Рішення

від 17.05.2024 по справі 549/180/24

ЧОРНУХИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Cправа №549/180/24

Провадження№2/549/90/24

РІШЕННЯ

Іменем України

17 травня 2024 року Чорнухинський районний судПолтавської області

у складі: головуючої - судді Глущенко Н.М.

за участю: секретаря судового засідання Зуб Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Чорнухи в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровський край» (далі СТОВ «Придніпровський край») про стягнення заборгованості з орендної плати,

установив:

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Руденко С.П. звернувся до суду з позовом до СТОВ «Придніпровський край», в якому просив стягнути з відповідача 47304,23 грн заборгованості по орендній платі за 2022-2023 роки.

Позов обгрунтованотим,що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,9529 га, з кадастровим номером 5325155100:00:031:0014, яка розташована в межах Чорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавської області.

25жовтня 2014року між ОСОБА_1 та ТОВ«Повстиньагроальянс» булоукладено договіроренди землі (далі Договір оренди) на строк 5 років, відповідно до якого орендодавець приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Чорнухинської селищної ради Чорнухинського району Полтавської області.

Право оренди на вказану земельну ділянку було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексний №35583735 від 27.03.2015.

У відповідності до додаткової угоди від 07.09.2016, укладеної між позивачем та СТОВ «Вишневе-Агро», його соторони дійшли згоди внести зміни до Договору оренди землі від 25.10.2014 виклавши його в цілому в новій редакції.

ТОВ «Повстинагроальянс» було реорганізовано шляхом припинення, його правонаступником стало СТОВ «Агрофірма «Куйбишево», яке в подальшому змінило назву на СТОВ «Вишневе-Агро».

03.10.2019 відповідно до інформації з ЄДР було внесено запис про припинення юридичної особи СТОВ «Вишневе-Агро». Правонаступником ліквідованої юридичної особи стало СТОВ «Придніпровський Край».

За умовами даної Додаткової угоди від 07.09.2016 до Договору оренди землі від 25.10.2014 відповідачу було передано в строкове оплатне користування земельну ділянку та встановлено розмір річної орендної плати у розмірі 8414,80 грн.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.4 Додаткової угоди обчислення розміру орендної плати за кожен наступний рік оренди здіснюється з урахуванням індексації на рік виплати/нарахування ( в залежності від того, яка із подій сталась раніше). Орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на користь орендодавця щорічно, в строк до 30 грудня року, за поточний календарний рік оренди.

Орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно сплачувати орендну плату (п.9.4.).

В порушення договірних зобов`язань відповідач без будь-якого зазначення причин та обгрунтування не виплатив позивачу орендну плату за 2022-2023 рік, добровільно погасити заборгованість відмовляється.

З огляду на викладене, просив стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 47304,23 грн, та судові витрати.

У зв`язку з тим, що відповідач добровільно відмовляється погасити заборгованість, позивач змушений звернутися до суду для примусового стягнення орендної плати.

16 квітня 2024 року ухвалою Чорнухинського районного суду Полтавської області відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень.

Представник позивача ОСОБА_2 в судові засідання 14.05.2024 та 17.05.2024 не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача адвокат Литвиненко Д.Г. в судові засідання 14.05.2024 та 17.05.2024 не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі та просила врахувати позицію відповідача, що викладена у відзиві.

У поданому до суду відзиві від 01.05.2024 на позов, заперечуючи проти позову в повному обсязі, зазначила про те, що аналіз умов спірної додаткової угоди від 07.09.2016 року свідчить, що сторони не передбачали в договорі оренди правил обчислення орендної плати з індексом інфляції, оскільки сторони не передбачили в договорі оренди, що при

обчисленні розміру орендної плати враховується сукупний індекс інфляції з

2016 року (дати укладення угоди), то з урахуванням принципів цивільного права,

зокрема, добросовісності, справедливості та розумності і тлумачення умов договору

оренди, зокрема, пункту 4.1., на користь його дійсності, чинності та виконуваності,

коефіцієнт інфляції має обчислюватися для орендної плати за 2022 рік із

індексом інфляції за 2022 рік.

