Рішення

від 20.05.2024 по справі 420/27975/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/27975/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом асоціації фермерів «Сатурн» до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,

встановив:

Асоціація фермерів «Сатурн» (далі позивач), в інтересах якої діє адвокат Покась Олександр Сергійович, звернулася до суду з адміністративним позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі відповідач 1), Державної служби України з безпеки на транспорті (далі відповідач 2), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Укртрансбезпеки від 04.09.2023 №ПШ020706 про застосування адміністративно-господарського штрафу до АФ «Сатурн» в розмірі 17000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.09.2023 АФ «САТУРН» через поштове відділення отримало постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Укртрансбезпеки від 04.09.2023 №ПШ020706. Зі змісту спірної постанови зазначено, що АФ «САТУРН» 03.08.2023 допущено порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Постановлено стягнути з АФ «Сатурн» адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн. Підстава акт від 03.08.2023 № 030565.

Під час перевірки виявлено: «Порушення вимог наказу МТЗУ № 340 від 07.06.2010, наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010. На момент перевірки у водія відсутня заповнена тахокарта за 03.08.2023, відсутні інші заповнені тахокарти у кількості, що передбачена законодавством, відсутній бланк підтвердження діяльності водія».

Висновки Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Укртрансбезпеки щодо можливості притягнення до відповідальності у зазначених правовідносинах саме Асоціації фермерів «САТУРН» є необґрунтованими, оскільки асоціація в даному випадку є власником, а не перевізником, що використовував транспортний засіб: марка та модель - RENAULT MAGNUM 440, державний реєстраційний номер - НОМЕР_1 ,рік випуску - 2004, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_2 .

Статус АФ «САТУРН» як власника вказаного транспортного засобу і автомобільного перевізника, що його використовує не є тотожним.

Вважаючи постанову про накладення штрафу протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

У зв`язку із зверненням до суду з адміністративним позовом, який не відповідає вимогам процесуального законодавства, ухвалою суду від 18.10.2023 вказаний позов було залишено без руху з надання позивачу строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали.

Позивач ухвалу суду виконав, недоліки позову усунув.

Ухвалою від 30.10.2023 провадження у справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

02.11.2023 відповідачем-2 подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що останній позов не визнає.

Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що 03.08.2023 посадовою особою Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі направлення на рейдову перевірку від 27.07.2023 № 012961, на а/д Н-16 39 км + 800 м, Золотоноша-Черкаси-Сміла-Умань, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422, було зупинено транспортний засіб марки RENAULT/SCHMITZ, ДНЗ НОМЕР_1 / НОМЕР_3 , водій ОСОБА_1 , власником зазначеного транспортного засобу на момент перевірки та автомобільним перевізником був позивач.

Під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки тахокарти за 03.08.2023 та відсутність інших заповнених тахокарт у кількості, передбаченій ЄУТР, перевізник не забезпечив водія бланком підтвердження діяльності.

На підставі акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом начальником відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 020706 від 04.09.2023, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000 грн.

Позивача притягнуто до адміністративно-господарської відповідальності саме за відсутність заповнених тахокарт до зазначеного аналогового тахографа, які б підтверджували належне ведення обліку робочого часу та часу відпочинку водія транспортного засобу.

Крім того, водієм транспортного засобу ОСОБА_1 була надана для огляду тахокарта, яка була незаповненою, без дати, а також з її візуального огляду встановлено, що водій не змінював та не використовував належним чином тахокарту протягом тривалого часу, що свідчить про порушення процедури обліку робочого часу та часу відпочинку.

Водієм транспортного засобу жодних заперечень чи пояснень до акту від 03.08.2023 № 030565 надано не було.

Позивач у позовній заяві посилається на те, що він не є автомобільним перевізником у спірних правовідносинах, на підтвердження чого надає до договір оренди транспортного засобу від 27.07.2023, укладений позивачем як орендодавцем та ТОВ «КНАП» - орендар. Також позивач надав до суду акт приймання-передачі транспортного засобу від 27.07.2023.

Надані позивачем до суду договір оренди транспортного засобу від 27.07.2023 та акт приймання-передачі транспортного засобу не є достатніми доказами на підтвердження передачі транспортного засобу позивача, оскільки доказів реєстрації ним такого транспортного засобу (тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб) до суду не надано.

Відповідно до частини 11 статті 34 Закону України «Про дорожній рух» власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів. У разі наявності обтяжень реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів здійснюється за наявності згоди обтяжувача (обтяжувачів), справжність підпису (підписів) якого (яких) засвідчено нотаріусом.

Під час проведення перевірки водій транспортного засобу не повідомляв інспекторів про наявність договору найму (оренди) транспортного засобу або іншого договору, що встановлює правові підстави для користування і (або) розпорядження транспортним засобом, а також не було надано жодних документів, для встановлення іншого перевізника.

Під час перевірки водієм транспортного засобу ОСОБА_1 посадовій особі Укртрансбезпеки було надано копію товарно-транспортної накладної від 03.08.2023 № 21.

Так, згідно відомостей наданої ТТН автомобільним перевізником визначено позивача - АФ «САТУРН», код ЄДРПОУ 30029715.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу відповідач зазначає, що позивачем не надано належних допустимих доказів та аргументів щодо доцільності стягнення судових витрат з відповідача.

З огляду на викладене відповідач 2 просить відмовити у задоволенні позову.

Станом на дату розгляду справи Відділ державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті відзив на позовну заяву до суду не надав.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, судом встановлено наступне.

