Рішення

від 20.05.2024 по справі 917/415/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2024 Справа № 917/415/24

За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Лайт Електрик"; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40073320; вул. Квітки Цісик, 15-Е, м. Полтава, Полтавська область, 36039

до Підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло"; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03338159; вул. Героїв АТО, 73А, м. Полтава, Полтавська область, 36023

про стягнення 167 119,52 грн.

Суддя Пушко І.І.

Секретар судового засідання Біла І.М.

Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.

У період з 01.05.2024 по 17.05.2024 суддя перебував у щорічній відпустці, у зв`язку з чим рішення у цій справі приймається в перший робочий день судді після виходу з відпустки.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення 167 119,52 грн, в тому числі: 108 331,42 грн основного боргу, 7479,31 грн пені, 41 057,61 грн інфляційних та 10 251,18 грн 3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що згідно умов договору № 196 від 13.04.2020 відповідач прострочив виконання зобов`язання з оплати виконаних позивачем робіт по акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 (форма КБ-2в) від 25.12.2020.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору на суму 2422,40 грн та витрати на професійну правову допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн.

Ухвалою від 20.03.2024 (а.с. 36-37) суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, а також встановив процесуальні строки для подання сторонами заяв по суті спору: відповідачу для подання відзиву на позов - до 15 днів з дня отримання ухвали та для подання заперечень до 3 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву.

Ухвала суду від 20.03.2024 була доставлена до електронних кабінетів сторін 27.03.2024, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с. 38-39).

02.04.2024 через систему "Електронний суд" надійшов відзив відповідача на позовну заяву (вх. № 4483 від 02.04.2024; а.с. 40-43). Відповідач у відзиві проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідно до умов договору № 196 від 13.04.2020 позивач взяв на себе зобов`язання щодо виконання робіт на суму 144 202,11 грн, в той час як надані позивачем документи свідчать про фактичне виконання робіт на суму 108 331,42 грн, а докази зменшення ціни Договору надані не були. Також у відзиві відповідач зазначає, що у нього відсутні документи, які підтверджують обсяги виконаних робіт та їх вартість.

В частині вимог про стягнення пені відповідач проти позову заперечує з посиланням на те, що Договором не передбачена відповідальність за порушення строків розрахунків у вигляді пені.

Одночасно з відзивом відповідачем подане клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги до суми 2000 грн, з посиланням на те, що заявлена позивачем до стягнення сума витрат на правничу допомогу не є співмірною зі складністю справи та обсягом послуг, наданих адвокатом (вх. № 4484 від 02.04.2024; а.с. 58-60).

Позивач у відповіді на відзив (вх. № 4729 від 08.04.2024; а.с. 83-85) заперечує проти доводів відповідача, посилаючись на те, що оплата фактично виконаних та прийнятих відповідачем як Замовником робіт передбачена п. 4.1 Договору, а кінцева вартість виконаних робіт не перевищує їх кошторисну вартість та була узгоджена сторонами шляхом підписання акта приймання виконаних будівельних робіт та довідки про їх вартість.

Крім того, позивач звертає увагу, що відповідач як Замовник прийняв фактично виконані роботи без зауважень, тому відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу (далі ЦК) України він втратив право посилатися на відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Одночасно позивачем подані заперечення на клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, посилаючись на те, що відповідачем не доведено надмірність відповідних витрат (вх. № 4727 від 08.04.2024; а.с. 89-92).

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

13 квітня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт Лайт Електрик» (далі - позивач) та Підприємством з електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» (далі - відповідач) укладено договір № 196 про виконання робіт (далі - Договір; а.с. 8), відповідно до п. 1.1. якого Підрядник (позивач) зобов`язався за завданням Замовника (відповідача) протягом визначеного в Договорі строку виконання роботи (надалі - «Роботи»): «Капітальний ремонт (установлення) додаткового освітлення на пішохідних переходах за адресою: вул. В. Чорновола, 4 (школа № 3) у м. Полтава», а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2. Договору, ціна цього Договору становить 254 900,10 грн, без ПДВ. Ціна Договору може бути змінена за взаємною згодою Сторін, шляхом укладання додаткової угоди.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що розрахунки проводяться шляхом безготівкового переказу коштів Замовником на розрахунковий рахунок Підрядника протягом 15 календарних днів, після пред`явлення Підрядником рахунка на оплату робіт та акту приймання - передачі виконаних робіт.

Згідно п. 5.1 Договору, термін виконання робіт вказується Замовником у заявці та узгоджується Підрядником.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи з урахуванням п. 4.1 Договору, а також приймати виконані роботи згідно актів прийому - передачі виконаних робіт.

