Рішення

від 14.05.2024 по справі 916/945/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2024 р. Справа № 916/945/24Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Склезь Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,

за позовом: Приватного підприємства "ГЕЛИОС-ТРАНС" (93402, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Заводська, буд. 35, каб. 16; код ЄДРПОУ 38269701),

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК-ПЛЮС" (73000, м. Херсон, провулок Портовий, буд. 1, кв. 1; код ЄДРПОУ 36671460),

про стягнення 105500,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача не з`явився;

від відповідача не з`явився.

Обставини справи.

Приватне підприємство "ГЕЛИОС-ТРАНС" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК-ПЛЮС" про стягнення суми заборгованості у розмірі 105500,00 грн.

Одночасно з позовною заявою 06.03.2024 Приватне підприємство "ГЕЛИОС-ТРАНС" звернулось до Господарського суду Одеської області з клопотанням про витребування доказів, в якому просить суд витребувати у Головного управління Державної податкової служби в Полтавській області:

- Докази декларування ТОВ КСК-ПЛЮС (36671460) в податковому органі, господарських операцій з ПП Гелиос-Транс (38269701) проведених у лютому 2022 року на загальну суму 117500,00 гривень, у вигляді додатку 1 до податкової декларації з податку на додану вартість, де визначено індивідуальний податковий номеру ПП Гелиос-Транс та періоду складання податкових накладних.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2024 справу № 916/945/24 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.03.2024 позовну заяву Приватного підприємства "ГЕЛИОС-ТРАНС" (Вх. № 971/24 від 06.03.2023) залишено без руху.

Ухвалою суду від 18 березня 2024 року прийнято позовну заяву Приватного підприємства "ГЕЛИОС-ТРАНС" до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/945/24. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 16.04.2024 о 10:40 год.

Ухвалою суду від 18.03.2024 задоволено клопотання Приватного підприємства "ГЕЛИОС-ТРАНС" про витребування доказів. Витребувано у Державної податкової служби України ГУ ДПС у Полтавській області (36000, м. Полтава, вул. Європейська, буд. 4; код ЄДРПОУ 44057192) такі докази: Докази декларування ТОВ КСК-ПЛЮС (код ЄДРПОУ 36671460) в податковому органі, господарських операцій з ПП Гелиос-Транс (код ЄДРПОУ 38269701) проведених у лютому 2022 року на загальну суму 117500,00 гривень, у вигляді додатку 1 до податкової декларації з податку на додану вартість, де визначено індивідуальний податковий номеру ПП Гелиос-Транс та періоду складання податкових накладних.

15 квітня 2024 року до суду від Приватного підприємства "ГЕЛИОС-ТРАНС" надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Вказану заяву суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 16.04.2024 відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 14.05.2024 о 16:00. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 16.04.2024 о 16:00 год.

15 квітня 2024 року до суду від Головного управління Державної податкової служби в Полтавській області надійшов лист з додатком.

Вказаний лист суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Представник позивача у судове засідання 14.05.2024 не з`явився.

Представник відповідача у судове засідання 14.05.2024 не з`явився, про поважність причин неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута без участі представника позивача та відповідача.

У судовому засіданні 14.05.2024 проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що 04 лютого 2022 року між Приватним підприємством "ГЕЛИОС-ТРАНС" (надалі - перевізник або позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю КСК-ПЛЮС (надалі - замовник або відповідач) був укладений договір перевезення вантажів територією України № ДГ-0000009/П (надалі Договір).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору перевізник зобов`язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому замовником (відправником) вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві вантажу), а замовник (відправник) зобов`язується сплачувати за перевезення вантажу плату.

Відповідно до умов п. 1.2. Договору найменування, кількість вантажу або маса (вага), його вартість та інші умови перевезення вантажу за цим договором узгоджуються сторонами в замовлені на перевезення

Відповідно до умов п. 3.1. Договору ціни на послуги узгоджуються сторонами в замовленнях на перевезення і вказуються у рахунках-фактурах перевізника.

Розрахунки за цим Договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок перевізника, протягом 10-ти банківських днів після отримання від перевізника належним чином оформлених рахунка-фактури, акту виконаних робі, податкової накладної, товарно-транспортної накладної з відміткою про отримання вантажу вантажоодержувачем, якщо в «замовленнях на перевезення» не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення (п. 4.1. Договору).