03.08.2023 о 13 год 45 хв на автодорозі «Н-27» 39 км+800м Золотоноша-Черкаси-Сміла-Умань на підставі направлення на перевірку від 27.07.2023 № 012961 проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт транспортним засобом марки RENAULT/SCHMITZ, ДНЗ НОМЕР_1 / НОМЕР_3 під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом.

У ході перевірки було зупинено транспортний засіб марки RENAULT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 , з причепом марки SCHMITZ, реєстраційний номер НОМЕР_3 , водій ОСОБА_1 .

За результатами перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 03.08.2023 № 030565.

Під час перевірки виявлено порушення вимог наказу МТЗУ № 340 від 07.06.2010, наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010. На момент перевірки у водія відсутня заповнена тахокарта за 03.08.2023, відсутні інші заповнені тахокарти у кількості, що передбачена законодавством, відсутній бланк підтвердження діяльності водія.

Вказаний акт містить підпис про ознайомлення із вказаним актом водія Бабія ОВ. та пояснення водія про причини порушень «водій з порушенням ознайомлений, від пояснень відмовився».

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 04.09.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ020706 до АФ «САТУРН» за порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у розмірі 17000,00 грн.

Позивач не погоджується із вказаною постановою відповідача, вважає її протиправною, відтак звернувся із цим позовом до суду.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні приписи законодавства.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» № 2344-III від 05.04.2001 (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з приписами статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Згідно з пунктом 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до пункту 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктами 26, 27 Порядку № 1567 визначено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

З матеріалів справи судом встановлено, що підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу спірною постановою слугував висновок інспекторів про вчинення порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно приписів статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:

дата і місце складання;

вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення;

вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;

пункти завантаження і розвантаження.

Порядок ведення та надання інформації з реєстру товарно-транспортних накладних визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є:

для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг;

для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Згідно з приписами ст. 18 Закону України «Про автомобільний транспорт» з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:

організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;

здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлюються Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340 (далі - Положення № 340).

Згідно з пунктом 1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються па автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Відповідно до пункту 6.1 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинен бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Згідно з пунктом 6.3 Положення №340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Порядок установлення, технічногообслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010 (далі - Інструкція № 385).

Згідно із пунктом 1.4 розділу І Інструкції №385 у цій Інструкції терміни вживаються у такому значенні:

картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;

контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Згідно з положеннями пункту 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до пункту 3.5. Інструкції № 385 перевізники:

забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий);

зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії;

аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому. Згідно пункту 3.6. Інструкції № 385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:

правильності роботи тахографа та відповідності його гину згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); - наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;

дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;

дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;

наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;

строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що у водія ОСОБА_1 відсутня тахокарта за 03.08.2023 та відсутні інші заповнені тахокарти у кількості, що передбачена законодавством.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Щодо доводів позивача про те, що він не є перевізником, а відтак не є суб`єктом відповідальності з огляду на положення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», суд зазначає наступне.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Статтею 33 Закону № 2344-III визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.

Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, власник транспортного засобу - фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб, що підтверджується відповідними документами.

Відтак, законодавство України розмежовує поняття власника транспортного засобу та автомобільного перевізника.

Згідно з положеннями ст.ст. 908-909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила №363), згідно з якими товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Додатком 7 до Правил № 363 затверджена форма товарно-транспортної накладної, в якій обов`язковою до заповнення графою визначено автомобільного перевізника.

Таким чином, відомості щодо перевізника зазначаються в товарно-транспортній накладній, яка надається працівникам Укртрансбезпеки для перевірки; під час руху основним документом, який надає відомості про автомобільного перевізника і про перевезення вантажу, є товарно-транспортна накладна, яка використовується для внутрішніх перевезень в межах України.

Як встановлено судом, позивач дійсно є власником автомобільного транспорту марки RENAULT MAGNUM 440, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Відповідно до договору оренди від 27.07.2023 автомобіль марки RENAULT MAGNUM 440, реєстраційний номер НОМЕР_1 переданий у строкове платне користування ТОВ «КНАП».

Відповідно до статті 799 Цивільного кодексу України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.

При цьому, в товарно-транспортній накладній № 21 від 03.08.2023 автомобільним перевізником зазначено АФ «САТУРН» (код ЄДРПОУ 30029715), водієм ОСОБА_1 .

Відтак, на думку суду, зазначення позивача в графі «автомобільний перевізник» товарно-транспортної накладної, на підставі якої здійснювалося перевезення вантажу у спірних правовідносинах, спростовує доводи позивача про те, що він не є перевізник, а тому і суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільні перевезення.

Доводи позивача на те, що акт проведення перевірки не містить посилання на товарно-транспортну накладну не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Відповідно до пунктів 20, 21 Порядку № 1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Форма акту, передбачена додатком 3 Порядку № 1567 не містить окремої графи для заповнення відомостей про товарно-транспортну накладну.

Вказані доводи представника позивача жодним чином не спростовують та не змінюють встановлених на місці події фактичних обставин, які зафіксовані в акті проведення перевірки, та не створюють для цього акту наслідків юридично дефектного документу та не нівелюють зафіксованих в акті обставин та порушень.

В межах цих правовідносин судом таких порушень, які б слугували підставою для скасування спірної постанови, не встановлено.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що АФ «САТУРН» у спірних правовідносинах виконував перевезення вантажу без документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у зв`язку з чим відповідач правомірно застосував до позивача адміністративно - господарський штраф згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приписами ч. 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного позову.

Розподіл судових витрат не здійснюється у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні позову асоціації фермерів «Сатурн» (67310, Одеська область, Берегівський район, с. Яснопілля, вул. Студентська, буд. 2, код ЄДРПОУ 30029715) до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті (65008, м. Одеса, пл. Б. Дерев`янка, 1), Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний