Рішення

від 20.05.2024 по справі 804/746/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2024 року Справа № 804/746/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича за участі секретаря судового засіданняДубина Ю.О. за участі: представника позивача представника відповідача не з`явився ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИВОРІЖСПЕЦРЕМОНТ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень рішень

УСТАНОВИВ:

У січні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Криворіжспецремонт» (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровської області (правонаступник Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України; далі відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16 січня 2017 року №0000031401, яким збільшено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 1081735,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 237223,00 грн., №0000041401, яким збільшено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість (далі-ПДВ) за основним платежем у розмірі 1162539,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 290634,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки акту перевірки щодо не підтвердження реальності здійснення операцій з придбання товару та послуг у ТОВ СІММБУД, ТОВ ЮНІТАКС, ТОВ ФЕНІКС, ТОВ «Перший бізнес-центр» , є хибними та необґрунтованими, а винесені на підставі таких висновків оскаржувані податкові повідомлення-рішення - протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

У матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. Контролюючий орган дійшов висновку про формування позивачем без достатніх правових підстав показників податкового обліку за операціями із контрагентами ТОВ «Сіммбуд», ТОВ «Юнітакс», ТОВ «Феніск», ТОВ «Перший бізнес-центр», оскільки перевіркою документально не підтверджено такі господарські відносини, обґрунтовуючи це: проведеним аналізом в системі автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та отриманою податковою інформацією, яка свідчить про відсутність у контрагентів ресурсів, економічно необхідних для проведення спірних операцій, враховуючи їх зміст та обсяг; даними Єдиного реєстру податкових накладних, згідно яких ТОВ «Юнітакс», ТОВ «Феніск» та ТОВ «Перший бізнес-центр» придбавали інші товари (роботи, послуги), ніж ті, що ними реалізувались, а ТОВ «Сіммбуд» взагалі не придбало матеріали, які мали бути використані при виконанні будівельних робіт на користь позивача, що свідчить про невідповідність придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) та маніпулювання їх номенклатурою; ненаданням документів щодо підтвердження виконаних субпідрядних робіт (надання послуг) робітниками ТОВ «Юнітакс» та ТОВ «Сіммбуд» та згоди замовників (ПАТ «АрселорМітгал Кривий Ріг», ПАТ «Північний ГЗК») на їх залучення; відсутністю розрахунків із ТОВ «Феніск», їх проведенням не у повному обсязі із ТОВ «Сіммбуд», а також шляхом переведення боргу (стосовно ТОВ «Перший бізнес-центр»); відсутністю доказів транспортування (перевезення) товару від постачальників ТОВ «Феніск» та ТОВ «Перший бізнес-центр»; наявною податковою інформацією щодо ознак фіктивності контрагентів; даними із ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2016 року по справі №201/16456/16-к (провадження № 1-кс/201/9816/2016), згідно яких під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016040000000195, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 березня 2016 року, директор ТОВ «Сіммбуд» ОСОБА_2 заперечив своє відношення до господарської діяльності цього підприємства, у тому числі щодо підписання первинних та інших бухгалтерських і звітних документів, вказавши про використання невідомими особами його особистих даних для реєстрації суб`єкта господарювання; наявністю вироку Печерського районного суду міста Києва від 05 лютого 2016 року у справі №757/45458/15-к, яким директора ТОВ «Юнітакс» ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 205 (фіктивне підприємництво), частиною 1 статті 358 (підроблення документів) Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 березня 2017 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Постановою Верховного Суду від 12.02.2024 року скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 березня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 22.02.2024 року справу прийнято до провадження суддею Златіним С.В. та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 01.05.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач у судове засідання не з`явився; у матеріалах справи міститься клопотання позивача про розгляд справи без його участі.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позову.

Суд, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 30 вересня 2016 року, за наслідками якої складено акт від 15 грудня 2016 року №1969/04-83-14-01/33453203, у якому встановлено порушення Товариством вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі ПК України), пунктів 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі Закон №996-XIV), пунктів 2.1, 2.2, 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1081735,00 грн. у тому числі у 2013 році 887333,00 грн., у 2014 році 61559,00 грн., у 2015 році 132843,00 грн., та суму ПДВ, яка підлягає сплаті до державного бюджету, в розмірі 1162539,00 грн., в тому числі у грудні 2013 року - 934035,00 грн., у січні 2014 року 34200,00 грн., у лютому 2014 року 34200,00 грн., у серпні 2015 року 137904,00 грн., у вересні 2015 року 2062,00 грн., у жовтні 2015 року 16551,00 грн., у листопаді 2015 року 3587,00 грн.

У акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку про формування позивачем без достатніх правових підстав показників податкового обліку за операціями із контрагентами ТОВ «Сіммбуд», ТОВ «Юнітакс», ТОВ «Феніск», ТОВ «Перший бізнес-центр», оскільки перевіркою документально не підтверджено такі господарські відносини, обґрунтовуючи це: проведеним аналізом в системі автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та отриманою податковою інформацією, яка свідчить про відсутність у контрагентів ресурсів, економічно необхідних для проведення спірних операцій, враховуючи їх зміст та обсяг; даними Єдиного реєстру податкових накладних, згідно яких ТОВ «Юнітакс», ТОВ «Феніск» та ТОВ «Перший бізнес-центр» придбавали інші товари (роботи, послуги), ніж ті, що ними реалізувались, а ТОВ «Сіммбуд» взагалі не придбало матеріали, які мали бути використані при виконанні будівельних робіт на користь позивача, що свідчить про невідповідність придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) та маніпулювання їх номенклатурою; ненаданням документів щодо підтвердження виконаних субпідрядних робіт (надання послуг) робітниками ТОВ «Юнітакс» та ТОВ «Сіммбуд» та згоди замовників (ПАТ «АрселорМітгал Кривий Ріг», ПАТ «Північний ГЗК») на їх залучення; відсутністю розрахунків із ТОВ «Феніск», їх проведенням не у повному обсязі із ТОВ «Сіммбуд», а також шляхом переведення боргу (стосовно ТОВ «Перший бізнес-центр»); відсутністю доказів транспортування (перевезення) товару від постачальників ТОВ «Феніск» та ТОВ «Перший бізнес-центр»; наявною податковою інформацією щодо ознак фіктивності контрагентів; даними із ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2016 року по справі №201/16456/16-к (провадження № 1-кс/201/9816/2016), згідно яких під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016040000000195, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 березня 2016 року, директор ТОВ «Сіммбуд» ОСОБА_2 заперечив своє відношення до господарської діяльності цього підприємства, у тому числі щодо підписання первинних та інших бухгалтерських і звітних документів, вказавши про використання невідомими особами його особистих даних для реєстрації суб`єкта господарювання; наявністю вироку Печерського районного суду міста Києва від 05 лютого 2016 року у справі №757/45458/15-к, яким директора ТОВ «Юнітакс» ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 205 (фіктивне підприємництво), частиною 1 статті 358 (підроблення документів) Кримінального кодексу України (далі - КК України).

На підставі акту відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення, незгода з якими й стала підставою для звернення Товариства до суду із цим позовом.

Конституційний правовий порядок у сфері оподаткування ґрунтується на положеннях частини першої статті 67, пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України, згідно з якими кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори, що встановлюються виключно законами України, у порядку і розмірах, передбачених ними.

Так, згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (в редакції, яка діє з 01 січня 2015 року) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Таким чином фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій (до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій - згідно із внесеними змінами Законом України №643-VIII, який набрав чинності з 29 липня 2015 року), зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Законом України №71-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2015 року, слова «з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку» виключено.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше (датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше - згідно із внесеними змінами Законом України №643-VIII): дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) (не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними - згідно із внесеними змінами Законом України №71-VIII) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом (у абзаці першому цього пункту у відповідності до змін, внесених Законом України №71-VIII) документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону №996-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства

Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що визначальною ознакою господарської операції, яка зумовлює наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод (витрат та податкового кредиту), є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника та бути відображеною у належним чином оформлених первинних документах, які зазвичай супроводжують операцію певного виду. Для підтвердження даних податкового обліку можуть враховуватися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише дійсний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкової вигоди.

Дійсно законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись господарські операції. Однак критерієм можливості відображення операцій у податковому обліку є забезпечення підтвердження фактичного їх здійснення на підставі наявних доказів.

Умовою належного документального підтвердження операцій є можливість зробити обґрунтований висновок про те, що витрати фактично понесені, а поставка товарів (робіт, послуг) відбулася. З цією метою первинні документи мають містити достатній обсяг інформації щодо змісту та суті спірних операцій, розкривати їх господарську доцільність.

