Рішення

від 13.05.2024 по справі 703/4139/21

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/4139/21

2/703/26/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2024 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Прилуцького В.О.

секретаря судовогозасідання Дегтярь Л.В.

за участі:

позивачки ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , Березняківської сільської ради Смілянського району Черкаської області, треті особи: державний реєстратор прав на нерухоме майно виконавчого комітету Березняківської сільської ради Смілянського району Черкаської області ОСОБА_5 , Смілянський міськрайонний відділ Державного підприємства «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про визнання недійним та скасування рішення, припинення запису про проведену державну реєстрацію права,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та ОСОБА_4 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , Березняківської сільської ради Смілянського району Черкаської області, треті особи: державний реєстратор прав на нерухоме майно виконавчого комітету Березняківської сільської ради Смілянського району Черкаської області ОСОБА_5 , Смілянський міськрайонний відділ Державного підприємства «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про визнання недійним та скасування рішення, припинення запису про проведену державну реєстрацію права.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що їй рішенням Березняківської сільської ради від 14 липня 2020 року було вирішено затвердити техну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,2006 га, кадастровий номер 7123781500:01:002:0478 по АДРЕСА_1 та передано у приватну власність вказану земельну ділянку. Земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер та після цього відповідач чинить їй перешкоди в користуванні належною їй земельною ділянкою. Просить суд зобов`язати ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні земельно ділянкою площею 0,0025, яка розташована по АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання демонтувати паркан та фундамент паркану між земельними ділянками; зобов`язати ОСОБА_4 не чинити перешкод у відновленні межових знаків між земельними ділянками розташованими по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді від 22 грудня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

26 січня 2021 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та Березняківської сільської ради Черкаського району Черкаської області, третя особа державний реєстратор прав на нерухоме майно виконавчого комітету Березняківської сільської ради Смілянського району Черкаської області ОСОБА_5 , Смілянський міськрайонний відділ Державного підприємства «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про визнання недійним та скасування рішення, припинення запису про проведену державну реєстрацію права.

Ухвалою суду від 12 липня 2022 року зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду разом з первісним позовом.

Зустрічний позов мотивований тим, що ОСОБА_4 є власником будинку АДРЕСА_2 .

Протоколом № 1 зборів уповноважених членів колгоспу ім. Горького с. Велика Яблунівка Смілянського району Черкаської області від 25 січня 1986 року наділено земельну ділянку ОСОБА_4 площею 0,15 га.

Згідно рішення Великояблунівської сільської ради Смілянського району Черкаської області № 16-5 від 27 вересня 2001 року наділено земельну ділянку ОСОБА_4 площею 0,005 га для обслуговування жилого будинку АДРЕСА_2 . Вилучено земельну ділянку у ОСОБА_6 - 0,005 га. Таким чином ОСОБА_4 є власником будинку в АДРЕСА_3 га не приватизована.

ОСОБА_1 є власником домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 05 квітня 2008 року. Придбала даний будинок у ОСОБА_7 , який був спадкоємцем ОСОБА_6 .

Рішенням Великояблунівської сільської ради Смілянського району Черкаської області № 16-5 від 27 вересня 2001 року наділено земельну ділянку ОСОБА_4 площею 0,005 га для обслуговування жилого будинку АДРЕСА_2 . Вилучено земельну ділянку у ОСОБА_6 - 0,005 га.

Тобто, на його думку до відповідача ОСОБА_1 переходить право користування земельною ділянкою, яка належала попередньому власнику - ОСОБА_6 , а саме у останньої було вилучено земельну ділянку площею 0,005 га та наділено відповідачу, що підтверджено рішенням Великояблунівської сільської ради. Саме дана частина земельної ділянки площею 0,005 га є спірною в даній ситуації.

