Рішення

від 09.05.2024 по справі 918/60/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" травня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/60/22(918/114/24)

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" в особі арбітражного керуючого Саутенка Сергія Олеговича

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрібест"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство"

про зобов`язання повернути майно з відповідального зберігання

в межах справи

за заявою Приватного акціонерного товариства "Харківський комбікормовий завод"

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс"

про банкрутство

Секретар судового засідання Сідлецька Ю.Р.

представники сторін в судове засідання не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" в особі арбітражного керуючого Саутенка Сергія Олеговича звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрібест", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" про зобов`язання повернути майно з відповідального зберігання.

При цьому, суд враховує, що в провадженні Господарського суду Рівненської області знаходиться справа № 918/60/22 (суддя Горплюк А.М.) за заявою Приватного акціонерного товариства "Харківський комбікормовий завод" до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" про банкрутство.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.02.2024 справу № 918/60/22 (918/114/24) передано на розгляд судді Горплюку А.М. на підставі пп. 7.1 п. 7 Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Рівненської області та ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства з мотивів перебування у провадженні судді справи №918/60/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс".

Ухвалою суду від 06.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 27.02.2024.

Ухвалою суду від 27.02.2024 підготовче засідання відкладено на 19.03.2024

Судове засідання 19.03.2024 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Горплюка А.М. у відпустці, про що сторони були повідомлені.

Ухвалою суду від 25.03.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі №918/60/22(918/114/24) на 30 днів до 06.05.2024 включно, підготовче засідання призначено на 16.04.2024.

Ухвалою суду від 16.04.2024 закрито підготовче провадження у справі 918/60/22(918/114/24), призначено справу до судового розгляду по суті на 09.05.2024.

09.05.2024 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача ліквідатора Саутенка С.О. надійшла заява про розгляд справи без його участі.

В судове засідання 09.05.2024 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином у встановлений законом строк.

Відповідно до п. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

За приписами ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За приписами ч. 3 та ч. 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Ухвали у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 03148, м. Київ, вул. Леся Курбаса, 2Б, тобто за його місцезнаходженням, зазначеним у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (така ж адреса міститься у позовній заяві).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, ухвали суду від 06.02.2024, від 27.02.2024 та від 25.03.2024 повернулися з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", а ухвала суду від 16.04.2024 з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарський суд, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Таким чином суд вважає, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином і його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Крім того, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

З огляду на викладене вище, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України, суд дійшов висновку, про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду даної справи.

Згідно ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Також, суд враховує, що третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача про розгляд справи та проведення судових засідань повідомлялась належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного листа в електронний кабінет.

Судом зазначається, що у даній справі не визнавалася необхідність обов`язкової участі учасників справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Отже, враховуючи забезпечення принципу змагальності та рівності сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації своїх процесуальних прав, судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Відтак, враховуючи неявку учасників справи в судове засідання, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами без участі представників.

За приписами ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Відтак, фіксування судового процесу під час судового засідання 09.05.2024 не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Щодо розгляду даного спору в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс", суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ) спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Кодексу України з процедур банкрутства, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Положення пункту 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України та ст. 7 КУзПБ застосовуються незалежно від суб`єктного складу сторін лише у тому випадку, коли майнові вимоги пред`являються саме до особи (боржника), яка перебуває в процедурі банкрутства.

Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду з позовом позивач вказує, що у наявній спірній ситуації щодо повернення майна боржника з відповідального зберігання, стороною є ТОВ "Вест Активс" у відношенні якого відкрито справу про банкрутство № 918/60/22 та винесено постанову від 05.09.2023 про банкрутство та введено ліквідаційну процедуру, відтак позовна заява подається до суду арбітражним керуючим, ліквідатором ТОВ "Вест Активс" з метою повернення майна, яке належить боржнику на праві власності та задля виконання повного обсягу ліквідаційних заходів, визначених як нормами Кодексу України з процедур банкрутства, так і загальними нормами цивільного та господарського законодавства України.

Також, при розгляді справи та вирішення спору по суті, суд враховує, що Договір № 2101 про надання послуг зберігання від 01.01.2023 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" (поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лейрінс Інвестмент".

Станом на подання позовної заяви (01.02.2024) та вирішення питання про відкриття провадження у справі (06.02.2024) встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Лейрінс Інвестмент" (код ЄДРПОУ 44606306) 04.10.2023 проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, в тому числі найменування та місцезнаходження юридичної особи.

При цьому, сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації (перетворення), якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи. Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

У даному випадку заміна особи у відносинах, щодо яких виник спір, не відбулася.

Відтак, позивачем вірно зазначено найменування відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрібест" (код ЄДРПОУ 44606306).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного.

01.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" (поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лейрінс Інвестмент" (зберігач) укладено Договір про надання послуг зберігання № 2101 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання техніку поклажодавця, вид та кількість яких зазначаються у п. 1.2 даного Договору та будуть визначатися в акті (актах) приймання-передачі майна на зберігання.

Згідно п. 1.2. Договору Товаром є: сільськогосподарська техніка визначена в акті (актах) приймання-передачі майна на зберігання.

Пунктом 1.3. Договору встановлено, що зберігач здійснює зберігання Товару за наступною адресою: 34651, вул. Центральна, буд. 99, с. Кузьмівка, Сарненський район, Рівненської області (Договір оренди площадки додається).

Відповідно до п. 1.4. Договору загальна вартість майна, переданого на зберігання становить 9 920 000,00 грн, що підтверджується балансовою довідкою поклажодавця.

Пунктом 1.5 Договору встановлено строк зберігання один рік з дати підписання Договору та може бути пролонгований додатковою угодою за взаємною згодою сторін.