Відповідно до умов п. 8.3. Договору Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31 грудня 2022 року.

Позивач вказує, що на виконання умов Договору ним було надано відповідачу послуги з транспортування вантажу на загальну суму 117500,00 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними, а саме:

- № РН-0000058 від 04.02.2022;

- № РН-0000059 від 04.02.2022;

- № РН-0000063 від 08.02.2022;

- № РН-0000072 від 14.02.2022;

- № РН-0000075 від 15.02.2022;

- № РН-0000076 від 15.02.2022;

- № РН-0000077 від 15.02.2022;

- № РН-0000078 від 15.02.2022;

- № РН-0000079 від 16.02.2022;

- № РН-0000080 від 16.02.2022;

Також виконання зобов`язань по договору підтверджується актами здачіприймання робіт (надання послуг), а саме:

- від 07.02.2022 № ОУ-00000486 на загальну суму 12000 грн;

- від 07.02.2022 № ОУ-00000487 на загальну суму 12000 грн;

- від 09.02.2022 № ОУ-00000489 на загальну суму 12000 грн;

- від 16.02.2022 № ОУ-00000555 на загальну суму 11500 грн;

- від 16.02.2022 № ОУ-00000556 на загальну суму 11500 грн;

- від 16.02.2022 № ОУ-00000591 на загальну суму 11500 грн;

- від 16.02.2022 № ОУ-00000622 на загальну суму 12000 грн;

- від 16.02.2022 № ОУ-00000623 на загальну суму 12000 грн;

- від 17.02.2022 № ОУ-00000557 на загальну суму 11500 грн;

- від 17.02.2022 № ОУ-00000558 на загальну суму 11500 грн.

Як вказує позивач, відповідач за надані ним послуги з перевезення розрахувався частково, лише у розмірі 12000,00 грн, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 105000,00 грн.

Оскільки відповідачем не виконані договірні зобов`язання, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 105000,00 грн.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства "ГЕЛИОС-ТРАНС" підлягають задоволенню, з таких підстав.

Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у томі числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Стаття 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зі змісту ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України слідує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначено в ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що 04.02.2022 між Приватним підприємством "ГЕЛИОС-ТРАНС" і Товариством з обмеженою відповідальністю КСК-ПЛЮС був укладений договір перевезення вантажів територією України №ДГ-0000009/П відповідно до умов якого перевізник зобов`язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому замовником (відправником) вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві вантажу), а замовник (відправник) зобов`язується сплачувати за перевезення вантажу плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Аналогічне положення міститься в ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов п. 1.2. Договору найменування, кількість вантажу або маса (вага), його вартість та інші умови перевезення вантажу за цим договором узгоджуються сторонами в замовлені на перевезення

Відповідно до умов п. 3.1. Договору ціни на послуги узгоджуються сторонами в замовленнях на перевезення і вказуються у рахунках-фактурах перевізника.

Також судом встановлено, що позивачем на виконання Договору перевезення та на замовлення відповідача ним було надано послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом на загальну суму 117500,00 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними (т. 1, а.с. 16-33) та актами здачіприймання робіт (надання послуг) (т. 1, а.с. 37-46).

Жодних претензій з боку відповідача щодо невиконання, неналежного виконання або порушення позивачем своїх зобов`язань щодо наданих послуг на адресу позивача не надходило.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач лише частково здійснив оплату наданих позивачем послуг у розмірі 12000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1101 від 16.02.2022 (т.1, а.с. 103). Внаслідок неповної оплати наданих позивачем послуг, за відповідачем рахується прострочена заборгованість перед позивачем у розмірі 105000,00 грн.

Отже, матеріали справі свідчать, що відповідачем в порушення умов п. 4.1. Договору та ч. 1 ст. 530 ЦК України не було здійснено повного розрахунку з позивачем за надані послуги в обумовлені строки.

Доказів сплати, заперечень або спростування заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 105000,00 грн, відповідачем суду не надано. З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 105000,00 грн, є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені Приватним підприємством "ГЕЛИОС-ТРАНС" позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем до стягнення судових витрат у розмірі 10000,00 грн, які понесені позивачем за надану професійну правничу допомогу, суд дійшов до таких висновків.

