Рішення

від 16.05.2024 по справі 917/141/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21 E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2024 Справа № 917/141/24

за позовною заявою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури, вул. 1100 річчя Полтави, 7 м. Полтава, 36000

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, вул. Центральна, 2, с. Щербані, Полтавський район, Полтавська область, 38750

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комбінат виробничих підприємств", вул. Шевченко, 18, с. Терешки, Полтавський район, Полтавська область, 38762

про стягнення 2 917 677,33 грн заборгованості,

Суддя Тимощенко О.М.

Секретар судового засідання Михатило А. В.

Представники учасників справи:

від прокуратури: Нечволод П. В.,

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився

Обставини справи: До Господарського суду Полтавської області 29.01.2024 року надійшла позовна заява заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комбінат виробничих підприємств" про стягнення 2 917 677,33 грн заборгованості за договором №02-49/50 про пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 06.05.2019 року, з яких: 474 300,36 грн - 3% річних, 2 443 376,97 грн - інфляційні втрати (вх. № 152/24).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 29.01.2024 р справу № 917/141/24 передано судді Тимощенко О.М.

Ухвалою суду від 01.02.2024 року було залишено позовну заяву без руху, встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення даної ухвали та зазначено спосіб усунення недоліків.

05.02.2024 року до суду від прокуратури надійшла заява (з додатками, вх. № 1477) з виконаними вимогами ухвали від 01.02.2024 року.

Ухвалою суду від 06.02.2024 року відкрито провадження у даній справі, ухвалено розглядати справу у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 12.03.2024 року на 09:00 год. Встановлено учасникам справи строки на подачу заяв по суті спору.

22.02.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками (вх. №2348, арк. справи 105-174).

Підготовче судове засідання, призначене на 12.03.2024 року не відбулось в зв`язку з перебуванням судді Тимощенко О.М. у відпустці.

Ухвалою від 19.03.2024 року суд призначив підготовче судове засідання на 09.04.2024 року на 11:40 год.

Під час розгляду справи №917/141/24 у підготовчому засіданні 09.04.2024 року судом оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 16.05.2024 року на 09:00 год.

Відповідач та позивач правом участі в судових засіданнях не скористалися, про час та місце судового засідання належним чином повідомлені судом у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази (арк. справи 103,178, 183).

В судове засідання 16.05.2024 року з`явився представник прокуратури, який підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

В судовому засіданні 16.05.2024 року за результатами розгляду справи суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення суду, повідомив коли буде виготовлено повне рішення, роз`яснив порядок, строки оскарження рішення та набранням ним чинності.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з простроченням виконання грошового зобов`язання, що підтверджено судовим рішенням, допущення прострочення оплати, правомірність заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Комбінат виробничих підприємств» зобов`язань щодо сплати пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області в сумі 5 270 003,88 грн основного боргу та 352 584,86 грн пені, які стягнуті за рішенням суду від 21.03.2023 у справі № 917/1855/21. Водночас станом на 25.01.2024 сума основного боргу в розмірі 5 270 003,88 грн та пеня на суму 352 584,86 грн ТОВ «Будівельна компанія «Комбінат виробничих підприємств» не сплачена, а тому ТОВ «Будівельна компанія «Комбінат виробничих підприємств» має сплатити на користь виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району 3% річних за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 в сумі 474 300,36 грн та інфляційні нарахування за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 в сумі 2 443 376,97 грн. Всього до стягнення підлягає 2 917 677,33 грн.

Прокурором подано як докази ( в копіях) : постанова Східного апеляційного господарського суду від 17.08.2023, рішення Господарського суду Полтавської області від 21.03.2023 у справі № 917/1855/21, постанова Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 917/1855/21, лист Полтавської обласної прокуратури від 02.01.2024 №15/2-2вих-24; лист виконавчого комітету Щербанівської сільської ради від 12.01.2024 № 02-28/94 із доданими до нього договором №02-49/50 від 06.05.2019, довідкою про надходження коштів за договором №02-49/50 від 06.05.2019, випискою по рахунку та розрахунком інфляційних втрат та 3 % річних; лист-повідомлення Полтавської обласної прокуратури про представництво з доказами поштового направлення, постанова про відкриття виконавчого провадження.