Позивач, натомість, неправильно ототожнив інфляційні втрати за період 2016 2022

років із розміром орендної плати з індексом інфляції.

Такий же метод підлягає застосуванню і для визначення орендної плати і за 2023 рік.

Таким чином розмір орендної плати за 2022 рік з урахуванням індексації становить:

10653,14 грн (з урахуванням ПДФО і ВЗ).

Розрахунок: 8 414,80 грн * 126,6% (індекс інфляції 2022 рік

https://index.minfin.com.ua/ua/economy/index/inflation/2022/) = 10653,14 грн.

Розмір орендної плати за 2023 рік з урахуванням індексації становить: 8 843,96 грн ( з урахуванням ПДФО і ВЗ).

Розрахунок: 8 414,80 грн * 105,1% (індекс інфляції 2023 рік

https://index.minfin.com.ua/ua/economy/index/inflation/2023/ ) = 8 843,96 грн.

Відповідно до п.п. 170.1.1 п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу України,

податковим агентом платника податку орендодавця щодо його доходу від надання в

оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення,

земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

При цьому об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру

орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна

сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Аналогічна норма передбачена і п.4.3. Додаткової угоди до договору оренди,

відповідно до якої, орендна плата виплачується Орендарем у встановленому у

п.4.1. цього договору розмірі за вирахуванням суми податку з доходів

фізичних осіб та інших податків, обчислених (нарахованих та утриманих) згідно з вимогами чинного податкового законодаства.

Таким чином, орендодавець із зазначеного вище розміру орендної плати

зобов`язаний утримати ПДФО в розмірі 18% та ВЗ.

Поряд з тим звертаємо увагу Суду, що з наданих позивачем відомостей з Державного

реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих

податків вбачається, що відповідач у грудні 2022 року та грудні 2023 року нарахував

позивачу орендну плату і відповідно до норм діючого законодавства утримав і

перерахував з даної суми ПДФО і ВЗ. Таким чином повторне стягнення орендної

плати з ПДФО і ВЗ призведе до можливості позивача отримати більше ніж йому

належить за законом та договором та до додаткових надлишкових витрат відповідача.

Так як позивачем не вірно визначена сума заборгованості та боргові періоди, то як

наслідок був не вірно визначений розмір пені, інфляційних втрат та 3% річних /

Розрахунки надані в додатку до відзиву.

З урахуванням доданих розрахунків загальна заборгованості становить:

За 2022 рік:

Сума боргу (з ПДФО і ВЗ) - 10 653,14 грн

Інфляційні втрати - 676,45 грн.

3% річних - 396,44 грн.

Пеня - 5 532,02 грн.

За 2023 рік:

Сума боргу (з ПДФО і ВЗ) - 8 843,96 грн

Інфляційні втрати - 106,54 грн.

3% річних - 63,79 грн.

Пеня - 634,80 грн

Також заперечувала розмір витрат на правничу допомогу у сумі 12000 грн, вважала їх завищеними. Вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а відтак, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката у цьому випадку має бути зменшений.

Представник позивачаадвокат РуденкоС.П.подав досуду відповідьна відзивна позовнузаяву,в якомувказав,що орендар (відповідач) не сплатив орендну плату за користування земельною ділянкою за 2022 та 2023 календарні роки.

Розмір орендної плати та її індексація визначаються за домовленістю сторін. Як

уже було зазначено, порядок індексації орендної плати законом не передбачений.

Цей механізм сторони повинні передбачити в договорі оренди земельної ділянки

(який індекс застосовувати, з якого періоду і т. д.).

Додатковою угодою від 07.09.2016 до Договору оренди землі від 25.10.2014 (далі

Договір) між ОСОБА_1 (позивач) та СТОВ «Вишневе-Агро», правонаступником

якого є ТОВ «Придніпровський край» (відповідач), передбачений наступний механізм та порядок індексації: Абз. 2 п. 4.1. Договору «Обчислення розміру орендної плати за кожний

наступний рік оренди, здійснюється з урахуванням індексації на рік

виплати/нарахування (в залежності від того, яка із подій сталася раніше)».

Абз. 3 п. 4.1 Договору «При цьому, коефіцієнт індексації для орендної плати

застосовується станом на 01 січня року виплати/нарахування (в залежності від того, яка із подій сталася раніше)».

Таким чином, Сторонами Договору було встановлено, обчислення розміру

орендної плати за кожний наступний рік оренди, з урахуванням індексації, саме, «на рік виплати», а не «за рік виплати».

Якби умовами п. 4.1 Договору було встановлено порядок обчислення розміру

орендної плати, з урахуванням індексації «за рік виплати», це б надавало б право

відповідачу застосовувати індекси інфляції виключно за 12 (дванадцять) календарних

місяців року, в якому проводиться розрахунок орендної плати.

Іншими словами, умова договору «за рік виплати» впроваджувала обмеження

щодо строку застосування індексів інфляції.

Згідно правил правопису прийменник «на» є похідним від праслов`янської мови

(прамова, від якої імовірно походять слов`янські мови.Існувала вперіод відІІІ-Ітисячоліття дон.е.VІст.н.е.) із закономірним переходом довгого o в a. Похідними

від праслов`янсько na, ніні сучасного «на» є прийменники «над», «навколо», «навкруг», «навкруги».

Таким чином, застосування прийменника «на» у словосполученні «на рік

виплати», означає застосування індексів інфляції навколо, навкруг року виплати

відповідно, термін застосування яких обмежується лише датою укладання договору

та реальною датою завершення календарного року в якому застосовується

індексація.

Тому, правильним при розрахунку орендної плати у спірних взаємовідносинах

між позивачем і відповідачем є застосування індексації і за 2022 рік, і за 2023 рік,

починаючи з 07.09.2016 дати укладання додаткової угоди по 31.12.2022 і 31.12.2023

відповідно.

Так як, на день відкриття судом провадження у даній справі відповідач не

виплатив орендної плати за 2022 та 2023 роки, а тому коефіцієнти індексації для

простроченої орендної плати повинні застосовуватися вже після 01.01.2024, оскільки

роком індексації простроченої орендної плати є 2024 рік рік нарахування/виплати.

Враховуючи вищенаведені вимоги договору щодо виплати орендної плати з

урахуванням індексації, позивач обґрунтовано вимагає виплати орендної плати за

2022 та 2023 роки з урахуванням індексації орендної плати починаючи з 2016року.

Як вбачається зі змісту укладеного між Сторонами Додаткової угоди відповідач у

порушення її пунктів 4.1 - 4.4 не виплатив узгоджений договірний розмір орендної

плати за2022та 2023роки врозмірі 17174,72грн.та 18047,85грн. відповідно,

обрахований ізурахуванням індексівінфляції за2016-2023роки,що розраховананаступним чином:8414,80грн. оренднаплата з07.09.2016відповідно доп.4.1Додаткової угоди;17174,72грн. орендна плата за 2022 рік з урахуванням індексів з 07.09.2016

по 31.12.2022; 18047,85 грн. орендна плата за 2023 рік з урахуванням індексів з 07.09.2016 по 31.12.2023.

Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної

плати ( ст.24 Закону).

Навіть якщо орендар справно сплачував орендну плату, але без урахування

індексації (за винятком випадків, коли в договорі прописано, що орендна плата не

індексується), це теж уважається її несплатою. Адже індексація є складовою орендної

плати.

Орендна плата обчислюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не

встановлено договором оренди земельної ділянки (ст. 21 Закону). Тобто орендна

плата підлягає збільшенню на індекс інфляції, якщо інше не визначено умовами

договору.

