Ухвала

від 13.05.2024 по справі 757/15747/24-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/15747/24-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2

за участю:

адвоката - ОСОБА_3

прокурора - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспрод» про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.05.2023, у кримінальному провадженні №72022000220000019 від 03.08.2022,-

ВСТАНОВИВ:

08.04.2024 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспрод» про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.05.2023, у кримінальному провадженні №72022000220000019 від 03.08.2022.

В обґрунтування доводів клопотання зазначено, що арешт накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23.05.2023 року по справі № 757/20832/23-к, який належить заявнику було накладено безпідставно, необґрунтовано. Також, при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна.

Так, представник товариства заначила, що на разі за клопотанням сторони обвинувачення арештовані банківські рахунки суб`єкта господарювання, а тому такі дії засвідчують про фактичне блокування нормальної підприємницької діяльності, що тягне за собою фінансові збитки та фактично позбавляє можливості здійснювати свою господарську діяльність в нормальному режимі, тобто виплачувати заробітну плату працівникам, сплачувати податки, виконувати зобов`язання перед контрагентами, обмежує право власника щодо отримання прибутку від діяльності.

Відтак, підстави для накладення арешту на майно, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, відсутні, оскільки посадові особи товарисв не мають статус підозрюваних у кримінальному провадженні, грошові кошти не пов`язані з обставинами вчинення кримінального правопорушення.

Відтак, заявник просить суд скасувати арешт з рахунків, які належать ТОВ «Аспрод».

Адвокат в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, зазначив, що арешт є актуальним, обставини на, які постлається адвокат є необґрунтованими.

Слідчий суддя, заслухавши учасників процесу, вивчивши клопотання, матеріали, якими воно обґрунтовується, приходить до наступного.

Судовим розглядом за наданими матеріали встановлено, що Офісом Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 72022000220000019 від 03.08.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205-1, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209 КК України, досудове розслідування у якому здійснюється Головним слідчим управлінням Національної поліції України.

Так, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.05.2023 року по справі № 757/20832/23-к було накладено арешт на грошові кошти із забороною відчужувати кошти (в частині видаткових операцій, крім обов`язкових платежів до бюджету та для виплати заробітної плати), які знаходяться на рахунках, відкритих в банківських установах, зокрема і на рахунки ТОВ «Аспрод».

З даної ухвали вбачається, що досудовим розслідуванням встановлено, що під час воєнного стану в Україні суб`єкти підприємницької діяльності, які є резидентами України, за попередньою змовою з невстановленими особами, з метою прикриття протиправної діяльності у сфері оподаткування та створення документальної видимості проведення господарських операцій, здійснюють операції по реалізації товарно-матеріальних цінностей за рахунок коштів державного бюджету, які фактично мають безтоварний характер.

Зазначена злочинна схема забезпечує незаконне виведення безготівкових коштів підприємств реального сектору економіки у тіньовий, тобто неконтрольований державою обіг, минаючи при цьому систему оподаткування - органи державного контролю та фінансового моніторингу.

Зокрема, встановлено, що ТОВ «Нова-Постач» (код ЄДРПОУ 43672933) у період з 01.01.2022 по 30.06.2022 здійснювало реалізацію продуктів харчування на адресу Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022).

07.11.2022 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва (справа 761/23941/22-к) на банківські рахунки ТОВ «НОВА-ПОСТАЧ» накладено арешт. Утім, на даний час встановлено, що службові особи ТОВ «НОВА-ПОСТАЧ» у період з 01.05.2023 по 11.05.2023, з метою розтрати коштів, отриманих від Міністерства оборони України, здійснили незаконні безтоварні операції шляхом перерахування коштів на рахунки наступних підприємств, а саме: ТОВ «АРВІН ПРО» ЄДРПОУ 44792224, ТОВ "ПК "ЗОРЯ ПОДІЛЛЯ" ЄДРПОУ 34009446, ФОП « ОСОБА_5 », ФОП « ОСОБА_6 », ФОП « ОСОБА_7 », ФОП « ОСОБА_8 », ФОП « ОСОБА_9 », ФОП « ОСОБА_10 », ФОП « ОСОБА_11 », ФОП « ОСОБА_12 », ФОП « ОСОБА_13 », ФОП « ОСОБА_14 », ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ФОП « ОСОБА_17 ».

Постановою слідчого грошові кошти на вказаних рахунках визнано речовими доказами в даному кримінальному провадженні.

Відтак, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно, оскільки воно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, а тому метою такого арешту є забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом, або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Слідчий суддя при вирішенні клопотання про скасування арешту майна, що накладений в рамках кримінального провадження також, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 5 статті 9 КПК України, передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Аналізуючи доводи клопотання про скасування арешту на майно, слідчий суддя приходить до висновку, що означені доводи не вказують на необґрунтованість накладення арешту та не доводять, що в подальшому в застосуванні арешту відпала потреба, оскільки за встановлених обставин вбачається, що підстави на які посилається заявник, які на його думку, свідчать про необхідність скасування вказаного арешту, є предметом перевірки органу досудового розслідування в рамках кримінального провадження.

Окрім цього, стороною звернення не надано належних доказів, які б могли свідчити про їх законну діяльність та інших доказів, які б могли свідчити про обгрунтованість доводів та як наслідок вказували про необхідність у скасуванні арешту.

За вказаних обставин, під час судового розгляду даного клопотання за наданими матеріалами, встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право власності заявника обумовлене законними критеріями, тобто з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідності верховенства права. Також, слідчим суддею встановлено, що даний час забезпечується «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав заявників та відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін, не доведено необґрунтованості накладення арешту на майно та не доведено відсутність потреби в продовженні дії такого заходу, а відтак слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності та вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 379, 392, 532 КПК УкраїниНа підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 379, 392, 532 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспрод» про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.05.2023, у кримінальному провадженні №72022000220000019 від 03.08.2022 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_18