З матеріалів справи слідує, що 10.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гелиос-Транс" і адвокатом Лодига М.Т. був укладений Договір № 1 про надання правничої допомоги (надалі - Договір № 1) (т. 1, а.с. 97-100).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору № 1 клієнт доручає, а адвокат на умовах та в обсязі передбаченому цим Договором, приймає на себе обов`язки щодо надання правової допомоги та юридично-консультаційних послуг в усній, так і письмовій формі з будь-яких питань, що/щодо: прямо чи опосередковано стосуються Клієнта, його майнових та немайнових прав і обов`язків, його професійної діяльності, та інших питань які існують станом на день укладення цього Договору, та можуть виникнути у майбутньому в процесі виконання цього Договору незалежно від волі сторін Договору, але не обмежуючись ними.

Відповідно до умов п. 4.3. Договору № 1 гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами у додатках до договору. В цю суму входить: вивчення та аналіз документів Клієнта, складання позовних заяв, адвокатських запитів, відзивів, заперечень, клопотань, та інших процесуальних документів, аналіз судової практики, участь у судових засіданнях та інші дії спрямовані на виконання доручення Клієнта.

Гонорар визначається сторонами та фіксується в актах приймання-передачі робіт (надання послуг). За фактом виконаних послуг Клієнт в обов`язковому порядку підписує акт приймання-передачі робіт (надання послуг) протягом трьох днів від дати його надання Адвокатом. В разі не підписання Клієнтом акту приймання-передачі робіт (надання послуг) в зазначений термін, послуги Адвоката вважаються виконаними у повному обсязі та прийнятими останнім. Акт приймання-передачі робіт (надання послуг) повинен містити відомості про те, які саме послуги надані або перелік документів, складених при виконанні Договору (4.3.1. Договору № 1).

27 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гелиос-Транс" і адвокатом Лодига М.Т. був підписаний розрахунок вартості наданих послуг (гонорару) та акт надання послуг №1 за наступну виконану роботу:

- первинне ознайомлення із матеріалами наданими клієнтом 500 грн;

- подання запитів до податкових органів з метою зібрання доказів у справі 1500 грн;

- складання позовної заяви, оформлення та надсилання позовної заяви 8000 грн.

За змістом акту та рахунку на підставі Договору, позивачу надані послуги загальною вартістю 10000,00 грн. Підтвердженням оплати послуг адвоката за Договором № 1 є квитанція № 1 від 27 лютого 2024 року на суму 10000,00 грн про сплату гонорару до Договором (т. 1, а.с. 96).

Суд зазначає, що за змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

За змістом статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до умов частин 3-5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Порядок розподілу судових витрат визначено статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частин 4, 8 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження обставин щодо понесення судових витрат на правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне або майбутнє здійснення таких витрат учасником справи.

Поряд з цим у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПУ України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

За змістом пункту 1 частини другої статті 126 ГПК України, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.04.2021 у справі № 916/3904/19.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

З доказів наявних в матеріалах справи слідує, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу із розглядом справи в господарському суді, надано підписаний 10.01.2024 між ТОВ "Гелиос-Транс" і адвокатом Лодига М.Т. Договір № 1 про надання правничої допомоги, розрахунок вартості наданих послуг (гонорару) та акт надання послуг № 1 за виконані роботу за надані послуги загальною вартістю 10000,00 грн.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Підсумовуючи викладені обставини справи, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем докази підтверджують співмірність наданих адвокатом послуг, складності справи, обсяг виконаних робіт, тобто понесені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн є доведеним та обґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "КСК-ПЛЮС".

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Куруючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК-ПЛЮС" (73000, м. Херсон, провулок Портовий, буд. 1, кв. 1; код ЄДРПОУ 36671460) на користь Приватного підприємства "ГЕЛИОС-ТРАНС" (93402, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Заводська, буд. 35, каб. 16; код ЄДРПОУ 38269701) заборгованість за договором № ДГ-0000009/П від 04 лютого 2022 року в сумі 105500,00 грн, суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн та суму судових витрат на отримання правничої допомоги у розмірі 10000,00 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 20 травня 2024 р.

Суддя Нікітенко С.В.