З урахуванням того, що відповідно до статей 15, 21 Закону орендна плата із

зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її

внесення є істотними (обов`язковими для включення) умовами договору, а також

розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою

сторін у договорі оренди, беручи до уваги відсутність виплати орендної плати

позивачу за 2022 та 2023 роки у розмірі, визначеному у договорі, з огляду на це

вважаю, що відповідач належно не виконав умови договору щодо виплати позивачу

орендної плати за 2022 та 2023 роки та порушив вимоги статей 21, 25 Закону України «Про оренду землі» а також умови Договору.

14 травня 2024 року представник позивача адвокат Руденко С.П. подав заяву про уточнення позовних вимог, а саме уточнив, що загальна сума заборгованості за договором оренди землі за 2022-2023 роки становить 39434,67 грн, яку просив стягнути з відповідача на користь позивача.

З огляду на те, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, зважаючи на таке.

Судом установлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,9529 га, з кадастровим номером 5325155100:00:031:0014, яка розташована в межах Чорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавської області.

25жовтня 2014року між ОСОБА_1 та ТОВ«Повстиньагроальянс» булоукладено договіроренди землі (далі Договір оренди) на строк 5 років, відповідно до якого орендодавець приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Чорнухинської селищної ради Чорнухинського району Полтавської області.

Право оренди на вказану земельну ділянку було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексний №35583735 від 27.03.2015.

ТОВ «Повстинагроальянс» було реорганізовано шляхом припинення, його правонаступником стало СТОВ «Агрофірма «Куйбишево», яке в подальшому змінило назву на СТОВ «Вишневе-Агро».

03.10.2019 відповідно до інформації з ЄДР було внесено запис про припинення юридичної особи СТОВ «Вишневе-Агро». Правонаступником ліквідованої юридичної особи стало СТОВ «Придніпровський Край».

У відповідності до додаткової угоди від 07.09.2016, укладеної між позивачем та СТОВ «Вишневе-Агро», його соторони дійшли згоди внести зміни до Договору оренди землі від 25.10.2014 виклавши його в цілому в новій редакції.

За умовами даної Додаткової угоди від 07.09.2016 до Договору оренди землі від 25.10.2014 відповідачу було передано в строкове оплатне користування земельну ділянку та встановлено розмір річної орендної плати у розмірі 8414,80 грн.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.4 Додаткової угоди обчислення розміру орендної плати за кожен наступний рік оренди здіснюється з урахуванням індексації на рік виплати/нарахування ( в залежності від того, яка із подій сталась раніше). Орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на користь орендодавця щорічно, в строк до 30 грудня року, за поточний календарний рік оренди.

Згідно з ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частинами 1, 2 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.ст.2,3 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За приписами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною першою ст.15ЦКУкраїни визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення невизнання або оспорювання.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 629ЦКУкраїни передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч.2 ст.409ЦКУкраїни власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Відповідно до норм ч.1 ст.93 ЗК України, ст. 1 Закону України "Про оренду землі", право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та інших видів діяльності.

За змістом ст. 13 Закону України "Про оренду землі", під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" визначено, що однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її виплати.

Орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (стаття 21 Закону).

За нормами ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Орендодавець зобов`язаний, зокрема , передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди, орендар - своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Виходячи з вищенаведеного саме на орендаря покладається обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі сплати орендної плати за земельну ділянку, а орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до вимог ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На думку позивача відповідач у порушення пунктів 4.1, 4.3, 4.4. Додаткової угоди не виплатив узгоджений договірний розмір орендної плати за 2022-2023 роки, обрахований із урахуванням індексів інфляції, що розрахована наступним чином:

8 414,80 грн. орендна плата з 07.09.2016 відповідно до п. 4.1 Додаткової угоди;

17174,72 грн. орендна плата за 2022 рік з урахуванням індексів з 07.09.2016 по 31.12.2022;

18047,85грн. орендна плата за 2023 рік з урахуванням індексів з 07.09.2016

по 31.12.2023.

