Рішення

від 09.05.2024 по справі 918/1276/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" травня 2024 р. м. Рівне Справа № 918/1276/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні Бізнес - Системи"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МКР Ритейл"

про стягнення заборгованості в сумі 160 844,01 грн

Секретар судового засідання Сідлецька Ю.Р.

в засіданні приймали участь:

від позивача: Оганезов О.А. (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Кузьмін Є.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні Бізнес - Системи" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "МКР Ритейл" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 160 844,01 грн, що виникла в результаті неналежного виконання договору поставки № 19/05/18 СБС від 19.05.2021.

Ухвалою суду від 21.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 18.01.2024.

08.01.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 36-39), у якому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Зокрема представником вказано, що позивачем в порушення умов договору не надано жодного документу, на підтвердження проведеного замовлення товару. Вказує, що видаткова накладна №122-00009911 від 25.01.2022 замовленого товару було зроблено на суму 49 692, 99 грн та саме ця сума була оплачена з боку відповідача за отриманий товар, а решта товару відповідач не замовляв, у зв`язку із чим решти відповідач не визнає. Також представник зазначає, що у видатковій накладній №122-00009911 від 25.01.2022 вказано прізвище працівника Дудченко А.Н., але підпис виконаний не даним представником, окрім того відсутній відбиток печатки товариства, а тому відповідач стверджує, що даний товар не був прийнятий. Щодо поставки товару за видатковою накладною №122-00009936 від 25.01.2022 на суму 90 852, 30 грн відповідач також зазначає, що в розумінні п. 2.1. Договору, відповідач не робив замовлення, представник не підписував дану видаткову накладну, а також відсутнє замовлення в матеріалах справи.

В судовому засіданні 18.01.2024 оголошено перерву до 06.02.2024.

Ухвалою суду від 06.02.2024 вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 05.03.2024, запропоновано позивачу у строк до 05.03.2024 подати уточнений розрахунок заборгованості (у випадку наявності). Запропоновано сторонам підписати акт звірки взаєморозрахунків. Сторонам встановлено строк для подачі додаткових доказів до 05.03.2024.

В судовому засідання 05.03.2024 оголошено перерву до 19.03.2024.

Судове засідання 19.03.2024 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Горплюка А.М. у відпустці, про що сторони були повідомлені.

Ухвалою суду від 25.03.2024 призначено підготовче засідання на 02.04.2024.

Ухвалою суду від 02.04.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі №918/1276/23 на 30 днів до 06.05.2024 включно. Підготовче засідання відкладено на 16.04.2024.

Ухвалою суду від 16.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.05.2024.

07.05.2023 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про відновлення строку на подання додаткових доказів та долучити їх до матеріалів справи.

В судовому засіданні 09.05.2024 представник позивача просив поновити строк на подання додаткових доказів та долучити їх до матеріалів справи. Також зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задоволити. Окрім того вказав, що документи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подасть протягом 5 днів з моменту ухвалення рішення

В судовому засіданні 09.05.2024 представник відповідача зазначив, що позов не визнає, просив відмовити.

Суд розглянувши клопотання про відновлення строку на подання додаткових доказів та долучення їх до матеріалів справи, встановив наступне.

Представник позивача просить долучити до матеріалів справи видаткові накладні та платіжні доручення, що підтверджують розрахунки між сторонами за договором поставки. Окрім того просить суд визнати причину неподання зазначених доказів разом із позовною заявою поважною та поновити позивачу пропущений строк для подання таких доказів.

Право господарського суду при вирішенні питання, що виникає у зв`язку із відновленням пропущеного процесуального строку, унормовується процесуальним законодавством. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування клопотання або заяви про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Суд зазначає, що клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. У клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.10.2023 у cправі № 916/3022/21.

Згідно з ч. 2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Водночас, як встановлено судом, докази які представник позивача просить суд долучити, не могли бути надані раніше, оскільки наявність в долученні вказаних документів була виявлена після підписання відповідачем акту звіряння взаємних розрахунків лише 02.04.2024, що на переконання позивача є поважною причиною для пропуску строку на подання відповідних вказаних вище документів.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про визнання поважними причин пропуску строку на подання доказів, а відтак суд задовольняє клопотання про поновлення строку на подання доказів та долучає їх до матеріалів справи.

У судовому засіданні 09.05.2024, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, викладені в позові, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сучасні Бізнес - Системи" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МКР Ритейл" (Покупець) 19.05.2021 був укладений договір поставки №19/05/18 СБС (далі-Договір, а.с. 8-10).

Відповідно до умов п. 1.1. ст. 1 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується поставляти Покупцю тютюнові вироби (далі за текстом: товар) відповідно до замовлень Покупця на поставку товару, а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати такий товар. Придбаний Покупцем за цим Договором Товар буде в подальшому реалізовуватися через об`єкти торгівлі Покупця в межах території України.

Згідно п. 2.3. Договору, постачання товару здійснюється згідно з правилами Інкотермс 2010 на умовах EXW поставка зі складу Постачальника, зазначеного в узгодженому Сторонами замовленні.

Згідно п. 2.4. Договору, право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання Сторонами видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної на такий товар.

Пункт 2.6 Договору визначає, що підписанням цього Договору Покупець підтверджує наявність у особи, яка здійснює фактичне приймання Товару, всіх необхідних повноважень, пов`язаних з передачею - прийманням Товару Покупцю (за кількістю, якістю, наявності та належного оформлення товаросупровідної документації тощо), в т.ч. права підпису будь-яких актів та інших документів, пов`язаних з передачею-прийманням Товару Покупцеві, а також права отримання від Постачальника будь - яких повідомлень та/або інших документів, що стосуються цього Договору та/або його виконання. Покупець зобов`язаний надати довіреність на особу яка здійснює фактичне приймання товару, інакше Постачальник має право відмовитись передавати Товар Покупцю та вимагати відшкодування штрафних санкцій та витрат у розмірі, встановленому п. 8.7. цього Договору.

Відповідно до п. 3.3. Договору, право власності на товар переходить до Покупця в момент отримання Покупцем товару від Постачальника за відповідною накладною.

Пунктом 6.3. Договору встановлено, що Покупець оплачує поставлений за цим договором товар протягом 4 (чотирьох) календарних днів з моменту виконання Постачальником зобов`язання з поставки такого товару.

Згідно п.п. 11.1. Договору, договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2021 року. Уразі, якщо жодна із сторін не повідомить іншу Сторону про інше за 30 (тридцять) календарних днів до спливу терміну Договору, Договір вважається продовженим строком на кожен наступний календарний рік з дати спливу зазначеного у цьому пункті Договору терміну Договору.

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтиском печаток.

Позивач зазначає, що протягом тривалого часу він здійснював постачання Товару, натомість Покупець порушував свій обов`язок своєчасної оплати товару, а починаючи з лютого 2022 року у Покупця виникла заборгованість за поставлений товар.

На виконання умов Договору, постачальником було поставлено товар, що підтверджується наступними видатковими накладними (а.с.11-13):

- видаткова накладна №122-00009911 від 25 січня 2022 року на суму 77 079, 70 грн була частково сплачена відповідачем на суму 49 692, 99 грн, згідно платіжних інструкцій: №999 від 12.08.2022 року на суму 10 000,00 грн; № 1056 від 19.08.2022 року на суму 10 000,00 грн; № 1145 від 26.08.2022 року на суму 10 000,00 грн; № 1907 від 01.11.2022 року на суму 10 000,00 грн; № 2051 від 11.11.2022 року на суму 10 000,00 грн. Залишок заборгованості за цією видатковою накладною становить 27 386, 71 грн.

Відповідач підтвердив часткову оплату за видатковою накладною №122-00009911 від 25 січня 2022 року в сумі 49 692, 99 грн, згідно наданого акту звіряння взаємних розрахунків (а.с. 84) за період з 01.01.2022 по 26.02.2024.

- видаткова накладною № 122-00009936 від 25 січня 2022 року на суму 90 852,30 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позивач звернутись до суду про стягнення основної заборгованості за Договором з відповідача у розмірі 118 239, 01 грн.

Окрім того, враховуючи порушення відповідачем термінів виконання грошових зобов`язань за Договором, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 35 967, 42 грн -інфляційні нарахування та 6 637,58 грн - 3% річних.

Наведені обставини стали причиною звернення позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України, судом враховано законодавство, що встановлює та регулює договірні зобов`язання, які виникають на підставі договору поставки.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 14 ЦК України визначено, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч. 1 та ч. 2 ст. 614 ЦК України).

Як унормовано положеннями частини 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідач стверджує, що згідно видаткової накладної №122-00009911 від 25.01.2022 замовлення товару було на суму 49 692, 99 грн, яка була ним оплачена, а решта товару відповідач не замовляв, у зв`язку із чим решти відповідач не визнає.

Також представник зазначає, що працівник ОСОБА_1 працювала на Товариство з обмеженою відповідальністю "МКР Ритейл", але вона не займалась прийманням товару, і підпис на видатковій накладній №122-00009911 від 25.01.2022 виконано не даним представником.

Окрім цього, відповідач вказує на відсутність відбитку печатки товариства на видатковій накладній №122-00009911 від 25.01.2022, а тому стверджує, що даний товар не був не прийнятий.

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача стосовно відсутності печатки на видаткових накладних, оскільки відповідно до ст. 581 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Наявність або відсутність печатки на документах не несе будь-яких правових наслідків, які б свідчили про дійсність проведення господарської операції. Частина 3 вказаної статті встановлює, що "наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків. Наразі немає будь-якого встановленого Законом порядку, який би унеможливлював виготовлення печатки будь-якого підприємства будь-якою особою, та відсутні будь-які спеціальні вимоги для осіб щодо виготовлення печатки шляхом отримання послуг суб`єктів господарювання, які надають послуги із виготовлення печаток та/або штампів.

Таким чином, законодавством не встановлено вимог щодо обов`язкової наявності печатки суб`єкта господарювання на первинних бухгалтерських документах, у тому числі печатки продавця та покупця на видатковій накладній про отримання товару.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, суд зазначає, що документом, який підтверджує факт отримання відповідачем товару є видаткові накладні та саме ці документи є первинним бухгалтерським документом, який засвідчує здійснення господарських операцій і містить інформацію про вартість поставленого товару.

Судом встановлено, що видаткові накладні були засвідчена підписами представників обох сторін, вона містить усі необхідні реквізити та відповідає вимогам закону, встановленим для первинних документів.

У той же час, відповідач не надав суду жодного доказу на підтвердження своїх доводів про те, що у видатковій накладній №122-00009911 від 25.01.2022 підпис у графі "отримав - ОСОБА_1 " не належить даному представнику, хоча доведення такої обставини має бути здійснене саме відповідачем належними та допустимими доказами у розумінні ст. 73-79 ГПК України, зокрема, висновком почеркознавчої експертизи.

Крім обставин оформлення первинних документів, суд має досліджувати також наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця), оскільки визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів.

Як зазначив Верховний Суд у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18 у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Таким чином, вказані видаткові накладні підписані без жодних зауважень, будь яких доказів на спростування отримання відповідачем вказаного товару не надано, як і не спростовано відсутності повноважень на отримання товару працівником ОСОБА_2 .

Таким чином, сума основного боргу в розмірі 118 239, 01 грн в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо нарахування позивачем 35 967, 42 грн інфляційні нарахування та 6 637,58 грн - 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми Закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та сплати неустойки за прострочення виконання зобов`язання. Ці нарахування не є штрафними санкціями (неустойкою). Тому до них не застосовуються відповідні положення ГК України та ЦК України.

Отже, у розумінні наведених приписів, позивач вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

За своїми ознаками, 3% річних є платою за користування чужими коштами в період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання.

У свою чергу, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України.

За таких обставин, суд вважає, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення інфляційного збільшення, трьох процентів річних відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства України, відтак є правомірними та обґрунтованим.

Щодо нарахувань 3% річних суд встановив, що за видатковою накладною №122-00009911 від 25.01.2022 останній день сплати відповідно до умов Договору - 28.01.2022, період прострочення з 31.01.2022 по 14.12.2023, що становить - 1 537, 41 грн. За видатковою накладною № 122-00009936 від 25.01.2022 останній день сплати відповідно до умов Договору поставки - 28.01.2022, період прострочення з 31.01.2022 по 14.12.2023, що становить 5 100,17 грн.

Суд здійснивши перерахунок 3% річних визначив, що останні є арифметично вірними та підлягають задоволенню в розмірі 6 637, 58 грн.

Щодо інфляційних нарахування суд встановив, що за видатковою накладною №122-00009936 від 25.01.2022 останній день сплати відповідно до умов Договору - 28.01.2022, період прострочення з 31.01.2022 по 14.12.2023, інфляційні нарахування становлять - 27 636, 59 грн. За видатковою накладною № 122-00009911 від 25.01.2022 останній день сплати відповідно до умов Договору - 28.01.2022, період прострочення з 31.01.2022 по 14.12.2023, інфляційні нарахування становлять - 8 330,83 грн.

Суд здійснивши перерахунок інфляційних втрат визначив, що останні є арифметично вірними та підлягають задоволенню в розмірі 35 967, 42 грн.

Згідно з ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Отже, проаналізувавши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем заявлено судові витрати, щодо сплати судового збору в розмірі 2 684, 00 грн та витрати на професійну правничу допомогу. Також викладено прохання судові витрати покласти на відповідача.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом позов задоволено, відтак судовий збір в розмірі 2 684, 00 покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МКР Ритейл" (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Соборна, буд. 112, ЄДРПОУ 40942299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні Бізнес - Системи" (62416, Харківська обл., Харківський р-н, смт. Пісочин, вул. Надії, 15-А, код ЄДРПОУ 38397793) 118 239 (сто вісімнадцять тисяч двісті тридцять дев`ять) грн 01 коп. - основного боргу, 6 637 (шість тисяч шістсот тридцять сім) грн 58 коп. - 3% річних, 35 967 (тридцять п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят сім) грн 42 коп. - інфляційні збитки та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. - витрат по оплаті судового збору.

3. Видати наказ після набранням рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20 травня 2024 року.

Суддя А.М. Горплюк