Такий же підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 21 лютого 2023 року по справі №820/4281/18 та від 12 квітня 2023 року по справі №807/2118/16. Складені за результатами господарських операцій первинні документи повинні підтверджувати і розкривати суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій.

Предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкової вигоди позивачем. Слід зазначити, що з огляду на специфіку та особливості обумовлених операцій, їх обсяг, останні у будь-якому випадку вимагали наявності у відповідних суб`єктів господарювання (виконавців, субпідрядників) власного або орендованого (залученого) технічного персоналу з відповідною кваліфікацією та дозволом (ліцензією, допуском) на виконання робіт, виробничих активів, складських приміщень, транспортних та інших засобів (техніки, обладнання, інструменту тощо).

Суд зазначає, що не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) право чинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, судом відхиляються доводи відповідача про те, що правочин укладений позивачем з ТОВ «Сіммбуд» і ТОВ «Юнітакс», а також ТОВ «Феніск» та ТОВ «Перший Бізнес-центр» є нікчемними через те, що за ланцюгом між попередніми контрагентами ТОВ «Сіммбуд» і ТОВ «Юнітакс», а також ТОВ «Феніск» та ТОВ «Перший Бізнес-центр» правочини визнані податковим органом ризикованими, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, відповідач не надав суду беззаперечних та неспростовних доказів того, що не виконання контрагентами ТОВ «Сіммбуд» і ТОВ «Юнітакс», а також ТОВ «Феніск» та ТОВ «Перший Бізнес-центр» своїх договірних зобов`язань, мало наслідком безтоварність операцій між позивачем ТОВ «Сіммбуд» і ТОВ «Юнітакс», а також ТОВ «Феніск» та ТОВ «Перший Бізнес-центр».

Суд також зазначає, що не є підставою для відмови у праві на формування фінансового результату до оподаткування порушення податкової дисципліни, вчинені ТОВ «Сіммбуд» і ТОВ «Юнітакс», а також ТОВ «Феніск» та ТОВ «Перший Бізнес-центр» (аналогічну позицію займає Верховний Суд України у постанові від 13.01.2009 року, номер судового рішення в ЄДРСР 3060678).

За вказаних обставин суду необхідно перевірити реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Сіммбуд» і ТОВ «Юнітакс», а також з ТОВ «Феніск» та ТОВ «Перший Бізнес-центр».

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Юнітакс» укладеного договір № 07/07-01, відповідно до умов якого ТОВ «Юнітакс» взяв на себе зобов`язання щодо ремонту 3 розряду ДП-9 ДЦ-2 інв. №42008405, ремонту 3 розряду ДП-9 ДЦ-2 (гідропривід та централізоване змащування) інв. №42008405, ремонту турбоповітродувки АТЕЦ1, обслуговуванню та утриманню у справному стані електроустаткування систем плівковою мастила на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», вартість робіт становить 890000 грн. (з ПДВ).

Факт виконання робіт підтверджується актами приймання передачі виконаних підрядних робіт, які містяться у матеріалах справи.

Судом під час розгляду справи встановлено, що вказані документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Виконані роботи оплачені позивачем не у повному обсязі, що відображено у акті перевірки, кредиторська заборгованість становить 205197,50 грн.

Позивач до позовної заяви не надав доказів надання ТОВ «Юнітакс» позивачу податкових накладних, наявність яких є основною підставою для формування податкового кредиту згідно ПК України; однак вказані податкові накладні відображено у акті перевірки та їх наявність на момент проведення перевірки не заперечується відповідачем.

ТОВ «Юнітакс» мало ліцензію на здійснення господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури, копія якої міститься у матеріалах справи.

За вказаних обставин, держава надаючи ТОВ «Юнітакс» ліцензію підтвердила можливість виконання даним товариством господарської діяльності пов`язаної із створенням об`єктів архітектури.

