Рішення

від 20.05.2024 по справі 380/29014/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2024 рокусправа № 380/29014/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби з безпеки на транспорті, про визнання протиправною і скасування постанови.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби з безпеки на транспорті (далі відповідач, Відділ), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ017289 від 29.11.2023.

Ухвалою суду від 13.12.2023 позовну заяву залишено без руху /арк.спр.25/. Позивач у встановлений строк недоліки позовної заяви усунув належним чином.

Ухвалою суду від 18.12.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін /арк.спр.34/.

Ухвалою суду від 28.03.2024 задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову /арк.спр.110-111/.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно застосував до позивача адміністративно-господарський штраф, оскільки він не виступає автомобільним перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», а перевезення вантажу здійснювалося на власному транспортному засобі, для власних потреб та не пов`язане із господарською діяльністю.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві /арк.спр.37-47/. Вказав, що такий документ як протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу є «іншим документом» в контексті статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та повинен пред`являтися особа, уповноваженим здійснювати контролю на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху. Товарно-транспортна накладна є основним документом для перевезення вантажів, а товарний чек не містить всього необхідного обсягу необхідної інформації. Також, вказав, що покликання позивача про перевезення власного вантажу для власних потреб жодним чином не підтверджені, а товарний чек не може підтвердити факт купівлі вантажу за власні кошти та для власних потреб.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив /арк.спр. 68-70/, в якій вказав, що на позивача як на фізичну особу, яка здійснює перевезення вантажу за власний рахунок та для власних потреб, не поширюється обов`язок наявності товарно-транспортної накладної для такого вантажу. Також зазначив, що позивач не має статусу фізичної особи-підприємця.

Представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив /арк.спр.75-80/, в яких вказав, що відсутність у позивача на момент перевірки статусу суб`єкта господарювання, не звільняє його від відповідальності, оскільки дія Закону України «Про автомобільний транспорт» також поширюється на фізичних осіб. Також, зазначив, що на позивача поширюється вимога про обов`язкову наявність тахографа.

Представник сторін подали до суду додаткові пояснення, в яких підтримали свої позиції /арк.спр.87-97/.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).

Суд на підставі позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив, додаткових пояснень, а також долучених письмових доказів, -

в с т а н о в и в :

На підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) №013195 від 23.10.2023 та графіка проведення рейдових перевірок №74058/31/27-23 від 23.10.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області в період з 23.10.2023 по 29.10.2023 на території міста Львова та Львівської області здійснювалася перевірка транспортних засобів щодо дотримання Закону України «Про автомобільний транспорт» /арк.спр. 51-52/.

Старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Ткачуком Н.Ю. проведено перевірку транспортного засобу марки VOLVO з номерним знаком НОМЕР_1 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 .

За результатами перевірки посадовою особою складено акт №АР013981 від 24.10.2023, відповідно до якого виявлено порушення: «ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» при здійсненні перевезення вантажу (газоблок, цегла) у водія відсутня товарно-транспорта накладна або інші визначений законодавством документ, відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа, передбачений п. 3.3 Наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010 р.» /арк.спр. 48/.

В.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, прийнято 29.11.2023 постанову №ПШ017285 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу за порушення статей 39, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у сумі 17000,00 грн. /арк.спр.19/.

Позивач надав пояснення до постанови №ПШ017285 щодо встановлених порушень та вказав, що свої пояснення доводив до інспектора, який розглядав справу /арк.спр.11/.

Вважаючи протиправною постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі Закон №2344-ІІІ).

Відповідно до частини 12 статті 6 Закону № 2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з частинами 14, 17 статті 6 Закону № 2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Планові перевірки проводяться не частіше одного разу на рік. Орган державного контролю не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку проведення планової перевірки письмово повідомляє про це автомобільного перевізника, якого буде перевіряти.

Позапланові перевірки проводяться лише на підставі заяви (повідомлення в письмовій формі) про порушення автомобільним перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт уповноваженими особами органів, яким надано право здійснення державного контролю, з метою перевірки наведених фактів та виконання припису про порушення зазначеного законодавства.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 1 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

За змістом абзацу 2 частини 1 статті 34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Частиною 1 статті 48 Закону №2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Згідно з частиною 2 статті 48 Закону № 2344-ІІІ документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2022 №79) (далі Порядок №1567).

Порядок №1567 визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (пункт 1 Порядку №1567).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку (пункт 4 Порядку №1567).

Пунктом 12 Порядку №1567 визначає, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Відповідно до пунктів 13, 14 Порядку №1567 графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин (пункт 13).

Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (пункт 14).

Пунктом 15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно:

- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

- додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;

- додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі Європейська угода);

- відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;

- оснащення таксі справним таксометром;

- відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;

- додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;

- наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;

- додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;

- виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі);

- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (пункт 20 Порядку №1567).

