: 35 000,00 грн. в термін до 29.02.2024р.; 81 776,80 грн. в термін до 31.03.2024р.

Враховуючи вищевикладене, сторонами було досягнуто домовленості щодо нових строків виконання зобов`язання в частині оплати товару в сумі 116 776,80 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 629 ЦК України встановлює обов`язковість договору для виконання сторонами.

Зобов`язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 11 ЦК України, ст. 174 ГК України.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач не надав господарському суду доказів сплати коштів в сумі 116 776,80 грн. у встановлений п. 2 додаткової угоди від 26.01.2024р. строк, або будь-яких заперечень.

Відтак, відповідач про дійсність отриманого товару та проти наявності заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин, ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті вартості поставленого товару є підставною. В частині стягнення 116 776,80 грн основного боргу позовні вимоги підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 9 807,21 грн. 3% річних та 45 379,70 грн. інфляційних втрат за період з 01.06.2021р. по 18.03.2024р., суд вважає підлягають задоволенню частково, за період з 29.02.2024р. по 18.03.2024р. в сумі 175,00 грн. інфляційних втрат та 54,51 грн. 3% річних, з врахуванням умов додаткової угоди від 26.01.2024р. з визначеним в ній строком виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати коштів - 35 000,00 грн. в термін до 29.02.2024р. та 81 776,80 грн. в термін до 31.03.2024р.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно ст.79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що наявними у справі достовірними та належними доказами підтверджується обставина порушення відповідачем прав позивача щодо отримання своєчасної плати за товар. Відповідач у свою чергу доказів на спростовування такої обставини не подав, доказів сплати заборгованості також не надав. Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у встановленому вище розмірі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Приписами ч.1 ст.124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 3 028,00 грн. у вигляді сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору та 16 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №1784 від 01.04.2024р. на суму 3 028,00 грн.

Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення частково, тому витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у сумі 2 060,29 грн.

Щодо заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2018р. по справі №910/23210/17 та від 24.01.2019р. у справі №910/15944/17.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Звертаючись до суду із позовом, позивач зазначив про понесення витрат на оплату правової допомоги.

До матеріалів справи долучено наступні документи:

-копію договору №02/01/24 про надання професійної правничої допомоги від 02.01.2024р., укладений між АДВОКАТСЬКИМ БЮРО «ОЛЕКСАНДРА МОВЧАНА» та ТзОВ «ІНТЕГРАЛ ТРЕЙД КОМПАНІ».

-копію додаткової угоди №1 від 03.01.2024р. до договору №02/01/24 про надання професійної правничої допомоги від 02.01.2024р., укладеної між АДВОКАТСЬКИМ БЮРО «ОЛЕКСАНДРА МОВЧАНА» та ТзОВ «ІНТЕГРАЛ ТРЕЙД КОМПАНІ».

-копію акту від 02.04.2024р. наданих послуг до договору №02/01/24 про надання професійної правничої допомоги від 02.01.2024р.

-копію рахунку-фактури №1 від 02.04.2024р. за договором №02/01/24 про надання професійної правничої допомоги від 02.01.2024р.

Відповідно до умов договору №02/01/24 про надання професійної правничої допомоги від 02.01.2024р. з додатковою угодою №1 від 03.01.2024р., розмір гонорару за надання правової (професійної правничої) допомоги у справі про стягнення з Фізичної особи-підприємця Кальмука Івана Михайловича заборгованості за договором поставки № 01/02/2020 від 01.02.2020р. становить 16 000,00 гривень. Розмір гонорару є фіксованим і не залежить від обсягу наданих послуг.

Складовими послуг з надання правової допомоги відповідно до умов додаткової угоди №1 від 03.01.2024р. до договору №02/01/24 про надання професійної правничої допомоги від 02.01.2024р., зазначено: аналіз договірної бази по договору поставки №01/02/2020 від 01.02.2020р., з урахуванням судової практики, надання консультації щодо можливості вирішення спору; вжиття заходів досудового врегулювання спору, зокрема, направлення листів, проведення переговорів, підготовка, укладення необхідних документів (актів, додаткових угод, тощо); підготовка та подача процесуальних документів, зокрема, позовної заяви; участь в судових засіданнях незалежно від їх кількості (при розгляді справи з викликом сторін).

Клієнт зобов`язується сплатити гонорар протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішення суду у справі за позовом ТзОВ «ІНТЕГРАЛ ТРЕЙД КОМПАНІ» до Фізичної особи-підприємця Кальмука Івана Михайловича про стягнення заборгованості за договором поставки № 01/02/2020 від 01.02.2020р.

Позивач надав суду документи, що підтверджують представництво інтересів позивача саме адвокатом.

Судом враховано, що розмір гонорару у загальній сумі 16 000,00 грн. визначено за погодженням адвоката з клієнтом і є фіксованим, послуги адвоката було реально надані відповідачеві і це підтверджується матеріалами справи, також судом взято до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору та те, що адвокатом здійснювалося представництво інтересів відповідача в Господарському суді Львівської області, про що свідчать наявні у матеріалах справи протоколи судових засідань.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі №905/1795/18, від 08.04.2020р. у справі №922/2685/19, від 30.11.2020р. у справі №922/2869/19.

Окрім того, за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19, від 22.11.2019р. у справі №910/906/18, від 04.06.2020р. у справі №906/598/19, від 15.04.202р.1 у справі №905/717/20.

З огляду на викладене та те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, враховуючи складність справи та розумну необхідність витрат для даної справи у суді першої інстанції, зважаючи на обсяг наданих адвокатських послуг, що стосуються саме розгляду справи, на переконання суду, співмірною є компенсація витрат відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн, розмір якої є доведеним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86,129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кальмук Івана Михайловича (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕГРАЛ ТРЕЙД КОМПАНІ» (місцезнаходження: Україна, 88018, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, місто Ужгород, вул.Радищева Олександра, будинок 1 А, кабінет 301; ідентифікаційний код - 39567131) 116 776,80 грн. - суму заборгованості за договором поставки №01/02/2020 від 01.02.2020р., 175,00 грн. інфляційних втрат, 54,51 грн. 3% річних, 2 060,29 грн. судового збору та 8 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст рішення складено 20.05.2024 р.

СуддяКороль М.Р.