Рішення

від 20.05.2024 по справі 755/2946/23

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/2946/23

Провадження № 2/755/4112/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" травня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді - Катющенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва», про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: стягнути на свою користь з ОСОБА_2 матеріальну шкоду, завдану внаслідок залиття квартири в сумі 107 000 грн та 10 000 грн моральної шкоди; судовий збір в сумі 1 073 грн та 8 000 грн витрат з проведення незалежної оцінки.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16.01.2023 відбулося залиття належній їй на праві власності квартири АДРЕСА_1 . Того ж дня за заявою власника квартири комісією у складі: інженера Проценко І.Б. , майстра дільниці Постельга К.П. , слюсаря-сантехніка Ісаєнко В.П. проводилось обстеження, за результатами якого виявлено факт залиття: ванна кімната - на стелі та стінах мають місце жовтні мокрі плями; кімната (10.2 кв.м.) - на стелі та стінах мають місце жовтні мокрі плями; підлога дошка ламінат - має місце здуття; кімната (13.2 кв.м.) - мають місце жовтні мокрі плями; підлога дошка ламінат - має місце здуття; кімната (8.6 кв.м.) - на стелі та стінах мають місце жовтні мокрі плями; підлога дошка ламінат - має місце здуття; коридор (2.75 кв.м.) - на стелі та стінах мають місце жовтні мокрі плями. Комісією було встановлено, що залиття відбулося через халатне відношення мешканців квартири АДРЕСА_2 до сантехнічного обладнання, про що складено акт. Внаслідок залиття позивач змушена була понести витрати у розмірі 107 000 грн на відновлювальний ремонт, на підтвердження чого надала висновок від 13.02.2023 року Центра незалежної експертної оцінки, договір про надання оціночних послуг від 06.02.2023 року № 007, акт надання послуг від 14.02.2023 року № 009 та розрахункову квитанцію про сплату послуг від 14.02.2023 року. Також зазначила, що про незалежну експертизу та можливість бути присутнім при її проведенні відповідач був повідомлений рекомендованим листом від 05.02.2023 року, однак не з`явився. Вказує, що в результаті неправомірних дій відповідача їй завдано майнову шкоду, яка оцінена позивачем у 107 000 грн, моральну шкоду - 10 000 грн, яку просила стягнути з відповідача на свою користь, а також 8 000 грн витрачених на проведення незалежної оцінки та 1073 грн 60 коп. судового збору.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14.03.2023 відкрито провадження у цій справі за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, яким роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи і визначено відповідні процесуальні строки.

Відповідач та третя особа отримали копію вказаної ухвали та копію позовної заяви з доданими до неї документами 24.03.2023 та 27.03.2023 відповідно.

31.03.2023 року до суду надійшов відзив ОСОБА_2 на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що він є одним із чотирьох співвласників квартири АДРЕСА_2 . Зазначає, що 16.01.2023 комісією у складі головного інженера ЖЕД № 404 Рябічко С.О. , майстра тех дільниці № 4 Пастельги К.П. та майстра ремонтної дільниці Мірошніченко В.Л. обстежено стан трубопроводів інженерних мереж ХВП та ГВП в квартирі АДРЕСА_2 і витоків та пошкоджень не виявила, стан трубопроводів задовільний. 16.01.2023 відповідач надав пральну машину на експертизу, в результаті якої не встановлено несправностей. 18.03.2023 відповідач надав розташовані у ванній кімнаті його квартири пральну машину та водонагрівач на експертизу, за висновками якої витоків і пошкоджень не виявлено. Крім того, вказує, що зазначення в акті від 16.03.2023 про халатне відношення мешканців квартири АДРЕСА_2 до сантехнічного обладнання не є висновком про причини залиття, а є суб`єктивним твердженням членів комісії, оскільки не вказано про яке саме технічне обладнання йде мова, та у чому полягає халатне відношення. Відповідач також вказує, що позивачем не доведено причинного зв`язку між діями відповідача та завданою шкодою, а також що саме відповідач, чи будь-хто з мешканців квартири АДРЕСА_2 спричинили залиття. Крім того, заперечує заявлений розмір моральної шкоди.

У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 04.04.2023, позивач зазначила про те, що причинно-наслідковим зв`язком слід вважати саме залиття її квартири, яке відбулося з помешкання відповідача. Крім того, у поясненнях, наданих поліцейським Дніпровського УП ГУПН у м. Києві, які прибули за викликом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вказав «прибувши за адресою свого місця проживання по АДРЕСА_2 помітив воду у ванній кімнаті, коридорі та третій кімнаті». За твердженнями позивача, відповідач у відзиві не заперечує, що саме ним спричинено залиття квартири позивача, а наданий ОСОБА_2 акт від 16.01.2023 свідчить лише про обстеження технічного стану трубопроводів ХВП та ГВП. Крім того, у наданого до відзиву акті від 18.01.2023 при огляді встановлено протікання запобіжного клапану (1 крапля в секунду) з подальшим попаданням на ребро ванної, що спростовує повний задовільний стан водонагрівача. Також звертає увагу, що підпис відповідача у відзиві та наданій копії актів від 18.01.2023 не ідентичний.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Таким чином, суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач. ОСОБА_1 , є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 23.07.2019. Квартира розташована на 15 поверсі 19-поверхового будинку та складається з 4-х кімнат, житловою площею 53,4 кв.м, загальною площею 86,2 кв.м.