Зазначає про те, що між позивачем ОСОБА_4 та попереднім власником домоволодіння по АДРЕСА_1 . Ялунівка ОСОБА_6 було чітко встановлено межу між домоволодіннями та збудовано паркан, фундамент якого є бетонним, дана межа встановлена у 2001 році і не змінювалася по теперішній час. Даний факт підтверджується актом на право присадибного землекористування, план - схемою і планом земельної ділянки (викопіювання з плану кварталу) технічного паспорту на житловий будинок садибного типу, який складено 30 червня 2004 року та доданою позивачем до позову схемою перенесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), де чітко на схемі видно точки 9,8,7,6,5. Вважає, що відповідачка ОСОБА_1 під час виготовлення технічної документації діяла недобросовісно та навмисно не надала рішення Великояблунівської сільської ради проектній організації, в результаті цього відбулося накладення земельних ділянок між домоволодіннями позивача та відповідача на 0,0075 га площі земельної ділянки.

Тому ОСОБА_4 просить суд визнати недійсним та скасувати рішення Березняківської сільської ради № 24-8/УП від 14 липня 2020 року в частині затвердження ОСОБА_1 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,2006 га, кадастровий номер 7123781500:01:002:0478, розташованої по АДРЕСА_1 та передання у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1 , площею 0,2006 га, кадастровий номер 7123781500:01:002:047 та скасувати (припинити) реєстраційний запис про право власності № 37468719 від 22 липня 2020 року в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно щодо земельної ділянки кадастровий номер 7123781500:01:002:0478, площею 0,2006 га, яка належить ОСОБА_1 .

Позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 в судовому засіданні просила суд вимоги її позову задовільнити та усунути перешкоди в користуванні її земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_4 демонтувати паркан та фундамент між їх земельними ділянками. Зустрічний позов не визнала та просила суд відмовити у його задоволенні.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги та просила їх задовільнити з підстав наведених у позові. Вимоги зустрічного позову не визнала, вважає його безпідставним та необгрунованим належними доказами.

Представник відповідача за первісним позовом, адвокат Манзар Т.В. в судовому засіданні позові вимоги не визнала, просила врахувати пояснення надані у відзиві на позовну заяву. Зустрічний позов підтримала у повному обсязі.

Відповідач за перевісним позовом ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився.

Представник відповідача за зустрічним позовом Березняківської сільської ради Черкаського району Черкаської області в судове засідання, не зявився, до суду надійшла заява про те, що сільська рада не заперечує проти задоволення зустрічного позову. Заява мотивована тим, що на момент укладення договору купівлі продажу будинку 05 квітня 2008 року між спадкоємцем ОСОБА_6 її сином ОСОБА_7 та позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_4 спору щодо земельної ділянки, яка є предметом даного спору, не було. Зазначили, що на момент укладення договору купівлі продажу ОСОБА_1 між домоволодіннями по АДРЕСА_4 та 141 а було встановлено межу та збудовано паркан на бетонному фундаменті, який збудовано у 2001 році. Дана межа, на момент розгляду справи, не змінилась. Зазначив про те, що відповідачу за первісним позовом ОСОБА_4 земельна ділянка була надана на підставі рішення сільської ради у 2001 році то з того часу він є її постійним користувачем.

Представник третьої особи державний реєстратор прав на нерухоме майно Виконавчий комітет Березняківської сільської ради Черкаського району Черкаської області в судове засідання не зявився, до суду надійшла заява відповідно до якої зазначено, що ОСОБА_5 вже звільнений з посади державного реєстратора, тому не може бути учасником даної справи.

Врахуваши позицію сторін, вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності з наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно із ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частинами першою, другою статті 152 ЗК України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною третьою статті 152 ЗК України визначено способи захисту прав на землю. Проте, визначений перелік не є вичерпним.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Аналіз вказаних норм вказує на можливість захисту права осіб на землю у будь-який спосіб, якщо такий спосіб є ефективним та не суперечить вимогам Закону.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 послалась на те що вона є власником будинку АДРЕСА_1 з 8 квітня 2008 року. Рішенням Березняківської сільської ради від 14 липня 2020 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки площею 0,2006 га, розташованої біля будинку. Після визначення меж та виділення в натурі земельної ділянки, відповідачем створюються перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою, тому звернулась до суду.

З копії договору купівлі продажу жилого будинку з надвірними спорудами від 05 квітня 2008 року вбачається, що позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 купила у ОСОБА_7 житловий будинок АДРЕСА_1 .

08 квітня 2008 року ОСОБА_1 зареєструвала своє право власності на вказане будинковолодіння в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується Витягом № 18423271 від 08 квітня 2008 року.

З копії рішення Березняківської сільської ради № 24-8/VІІ від 14 липня 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,2006 га, кадастровий номер 7123781500:01:002:0478, розташованої по АДРЕСА_1 та вказану земельну ділянку передано ОСОБА_1 у приватну власність.

З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 217695170 від 24 липня 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 на підставі рішення Березняківської сільської ради № 24-8/VІІ від 14 липня 2020 року є власницею земельної ділянки площею 0,2006 га, кадастровий номер 7123781500:01:002:0478.

ОСОБА_1 вказує на те що ОСОБА_4 чинить їй перешкоди у користуванні зазначеною вище земельною ділянкою, а тому просить суд зобов`язати його не чинити перешкоди у відновленні межових знаків між земельними ділянками та знести фундамент і паркан між ними.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Статтею 116 ЗК України передбачено підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності.

Згідно із частинами першою-третьою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Статтею 118 ЗК України встановлено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_4 є власником будинковолодіння АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 251264429 від 05 квітня 2021 року.

Протоколом № 1 зборів уповноважених членів колгоспу ім. Горького с. Велика Яблунівка Смілянського (після перейменування Черкаського) району Черкаської області від 25 січня 1986 року наділено земельну ділянку ОСОБА_4 площею 0,15 га, що підтверджується архівним витягом Черкаської районної адміністрації Черкаської області № 01-17/07 від 17 січня 2022 року.

Відповідно до копії рішення Великояблунівської сільської ради Смілянського району Черкаської області № 16-5 від 27 вересня 2001 року наділено земельну ділянку ОСОБА_4 площею 0,005 га для обслуговування жилого будинку АДРЕСА_2 . Вилучено земельну ділянку у ОСОБА_6 - 0,005 га.

Відповідно до виписки з погосподарської книги № 10 на 2016 - 2020 роки Великояблунівської сільської ради відповідач за первісним позовом ОСОБА_4 має в користуванні земельну ділянку та один житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами і є власником в АДРЕСА_2 . Земельна ділянка розміром 0,155 га не приватизована.

Відповідно до ст. 120 ЗК України (в редакції станом на 2007 рік, тобто станом на момент укладення позивачкою за первісним позовом ОСОБА_1 договору купівлі - продажу жилого будинку з надвірними спорудами від 05 квітня 2008 року) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування; Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Таким чином до позивачки за первісним позовом ОСОБА_1 перейшло право користування земельною ділянкою, яка належала попередній власниці будинку ОСОБА_6 . У попередньої власниці було вилучено земельну ділянку площе 0,005 га та наділено її ОСОБА_4 , що підтверджено рішенням Великояблунівської сільської ради Смілянського району Черкаської області № 16-5 від 27 вересня 2001 року.

Отже саме дана частина земельної ділянки площею 0,005 га є спірною між сторонами.

Представник відповідача за зустрічним позовом Березняківської сільської ради Черкаського району Черкаської області в судових засіданнях підтвердив той факт, що земельна ділянка площею 0,005 га вилучена у ОСОБА_6 рішенням сільської ради від 27 вересня 2001 року є тією ж земельною ділянкою, яку було передано в користування ОСОБА_8 . Дане визнання зафіксоване і в поданій сільською радою заяві, яка надійшла до суду 11 грудня 2023 року.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 придбала житловий будинок АДРЕСА_1 у ОСОБА_7 , який був спадкоємцем після смерті ОСОБА_7 .

Між відповідачем за первісним позовом ОСОБА_4 та попередньою власницею домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_6 було чітко встановлено межу між домоволодіннями та збудовано паркан, фундамент якого є бетонним, дана межа встановлена у 2001 році і не змінювалася по теперішній час. Даний факт підтверджується актом на право присадибного землекористування, план - схемою і планом земельної ділянки (викопіювання з плану кварталу) технічного паспорту на житловий будинок садибного типу по АДРЕСА_2 виданого на ім`я ОСОБА_4 , паспорт складено 30 червня 2004 року. Факт наявності усталених з 2001 року межових знаків між домоволодінням позивачки за первісним позовом ОСОБА_1 і відповідача за первісним позовом ОСОБА_4 підтверджується схемою перенесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), складеного сертифікованим інженером землевпорядником ОСОБА_9 , де чітко на схемі видно точки 9,8,7,6,5.

З копії акту прийомки - передачі межових знаків на зберігання від 13 серпня 2021 року вбачається відсутність підписів суміжних користувачів ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , відповідно відповідачем за первісним позовом встановлені межі земельної ділянки ОСОБА_1 не погоджувались.

Актом встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_4 від 20 вересня 2021 року встановлено накладення земельних ділянок між домоволодіннями позивача та відповідача на 0,0075 га.

Відповідно до вище зазначеного акту ТОВ «Теодоліт» в особі директора, в тому числі, сертифікованого інженера землевпорядника ОСОБА_11 в присутності власника земельної ділянки ОСОБА_4 провели комплекс геодезичних робіт по встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 . При встановленні та координуванні меж земельної ділянки виявлено, що межі земельної ділянки між точками 3-13 проходять по існуючій огорожі, між точками 13-3 проходять по існуючим межовим знакам дерев`яним кілкам. Як видно на плані меж землекористування, спірна межа з сусіднім землекористувачем по АДРЕСА_1 проходить між пунктами Г-А по крайнім поворотним точкам 2-7, які співпадають з існуючою огорожею. В відомостях Державного земельного кадастру сусідня земельна ділянка значиться як землі приватної власності ОСОБА_1 кадастровим номером 7123781500:01:002:0478.

Камеральна обробка геодезичних (польових) робіт виявила помилкове розміщення земельної ділянки на місцевості (зміщення від межі вулиці в бік житлового будинку в частині визначення координат земельної ділянки) ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 . Крайні поворотні точки межі 3,4,5,6,7,8, які проходять по існуючій огорожі, накладаються на межу раніше визначеної земельної ділянки ОСОБА_1 . В результаті площа накладення суміжних земельних ділянок становить 0,0075 га.

З висновку експерта за результатами проведення земельно технічної експертизи № 1003/22 від 10 березня 2022 року вбачається, що земельна ділянка яка перебуває у власності ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 згідно каталогу координат поворотних точок, що міститься в документації із землеустрою частково накладається на земельну ділянку площею 0,1789 га, що перебуває у власності ОСОБА_4 по фактичному користуванню. Площа накладення становить 0,0073 га, площа фактичного землекористування земельною ділянкою, що перебуває у власності ОСОБА_4 становить 0,1789 га.

Відповідно до ч. 3 ст. 55 ЗУ «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.

У разі передачі у власність та користування земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування технічна документація розробляється на підставі дозволу, виданого відповідним органом.

Встановлення меж земельної ділянки здійснюється відповідно до Закону України «Про землеустрій» та Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місце розташування поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місце розташування поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

У пункті 3.12. Інструкції передбачено, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Відповідно до статті 107 Земельного кодексу України, основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

Відповідно до статті 106 Земельного кодексу України власник земельної ділянки має право вимагати від власника суміжної земельної ділянки сприяння встановленню межових знаків, у разі якщо вони відсутні, зникли, перемістилися або стали невиразними. У разі відсутності згоди власника суміжної земельної ділянки встановлення спільних меж здійснюється за рішенням суду.

У разі якщо межі земельних ділянок у натурі (на місцевості) збігаються з природними чи штучними лінійними спорудами, рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, рослинними смугами, шляхами, стежками, рівчаками, стінами, шляховими спорудами, парканами, огорожею, фасадами будівель, іншими лінійними спорудами, рубежами тощо) та раніше встановленими межами сформованих земельних ділянок, межові знаки можуть не встановлюватися.

Рішенням Великояблунівської сільської ради Смілянського району Черкаської області № 16-5 від 27 вересня 2001 року наділено земельну ділянку відповідачу за первісним позовом ОСОБА_4 площею 0.005 га для обслуговування жилого будинку АДРЕСА_2 . Вилучено земельну ділянку у ОСОБА_6 - 0,005 га.

Пунктом 5 постанови Верховної Ради УРСР «Про порядок введення в дію Земельного кодексу УРСР» від 18 грудня 1990 року передбачав, що громадяни, які мають в користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію цього Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗК 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені ст. 23 цього Кодексу. Проте, дію зазначеної статті зупинено стосовно власників земельних ділянок, визначених ст. І Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок».

За змістом п.7 Перехідних положень ЗК України громадяни, що одержали у тимчасове користування, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Пунктом 6 Перехідних положень ЗК України з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року також передбачає збереження права користування земельними ділянками, які на час введення в дію цього Кодексу громадяни та юридичні особи мали у постійному користуванні.

Ч. І ст. 92 ЗК України 2001 року закріпленно поняття право постійного користування земельною ділянкою - право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності без встановлення строку. Іншими словами, постійний землекористувач може безстроково володіти земельною ділянкою (впливати на неї відповідно до свого інтересу), а також користуватися нею (отримувати її корисні властивості для задоволення власних потреб).

У відповідності до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952 -IV право постійного користування земельною ділянкою є речовим правом на нерухоме майно, яке є похідним від права власності. Таке право підлягає державній реєстрації та виникає з моменту такої реєстрації (якщо воно оформлене після 01 січня 2013 року). Право постійного користування земельною ділянкою, що виникло до вказаної дати, визнається дійсним за наявності однієї з таких умов: його реєстрація була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення; на момент виникнення такого права діяло законодавство, що не передбачало його обов`язкової реєстрації.

За змістом ст. 116 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин): громадяни набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у межах їх повноважень.

Ч. 5 ст. 116 ЗК України визначено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Органи виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених ст. 140-149 ЗК України.

Перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою визначений ст. 141 ЗК України та є вичерпним.

Відповідно до ч. З ст. 142 ЗК України припинення права користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача проводиться за його заявою на підставі рішення відповідної ради.

Примусове припинення права користування земельною ділянкою, вилучення (викуп) земельної ділянки могло відбутись у судовому порядку, передбаченому ч 4 ст. 29, ч. 6 ст. 31 ЗК УРСР 1990 року та ст. 143, 144, ч. 10 ст. 149 ЗК України.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_4 є постійним користувачем земельної ділянки для обслуговування жилого будинку по АДРЕСА_1 на підставі рішення сільської ради від 27 вересня 2001 року.

Матеріали справи не містять відомостей щодо визнання недійсним рішення сільської ради від 27 вересня 2001 року, даних про добровільну відмову від права користування земельною ділянкою ОСОБА_4 , а ні даних про примусове припинення права користування земельною ділянкою.

Згідно з пунктом 7 Перехідних положень Земельного кодексу України 2001 року громадяни, які одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Відповідно до статті 182 право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Звертаючись до суду з зустрічним позовом, позивач ОСОБА_4 посилався на порушення його прав, як землекористувача тією обставиною, що частину земельної ділянки оскаржуваними рішеннями сільської ради передано у власність ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Оскаржуване позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_4 рішення сільської ради від 27 вересня 2001 року стосується частини земельної ділянки яка була передана у користування ОСОБА_4 .

Таким чином матеріалами справи підтверджується, що Великояблунівська сільська рада Черкаського району Черкаської області 14 липня 2020 року розпорядилася земельною ділянкою, яка належала з 27 вересня 2001 року ОСОБА_4 на праві постійного користування, що є протиправним.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Отже, встановивши порушення права на землю позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 , суд вбачає підстави для скасування рішення Березняківської сільської ради Смілянського району Черкаської області № 24-8/УП від 14 липня 2020 року в частині затвердження ОСОБА_1 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,2006 га, кадастровий номер 7123781500:01:002:0478, розташованої по АДРЕСА_1 та передання її у приватну власність ОСОБА_1 та скасування реєстраційного запису про право власності № 37468719 від 22 липня 2020 року в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно по реєстраційному номеру об`єкту нерухомого майна 2130948371237, щодо земельної ділянки кадастровий номер 7123781500:01:002:0478, площею 0,2006 га, яка належить ОСОБА_1 .

У постанові від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на наведене та враховуючи обставини даної справи суд доходить до переконання, що саме обраний позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_4 спосіб захисту є ефективним у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відновить порушені права останнього.

Європейський суд з прав людини неодноразово, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути: незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 6 вересня 2005 року у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine, заява № 61406/00, § 59); «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоби його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення від 10 грудня 1996 року у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey, заява № 100/1995/606/694, § 95); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26 жовтня 2000 року у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland, заява № 30210/96, § 158) (§ 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16 серпня 2013 року у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine, заява № 20390/07).

Оскільки позовна вимога про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки за відповідачкою за зустрічним позовом є похідною від вимоги про скасування оскаржуваного рішення Березняківської сільської ради її теж слід задовольнити для забезпечення повноти захисту права власності позивача за зустрічним позовом на спірну земельну ділянку.

Відповідно зустрічний позов ОСОБА_4 підлягає до задоволення у повному обсязі, а позовні вимоги первісного позову ОСОБА_1 до задоволення не підлягають.

У пункті 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов`язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматись принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд вважає обсяг вмотивування судового рішення є достатнім для його прийняття.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір стягується з відповідача у разі задоволення позову, якщо позивач звільнений від його спалти на користь держави.

З копії посвідчення серії НОМЕР_1 від 15 вересня 2021 року вбачається, що ОСОБА_4 має інвалідність 2 ї групи, відповідно при подачі позову був звільнений на підставі ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору.

Таким чином з відповідачів ОСОБА_1 та Березняківської сільської ради слід стягнути на користь держави судовий збір по 496 грн. 20 коп. з кожного.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 просив суд стягнути з відповідачів понесені ним витрати на правову допомогу в сумі 20000 грн. та витрати на проведення експертизи в сумі 15100 грн.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ст. 137 ЦПК України).

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 на підтвердження понесених витрат на правову допомогу надав до суду договір про надання правової допомоги № 4 від 13 січня 2022 року, додатковий договір від 21 вересня 2022 року (відповідно до якого сума за надані юридичні послуги складає 20000 грн), акт № 20 прийому наданих послуг до договору про надання прваіової допомоги № 4 від 13 січня 2022 року, квитанцію № 20 від 21 вересня 2022 року ( відповідно до якої ОСОБА_4 сплатив адвокату Манзар Т.В. за надаані нею послуги 20000 грн.).

Таким чином з відповідачів за зустрічним позовом ОСОБА_1 та Березняківської сільської ради на користь позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 слід стягнути витрати на правову допомогу в сумі по 10000 грн. з кожного.

За змістом ч.1 та п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п.2 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, крім іншого, витрати пов`язані із проведенням експертизи.

Частиною 6 ст. 139 ЦПК України визначено, що розмір витрат на проведення експертизи встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується ст.141 ЦПК України. Відповідно до п.2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до п. 45 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести сторона, яка заявила клопотання про проведення судової експертизи, а якщо таке клопотання заявлено двома сторонами, то витрати несуть обидві сторони порівну. Тому в ухвалі про призначення експертизи суд вправі зобов`язати відповідну сторону перерахувати, у тому числі шляхом здійснення попередньої оплати, суму витрат на проведення експертизи експертній установі (судовому експерту, який не є працівником державної спеціалізованої установи) (стаття 7 Закону України "Про судову експертизу"). Після закінчення розгляду справи витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу судом на загальних підставах, визначених статтею 88 ЦПК ( ст. 141 ЦПК України в чинній редакції).

Відповідно до п. 35 Постанови, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 88 ЦПК (ст. 141 ЦПК України в чинній редакції) та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підтвердження понесених витрат на проведення судової земельно технічної експертизи ОСОБА_4 надав до суду договір на здійснення судової земельно технічної експертизи від 10 січня 2022 року № 1001/22, рахунок № 1001/22 від 10 січня 2022 року за складання висновку експерта за результатами проведення земельно технічної експертизи, акт приймання передачі робіт за договором № 1001/22 від 10 січня 2022 року від 10 березня 2022 року (відповідно до якого вартість послуг за договором склала 15101 грн. 68 коп.), квитанцію до прибуткового касового ордера № 2 від 10 січня 2022 року (відповідно до якої ОСОБА_4 сплатив за висновок експерта 15101 грн. 68 коп.).

Таким чином з відповідачів за зустрічним позовом ОСОБА_1 та Березняківської сільської ради на користь позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 слід стягнути витрати на проведення експертизи в сумі 15101 грн. 68 коп., тобто по 7550 грн. 84 коп. з кожного.

Керуючись ст. 128,141, 258-259, 263, 265, 268, 274, 279,354 Цивільно процесуального кодексу України, ст. 61 Конституції України, ст. 116,125,152,155 Земельного кодексу України, ст. 10, 22, 26 ЗК "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", суд,-

вирішив:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , Березняківської сільської ради Смілянського району Черкаської області, треті особи: державний реєстратор прав на нерухоме майно виконавчого комітету Березняківської сільської ради Смілянського району Черкаської області ОСОБА_5 , Смілянський міськрайонний відділ Державного підприємства «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про визнання недійним та скасування рішення, припинення запису про проведену державну реєстрацію права задовільнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати рішення Березняківської сільської ради Черкаського (до перейменування Смілянського) району Черкаської області № 24-8/УП від 14 липня 2020 року в частині затвердження ОСОБА_1 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,2006 га, кадастровий номер 7123781500:01:002:0478, розташованої по АДРЕСА_1 та передання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1 площею 0,2006 га, кадастровий номер 7123781500:01:002:0478.

Скасувати (припинити) реєстраційний запис про право власності № 37468719 від 22 липня 2020 року в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно по реєстраційному номеру об`єкту нерухомого майна 2130948371237, щодо земельної ділянки кадастровий номер 7123781500:01:002:0478, площею 0,2006 га, яка належить ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та проживаючої по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_4 квітня 1964 року народження, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 витрати на правову допомогу в сумі 10000 грн. та витрати за проведення експертизи в сумі 7550 грн. 84 коп., а всього 17550 грн. 84 коп.

Стягнути з Березняківської сільської ради Черкаського району Черкаської облаті (юридична адреса вул. Івана Нечуй Левицького, 108/4 в с. Велика Яблунівка Черкаського району, Черкаської області, код 04408904) на користь ОСОБА_4 квітня 1964 року народження, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 витрати на правову допомогу в сумі 10000 грн. та витрати за проведення експертизи в сумі 7550 грн. 84 коп., а всього 17550 грн. 84 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та проживаючої по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь держави судовий збір в сумі 496 грн. 20 коп.

Стягнути з Березняківської сільської ради Черкаського району Черкаської облаті (юридична адреса вул. Івана Нечуй Левицького, 108/4 в с. Велика Яблунівка Черкаського району, Черкаської області, код 04408904) на користь держави судовий збір в сумі 496 грн. 20 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття.

Повний текст рішення виготовлено 20 травня 2024 року.

Головуючий: В. О. Прилуцький