Відповідно до п. 6.2.1. Договору, замовник має право достроково розірвати цей Договір у разі невиконання зобов`язань Підрядником, повідомивши про це його у строк 10 (десять) календарних днів.

Згідно п. 7.1. Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Пунктом 10.1. Договору сторони погодили, що цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2020, а в частині розрахунку до повного виконання зобов`язань по цьому договору.

Листом від 21.04.2020 № 12.1-13/3658 (а.с. 9-10) відповідач направив позивачу заявку про необхідність розпочати роботи за Договором та встановив строк їх виконання не пізніше 31.12.2020.

Додатковою угодою № 1 від 27.04.2020 сторони внесли зміни до Договору про виконання робіт від 17.04.2020 та дійшли згоди зменшити суму договору до 144 202,11 грн (а.с. 10).

Додатковими угодами №№ 2-7 (а.с. 18-20) сторони неодноразово вносили зміни до п. 10.1 Договору щодо продовження строку його дії. Зокрема, додатковою угодою № 7 строк дії Договору продовжено до 31.12.2023.

25.12.2020 сторонами підписані акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 (форма КБ-2в) та довідка про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2020 (форма КБ-3) на суму 108 331,42 грн, копії яких додані позивачем до позовної заяви (а.с. 14-17).

Вказані вище акт та довідка підписані та засвідчені печаткою зі сторони замовника (відповідача) без заперечень та зауважень.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунок № СЛЕ00000151 від 25.12.2020 на оплату робіт на суму 108 331,40 грн (а.с. 17).

Відповідач за роботи виконані згідно акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року з позивачем не розрахувався.

Позивач звернувся до відповідача із листом - претензією за вих. № 36 від 10 листопада 2023 року (а.с. 21-22) про сплату заборгованості, зокрема за договором № 196 про виконання робіт від 13.04.2020 року, проте заборгованість відповідачем не погашена.

Вважаючи свої права порушеними, позивач просить суд стягнути з відповідача 108 331,42 грн основного боргу, а також нараховані ним за невиконання відповідачем зобов`язань з оплати робіт 7479,31 грн пені за період за період з 12.01.2021 по 14.07.2021, 10 251,18 грн 3% річних за період з 12.01.2021 по 11.03.2024 та 41 057,61 грн інфляційних збитків за період з 01.02.2021 по 29.02.2024.

Вирішуючи спір суд виходив із наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 205 ЦК України визначає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Обов`язок відповідача сплатити кошти за отриманий товар визначений також ст.ст. 655, 706 ЦК України.

При кваліфікації спірних правовідносин суд застосовує правові норми, які регулюють договір підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (ч. 1 ст. 875 ЦК України).

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта (ч. 2 ст. 875 ЦК України).

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (ч. 3 ст. 875 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (ч. 1 ст. 853 ЦК України).

Як було встановлено судом, відповідач як замовник прийняв від позивача виконані за Договором роботи на суму 108 331,42 грн без зауважень, про що свідчать підписані ним акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 (форма КБ-2в) та довідка про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2020 (форма КБ-3).

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки) (ч. 2 ст. 853 ЦК України).

Суд звертає увагу, що встановлення фактичних обсягів виконаних робіт може бути здійснено при звичайному способі їх прийняття, тому суд погоджується з доводами позивача, викладеними у відповіді на відзив, стосовно того, що відповідач втратив право посилатися на можливі відступи позивача (підрядника) від умов Договору згідно з ч. 1 ст. 853 ЦК України, оскільки не заявив при прийнятті робіт про будь-які недоліки, допущені при їх виконанні (зокрема, щодо обсягів виконання).

Будь-які докази, які б свідчили про те, що відомості щодо виконання робіт, зафіксовані у вищезгаданих акті приймання та довідці про вартість будівельних робіт, не відповідають дійсності, надані суду відповідачем не були.

Водночас, судом приймається до уваги, що відповідачем не надано суду будь-яких доказів, які б свідчили про те, що матеріальний результат, визначений як предмет Договору в його п. 1.1 (капітальний ремонт (установлення) додаткового освітлення на пішоходних переходах за адресою: вул. В.Чорновола, 4 (школа № 3) у м. Полтава) не був досягнутий внаслідок виконання позивачем робіт, відображених в акті приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 (форма КБ-2в) та довідці про їх вартість (форма КБ-3).