Відповідно до п.п.170.1.1 п.170.1 ст.170 Податкового кодексу України,

податковим агентом платника податку орендодавця щодо його доходу від надання в

оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення,

земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

При цьому об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної

плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного

платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Таким чином, орендодавець із зазначеного вище розміру орендної плати

зобов`язаний утримати ПДФО в розмірі 18% та військовий збір.

Згідно з Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків

про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та

військового збору станом на 22.03.2024 відповідач нарахував та не виплатив орендну

плату позивачеві за 2022 та 2023 календарні роки, але в меншому розмірі, що може

свідчити про недотримання відповідачем обов`язку за Додатковою угодою

забезпечувати проведення індексації орендної плати за відповідні періоди.

Заборгованість в наслідок не виплати орендної плати за 2022 і 2023 роки

підтверджено безпосередньо відповідачем у поданому ним відзиві у справі через

підсистему ЄСІТС «Електронний суд».

Таким чином повторне стягнення орендної плати з ПДФО і ВЗ призведе до

отримання позивачем більше ніж належить за законом.

З огляду на таке розмір заборгованості відповідача перед позивачем зі сплати

орендної плати потребує уточнення внаслідок різниці сум що буде утримано в

рахунок бюджету зі сплати ПДФО і ВЗ в наступному розмірі:

1)за 2022 рік ( з 07.09.2016 по 31.12.2022):

17174,72 грн. - 18% (ПДФО) 1,5% (ВЗ) = 13 825,64 грн.

2) за 2023 рік ( з 07.09.2016 по 31.12.2023):

18 047, 85 грн. - 18% (ПДФО) 1,5% (ВЗ) = 14 528,51 грн.

Інфляційне витрати від заборгованості по оренді за 2022 рік:

13825,64 x 1.06562454 - 13825,64 =907,30 грн;

Інфляційне витрати від заборгованості по оренді за 2023 рік:

14528,51 x 1.01407115 - 14528,51 =204,43 грн;

3% річних за 2022 рік:

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 01/01/2023 до 31/12/2023 13825,64 x 3 % x 365 : 365 : 100365414,77 грн.з 01/01/2024 до 14/05/2024 13825,64 x 3 % x 135 : 366 : 100135152,99 грн.

Всього штрафних санкцій: 567,76 грн.

3% річних за 2023 рік:

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 01/01/2024 до 14/05/2024 14528,51 x 3 % x 135 : 366 : 100135160,77 грн.

Всього штрафних санкцій: 160,77 грн.

Розрахунок суми пені за 2023 рік

Період 1(01/01/2024 - 14/05/2024)

Період розрахункуКількість днів у періодіСума01.01.2024 - 14.03.2024: 15,00 (облікова ставка НБУ) 14528,51 (Сума боргу) x (2 x 15,00 :366) x 74 днів (прострочення) : 10074881,24 грн.15.03.2024 - 25.04.2024: 14,50 (облікова ставка НБУ) 14528,51 (Сума боргу) x (2 x 14,50 :366) x 42 днів (прострочення) : 10042483,49 грн.26.04.2024 - 14.05.2024: 13,50 (облікова ставка НБУ) 14528,51 (Сума боргу) x (2 x 13,50 :366) x 19 днів (прострочення) : 10019203,64 грн.Всього штрафних санкцій за період: 1568,36 грн.

Всього штрафних санкцій:=1568,36 грн.

Розрахунок суми пені за 2022 рік

Період 1(01/01/2023 - 14/05/2024)

Період розрахункуКількість днів у періодіСума01.01.2023 - 27.07.2023: 25,00 (облікова ставка НБУ) 13825,64 (Сума боргу) x (2 x 25,00 :365) x 208 днів (прострочення) : 1002083939,36 грн.28.07.2023 - 14.09.2023: 22,00 (облікова ставка НБУ) 13825,64 (Сума боргу) x (2 x 22,00 :365) x 49 днів (прострочення) : 10049816,66 грн.15.09.2023 - 26.10.2023: 20,00 (облікова ставка НБУ) 13825,64 (Сума боргу) x (2 x 20,00 :365) x 42 днів (прострочення) : 10042636,36 грн.27.10.2023 - 14.12.2023: 16,00 (облікова ставка НБУ) 13825,64 (Сума боргу) x (2 x 16,00 :365) x 49 днів (прострочення) : 10049593,93 грн.15.12.2023 - 31.12.2023: 15,00 (облікова ставка НБУ) 13825,64 (Сума боргу) x (2 x 15,00 :365) x 17 днів (прострочення) : 10017193,18 грн.01.01.2024 - 14.03.2024: 15,00 (облікова ставка НБУ) 13825,64 (Сума боргу) x (2 x 15,00 :366) x 74 днів (прострочення) : 10074838,60 грн.15.03.2024 - 25.04.2024: 14,50 (облікова ставка НБУ) 13825,64 (Сума боргу) x (2 x 14,50 :366) x 42 днів (прострочення) : 10042460,10 грн.26.04.2024 - 14.05.2024: 13,50 (облікова ставка НБУ) 13825,64 (Сума боргу) x (2 x 13,50 :366) x 19 днів (прострочення) : 10019193,79 грн.Всього штрафних санкцій за період: 7671,98 грн.

Всього штрафних санкцій:=7671,98 грн.

Суд уважає, що розрахунок заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, що надав позивач, та, який міститься в матеріалах справи, є неправильним.

Не заслуговують на увагу твердження представника позивача про те, що визначена договором орендна плата підлягає збільшенню на суму передбачених законодавством податків і зборів, оскільки таке суперечить п.4.3. договору, відповідно до якого орендна плата виплачується орендарем у встановленому у п.4.1. цього договору розмірі за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших податків, обчислених (нарахованих та утриманих) згідно з вимогами чинного податкового законодавства.

Представник відповідача не погодився з таким розміром заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, зазначивши, що згідно договору оренди орендна плата за 2022 рік з урахуванням індексації складає 10653,14 грн за 2023 рік з урахуванням індексації складає 8843,96 грн, і саме із цих сум потрібно обраховувати інфляційні втрати, 3% річних та пеню.

З оглядуна викладенесуд зазначає,що стягненню звідповідача накористь позивачапідлягає заборгованістьпо оренднійплаті за2022рік врозмірі встановленомудоговором зурахуванням індексаціїв сумі10653,14 грн, що вираховується шляхом множення сукупного індексу інфляції за 2022 рік (126,6%) на розмір заборгованості (8414,80 грн).

З урахуванням вищевикладеного, розмір 3 % річних становить 396,44 грн, розмір пені складає 5532,02 грн, збитки від інфляції становлять 676,45 грн, пеня становить 5 532,02 грн.

За 2023рік заборгованістьпо оренднійплаті врозмірі встановленомудоговором зурахуванням індексаціїстановить 8843,96 грн, що вираховується шляхом множення сукупного індексу інфляції за 2023 рік (105,1%) на розмір заборгованості (8414,80 грн).

З урахуванням вищевикладеного, розмір 3 % річних становить 63,79 грн, розмір пені складає 634,80 грн, збитки від інфляції становлять 106,54 грн, пеня становить 634,80 грн.

Отже загальна сума заборгованості з орендної плати за 2022-2023 роки з урахуванням 3 % річних, пені та інфляційних втрат становить 26907,14 грн.

Такий розмір заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та пені узгоджується з умовами договору.

З огляду на викладене доводи представника позивача щодо простроченої заборгованості по орендній платі за 2022-2023 рік в сумі 39434,67 грн жодним чином не доведені та є припущеннями.

Відповідно до вимог ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунки представника відповідача за період з 31.12.2022 по 27.03.2024 та за період з 31.12.2023 до 27.03.2024 з інфляційних збитків, 3% річних та пені згідно з п.4.6. Договору на думку суду є правильними.

