Постанова

від 11.03.2024 по справі 756/14794/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ 33/824/1520/2024 Постанова винесена суддею Родіоновим С.О.

Категорія: ч. 1 ст. 163-1 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2024 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Горб І.М., за участю захисника Пірус Л.О., розглянувши апеляційну скаргу

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , працюючої головним бухгалтером ТОВ «МЕТРОПОЛІЯ» (ЄДРПОУ 32998698), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лугова, буд. 12,

на постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 28 грудня 2023 року,

в с т а н о в и л а:

Постановою судді Оболонського районного суду м. Києва від 28 грудня 2023 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 гривень.

Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп.

Згідно з постановою суду, 06.11.2023 ОСОБА_1 порушила ведення податкового обліку, внаслідок чого за період 01.07.2023 по 31.07.2023 підприємством завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на

суму 2 425 392 грн. та занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (позитивне значення), показник рядка 18 Декларації, яке сплачується до державного бюджету, на суму ПДВ у розмірі 1 597 986 грн.

Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи постанову суду незаконною та необґрунтованою, просить її скасувати.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що оскаржувану постанову прийнято за її відсутності та за обставин, коли вона не отримувала судові повістки та не була повідомлена про час та місце розгляду справи. При цьому зазначає, що на адресу, за якою вона зареєстрована, судові повістки їй не надходили, так само як не надійшла і оскаржувана постанова, що підтверджується тим, що у матеріалах справи міститься довідка про помилку доставки електронного листа від 20.11.2023, яка посвідчує неможливість доставки електронного листа з повісткою на електронну адресу. Також відсутні у справі і відомості про направлення судової повістки від 25.12.2023.

Отже, вважає, що судом було порушено її право на захист, передбачене ст. 55 Конституції України, оскільки вона була позбавлена можливості висловити свою позицію у даній справі та ефективно захистити свої права, порушені через необґрунтоване притягнення її до адміністративної відповідальності.

Окрім цього, зазначає, що постанова суду ґрунтується на сумнівних доказах та при її ухваленні порушено принцип всебічності розгляду справи.

Зокрема, зауважує, що у постанові суд посилається на протокол про адміністративне правопорушення, складений за результатами перевірки, у той час як до складеного за наслідками цієї ж перевірки акту ними подавалися заперечення, за наслідками яких 02.02.2024 акт було змінено через проведення повторної перевірки за наслідками поданої ТОВ «Метрополія» скарги.

Більше того, не погоджуючись з висновками акту перевірки, 06.11.2023 від імені підприємства ТОВ «Метрополія» подано заперечення до акту податкової перевірки, за наслідками якого 21.11.2023 Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з ВПП прийнято наказ №287 про проведення позапланової перевірки з 15.01.2024 (наразі перевірка триває). Тобто, у відповідності до процедури, визначеної п.17.1.7 та ст. 56 Податкового кодексу України, акт, на підставі якого складено протокол, вже фактично змінений, оскільки процедура проведення перевірки на підставі п.17.1.7 ПКУ передбачає складання нового акту. Очевидно, що наведене призведе до фактичного заперечення висновків акту перевірки про вчинення нею адміністративного правопорушення у частині неналежного ведення нею податкового обліку, на підставі відомостей яких складено протокол про адміністративне правопорушення, який фактично є єдиним доказом її «вини».

Крім цього, зазначає, що протокол складено вочевидь формально, без детального аналізу та опису правопорушення, відомості про яке викладені у формі бездоказових тверджень про вчинення нею правопорушення без будь-якого опису дій, що, на думку посадової особи, яка склала протокол, призвели до таких порушень.

При цьому вказує на те, що про незгоду з протоколом нею зазначено безпосередньо у протоколі з посиланням на факт оскарження неправомірного рішення органу ДПС, проте суд на даний факт не зважив, перевірки достовірності відомостей про «скоєне» нею правопорушення не провів, у оскаржуваному рішенні на наявність будь-яких заперечень з боку її як особи, що притягається до адміністративної відповідальності, не зазначив.

Тому з наведеного очевидно випливає, що протокол, який не містить докладного опису ніби то вчинених нею правопорушень, складено на підставі матеріалів перевірки, які було згодом змінено за наслідками подання підприємством заперечень до акту перевірки, висновки якого наразі оскаржуються у порядку адміністративного оскарження, визначеного ст. 56 Податкового кодексу України. Інших джерел доказової інформації про вчинене нею порушення та, зокрема, опису часу, обставин, способу вчинення порушення протокол не використовує, а отже є лише відображенням суб`єктивної думки перевіряючих, що, наразі, не є безспірною.

Попри те, що у матеріалах справи міститься копія акту перевірки, вважає, що оскаржувана постанова не містить відомостей щодо розгляду обставин вчинення та змісту порушень, що призвели до притягнення її до адміністративної відповідальності, натомість містить бездоказові твердження про порушення, навіть не обґрунтовані цитуванням протоколу про адміністративне правопорушення. Тобто, як описова, так і мотиваційна частина у оскаржуваному рішенні фактично відсутня та підмінена твердженням про скоєння нею правопорушення навіть без детального опису часу, способу вчинення нею такого правопорушення, аналізу доказів, наявних у справі.

Отже, вважає, що прийняте рішення про притягнення її до адміністративної відповідальності є передчасним та належним чином не обґрунтованим. Попри складність відносин, пов`язаних з нарахуванням та сплатою податків, суд першої інстанції з незрозумілих причин визнав достатніми не обґрунтовані належними доказами твердження протоколу про адміністративне правопорушення та визнав її винною у скоєнні такого правопорушення, у зв`язку з чим порушено положення ст. 33-34, 278 (у частині витребування додаткових матеріалів, зокрема, матеріалів перевірки, наявних на дату розгляду справи), та ст. 245 (у частині незабезпечення своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин кожної справи) КУпАП.

Також ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, як пропущений з поважних причин, посилаючись на те, що про оскаржувану постанову вона довідалася за допомогою сервісу «ДІЯ» лише 04.02.2024, при цьому поштою постанову вона не отримувала, а фактично з матеріалами справи ознайомилася лише 07.02.2024 через свого представника, відомості про що містяться у матеріалах справи.

Будучи належним чином сповіщеною про день та час слухання справи, ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не з`явилася, про причини своєї неявки суду не повідомила, ніяких клопотань про перенесення розгляду справи від неї не надходило, а тому, зважаючи на участь у судовому засіданні захисника Пірус Л.О., яка вважала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності ОСОБА_1 , та з огляду на положення ч.ч. 5, 6 ст. 294 КУпАП, і те, що неявка ОСОБА_1 не перешкоджає апеляційному перегляду постанови судді місцевого суду, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу без її участі.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення вважаю, що строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції пропущений з поважних причин, а тому підлягає поновленню.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення захисника Пірус Л.О. на підтримку доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Цих вимог закону при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 суддя місцевого суду не дотримався, внаслідок чого суд прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, виходячи з наступного.

Так, об`єктивною стороною правопорушень, відповідальність за які настає за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, є відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку.

Обґрунтовуючи свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, суд у постанові послався лише на протокол про адміністративне правопорушення № 713/32-00-04-03-02-02 від 06.11.2023.

Так, з протоколу про адміністративне правопорушення № 713/32-00-04-03-02-02 від 06.11.2023 вбачається, що за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «МЕТРОПОЛІЯ» (код ЄДРПОУ 32998698) за адресою: м. Київ, вул. Лугова, буд. 12, встановлено, що головний бухгалтер ТОВ «МЕТРОПОЛІЯ» ОСОБА_1 вчинила порушення порядку ведення податкового обліку, а саме п. 44.1 ст. 44, п. 188.1 ст. 188, п. 192.1 ст. 192, п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, внаслідок чого підприємством завищено податковий кредит за період з 01.07.2023 по 31.07.2023 на загальну суму ПДВ 1 900 814 грн. та занижено податкові зобов`язання з 01.07.2023 по 31.07.2023 на загальну суму ПДВ 2 683 473 грн., що призвело до порушення п. 200.2 ст. 200, абз. «в» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого за період з 01.07.2023 по 31.07.2023 підприємством завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядка 21 Декларації), на суму 2 425 392 грн. та занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (позитивне значення) показник рядка 18 Декларації, яке сплачується до державного бюджету на суму ПДВ у розмірі 1 597 986 грн., відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Проте судом не враховано і не надано належної оцінки тій обставині, що, всупереч вимог ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 не вказана суть вчиненого правопорушення та конкретні дії останньої, як головного бухгалтера ТОВ «МЕТРОПОЛІЯ», які призвели до зазначених у цьому протоколі порушень.

Крім того, ані з протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ані з наявних матеріалів справи не убачається та не встановлено при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, які ж саме дії /бездіяльність вчинені останньою, у чому полягає її вина у вчиненні правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Особа, що складала протокол, обмежилась лише загальними фразами, не зазначивши обставини вчинення ОСОБА_1 правопорушення, суть самого правопорушення (дії або бездіяльність та в чому полягають) з посиланням на норму спеціального Закону.

Тож, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не містить викладення об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст.163-1 КУпАП, із викладом фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку суд може встановити наявність чи відсутність у діях особи адміністративного правопорушення, його винуватість у вчиненні інкримінованого останньому правопорушення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, суд звертає увагу на те, що дані про подію є істотними складовими формулювання обставин правопорушення, що ставляться у вину особі, та є частинами складу адміністративного правопорушення, що, відповідно, підлягає обов`язковому доказуванню.

Обставини, які мали місце і стали підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення, повинні бути достатніми для повного розуміння суті правопорушення.

Конкретність пред`явленого особі складу адміністративного правопорушення забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів та дозволяє суду належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Суддя не вправі у своїй постанові за підсумками розгляду справи вказувати на ті ознаки правопорушення, в скоєнні яких особа не обвинувачується в протоколі, тобто які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, адже у цьому випадку він виходить за межі своєї компетенції.

Разом з тим, протокол про адміністративне правопорушення містить лише посилання на акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 23.10.2023 № 1074/32-00-04-03-02/32998698.

Будь-які інші докази, окрім акта перевірки та протоколу про адміністративне правопорушення, до справи не додані.

Проте, наданий суду акт від 23.10.2023 № 1074/32-00-04-03-02/32998698 про результати документальної позапланової невиїзної перевіркиТОВ «МЕТРОПОЛІЯ», в якому дана оцінка поданій декларації з точки зору контролюючого органу, яким є Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, не є беззаперечним доказом наявності вини особи, яка притягається до відповідальності, оскільки у відповідності вимог ч. 1 ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

При цьому, посилаючись в оскаржуваній постанові лише на протокол про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції не звернув уваги, що Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків також було долучено акт документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «МЕТРОПОЛІЯ» від 23.10.2023 № 1074/32-00-04-03-02/32998698, який слугував підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно головного бухгалтера ТОВ «МЕТРОПОЛІЯ» ОСОБА_1 , і в зазначеному акті посадовою особою Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків надається оцінка поданій підприємством декларації та фактично пропонується суду погодитися з такою оцінкою без дослідження самої декларації. У даному випадку суд прийняв до уваги доказ, який ґрунтується на відсутніх у справі документах, з порушеннями у складенні яких обвинувачується ОСОБА_1 , та які судом не досліджувались.

Між тим, суд повинен безпосередньо встановити факт порушення податкового обліку для підтвердження чи спростування наявності в діях особи адміністративного правопорушення.

Окрім того, згідно з п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Згідно з п.п. 86.7.5 п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п`яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному п.п. 86.7.1 цього пункту.

Згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У відповідності з п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Долученими до апеляційної скарги документами доведено, що ТОВ «МЕТРОПОЛІЯ» подало заперечення № 212 від 06.11.2023 на акт перевірки від 23.10.2023 № 1074/32-00-04-03-02/32998698 до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, та за результатами розгляду яких видано наказ № 287 від 21.11.2023 в.о. начальника Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків ОСОБА_3 про проведення документальної позапланової невиїзної перевіркиТОВ «МЕТРОПОЛІЯ» з 15.01.2024 за період діяльності з 01.07.2023 по 31.07.2023 з метою дослідження фактів, викладених у запереченні ТОВ «МЕТРОПОЛІЯ», яка на час апеляційного розгляду, за повідомленням захисника Пірус Л.О. , наразі триває.

Отже, на час розгляду справи в суді першої інстанції грошове зобов`язання за рішенням контролюючого органу залишається неузгодженим.

А відтак, висновки акту з приводу порушення головним бухгалтером ТОВ «МЕТРОПОЛІЯ» ОСОБА_1 регламентованого порядку ведення податкового обліку підприємства є спірними і до остаточного вирішення цього спору факт допущення порушення не є встановленим.

Відповідні ж твердження податкового органу відображають лише позицію однієї із сторін спору, і за наявності суперечливих даних та при відсутності інших доказів, вони не можуть бути підставою для беззаперечного висновку про наявність в діях посадової особи платника податку порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку.

З огляду на викладене, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає задоволенню, а постанова - скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, тобто за відсутністю в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и л а:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Оболонського районного суду м. Києва від 28 грудня 2023 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 28 грудня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 гривень, скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду Горб І.М.