Ухвала

від 20.05.2024 по справі 2н-288/09

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙСУД М.ПОЛТАВИ

Справа №2н-288/09

Провадження № 4-с/552/9/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2024 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Кузіної Ж.В.

секретаря судового засідання Кумир О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась вКиївський районнийсуд м.Полтави зіскаргою набездіяльність державноговиконавця посилаючисьна те,що була боржником у справі про стягнення на користь ВАТ «Кредитромбаню» боргу в сумі 13014,96 грн. Арешт, накладений постановою державного виконавця від19.01.2011року на її майно в порядку виконання виконавчого листа № 2н-288/09, виданого 22.02.2009 року Київським районним судом Полтавипростягненнязнеї накористьВАТ«Кредитромбаню» заборгованості в сумі 13014 грн. 96 коп. На підставі постанови про накладення арешту до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесений запис про обтяження реєстраційний № 10810686, згідно якого обтяжено (накладено арешт) на все нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 .Згідно відповіді Київського ВДВС у м. Полтава Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 01.04.2024 р. по всім виконавчим провадженням з приводу примусового виконання зазначного судового наказу, постановами державного виконавця виконавчий документ повернуто стягувачеві згідно п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Просилазобов`язатиКиївський ВДВС у м. Полтава Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції провести дії по зняттю арешту з всього нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , накладеному по виконавчому провадженню № 23780454 на підставі постанови Київського ВДВС Полтавського МУЮ від 19.01.2011 року.

У судове засідання представник заявника не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність.

Представник Київському відділі ДВС у місті Полтаві Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з`явився, надав суду заперечення в яких зазначив, що на виконанні неодноразово перебували виконавчі провадження з примусового виконання судового наказу №2н-288 виданого Київським районним судом м. Полтави про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Кредитпромбанк» заборгованості по кредитному договору. Постановами державного виконавця виконавчий документ повернуто стягувачеві відповідно до п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно Актів про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 12.02.2016, 05.02.2015, 27.01.2014 виконавчі провадження № 17354027, № 23780454, № 29082284, № 33570598 знищені. Просив відмовити у задоволенні скарги та розглянути справу в його відсутність.

Суд, дослідивши докази по справі, дійшов до наступного висновку.

Розділом VII ЦПК України передбачений порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень.

Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У частині першій статті 448 ЦПК України передбачено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Отже, скаржник, як боржник у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення суду, яке ухвалено в порядку цивільної юрисдикції, реалізує своє право на оскарження постанови державного виконавця про накладення арешту на майно, або бездіяльності виконавцю стосовно не зняття такого арешту, шляхом звернення до суду, який видав виконавчий документ, з відповідною скаргою.

Судом установлено, що згідно судового наказу № 2н-288/09 від 22 липня 2009 року виданого Київським районним судом м. Полтави за заявою ВАТ «Кредитпромбанк» в особі Кременчуцької філії ВАТ «Кредитпромбанк» стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Кредитпромбанк» заборгованість по кредитному договору № 12.5/31-КЕК-07 від 27 листопада 2007 року у розмірі 12 910,86 коп.

Судовий наказ неодноразово звертався до примусового виконання.

Згідно повідомлення Київського відділу ДВС у місті Полтаві Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції, зазначений судовий наказ перебував на примусовому виконанні 5 разів відповідно до виконавчих проваджень № 17354027, № 23780454 , № 29082284 , № 33570598 ,№ 37153868 .

Державним виконавцем в рамках виконавчого провадження №23780454 при відкритті провадження, постановою від 19.01.2011 року накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження.

Відомості щодо накладення арешту на майно заявника підтверджуються Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно .

Постановами державного виконавця виконавчий документ повертався стягувачеві згідно п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно п.2 розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 1829/5 від 07.06.2017 року та Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затверджений наказом Міністерства юстиції України № 578/5 від 12.04.2012 року, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік. Передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення.

Згідно Актів про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 12.02.2016, 05.02.2015, 27.01.2014 року виконавчі провадження №17354027, №23780454, №29082284,№ 33570598 знищені.

Згідно із положеннями статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Аналіз норм Закону України "Про виконавче провадження" щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягає примусовому виконанню.

Верховний Суд у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 2/0301/806/11 сформував наступну правову позицію: застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті і Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками налеясних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Викладені у цій заяві мотиви узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 1 листопада 2021 року у справі № 21/170-08, від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980СВ21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160СВ19) та від 13.07.2022 року у справі № 2/3001/806/11 (провадження № 61-3814СВ22).

Крім того, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Подібні висновки викладені у постанові КЦС ВС від 12.10.2022 № 203/3435/21 (61-5467СВ22).

Арешт, накладений у межах виконавчого провадження, з огляду на фактичне завершення останнього та знищення матеріалів вказаного виконавчого провадження, втратив свою актуальність як засіб забезпечення реального виконання рішення, а тому підстави для продовження його існування відсутні.

За таких обставин та враховуючи відсутність виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, відсутність будь-яких відомостей стосовно рішення виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника та відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, а відтак вимоги скарги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 449-451 ЦПК України,суд,-

УХВАЛИВ:

Скаргу задоволити.

Зобов`язати Київський відділ ДВС у місті Полтаві Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції провести дії щодо зняття арешту з нерухомого майна , що належить ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) накладеного по виконавчому провадженню № 23780454 ( номер запису пр. обтяженню в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 10810686) Київським ВДВС Полтавського МУЮ на підставі постанови від 19.01.2011 року.

Апеляційна скарга може бути подана протягом п`ятнадцяти днів до Полтавського апеляційного суду.

Головуючий Ж.В.Кузіна