Судом на підставі інформації з ЄДРПОУ встановлено, що ТОВ «Юнітакс» було зареєстрованою юридичною особою, на момент здійснення з позивачем господарської діяльності та було платниками ПДВ, що вказано в акті перевірки.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Сіммбуд» укладеного договір № 01/10-01, відповідно до умов якого ТОВ «Сіммбуд» взяв на себе зобов`язання по ремонту корпусу збагачення РОФ-1, ГД металургійного виробництва ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», вартістю 4778346,94 грн. (з ПДВ); від 02 грудня 2013 року №02/12-01 на виконання робіт по ремонту агломашини №2, фекальної каналізації вапнянопереробного цеху, будинку тепловозного депо ЦРПС, корпусу крупного дроблення ДФ-4 РУ ГД металургійного виробництва ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», вартістю 1006193,38 грн. (з ПДВ); від 02 грудня 2013 року №02/12-02 на виконання робіт по відновленню технологічної лінії з обпалювальної машини ЛУРГИ 278-В ПАТ «Північний ГЗК», вартістю 106324,80 грн. (з ПДВ). Умовами договорів передбачено забезпечення якості таких робіт у відповідності до СНІП А.3.1-5-96 «Організація будівничого виробництва», СНІП Д.1-1-2000 «Правила визначення вартості будівництва».

Факт виконання робіт підтверджується актами приймання передачі виконаних підрядних робіт, які містяться у матеріалах справи.

Судом під час розгляду справи встановлено, що вказані документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Виконані роботи оплачені позивачем не у повному обсязі, що відображено у акті перевірки, кредиторська заборгованість становить 4105277,22грн.

ТОВ «Сіммбуд» видало позивачу податкові накладні, копії яких містяться у матеріалах справи.

ТОВ «Сіммбуд» мало ліцензію на здійснення господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури, копія якої міститься у матеріалах справи.

За вказаних обставин, держава надаючи ТОВ «Сіммбуд» ліцензію підтвердила можливість виконання даним товариством господарської діяльності пов`язаної із створенням об`єктів архітектури.

Судом на підставі інформації з ЄДРПОУ встановлено, що ТОВ «Сіммбуд» було зареєстрованою юридичною особою, на момент здійснення з позивачем господарської діяльності та було платниками ПДВ, що вказано в акті перевірки.

У постанові Верховного Суду від 12.02.2024 року у даній справі вказано, що «слід зазначити, що з огляду на специфіку та особливості обумовлених операцій, їх обсяг, останні у будь-якому випадку вимагали наявності у відповідних суб`єктів господарювання (виконавців, субпідрядників) власного або орендованого (залученого) технічного персоналу з відповідною кваліфікацією та дозволом (ліцензією, допуском) на виконання робіт, виробничих активів, складських приміщень, транспортних та інших засобів (техніки, обладнання, інструменту тощо). Однак такі обставини, незважаючи на необхідність дотримання принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи, а також заперечення відповідачем спроможності контрагентів виконати взяті на себе зобов`язання перед позивачем, залишились недослідженими і нез`ясованими у ході розгляду справи.

Визнаючи доводи контролюючого органу такими, що не свідчать беззаперечно про нездійснення операцій, суди, однак, не перевірили чи складені за результатом цих відносин документи підтверджують їх справжність та вказують про участь саме працівників ТОВ «Сіммбуд» і ТОВ «Юнітакс» чи залучених ними осіб при виконанні зобов`язань, не з`ясували осіб та їх кількості, які виконували роботи, обставини передачі субпідрядникам будь-якої проектної, відповідної дозвільної та погоджувальної документації, розробки контрагентами організаційно-технічної документації; замовлення та подачі ними до робочого місця на будівельний майданчик матеріальних ресурсів та будівельних матеріалів; перевезення персоналу до місць виконання робіт; вивезення після закінчення робіт техніки, інвентарю, відходів, допоміжних споруд; доказів наявності у контрагентів дозволів (ліцензій, допусків) на право здійснення такого роду робіт на об`єктах підвищеної небезпеки, тощо.

На підтвердження своєї позиції судам необхідно було б пересвідчитися у наявності дозволів (погоджень, згод) від ПАТ «АрселорМітгал Кривий Ріг» та ПАТ «Північний ГЗК» на залучення (субпідрядників - контрагентів позивача) до виконання зазначених робіт, письмового інформування замовника робіт про залучення субпідрядних організацій до їх виконання, доказів оформлення перепусток на територію відповідних об`єктів для працівників контрагентів чи залучених ними осіб, передачі субпідрядникам об`єктів робіт (площадки, обладнання та ін.) з оформленням нарядів-допусків, ознайомлення працівників із правилами техніки безпеки та пожежної безпеки тощо; яким чином укладалися наведені вище угоди із ТОВ «Сіммбуд» і ТОВ «Юнітакс», виконувались та контролювалася позивачем, враховуючи те, що обізнаність генпідрядника відносно таких обставин обумовлюється звичайною діловою практикою, характером та специфікою угод (обумовлених операцій).

За відсутності наведених доказів твердження судів про виконання передбачених угодами зобов`язань саме ТОВ «Сіммбуд» і ТОВ «Юнітакс» на об`єктах замовників ПАТ «АрселорМітгал Кривий Ріг» та ПАТ «Північний ГЗК» не можна визнати обґрунтованим і залучені до матеріалів справи заявки про надання співробітникам пропуску на проведення робіт, які адресовані лише позивачу й, до того ж, без підтвердження погодження їх, не дає підстав для іншого, протилежного підсумку».

Суд ухвалою витребував від 18.03.2024 року витребував від ПАТ «АрселорМітгал Кривий Ріг» (50095, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Криворіжсталі, будинок 1, код ЄДРПОУ 24432974) та ПАТ «Північний ГЗК» (50006,ДНІПРОПЕТРОВСЬКА область, місто КРИВИЙ РІГ, код ЄДРПОУ 00191023) письмові пояснення стосовно виконання ТОВ "Криворіжспецремонт" (код ЄДРПОУ 33453203) підрядних робіт на об`єктах АТ «АрселорМітгал Кривий Ріг» та ПАТ «Північний ГЗК» (ремонт 3 розряду ДП-9 ДЦ-2 ін № 42008405; ремонт 3 розояду ДА-9 ДЦ-2 (гідропривід та централізоване змащування) інв. № 42008405; ремонт турбовоздуходувки АТЕЦ1; обслуговування та утримання в справному стані електроустаткування систем плівкою мастила; ремонт корпуса збагачення (автостела № 20) РОФ-1 ГД металургійного виробництва АТ «АрселорМітгал Кривий Ріг»; ремонт агломанини № 2, фекальної каналізації шлакопереробного цеху, будівлі тепловозного депо ЦРПС, корпусу крутного дроблення ДФ-4 РУ ГД металургійного виробництва АТ «АрселорМітгал Кривий Ріг»; відновлення технологічної лінії з обжиговою машиною ЛУРГИ 278-В ПАТ «Північний ГЗК») за допомогою субпідрядних організацій: ТОВ «Сіммбуд» (38545822) і ТОВ «Юнітакс» (код ЄДРПОУ 39446359): наявність дозволів (погоджень, згод) від ПАТ «АрселорМітгал Кривий Ріг» та ПАТ «Північний ГЗК» на залучення субпідрядників - контрагентів позивача до виконання зазначених робіт, письмового інформування замовника робіт про залучення субпідрядних організацій до їх виконання, доказів оформлення перепусток на територію відповідних об`єктів для працівників контрагентів чи залучених ними осіб, передачі субпідрядникам об`єктів робіт (площадки, обладнання та ін.) з оформленням нарядів-допусків, ознайомлення працівників із правилами техніки безпеки та пожежної безпеки тощо.

ПАТ «АрселорМітгал Кривий Ріг» та ПАТ «Північний ГЗК» отримали вказану вище ухвалу суду 26.03.2024 року.

ПАТ «Північний ГЗК» листом від 04.04.2024 року надав письмові пояснення, у яких зазначив, що витребувані судом документи надати не є можливим через їх знищення за строками зберігання.

ПАТ «АрселорМітгал Кривий Ріг» не надав суду письмові пояснення та документи.

За відсутності витребуваних судом твердження про виконання передбачених угодами зобов`язань саме ТОВ «Сіммбуд» і ТОВ «Юнітакс» на об`єктах замовників ПАТ «АрселорМітгал Кривий Ріг» та ПАТ «Північний ГЗК» суд не може визнати обґрунтованим і залучені до матеріалів справи заявки про надання співробітникам пропуску на проведення робіт, які адресовані лише позивачу й, до того ж, без підтвердження погодження їх, не дає підстав для іншого.

За вказаних обставин суд доходить до висновку про не підтвердження реальності господарських операції (виконання підрядних робіт) позивача з ТОВ «Сіммбуд» і ТОВ «Юнітакс» на об`єктах замовників ПАТ «АрселорМітгал Кривий Ріг» та ПАТ «Північний ГЗК».

Також судом встановлено, що між позивачем як покупцем укладено договори поставки:

із ТОВ «Сіммбуд» (постачальник) від 10 січня 2014 року №БМ14/01-01, предметом якого є поставка будівельних матеріалів (сухої суміші), визначених у специфікації, на суму 205197,50 грн.;

із ТОВ «Феніск» (постачальник) від 20 січня 2014 року №Ф-20/14-01 на поставку будівельних матеріалів (сухої суміші), визначених у специфікації, на суму 205197,50 грн.;

із ТОВ «Перший Бізнес-центр» від 28 вересня 2015 року №28092015 щодо придбання автоматичної централізованої системи змащування вакуум-фільтра на суму 75000 грн.

Факт поставки товару підтверджується копіями видаткових накладних, які містяться у матеріалах справи.

Судом під час розгляду справи встановлено, що вказані документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Товар отриманий позивачем від ТОВ «Перший Бізнес-центр» використаний позивачем у власній господарській діяльності: перепродано ПАТ «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» на виконання умов угоди від 10.09.2015 року № 027168, що підтверджується видатковою накладною та довіреністю.

Товар отриманий позивачем від ТОВ «Фенікс» використаний позивач у власній господарській діяльності: перепродано ТОВ «Терни-Сервісмонтаж» згідно договору від 16.07.2012 року № 16/07-12, що підтверджується видатковою накладною.

Товар отриманий позивачем від ТОВ «Сіммбуд» використаний позивач у власній господарській діяльності: перепродано ТОВ «Будівельно-монтажне управління № 30» згідно договору від 19.09.2013 року № 19/09-13, що підтверджується видатковою накладною.

Також у акті перевірки відображено про виписку ТОВ «Сіммбуд», ТОВ «Феніск» та ТОВ «Перший Бізнес-центр» податкових накладних на користь позивача; зауваження стосовно оформлення вказаних податкових накладних податковим органом у акті перевірки не зазначено.

Щодо посилань відповідача на ненадання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних щодо поставки товару, то з огляду на наявність документів, які підтверджують фактичне одержання товару (видаткових накладних) і відсутність заперечень щодо використання цього товару у власній господарській діяльності товариства (подальшої реалізації товару), ненадання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки відповідною транспортною документацією підтверджується надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

Посилання податкового органу на відсутність у ТОВ «Сіммбуд», ТОВ «Юнітакс», ТОВ «Фенікс», ТОВ «Перший бізнес-центр» технічних та матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення господарських операцій, само по собі не свідчить про фіктивність цих господарських операцій, адже підприємство-постачальник може здійснювати реальні операції та не обов`язково має бути виробником товарів (робіт, послуг) і за відсутності дослідження первинних документів вказаних підприємств-контрагентів висновки про нереальність господарських операцій, обґрунтовані відсутністю трудових та матеріальних ресурсів таких підприємств, є помилковими.

Щодо відсутності платників податків за юридичною адресою (місцезнаходженням), то ці обставини можуть свідчити лише про порушення юридичною особою законодавства, яке стосується його реєстрації як суб`єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов`язує його повідомляти державного реєстратора про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб.

Щодо інших доводів відповідача, наведених з урахуванням під час проведення перевірки ухвали Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 22.11.2016 у справі №201/16456/16-к, провадження № 1-кс/201/9816/2016, відповідно до якої першим слідчим відділом слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016040000000195, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 березня 2016 року. Встановлено, що ОСОБА_2 ніколи директором ТОВ «Сіммбуд» не був, його особисті дані використані невідомими особами для реєстрації на його ім`я вказаного підприємства. Допитаний у ході досудового розслідування у вказаному кримінальному проваджені як потерпілий ОСОБА_2 показав, що невідомі особи без його відома заволоділи та використали його особисті дані, внаслідок чого на його ім`я було зареєстроване підприємство ТОВ «Сіммбуд», та його зазначено як директора вказаного підприємства. Фактично директором вказаного підприємства він ніколи не являвся, які не будь звіти, договори, бухгалтерські та банківські документи, а також будь-які інші документа від імені вказаного підприємства він ніколи не підписував. Про існування ТОВ «Сіммбуд» він дізнався, наскільки пам`ятає на початку літа 2014 року від правоохоронних органів. Свій паспорт та ідентифікаційний код він нікому за винагороду або безкоштовно для реєстрації підприємства не надавав, вказані документи не губив», колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 78 КАС України визначає підстави для звільнення від доказування, згідно частини 6 якої вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, вказані матеріали кримінального провадження № 42016040000000195 не мають доказової сили для цієї адміністративної справи, не є тим доказом фіктивної діяльності ТОВ «Сіммбуд», яка б звільняла відповідача від доказування даних обставин. Докази, отримані за процедурою, встановленою Кримінально-процесуальним кодексом України, підлягають оцінці судом при прийнятті рішення у кримінальній справі та за відсутності обвинувального вироку (ухвали) і доведеності певних фактів у кримінальній справі не можуть носити преюдиційний характер в адміністративному процесі під час вирішення адміністративної справи.

Як вбачається з матеріалів справи, вироку стосовно ТОВ «Сіммбуд» (посадових осіб) або ухвалу про закриття кримінального провадження за наслідками розслідування судом не постановлено.

Також не вважається належним доказом фіктивності господарських операцій позивача з ТОВ «Юнітакс» вирок Печерського районного суду м.Києва від 05.02.2016 у справі №757/45458/15-к щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205, ч.1 ст.358 КК України, з якого не вбачається, що ухвалюючи цей вирок, вказаний суд вирішив би питання чи мали місця діяння, яке є предметом дослідження у даній адміністративній справі, чи має місце склад злочину і якою саме статтею кримінального закону він передбачений тощо, тобто даний вирок не встановлює обставин і не містить висновків, які б свідчили про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між ТОВ «Юнітакс» та ТОВ «Криворіжспецремонт» за вищезазначеними договорами, і останній не виступав учасником відносин, що досліджувались у зазначеній кримінальному провадженні.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19 дійшла висновку, зокрема, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

У згаданій постанові Велика Палата вказала й на те, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності. Платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Спираючись на правові позиції Верховного Суду в постановах від 18 грудня 2018 року у справі № 816/1118/17, від 15 січня 2019 року у справі № 809/2918/13-а, суд дійшов висновків про те, що порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Водночас немає жодних підстав перекладати на платника податків відповідальність за внесення до первинних документів недостовірних даних іншою особою. Інакше це буде суперечити принципу індивідуальної відповідальності та визначеним у статті 16 ПК України обов`язкам платника податків, до яких не віднесено те, що останній повинен дбати про правомірність податкового обліку контрагента.

У справі, що розглядається, контролюючий орган на порушення вимог статті 77 КАС України не довів та не надав належних, достатніх та допустимих доказів, які б свідчили, що наявні в контрагентів по ланцюгу постачання трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення тощо були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з позивачем. Відповідач також не довів та не надав належні докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо протиправної поведінки його контрагентів і злагодженості дій між ними.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення рішення від 06.01.2017 року № 0000031401 є правомірним в частині нарахування податку на прибуток на суму 1020177 грн. та в частині нарахування штрафної фінансової санкції у розмірі 221823грн.

Податкове повідомлення рішення від 06.01.2017 року № 0000031401 є протиправним та підлягає скасуванню у частині нарахування податку на прибуток на суму 61558 грн. та частині нарахування штрафної фінансової санкції у розмірі 15400 грн.

Податкове повідомлення рішення від 06.01.2017 року № 0000041401 є правомірним в частині нарахування ПДВ на суму 1081639 грн. та в частині нарахування штрафної фінансової санкції у розмірі 270409,75 грн

Податкове повідомлення рішення від 06.01.2017 року № 0000041401 є протиправним в частині нарахування ПДВ на суму 80900 грн. та частині нарахування штрафної фінансової санкції у розмірі 20225,25 грн.

За вказаних обставин, суд вважає оскаржувані податкові повідомлення рішення частково протиправними та такими, що підлягають скасуванню в частині

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до частини 3 статті 139 КАС України.

Керуючись ст. 241-246 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИВОРІЖСПЕЦРЕМОНТ» (50000, м. Кривий Ріг, пр-т Поштовий, 1, офіс 214, код ЄДРПОУ 33453203) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 44118658) про скасування податкових повідомлень рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 06.01.2017 року № 0000031401 у частині нарахування податку на прибуток на суму 61 558 грн. та частині нарахування штрафної фінансової санкції у розмірі 15400грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 06.01.2017 року № 0000041401 в частині нарахування ПДВ на суму 80 900 грн. та частині нарахування штрафної фінансової санкції у розмірі 20 225,25 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИВОРІЖСПЕЦРЕМОНТ» сплачений судовий збір у розмірі 2707,57грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 20 травня 2024 року.

Суддя С.В. Златін