За приписами п. 3.1., 3.3. Договору передача Товару на зберігання здійснюється за актом приймання-передачі. Кількість і вартість Товару, який передається на зберігання, зазначається в актах приймання-передачі.

У пункті 5.3. Договору сторони погодили, що ними додатково укладається Договір поруки до даного договору, де поручителем за зобов`язаннями зберігача виступає ТОВ "Рівненське аграрне підприємство".

Пунктом 8.1 Договору встановлено, що Договір набирає сили з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2023 року, але у всякому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором.

У відповідності до п. 8.2 Договору, поклажодавець має право у будь-який час вимагати у Зберігача повністю або частково майно, яке знаходиться на зберіганні.

01.01.2023 між сторонами підписано Акт приймання передачі рухомого майна на зберігання за Договором зберігання майна № 2101 від 01.01.2023, яким зберігач прийняв, а поклажодавець передав наступне майно:

1. Сівалку точного висіву, 2014 року випуску, заводський номер 751383, номер EE 125832, модель KINZE 3700 (робочий, комплектний, придатний до використання за цільовим призначенням), балансова вартість 2 161 940,01 грн.

2. Сівалку точного висіву, 2012 року випуску, заводський номер 1A0DB55XCCJ745455, номер EE 139517, модель JOHN DEERE DB55 (робочий, комплектний, придатний до використання за цільовим призначенням), балансова вартість 3 669 814,69 грн.

3. Сівалку точного висіву, 2011 року випуску, заводський номер 1A0DB55XLBJ745402, номер EE 139518, модель JOHN DEERE DB55 (робочий, комплектний, придатний до використання за цільовим призначенням), балансова вартість 4 088 245,30 грн.

Вказаний Договір та Акт приймання - передачі підписано представниками сторін та скріплені відтисками печаток товариств.

Також, 01.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" (поклажодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Лейрінс Інвестмент" (зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" (поручитель) укладено Договір поруки № 0101 (надалі - Договір поруки).

Згідно п. 1 Договору поруки, в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, поручитель поручається перед поклажодавцем за виконання зберігачем зобов`язань за Договором № 2101 від 01.01.2023, включаючи всі зміни та доповнення до нього (в т.ч., але не виключно й ті, що збільшують розмір основного зобов`язання), які будуть укладені в майбутньому між поручителем та зберігачем.

Арбітражний керуючий вказує, що станом на день звернення до суду з даною позовною заявою, термін дії Договору закінчився та майно власнику не повернуте.

З метою повернення майна, що було передане на зберігання, арбітражний керуючий - ліквідатор ТОВ "Вест Активс" направив на адресу Зберігача вимогу (вих. № 01-34/1006 від 26.09.2023) про повернення майна у кількості трьох сівалок точного висіву зі зберігання та розірвання Договору № 2101 про надання послуг зберігання шляхом підписання додаткової угоди про розірвання договору.

Проте, відповідачем не надано та матеріали справи не містять інформації про надання відповіді на претензію чи повернення майна, що і стало підставою для звернення до суду з даною позовною заявою.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі.

За приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу (далі - ГК) України господарським визнається зобов`язання що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 174 ГК України, підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно положень ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення. в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи свідчать про те, що між ТОВ "Вест Активс" та відповідачем у справі виникли зобов`язання за договором зберігання.

Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Згідно ст. 938 ЦК України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Стаття 949 ЦК України встановлює, що зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Судом встановлено, що після укладання та підписання Договору позивачем було передано, а відповідачем прийнято на відповідальне зберігання майно.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як зазначалось вище, згідно п. 1.5. Договору вказано, що строк зберігання становить один рік з дати підписання договору та може бути пролонгований додатковою угодою з взаємною згодою сторін.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження укладення додаткової угоди з метою пролонгації Договору про надання послуг зі зберігання, відтак строк дії Договору закінчилася 31.12.2023.

Відповідно до частини 1 статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

За змістом частин 1, 2 статті 937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов`язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення (частини 1, 2 статті 938 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем відповідачу на зберігання відповідно до умов Договору рухомого майна (три сівалки точного висіву) загальною вартістю 9 920 000,00 грн.

Судом встановлено, що арбітражний керуючий звертався до відповідача з вимогою про повернення переданого на зберігання майна, яку відповідач не виконав.

Згідно ст. 949 ЦК України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився (стаття 953 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги арбітражного керуючого в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" підлягають задоволенню в повному обсязі.

За приписами частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрібест" (код ЄДРПОУ 44606306, адреса: 03148, м. Київ, пр. Леся Курбаса, буд. 2Б) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" (код ЄДРПОУ 41137306, 34530, Рівненська область, Сарненський район, село Кричильськ, вул. Шевченка, буд. 623) майно (техніку), яке передано на відповідальне зберігання за Договором № 2101 про надання послуг зберігання від 01.01.2023, а саме:

- Сівалку точного висіву, 2014 року випуску, заводський номер 751383, номер EE 125832, модель KINZE 3700;

- Сівалку точного висіву, 2012 року випуску, заводський номер 1A0DB55XCCJ745455, номер EE 139517, модель JOHN DEERE DB55;

- Сівалку точного висіву, (2011 року випуску, заводський номер 1A0DB55XLBJ745402, номер EE 139518, модель JOHN DEERE DB55.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрібест" (код ЄДРПОУ 44606306, адреса: 03148, м. Київ, пр. Леся Курбаса, буд. 2Б) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" (код ЄДРПОУ 34530, Рівненська область, Сарненський район, село Кричильськ, вул. Шевченка, буд. 623) судовий збір в розмірі 3 028,00 (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп.) грн.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.05.2024.

Суддя А.М. Горплюк