Оскільки предметом Договору було виконання робіт щодо ремонту (установлення) обладнання з вуличного освітлення, є очевидним, що перевірка працездатності такого обладнання також могла бути здійснена відповідачем звичайним способом.

Згідно з ч. 1 ст. 844 ЦК України, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Суд звертає увагу, що в тексті Договору відсутнє посилання на кошторис як невід`ємну частину Договору, а додана до відзиву копія локального кошторису (а.с. 49-51), предмет якого співпадає з предметом Договору, визначеним в його п. 1.1, свідчить про те, що вказаний кошторис підписаний сторонами, разом з тим, він не містить безпосереднє посилання на Договір та його не оформлено як додаток до Договору.

Разом з тим, здійснене судом співставлення переліку робіт та використаних при їх виконанні матеріалів, які відображені у вищезгаданих акті приймання будівельних робіт та довідці про їх вартість, з відомостями, що містяться у локальному кошторисі, копія якого додана відповідачем до відзиву, свідчать про те, що передбачене кошторисом устаткування (зокрема, прожектори, світильники світлодіодні, вимикачі та перемикачі, обмежувачі напруги, опори для обладнання) було фактично встановлене позивачем.

В свою чергу, менша вартість фактично виконаних робіт по відношенню до вартості, визначеної кошторисом, має місце за рахунок зменшення обсягів допоміжних робіт та їх вартості, тобто свідчить про збереження коштів відповідача (замовника) за рахунок ощадливості позивача (підрядника).

Відповідно до ч. 1 ст. 845 ЦК України, підрядник має право на ощадливе ведення робіт за умови забезпечення належної їх якості.

В той же час, будь-які зауваження щодо якості фактично виконаних за Договором робіт не були здійсненні відповідачем при їх прийнятті.

Згідно з ч. 6 ст. 882 ЦК України замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Пункт 6.2.1 Договору також надає право відповідачу як замовнику достроково розірвати Договір у разі невиконання підрядником (позивачем) своїх зобов`язань.

Як свідчать матеріали справи, відповідач свої правом на відмову від прийняття робіт або на дострокове розірвання Договору не скористався.

Судом встановлено, що в п. 5 Договору сторонами не був визначений конкретний строк виконання робіт.

З урахуванням викладеного, в разі потреби у виконанні робіт, передбачених кошторисом, які не були фактично виконані позивачем, відповідач як замовник не позбавлений права встановити строк для їх виконання та заявити вимоги до позивача (підрядника) щодо додаткового виконання робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як було встановлено судом, п. 4 Договору передбачено, що обов`язок відповідача щодо оплати робіт витікає з факту їх виконання та прийняття замовником шляхом підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

Таким чином, умовами Договору фактично передбачена оплата окремих етапів робіт, за умови їх прийняття відповідачем як замовником.

З урахуванням викладеного, заперечення відповідача, викладені у відзиві, щодо відсутності підстав для оплати робіт, які були фактично виконані позивачем, визнаються судом необґрунтованими.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 ЦК України).

Як встановлено судом, згідно умов п. 4.1 Договору, розрахунки проводяться шляхом безготівкового переказу коштів Замовником на розрахунковий рахунок Підрядника протягом 15 календарних днів, після пред`явлення Підрядником рахунка на оплату робіт та акту приймання - передачі виконаних робіт.

Враховуючи зазначене, суд погоджується з твердженням позивача, що строк оплати робіт по Договору згідно акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року на суму 108 331,42 грн, який підписано обома сторонами 25.12.2020, настав 11.01.2021, оскільки останній день строку оплати припав на 09.01.2021, який був вихідним днем (субота), і згідно ч. 5 ст. 254 ЦК України, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, тобто понеділок 11.01.2021.

Докази оплати відповідачем вартості виконаних позивачем робіт по Договору в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основної заборгованості за виконані роботи у розмірі 108 331,42 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені, суд зазначає наступне.

Позивач при нарахуванні пені на суму заборгованості керується ч. 1 ст. 216, ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 231 та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами.