Разом з тим, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні збитки, 3% річних та пеня.

Позивач при поданні позову сплатив 1211,20 гривень судового збору.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем в цілому пред`явлено до стягнення 39434,67 гривень, з яких судом стягнуто з відповідача 26907,14 гривень, що становить 68,23 %. (26907,14 х1211,20/39434,67).

Отже, з відповідача у користь позивача пропорційно підлягає стягненню 826,40 гривень судового збору.

При вирішенні питання про судові витрати суд виходить з такого.

У пункті 82 рішення у справі "Дубовик проти України" від 15.01.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з практикою Суду заявниця має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Статтею 133 ЦПК Українивстановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до приписівст.141ЦПК Українисудовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладається на відповідача у разі задоволення позову.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За правилами ч.ч.1-6ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок щодо попереднього (орієнтовного) визначення суми судових витрат встановленост.134 ЦПК України.

Таким чином відсутність документального підтвердження надання професійної правничої допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

У відповідності до частин 1,4статті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір про надання професійної правничої допомоги №22/03-24-3 від 22 березня 2024 року; акт приймання-передачі наданої правничої допомоги, яким передбачено, що клієнт ОСОБА_1 прийняв надані послуги в сумі 12000 гривень. (а.с.62-64).

Дослідивши акт прийому-передачі наданої правничої допомоги від 15 травня 2024 року, суд критично сприймає наданий стороною позивача розрахунок визначення вартості та обсягу отриманих юридичних послуг в розмірі 12000 гривень і вважає неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

Оцінюючи обґрунтованість заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу, суд зауважує, що засідання за участю адвоката Руденко С.П. не проводились, у зв`язку з чим заявлені витрати на представництво інтересів клієнта у суді першої інстанції в розмірі 1500,00 грн не підлягають до задоволення.

Витрати на ознайомлення з наданими клієнтом документами, аналіз та надання консультації на предмет можливості стягнення заборгованості, підготовку та подачу вимоги про відшкодування заборгованості і позовної заяви до суду, суд зменшує до 5000,00 грн, складання процесуальних документів в межах розгляду справи в рамках суду першої інстанції суд зменшує до 1000,00 грн.

Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, враховуючи характер спірних правовідносин, обсяг наданої правової допомоги, ступінь складності справи, клопотання представника відповідача про зменшення судових витрат, виходячи з принципів розумності, виваженості і справедливості, суд дійшов висновку про часткову доведеність понесених витрат, стягнувши з відповідача судові витрати на правничу допомогу, понесені позивачем на його користь у розмірі 6000,00 грн.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, та із правовими висновками, сформульованими у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа № 280/2635/20).

Керуючись ст.ст.141,259, 263-265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровський край» про стягнення заборгованості з орендної плати задовольнити частково.

Стягнути зсільськогосподарського товаристваз обмеженоювідповідальністю «Придніпровськийкрай» (місцезнаходження:м.Золотоноша,Золотоніський район,Черкаська область,вул.ГероївМаріуполя,52/3,код ЄДРПОУ25207363) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )заборгованість по виплаті орендної плати за період 2022-2023 роки в сумі 26907 (двадцять шість тисяч дев`ятсот сім) гривень 14 копійки, з них: за 2022 рік - заборгованість за договором 10653,14 грн, інфляційні втрати - 676,45 грн, 3% річних - 396,44 грн, пеня - 5532,02 грн, за 2023 рік - заборгованість за договором 8843,96 грн, інфляційні втрати - 106,54 грн, 3% річних - 63,79 грн, пеня - 634,80 грн.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровський край» (місцезнаходження: м.Золотоноша, Золотоніський район, Черкаська область, вул.Героїв Маріуполя,52/3,, код ЄДРПОУ 25207363) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 826,40 гривень судового збору.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровський край» (місцезнаходження: м.Золотоноша, Золотоніський район, Черкаська область, вул.Героїв Маріуполя,52/3, код ЄДРПОУ 25207363) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М.Глущенко