Відповідач проти позову заперечував, зокрема, посилаючись на те, що Полтавська обласна прокуратура не є належним позивачем в цій справі. Полтавською обласною прокуратурою зроблено висновки щодо встановлення факту наявності заборгованості ТОВ «Будівельна компанія «Комбінат виробничих підприємств» без об`єктивного та неупередженого встановлення всіх обставин існуючих господарських взаємовідносин підприємства з Щербанівською сільською радою Полтавського району Полтавської області, з ігноруванням наявності значних за розміром та фактично внесених інвестиційних вкладень в інфраструктуру району. Позов складено без дотримання справедливого балансу в питанні рівноправності сторін судового провадження, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках. Прокуратурою не встановлено реальні причин не здійснення звернення до суду, та чи є не здійснення саме цих заходів захистом/неналежним захистом інтересів держави, в особі Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Відповідачем разом із відзивом подано такі докази (в копіях): Рішення сесії Щербанівської с/р Полтавського району від 09.08.2016 р. про затвердження «Порядок залучення розрахунку розміру і використання коштів пайової участі ......», Рішення сесії Щербанівської с/р Полтавського району від 18.10.2016 р. «Про затвердження проектної документації», проект будівництва двох напірних каналізаційних колекторів (загальні положення), лист № 23/п від 10.04.23 р., Акт готовності об`єкта до експлуатації від 20.01.2021 р., листа № 1/44 від 20.01.2021 р., листа №9/3031 від 01.08.2023 р., Рішення сесії Щербанівської с/р Полтавського району від 09.08.2016 р., Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населених пунктів Щербанівської с/р, лист № 2/4886 від 25.11.2020 р., лист № 32 від 27.07.2023 р., лист № 119 від 11.07.2023 р., договір № 4 від 30.05.2018 р., договір № 1 від 26.12.2017 р., договір № 3 від 26.12.2017 р., зведений кошторисний розрахунок вартості об`єкта будівництва на суму 16420,730 тис. грн., ТУ № 2/514 від 06.09.2013 р., ТУ №2/319 від 13.09.2017 р., лист № 2/4335 від 20.12.2017 р., декларація про початок будівельних робіт № ПП 083170890599, листа № 1/495 від 10.08.2023 р., сертифікат № 163193602844, сертифікат №1232009252228, сертифікат №123201228530, сертифікат №123201028312, Рішення сесії Щербанівської с/р Полтавського району про прийняття дитячого садочку в комунальну власність від 06.12.2018 р., Акт приймання-передачі нерухомого майна від 19.12.2018.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Згідно з ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як встановлено судом, 29.11.2021 року заступник керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комбінат виробничих підприємств" про стягнення заборгованості за договором від 06.05.2019 №02-49/50 про пайову участь (внесок) у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області в сумі 5 270 003,88 грн та 352 584,86 грн пені за період з 01.01.2021 по 30.06.2021 (справа № 917/1855/21).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем визначеного пунктом 2.1 договору про пайову участь обов`язку з перерахування коштів відповідної пайової участі в розмірі 4% від загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта на рахунок Виконавчого комітету Щербанівської сільської ради до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, але не пізніше, ніж до 31.12.2020.

Під час розгляду справи № 917/1855/21 судом першої інстанції встановлено, що Договір від 06.05.2019 №02-49/50 є укладеним та обов`язковим для виконання сторонами. За умовами Договору відповідач як замовник будівництва зобов`язався сплатити пайовий внесок на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Розсошенці при здійсненні будівництва багатоквартирного житлового будинку по вулиці Кременчуцькій, 54-б, в с. Розсошенці Полтавського району Полтавської області. Відповідно до умов Договору строк виконання зобов`язання відповідача сплив 31.12.2020. Матеріалами справи підтверджено, що відповідач взяті на себе зобов`язання за Договором не виконав, що і стало підставою для звернення прокурора з даним позовом.