За змістом наведених вище положень законодавства, розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Між тим, частина шоста статті 231 ГК України, на яку посилається позивач в обґрунтування розміру нарахованої пені, не встановлює розмір штрафної санкції за порушення грошового зобов`язання, а визначає певний спосіб її формування (у відсотковому відношенні, розмір відсотків визначається через облікову ставку Національного банку України), а відтак не може бути застосована у даному випадку як законна підстава для визначення розміру стягуваної пені.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В пункті 7.1. Договору сторони погодили, що, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Тобто, Договором не передбачена відповідальність за порушення строків розрахунків у вигляді пені. Отже, нарахування позивачем пені є безпідставним.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 7479,31 грн не підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та відсотків річних, суд зазначає, що відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Також суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові КГС у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, за якою якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Позивач заявив до стягнення 41 057,61 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з лютого 2021 року по лютий 2024 року, а також 10 251,18 грн 3% річних, нарахованих за період з 12.01.2021 по 11.03.2024.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та відсотків річних суд встановив їхню правильність. Отже позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

Перевірка правильності розрахунку пені та інфляційних втрат здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

За наведеного, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог частково, в частині стягнення 108 331,42 грн основного боргу, 41 057,61 грн інфляційних втрат та 10 251,18 грн 3% річних.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат позивача, суд керується наступним.

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи часткове задоволення позову, на відповідача покладаються судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2313,99 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідними нормами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Частиною 4 статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Положеннями абзацу 1 частини 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 5000 грн.

На підтвердження здійснених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копії договору № 68 про надання правової допомоги від 16.01.2024 та додаткової угоди № 35 від 11.03.2024 до нього, ордеру № 1194332 від 26.01.2024, акту приймання-передачі наданих послуг № 35 від 11.03.2024, звіту про надання правової допомоги № 35 від 11.03.2024, платіжної інструкції № 730 від 11.03.2024 (а.с. 24-27, 29).

Як вбачається зі місту зазначених доказів, 16.01.2024 між адвокатом Александровою Д.С. та клієнтом ТОВ "Смарт Лайт Електрик" було укладено договір про надання правової допомоги № 68.

Відповідно до п. 3.1 договору, розмір гонорару, який Клієнт сплачує Адвокату за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктом 1 додаткової угоди № 35 до договору про надання правової допомоги сторони договору погодили, що вартість послуги, а саме, підготовки позовної заяви до Господарського суду Полтавської області про стягнення з Підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» грошових сум за договором № 196 про виконання робіт від 13.04.2020 (5 годин), складає 5000 грн.

Згідно п. 2.1. додаткової угоди № 39, оплата за отримані послуги здійснюється в повному обсязі протягом 3 (трьох) днів після отримання рахунку на оплату послуг.

Правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності) (п. 6.1. додаткової угоди № 35).

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг № 35 від 11.03.2024 та звіту про надання правової допомоги № 35 від 11.03.2024, які підписані адвокатом та клієнтом без зауважень, адвокат надав клієнту послуги з підготовки позовної заяви до Господарського суду Полтавської області про стягнення з Підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» грошових сум за договором № 196 про виконання робіт від 13.04.2020 (5 годин), вартістю 5000 грн.

Згідно платіжної інструкції № 730 від 11.03.2024, позивач сплатив ФОП Александровій Д.С. 5000 грн за надання правової допомоги згідно акту наданих послуг № 35 від 11.03.2024 та договору про надання правової допомоги № 68 від 16.01.2024.

Оцінюючи зазначені докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем доведено розмір витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс у зв`язку з розглядом справи № 917/415/24, і які підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Разом з тим, відповідачем подано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги до суми 2000 грн, з посиланням на те, що заявлена позивачем до стягнення сума витрат на правничу допомогу не є співмірною зі складністю справи та обсягом послуг, наданих адвокатом (а.с. 58-60).

В силу вимог ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, в тому числі має враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Зважаючи на те, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а юридична кваліфікація правовідносин, що є предметом спору, є незначною та не вимагає великого обсягу надання адвокатом послуг, в тому числі, не передбачає участь адвоката в судових засіданнях (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін), а також враховуючи те, що позивачем подано до господарського суду значну кількість позовних заяв, які подібні за формою, змістом та обставинами справи, і правову допомогу за якими надавав один і той же адвокат Александрова Д.С., суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн є неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи.

При цьому, враховуючи критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, суд дійшов висновку, що належною до розподілу на користь позивача сумою витрат на професійну правничу допомогу, є сума 3500,00 грн.

Згідно ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, на відповідача покладаються судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3343,36 грн.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03338159; вул. Героїв АТО, 73 А, м. Полтава, 36023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ЛАЙТ ЕЛЕКТРИК» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40073320, вул. Квітки Цісик, 15 Е, м. Полтава, 36039) 108 331,42 грн основного боргу, 41 057,61 грн інфляційних втрат, 10 251,18 грн 3% річних, 2313,99 грн витрат по сплаті судового збору, 3343,36 грн витрат на професійну правову допомогу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

5. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Згідно із ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя Пушко І.І.