У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (абзац 1 пункту 21 Порядку №1567).

Приписами статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З доказів у справі суд встановив, що на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) №013195 від 23.10.2023 та графіка проведення рейдових перевірок №74058/31/27-23 від 23.10.2023 старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області ОСОБА_2 проведено перевірку транспортного засобу марки VOLVO з номерним знаком НОМЕР_1 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 .

За результатами перевірки посадовою особою складено акт №АР013981 від 24.10.2023, відповідно до якого виявлено порушення: «ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» при здійсненні перевезення вантажу (газоблок, цегла) у водія відсутня товарно-транспорта накладна або інші визначений законодавством документ, відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа, передбачений п. 3.3 Наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010 р.».

Позивач надав пояснення до постанови, в яких повідомив про те, що свої пояснення доводив до інспектора, який розглядав справу.

У позовній заяві позивач вказав, що норми Закону України «Про автомобільні перевезення» на нього не поширюються, оскільки він не має статусу суб`єкта господарювання, а перевезення вантажу здійснювалося на власному транспортному засобі, вантаж придбаний за власні кошти позивача та для його власних потреб.

Водночас відповідач наголосив, що відсутність у позивача на момент перевірки статусу суб`єкта господарювання, не звільняє його від відповідальності, оскільки дія Закону України «Про автомобільний транспорт» також поширюється на фізичних осіб.

Спірним питанням у цій справі є правильність висновків відповідача щодо того, чи вважається позивач автомобільним перевізником в розумінні закону, та, відповідно, чи є він суб`єктом відповідальності за виявлені порушення.

Відповідно до статті 1 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію (статті 33 Закону №2344-ІІІ).

Послуга з перевезення пасажирів чи вантажів перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату (стаття 1 Закону №2344-ІІІ).

За правилами статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

При цьому, документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Водночас перелік необхідних документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не є вичерпним, оскільки статтею 48 Закону №2344-III визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.

Отже, з викладеного слід виснувати, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт покладається, виключно, на автомобільних перевізників, а не на власників транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.

Такий висновок узгоджується із висновками Верховного Суду щодо регулювання подібних правовідносин, викладених у постановах від 01.06.2023 у справі №640/39442/21 та від 06.07.2023 у справі №560/514/22.

Водій повинен мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, серед яких є товарно-транспортна накладна.

Відповідно до статті 1 Закону №2344-ІІІ товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Приписами пункту 1 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, визначено, що товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

З викладеного слід виснувати, що норми Закону України «Про автомобільний транспорт» та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні передбачають обов`язкове оформлення і наявність в автомобільного перевізника товарно-транспортної накладної (ТТН), якщо перевезення вантажу здійснюється на договірних умовах (тобто під час надання послуги перевезення вантажу).

Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, які на підставі відповідного договору надають послугу з перевезення вантажу. Водночас така відповідальність не застосовується до власників транспортних засобів, яким здійснюється перевезення вантажу.

Суд встановив, що під час здійснення перевірки 24.10.2023 водій ОСОБА_1 здійснював перевезення вантажу власним транспортним засобом, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 та яке він надавав посадовим особам Відділу. Також, під час перевірки позивач надав уповноваженим особам: посвідчення водія НОМЕР_3 , товарний чек від 23.10.2023 та протокол перевірки технічного стану транспортного засобу №01701-00251-23 від 04.10.2023.

Відповідно до відповіді-листа Управління державної реєстрації Львівської міської ради №2902-вих-151473 від 11.12.2023 /арк.спр.73/ в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутня інформація про реєстрацію фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач не надав суду докази надання позивачем послуги з перевезення вантажу за відповідним договором, проте позивач у поясненнях до постанови №ПШ017285 /арк.спр.11/ повідомляв про відсутність у нього статусу фізичної особи-підприємця та надав суду докази на підтвердження відсутності такого статусу.

Отже, в контексті викладеного суд висновує, що перевезення вантажу здійснювалося фізичною особою власним транспортним засобом, для власних потреб.

Покликання відповідача про поширення на позивача норм Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, суд до уваги не бере оскільки, відповідно до пункту 1.4. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340, норми цього положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються, зокрема, фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ017285 від 29.11.2023 прийнята всупереч вимогам Закону України «Про автомобільний транспорт» та без урахування обставин, які мали значення для її прийняття, а тому, підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Тому, позов слід задовольнити повністю.

Судовий збір згідно з частиною 1 статті 139 КАС України слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 19, 22, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ017285 від 29.11.2023.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича,51; ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у сумі 859 (вісімсот п`ятдесят дев`ять) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кравців Олег Романович