Господарський суд Полтавської області рішенням від 21.03.2023 у справі №917/1855/21 вказаний позов задовольнив повністю. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комбінат виробничих підприємств" на користь Виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області основний борг в розмірі 5 270 003,88 грн, 352 584,86 грн пені та витрати зі сплати судового збору у розмірі 84 338,83 грн.

Східний апеляційний господарський суд постановою від 17.08.2023 рішення Господарського суду Полтавської області від 21.03.2023 у справі №917/1855/21 скасував; прийняв нове рішення; в позові відмовив; стягнув з Полтавської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комбінат виробничих підприємств" витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 126 508,25 грн.

Постановою Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 917/1855/21 касаційну скаргу прокурора задоволено частково, постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.08.2023 у справі №917/1855/21 скасовано, мотивувальну частину рішення Господарського суду Полтавської області від 21.03.2023 у справі №917/1855/21 змінено, виклавши її в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Господарського суду Полтавської області від 21.03.2023 у справі №917/1855/21 залишено в силі.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 року в справі № 910/9823/17.

Разом із тим, преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої палати Верховного Суду від 03.07.2018 року в справі № 917/1345/17.

При цьому, суд зазначає, що преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року в справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та від 28.10.1999 року в справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, обставини, встановлені рішенням Господарського суду Полтавської області від 21.03.2023 року по справі 917/1855/21 мають преюдиціальне значення та не доказуються при розгляді даної справи.

При вирішенні спору суд враховує наступне.

Поняття зобов`язання та підстави його виникнення унормовано статтею 509 Цивільного кодексу України, за приписами якої зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з положеннями частини 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, стаття 599 цього Кодексу визначає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання (Аналогічна позиція викладена в постанові ВС від 23.10.2018 у справі № 913/70/18).

Отже, обставини щодо наявності обов`язку ТОВ «Будівельна компанія «Комбінат виробничих підприємств» щодо сплати 5 270 003,88 грн основного боргу у строк до 31.12.2020 та пені в розмірі 352 584,86 грн, встановлено судовим рішенням у справі № 917/1855/21, яке набрало законної сили, і не потребують доказування при розгляді даної справи.

Відповідачем не подано суду доказів виконання грошового зобов`язання в сумі 5 270 003,88 грн та пені в розмірі 352 584,86 грн станом на 25.01.2024 року.

У справі, що розглядається прокурор просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 в сумі 474 300,36 грн та інфляційні нарахування за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 в сумі 2 443 376,97 грн., всього 2 917 677,33 грн.

Відповідач контрозрахунок не надав.

Судом перевірено розрахунок річних та інфляційних, заявлених до стягнення. Суд визнає арифметично вірним розрахунок річних та інфляційних, зроблений прокурором.

Заперечення відповідача судом почуті та розглянуті, однак не спростовують правомірності та обґрунтованості позовних вимог.

Так, матеріали справи свідчать, що з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави 02.01.2024 Полтавська обласна прокуратура звернулась до виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району з листом № 15/2-2вих-24 від 02.01.2024 (арк. справи 22-27) про надання інформації чи вживалися сільською радою заходи реагування з метою стягнення з ТОВ «Будівельна компанія «Комбінат виробничих підприємств» 3% річних та інфляційних нарахувань за вищезазначені періоди невиконання договірного зобов`язання (заходи досудового врегулювання, пред`явлення позову до суду тощо, у разі невжиття заходів - повідомити причини).

Виконавчим комітетом Щербанівської сільської ради Полтавського району 12.01.2024 на адресу Полтавської обласної прокуратури надано відповідь № 02-28/94 від 12.01.2024 про відсутність коштів для сплати судових витрат, пов`язаних із подачею позову та надано розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань за періоди невиконання договірного зобов`язання (арк. справи 28).

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3. 4 ст.53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з положеннями ст.23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та Інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У п. п. 3, 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/ 99 зазначається, що в основі інтересів держави є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, Інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі, як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, тощо.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

Таку саму позицію висловив Верховний Суд у постанові від 26.07.2018 у справі №926/1111/15.

Європейський суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у відповідному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких Інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п.3 ч.2 ст.129 Конституції України). Положення п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України Про прокуратуру.

Відповідно до ч.3 ст.23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Аналіз положень ст.53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом ч. 3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Саме до таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18.

Суд вважає обґрунтованим звернення прокурора із даним позовом, оскільки необхідність звернення прокурора з позовною заявою зумовлена потребою захистити інтереси держави, оскільки не сплата відповідачем З відсотків річних та інфляційних нарахувань зумовлює ненадходження відповідних коштів до місцевого бюджету Щербанівської територіальної громади, чим порушуються економічні інтереси держави та територіальної громади.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес.

«Суспільний інтерес» полягає у повному та своєчасному надходженні відповідних коштів до місцевого бюджету, що явно переважає приватний інтерес ТОВ «Будівельна компанія «Комбінат виробничих підприємств», яке їх не сплачує.

Окрім цього, спірні правовідносини пов`язані зі сферою формування та виконання місцевого бюджету, до якого мають своєчасно та в повному обсязі надходити відповідні кошти, що безпосередньо стосується прав та економічних інтересів Щербанівської територіальної громади.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

За ст. 2 цього Закону місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку, що захист інтересів територіальних громад і нормальне функціонування місцевого самоврядування є прямим обов`язком саме держави.

У зв`язку із цим, інтереси держави та позивача, який представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції іповноваження, повністю збігаються.

Підставою для звернення прокурора з даною позовною заявою стала пасивна поведінка (бездіяльність) виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області щодо захисту майнових прав та інтересів територіальної громади.

Усвідомлюючи порушення інтересів територіальної громади, що підтверджується судовими рішеннями у справі № 917/1855/21 та листом Полтавської обласної прокуратури від 02.01.2024 № 15/2-2вих-24 виконавчий комітет Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області з позовом до суду на захист інтересів територіальної громади не звернувся.

Натомість листом від 12.01.2024 № 02-28/94 виконавчий комітет Щербанівської сільської ради Полтавського району відповів, що в місцевому бюджеті відсутні кошти для оплати судових витрат.

Зважаючи, що 3 відсотка річних нараховуються з 01.01.2021 по 31.12.2023 та інфляційні нарахування нараховуються за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 у виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району було достатньо часу для самостійного звернення з відповідним позовом до суду.

Внаслідок зволікання із зверненням до суду із позовом з боку виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району місцевий бюджет може безповоротно втратити зазначені кошти. Водночас заявления таких вимог, спрямовано на компенсацію знецінення грошових коштів, тобто втрат місцевого бюджету.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Правомірність звернення прокурора підтверджена і судовими рішеннями у справі № 917/1855/21 з цим же складом учасників.

Враховуючи викладене, прокурором у позові належним чином обґрунтовано порушення зазначених інтересів держави та підстави представництва останніх у суді, з урахуванням чого судом позовну заяву прокурора прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Згідно п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Допустимих доказів в спростування зазначеного чи доказів сплати відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 474 300,36 грн 3% річних, 2 443 376,97 грн інфляційних втрат підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із задоволенням позовних вимог судовий збір покладається на відповідача в сумі 43 765,16 грн.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комбінат виробничих підприємств" (вул. Шевченко, 18, с. Терешки, Полтавський район, Полтавська область, 38762, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 01284778) на користь Виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (вул. Центральна, 2, с. Щербані, Полтавський район, Полтавська область, 38750, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 41856395) 474 300,36 грн 3% річних, 2 443 376,97 грн інфляційних втрат.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комбінат виробничих підприємств" (вул. Шевченко, 18, с. Терешки, Полтавський район, Полтавська область, 38762, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 01284778) на користь Полтавської обласної прокуратури (вул. 1100 річчя Полтави, 7 м. Полтава, 36000, р/р №UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060, код класифікації видатків бюджету - 2800) 43 765,16 грн судового збору.

Видати накази із набранням цим рішенням законної сили.

Рішення підписано 20.05.2024 року

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимощенко О.М.