Відповідач, ОСОБА_2 , зареєстрований та проживає в квартирі АДРЕСА_2 .

Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них (ст. 379 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Статтейю 383 ЦК України визначено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

За вимог ч. 1, 2, 4 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власність зобов`язує.

Згідно ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 за № 6, визначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Тобто, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 03 грудня 2014 року у справі №6-183цс14 та Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі №759/4781/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі №203/2378/14-ц та від 28 серпня 2019 року у справі № 638/20603/16.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Разом з тим, у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У відповідності з вимогами частин 1, 2 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України імперативно встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вирішуючи питання щодо доказів, суд враховує інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вже зазначалося вище, на підтвердження заявлених позовних вимог позивач, серед іншого, посилалася на акт від 16.01.2023 та висновок ТОВ «Центр незалежної експертної оцінки» про вартість проведення відновлювального ремонту квартири АДРЕСА_1 .

Згідно з Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 927/11207 (далі - Правила), передбачено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил).

В додатку № 4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов`язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

Окрім забезпечення присутності осіб, визначених у зазначених Правилах, зацікавленим особам слід домогтися належного оформлення акту. Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій визначено, що з актом про залиття повинні бути ознайомлені мешканці відповідних квартир шляхом його підписання, що дає змогу майбутньому відповідачу включити до акту свої пояснення. Окрім цього, в актах повинна бути вказана чітка причина залиття, як того вимагає Додаток 4 до п. 2.3.6 зазначених Правил: «чітко зазначити причини». Проста фіксація замокання стін та стелі не буде розцінена судом як належний доказ того, що залиття сталося з вини відповідача.

Наданий позивачем акт від 16.01.2023 складений у порушення вимог Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року № 76, оскільки у ньому не вказано про причини залиття, завдана матеріальна шкода, обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість; висновок комісії щодо встановлення вини особи, яка вчинила залиття, не встановлено наявність причинно-наслідкового зв`язку між ймовірним залиттям та шкодою, завданою квартирі позивача, а відповідно до норм процесуального закону доказування не може гуртуватися на припущеннях.

Крім того, акт складений за відсутності винної особи та/або її представника.

Тобто, вказаний акт не відповідає вимогам, викладеним у Правилах, а отже не може бути належним і допустимим доказом заподіяння відповідачем майнової шкоди.

Крім того, наявний у матеріалах справи висновок ТОВ «Центр незалежноїї експертної оцінки» про вартість проведення відновлювального ремоту квартири АДРЕСА_1 також не є належним доказом на підтвердження розміру завданої майнової шкоди, оскільки об`єктом оцінки цього висновку є види відновлювальних робіт квартири після залиття. Даним висновком не встановлювалися ні причини залиття жилого приміщення, ні винна особи у залитті, оскільки перед експертом на дослідження дані питання не ставилися, а досліджувалася лише вартість відновлювального ремонту.

Поряд з цим, за наявності наданого відповідачем акту обстеження квартири АДРЕСА_2 від 16.01.2023, відповідно до якого комісією у складі головного інженера ЖЕД № 404 Рябічко С.О. , майстра тех дільниці № 4 Пастельги К.П. та майстра ремонтної дільниці Мірошніченко В.Л. обстежено стан трубопроводів інженерних мереж ХВП та ГВП і витоків та пошкоджень не виявила. Стан трубопроводів задовільний.

Таким чином, вказані у наданому позивачем акті від 16.01.2023 причина залиття - «халатне відношення мешканців квартири АДРЕСА_2 до сантехнічного обладнання» не свідчить про наявність причинного зв`язку заподіяння майнової шкоди саме діями відповідача, а клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи позивач не заявляла.

Крім того, наявні в матеріалах справи фото не можуть слугувати належними доказами на підтвердження позовних вимог, оскільки вони не підтверджують саме факт залиття квартири позивача у вказаний нею період відповідачем.

В матеріалах справи також відсутні докази того, що власник (и) квартири АДРЕСА_2 були належним чином повідомлені про дату комісійного обстеження, але відмовилися прийняти в ньому участь або не надали доступу до своєї квартири чи відмовилися підписати складений комісією акт.

З огляду на викладене, відсутні правові підстави для задоволення позову в частині вимог про стягнення майнової шкоди, витрат на проведення незалежної оцінки, та, як наслідок моральної шкоди.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58(sad) принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).

Таким чином, інші доводи сторін, які наведені у заявах по суті справи, не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України розподіл судових витрат не здійснюється.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 319, 379, 382, 383, 386, 1166, 1167 ЦК України, ст. ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП: АДРЕСА_5 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 ), третя особа: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» (м. Київ, 02002, м. Київ, вул. Пантелеймона Куліша , 9-Г), про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: