Рішення

від 20.05.2024 по справі 160/7408/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2024 рокуСправа №160/7408/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії при Державному закладі "Спеціалізована багатопрофільна лікарня №1 МОЗ України" про визнання рішення протиправним,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову, складену у формі довідки військово-лікарської комісії ДЗ «СБЛ № 1 МОЗ України» від 28.04.2023р.

- зобов`язати відповідача провести повторний медичний огляд позивача з урахуванням тяжких захворювань та інвалідності позивача.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач у грудні 2022 року призваний на військову службу за призовом до в/ч НОМЕР_1 . 28.04.2023 року ДЗ «СБЛ № 1 МОЗ України» м. Дніпро було проведено медичний огляд позивача, за наслідком якого складено Довідку ВЛК про обмежену придатність до військової служби на підставі статей 19б,31 б,41в,52г,61 в графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ. У зв`язку з наведеним, комісією зазначено про протипоказання служби позивача у десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спец спорудах, льотної роботи. При цьому, комісією у позивача діагностовано захворювання та травми не пов`язані з проходженням військової служби: легка розумова відсталість з вираженими емоційно-вольовими та поведінковими розладами, порушенням соціально-трудової адаптації, хронічна недостатність мозкового кровообігу 1 ст. з цефалічним та астеноневротичним синдромами та ін. Даний висновок ВЛК про обмежену придатність до військової служби позивач вважає необґрунтованим, у зв`язку з чим він звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.03.2024р. прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/7408/24. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Ухвала про відкриття провадження від 22.03.2024р. була направлена та отримана відповідачем 04.04.2024р. Правом на подання відзиву відповідач не скористався.

Ухвалою суду від 20.05.2024 року поновлено позивачу строк звернення з даним позовом до суду.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був призваний на військову службу в грудні 2022р. до в/ч НОМЕР_1 .

Згідно пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 гр, інвалідність з дитинства.

Згідно виписки з акту огляду МСЕК від 02.01.2014р. позивач є особою з інвалідністю 2 гр з дитинства. Діагноз МСЕК: легка розмуова відсталість з вираженими емоційно вольовими та поведінковими розладами, порушенням соціально-трудової адаптації.

28.04.2023р. ДЗ «СБЛ № 1 МОЗ України» м. Дніпро було проведено медичний огляд позивача, за наслідком якого складено Довідку ВЛК від 28.04.2023р. за № 110 про обмежену придатність до військової служби на підставі статей 19б,31 б,41в,52г,61 в графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ. Протипоказана служба у десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах, льотної роботи. Військовослужбовці, визнані обмежено придатними до військової служби, - придатні до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, установах, організаціях, навчальних закладах.

Позивач не погоджується з висновком ВЛК від 28.04.2023р, що стало підставою для звернення до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов такого висновку.

Згідно з частинами першою, другоюстатті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до частини другоїстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженимЗаконом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжувався указами Президента 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023 та Указом Президента№ 254/2023 від 01.05.2023, яким строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Згідно з частиною першоюстатті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII(далі - Закон № 2232-ХІІ) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частина другастатті 1 Закону № 2232-ХІІ).

Відповідно до частини сьомоїстатті 1 Закону № 2232-ХІІвиконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

За нормами частини третьоїстатті 1 Закону № 2232-ХІІвійськовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

У частині першійстатті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до частини 1статті 39 Закону № 2232-ХІІпризов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом таЗаконом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-ХІІ(далі - Закон № 3543-ХІІ) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 22 Закону № 3543-ХІІвизначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до частини третьоїстатті 22 Закону № 3543-XIIпід час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Згідно з частиною десятоюстатті 2 Закону № 2232-XIIта з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботинаказом Міністра оборони України 14 серпня 2008 року № 402затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (даліПоложення № 402).

Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно з пунктом 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I - II груп патогенності; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Як передбачено пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Відповідно до підпункту 2.3.3 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402 на Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України (ЦВЛК) покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.

Згідно з підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402 Центральна військово-лікарська комісія має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.

Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку (пп. 2.3.5 п. 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402).

Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення № 402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3) - пункт 1.2 глави 1 розділу ІІ Положення № 402.

Виходячи з наведених правових норм у їх сукупності, а також положеньКодексу адміністративного судочинства України, при розгляді по суті спору в адміністративних справах, у яких оспорюються рішення лікарських комісій, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому така оцінка виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.

Верховний Суд у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 806/526/16 зазначив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Також відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі № 810/5009/18, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.

Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Верховний Суд у постанові від 10 лютого 2022 року у справі № 160/7153/20 зазначив, що дискреційні повноваження це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положеннястатті 2 КАС Українищодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 2ст. 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Отже, перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить у компетенцію адміністративного суду.

З огляду на визначений позивачем предмет спору у справі, суд перевіряє законність постанови військово-лікарської комісії виключно в межах дотримання процедури її ухвалення та не може самостійно надавати оцінку діагнозу лікарів без наявності висновку експерта або рішення ВЛК вищого рівня.

Позивач не надав суду висновку експерта або постанови ВЛК вищого рівня, які б спростовували діагноз, що вказаний в оскаржуваній постанові.

Таким чином, підстави вважати, що постанова ВЛК, оформлена довідкою від 28.04.2023р. № 110 , є протиправною за процедурою її прийняття відсутні.

У матеріалах справи відсутні відомості про звернення позивача до Центральної військово-лікарської комісії для перегляду висновку ВЛК, та проведення повторного медичного огляду щодо придатності до військової служби.

З огляду на наведене, суд доходить висновку про відсутність підстав для визнання протиправною та скасування постанови, складену у формі довідки військово-лікарської комісії ДЗ «СБЛ № 1 МОЗ України» від 28.04.2023р., а оскільки позовна вимога про зобов`язання відповідача провести повторний медичний огляд позивача з урахуванням тяжких захворювань та інвалідності позивача є похідною від першої, суд також відмовляє в її задоволенні.

Відповідно до ч. 1ст. 9 КАС Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, норми чинного законодавства, а також з урахуванням правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

На підставіст. 139 КАС Українирозподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. 2, 9, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Військово-лікарської комісії при Державному закладі "Спеціалізована багатопрофільна лікарня №1 МОЗ України" (вул. Титова, 29, м. Дніпро, 49089, і.к. 14280931) про визнання рішення протиправним - відмовити.

Розподіл судових витрат не зійдснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Златін