ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2024 року ЛуцькСправа № 140/3642/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Ковальчука В.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.03.2024 №0049850705 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 128 283,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта фактичної перевірки ГУ ДПС у Волинській області від 10.02.2024 №2568/03-20-07-05/2965412539, яким встановлено порушення п. 1, 2, 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (зі змінами та доповненнями) та застосовано до позивача суму штрафних санкцій у розмірі 128 283,00 грн за порушення законодавства про патентування, нормативне регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням від 08.03.2024 №0049850705 та вважає його неправомірним, що суперечить положенням чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а тому підлягає скасуванню як з підстав незаконності самої перевірки, так і з підстав необґрунтованості її висновків.
Позивач вказує на те, що в наказі від 09.02.2024 №518-п про проведення фактичної перевірки, крім цитування положень підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (далі - ПК України), містить лише таке формулювання підстави перевірки - проведення в січні 2024 року готівкових розрахункових операцій при продажу товарів без застосування РРО та без видачі відповідного розрахункового документа - в базах даних СОД РРО відсутні дані про розрахунки за такою формою. У наказі не відображено у рамках яких заходів ГУ ДПС у Волинській області встановлено невідповідність діяльності суб`єкта господарювання вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом. З наказу відповідача про проведення фактичної перевірки не вбачається підтвердження, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу слугувала інформація про порушення підприємцем вимог законодавства. У наказі про призначення перевірки податковий орган не конкретизує суть порушення. Також в наказі не було передбачено проведення посадовими особами контролюючого органу контрольної розрахункової операції відповідно до вимог п. 20.1.11 ст. 20 та п. 80.4 ст. 80 ПК України.
Щодо виявленого перевіркою порушення зазначає наступне.
Актом фактичної перевірки від 10.02.2024 №2568/03-20-07-05/2965412539 встановлено, що продавцем-консультантом ОСОБА_2 , яка перебуває у трудових відносинах з позивачем, 10.02.2024 о 14 год. 15 хв., в торговому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , не проведено розрахункову операцію через програмний реєстратор розрахункових операцій та не видано відповідного розрахункового документа встановленої форми, чим порушено п. 1 та п. 2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (зі змінами та доповненнями), відповідальність за що передбачена ч.1 ст. 155-1 КУпАП. Матеріали зазначеного протоколу були предметом дослідження Ковельського міськрайонного суду Волинської області під час розгляду справи №159/1029/24 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності. Разом з тим, податковим повідомленням-рішенням від 08.03.2024 №0049850705 позивача притягнуто до відповідальності за одне і те ж порушення, зафіксоване протоколом про адміністративне правопорушення №002087 від 10.02.2024 та актом фактичної перевірки від 10.02.2024 №2568/03-20-07-05/2965412539. Вказує на те, що за одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої ПК України та іншими законами України.
Крім того, вказує, що застосовано штрафну санкцію у розмірі 127 484,00 грн за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, оскільки представникам контролюючого органу не надано документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів.
Позивач зазначає, що всі документи на товар, який знаходиться в торговій точці, у нього є, але вони не знаходяться в магазині, бо немає спеціально обладнаного приміщення, до того ж у нього немає законодавчо закріпленого обов`язку зберігати такі документи в магазині. А оскільки він не знав, що в той день буде проводитися перевірка, не був присутнім на ній, не отримував особисто переліку документів, які хотіли перевірити перевіряючі, то об`єктивно не міг їх надати до моменту закінчення перевірки. Крім того, в наказі від 09.02.2024 №518-п Про проведення фактичної перевірки СГ ОСОБА_1 не зазначено, що об`єктом перевірки є облік товарів.
З урахуванням вищенаведеного вважає, що акт фактичної перевірки від 10.02.2024 №2568/03-20-07-05/2965412539 є недопустимим доказом, оскільки фактична перевірка проведена за відсутності підстав, встановлених Податковим кодексом України, а тому висновки такого акта перевірки не можуть бути покладені в основу жодних рішень контролюючого органу, у зв`язку з чим просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.03.2024 №0049850705.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС України).
Копія вказаної ухвали було надіслана та доставлена відповідачу 03.04.2024 через систему Електронний суд в його електронний кабінет, що підтверджується відповідною довідкою суду про доставку електронного листа.
У встановлений судом строк відповідач відзиву на позов не подав та не повідомив про причини неподання такого відзиву.
Частиною 4 статті 159 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Згідно із частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи те, що відповідач не подав відзив на позовну заяву у встановлений судом строк та не повідомив про причини неподання такого відзиву, суд вважає за можливе розглянути та вирішити справу за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.
На підставі наказу від 09.02.2024 №518-п Про проведення фактичної перевірки СГ ОСОБА_1 ГУ ДПС у Волинській області проведено фактичну перевірку господарської одиниці Телефон, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює свою господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 10.02.2024 №2568/03-20-07-05/ НОМЕР_1 .
Актом фактичної перевірки встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 п. 1, 2, 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (зі змінами та доповненнями).
Як слідує із вказаного акта перевірки, перевіркою встановлено наступне.
В ході проведення перевірки даної господарської одиниці, де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який перебуває на спрощеній системі оподаткування 2 групи за ставкою 20%, встановлено, що при проведенні розрахункової операції продажу фітнес-браслету Redmi 2, модель М2225В1, 1 шт., вартістю 799,00 грн, в готівковій формі не проведено через ПРРО, фіскальний номер 4000271088. 10.02.2024 до моменту ознайомлення та вручення наказу на проведення фактичної перевірки (допуску до проведення перевірки) покупцю не сформовано та не видано розрахунковий документ встановленої форми та змісту.
Представником суб`єкта господарювання, а саме продавцем ОСОБА_2 , яка здійснила розрахункову операцію, не надано контролюючим органам на початок проведення фактичної перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться в місці продажу магазині Телефон за адресою: АДРЕСА_1 , на загальну суму 127 484,00 грн згідно із Відомістю ТМЦ.
Як слідує із розрахунку штрафної (фінансової) санкції (штраф) до акту перевірки № бланка 002698 від 10.02.2024, штрафні санкції в загальній сумі 128 283,00 грн складаються з: 799,00 грн 100% вартості проданих товарів з порушеннями, встановленими пунктом 1 статті 17 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яке вчинене вперше; 127 484,00 грн реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті) у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 20 цього Закону).
На підставі акта перевірки від 10.02.2024 №2568/03-20-07-05/2965412539 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 08.03.2024 №0049850705, яким за порушення пунктів 1, 2, 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (зі змінами та доповненнями) застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 128 283 грн.
Не погоджуючись із даним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом. Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані ПК України.
Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).
Відповідно до вимог пункту 80.5 статті 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу, яка визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.
Відповідно до пункту 80.2.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
З огляду на наведені норми чинного законодавства, однією з основних умов для проведення фактичної перевірки є наявність підстав для її проведення, при цьому така підстава обов`язково має бути зазначена в наказі про проведення перевірки.
Згідно з абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Суд зауважує, що оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.
При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Зі змісту адміністративного позову випливає, що позивач обґрунтовує позовні вимоги в тому числі і протиправністю проведення фактичної перевірки у зв`язку з відсутністю підстав для її проведення та видачі наказу про її призначення.
Як слідує зі змісту наказу ГУ ДПС у Волинській області від 09.02.2024 №518-п Про проведення фактичної перевірки СГ ОСОБА_1 , в основу проведення фактичної перевірки платника податків податковим органом покладено пп. 20.1.9, 20.1.10, 20.1.11 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80, п. 80.8 ст. 80, пп. 69.2, 69.27 п. 69 Підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, у зв`язку із наявністю інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а саме, щодо проведення в січні 2024 року готівкових розрахункових операцій при продажу товарів без застосування РРО та без видачі відповідного розрахункового документа в базі даних СОД РРО відсутні дані про розрахунки за такою формою, з метою контролю за дотриманням платниками податків норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Суд зауважує, що юридичною підставою для проведення фактичної перевірки СГ ОСОБА_1 зазначено пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, який передбачає наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів. Однак, у наказі від 09.02.2024 №518-п відсутні дані про те, яким чином відповідач отримав та який держаний орган або орган місцевого самоврядування надав таку інформацію, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.
Формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. При встановленні в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки конкретна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.
Відтак, для проведення фактичної перевірки мають існувати фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки.
Вищезазначений наказ не містить джерело отримання інформації про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а лише констатовано факт доцільності проведення фактичної перевірки з метою перевірки дотримання вимог діючого законодавства.
В даному наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності; сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом.
Вищевказаний наказ на проведення перевірки не містить інформації, яка б свідчила про наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, та про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів, та у зв`язку з якими у контролюючого органу виникає обґрунтована та законодавчо встановлена необхідність для здійснення належного податкового контролю.
В наказі міститься лише інформація про проведення у січні 2024 року готівкових розрахункових операцій при продажу товарів без застосування РРО та без видачі відповідного розрахункового документа в базі даних СОД РРО відсутні дані про розрахунки за такою формою. В рамках яких заходів отримана така інформація наказ на проведення фактичної перевірки не містить таких даних. Не надав таку інформацію та відповідні докази і відповідач під час розгляду цієї справи.
У спірному випадку обов`язковою фактичною підставою для проведення перевірки суб`єкта господарювання має бути наявна належним чином отримана інформація, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Належних доказів отримання такої інформації відповідач суду не надав, чим не підтвердив наявність фактичних підстав для проведення перевірки господарської одиниці позивача.
Системно проаналізувавши положення статей 75-81 ПК України, суд дійшов висновку, що вимоги до змісту наказу про призначення як планової документальної перевірки, так і позапланової документальної перевірки, документальної невиїзної перевірки, фактичної перевірки сформульовані лише в абзаці 3 пункту 81.1 статті 81 ПК України, де вказано, що в наказі зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.
Отже, установлене статями 75-81 ПК України правове регулювання податкових перевірок визначає певні обов`язкові умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, дотримання яких може бути належною підставою для прийняття керівником податкового органу наказу про проведення перевірки.
Суд вважає за необхідне зазначити, що інформація, на підставі якої прийнято наказ про проведення перевірки, повинна містити інформацію про хоча і можливі, проте, конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.
Відтак, для проведення фактичної перевірки мають існувати вказані вище фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки.
Процедурні порушення при призначенні перевірки мають наслідком протиправність прийнятого керівником податкового органу наказу про проведення перевірки.
Дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. У випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок.
У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21.02.2020 (справа №826/17123/18) зроблено висновок, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Також у постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18 Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення. З урахуванням цього Суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.
Зміст висновків наведеної постанови свідчить про те, що установивши таке порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб`єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд не повинен переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №821/371/17, від 27.02.2020 у справі №П/811/3206/15 та від 26.03.2020 у справі №813/823/16, від 11.07.2022 у справі №120/5728/20-а, від 19.07.2023 у справі № 826/15828/18, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Враховуючи викладене, ГУ ДПС у Волинській області не дотримало вимог пункту 81.1 статті 81 ПК України, відповідно до якого посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому, окрім іншого, зазначаються підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом.
Отже, суд дійшов висновку, що фактична перевірка, яка проведена контролюючим органом, є незаконною.
Як наслідок акт такої перевірки з викладеними у ньому висновками, є доказом, здобутим з порушенням закону, й не має юридичної значимості, а тому прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення не може бути визнано правомірним.
Отже, встановлені судом обставини щодо протиправності призначення та проведення контролюючим органом фактичної перевірки позивача, за наслідками якої і були прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому згідно правових висновків Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18, відсутня необхідність перевірки порушення позивачем вимог Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, як підстави для нарахування штрафних санкцій позивачу.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15.11.2007, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин та досліджених доказів, суд приходить висновку про протиправність прийнятого ГУ ДПС у Волинській області податкового повідомлення-рішення від 08.03.2024 №0049850705, з огляду на що останнє підлягає скасуванню.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ФОП ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в сумі 1026,26 грн, сплачений відповідно до квитанції про сплату від 01.04.2024 №8770-5255-5976-2916.
Доказів понесення позивачем інших судових витрат на час прийняття рішення суду не надано.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ ВП 44106679) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 08 березня 2024 року №0049850705.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судовий збір у сумі 1026,26 грн (одна тисяча двадцять шість гривень 26 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
СуддяВ.Д. Ковальчук
Суд | Волинський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 20.05.2024 |
Оприлюднено | 22.05.2024 |
Номер документу | 119136091 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них |
Адміністративне
Волинський окружний адміністративний суд
Ковальчук Володимир Дмитрович
Адміністративне
Волинський окружний адміністративний суд
Ковальчук Володимир Дмитрович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні