Рішення

від 20.05.2024 по справі 916/749/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" травня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/749/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу №916/749/24

За позовом: Благодійної організації Благодійний фонд ІТ ДЛЯ ПЕРЕМОГИ (21021, м.Вінниця, пр. Космонавтів, буд. 30-А; код ЄДРПОУ 44760784)

До відповідача: Фізичної особи-підприємця Матякіної Олесі Олександрівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

Про стягнення 345000,00 грн.

Встановив: Благодійна організація Благодійний фонд ІТ ДЛЯ ПЕРЕМОГИ звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Матякіної Олесі Олександрівни про стягнення 345000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.03.2024р. прийнято позовну заяву Благодійної організації Благодійний фонд ІТ ДЛЯ ПЕРЕМОГИ до розгляду та відкрито провадження у справі №916/749/24. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у порядку письмового провадження. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Відповідачем відзиву на позовну заяву не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоча відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення засідання суду, шляхом скерування ухвал суду в систему Електронний суд, які доставлені в електронний кабінет останнього, що підтверджується довідками про доставку документів в кабінет електронного суду, які отримані з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду".

Клопотання про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України, від сторін до суду також не надходило.

Згідно ст.248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, враховуючи, вжиття господарським судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи, та забезпечення реалізації відповідачем своїх прав на судовий захист, в тому числі шляхом надання відповідних заяв по суті справи, а також враховуючи строки розгляду даної справи, господарський суд визнав за можливе вирішити справу за наявними матеріалами справи відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Позивачем було зазначено суду, що 24.07.2023р. між сторонами було укладено Договір поставки №1020-23 від 24.07.2023р.

Згідно умов Договору, відповідач зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати (поставити) у власність позивача, визначений у п. 1.2 цього Договору, а позивач зобов`язується прийняти вказаний Товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1.2 Договору передбачається, що найменування, одиниці виміру, ціна, загальна кількість Товару, що підлягає поставці (асортимент, сортамент, номенклатура), визначаються в Специфікаціях на товар/Додатках, що становлять невід`ємну частину Договору.

Згідно Специфікації на Товар від 22.08.2023р. (Додаток №2 до Договору) (далі - Специфікація), яка була підписана Сторонами у Сервісі електронного документообігу «Вчасно», поставці підлягав товар на суму 793000,00 грн.

Відповідно до п. 2.4. Договору, оплата Товару здійснюється Покупцем протягом 10 робочих днів з дня отримання Покупцем рахунку Постачальника (в т.ч. через електронну пошту) в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника, вказаний в Договорі та/або у відповідному рахунку.

Як було зазначено позивачем суду, ним 23.08.2023р. згідно умов Договору була здійсненна 100% попередня оплата Товару на загальну суму 793000,00 грн. на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури №1398 від 22.08.2023р., що підтверджується платіжною інструкцією №655 від 23.08.2023р.

Згідно з пунктом 3.2 Договору, поставка Товару здійснюється протягом 7 (робочих днів з дня 100 % оплати відповідної партії Товару, якщо Сторонами під час узгодження Замовлення не погоджено інший строк поставки Товару. Специфікацією також передбачено строк поставки Товару - протягом 7 робочих днів з дня 100% оплати Покупцем відповідної партії Товару.

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що Товар, що постачається на умовах Договору, повинен супроводжуватися оригіналами наступних документів: видатковою накладною, гарантійним талоном, складеними українською мовою, якщо обов`язковість гарантійного талону встановлена вимогами чинного законодавства України для відповідного виду товару, Сертифікатом походження товару.

Позивачем було звернуто увагу суду та зазначено, що оскільки поставка даної партії Товару згідно умов Договору повинна бути здійснена протягом 7 робочих днів з дня 100 % попередньої оплати, обумовлений Сторонами строк поставки закінчувався - 01.09.2023р.

20.09.2023 відповідач поставив позивачу Товар на суму 448000,00 грн. та факт поставки Товару підтверджується видатковою накладною № 234 від 20.09.2023р, яка була підписана Сторонами у Сервісі електронного документообігу «Вчасно».

За посиланням позивача, поставку іншої частини Товару на загальну суму 345000,00грн. відповідач не здійснив, у зв`язку із чим 13.11.2023р. на адресу відповідача у Сервісі електронного документообігу «Вчасно» було направлено Претензію №94 від 13.11.2023р. щодо виконання умов Договору та 13.11.2023р. дану Претензію було отримано та підписано відповідачем у Сервісі електронного документообігу «Вчасно», що підтверджується відбитою електронного підпису відповідача, який наявний на Претензії.

Проте, як вказує позивач, на момент подання позовної заяви, відповідач не виконав умови Договору та не передав позивачу частину оплаченого Товару на загальну суму 345000,00 грн. та не повернув позивачеві попередньо сплачені кошти за непоставлений Товар.

Згідно пункту 7.1 Договору, у випадку виникнення спору між Сторонами з питань, передбачених даним Договором, Сторони вживають заходів до їх вирішення шляхом переговорів.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у випадку неможливості врегулювання спору шляхом переговорів, спір передається на вирішення до господарського суду за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору та підлягає вирішенню в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Як зазначав позивач, оскільки Сторонам не вдалося дійти згоди щодо поставки оплаченої частини Товару шляхом переговорів, відповідач відповіді на письмову Претензію позивача не надав, вимоги Претензії не виконав, вважаємо за доцільне вирішення даного спору у судовому порядку.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як з`ясовано судом, правовідносини між Благодійною організацією Благодійний фонд ІТ ДЛЯ ПЕРЕМОГИ, як покупцем, та Фізичною особою-підприємцем Матякіною Олесею Олександрівною, як постачальником, виникли на підставі укладеного між ними 24.07.2023р. Договору поставки №1020-23.

Згідно Специфікації на Товар від 22.08.2023р. (Додаток №2 до Договору) вбачається, що поставці підлягав товар на суму 793000,00 грн.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).

За положеннями статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною першою статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до статті 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина перша статті 691 Цивільного кодексу України).

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на користь відповідача на виконання умов Договору було перераховано грошові кошти у розмірі 793000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №655 від 23.08.2023р.

20.09.2023 відповідач поставив позивачу Товар на суму 448000,00 грн. та факт поставки Товару підтверджується видатковою накладною № 234 від 20.09.2023р, яка була підписана Сторонами у Сервісі електронного документообігу «Вчасно».

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. (ч. 2 ст. 693 ЦК України)

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Поряд з цим, доказів повернення грошових коштів у розмірі 345000,00 грн. матеріали справи не містять, зворотнього відповідачем спростовано не було за час розгляду справи.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов`язань, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 375000,00 грн. є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 5175,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Благодійної організації Благодійний фонд ІТ ДЛЯ ПЕРЕМОГИ задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Матякіної Олесі Олександрівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Благодійної організації Благодійний фонд ІТ ДЛЯ ПЕРЕМОГИ (21021, м.Вінниця, пр. Космонавтів, буд. 30-А; код ЄДРПОУ 44760784) 375000 (триста сімдесят п`ять тисяч) грн. 00 коп. попередньої оплати за непоставлений товар згідно Договору поставки №1020-23 від 24.07.2023р. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 5175 (п`ять тисяч сто сімдесят п`ять) грн. 00 коп.

Повний текст рішення складено 20 травня 2024 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко