Постанова

від 20.05.2024 по справі 520/35588/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2024 р. Справа № 520/35588/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "С-АУРУМ" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2024, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., повний текст складено 12.02.24 по справі № 520/35588/23

за позовом Приватного підприємства "С-АУРУМ"

до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "С-АУРУМ" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати постанови про застосування адміністративно господарського штрафу №035137 від 30.11.2023, №035138 від 30.11.2023, №035139 від 30.11.2023 та №035140 від 30.11.2023, винесені виконуючим обов`язки начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 р відмовлено у задоволенні позову Приватного підприємство "С-АУРУМ".

Приватне підприємство "С-АУРУМ", не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу ,вважає його таким, що прийняте із порушенням вимог чинного законодавства України у зв`язку із неповним з`ясуванням судом першої інстанції обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору. В обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що суд першої інстанції не врахував, що перевезення пасажирів за автобусними маршрутами загального користування №75 та №209 здійснювалося позивачем за діючими маршрутами регулярних перевезень та до категорії «спеціальних перевезень» не належало, а тому у позивача не було обов`язку на затвердження паспорту маршруту регулярних перевезень. Зазначав, що зі змісту оскаржуваних постанов неможливо встановити, за вчинення якого саме порушення відповідачем притягнуто позивача до відповідальності. Вказував, що жодним чинним нормативно-правовим актом не передбачений обов`язок наявності у водія на момент проведення рейдової перевірки договору на перевезення пасажирів, так як і не передбачений обов`язок пред`явлення такого договору особам, що проводять рейдові перевірки, а отже відсутні підстави у представників відповідача на перевірку таких документів у водія та надання їм відповідної правової оцінки в рамках проведення рейдової перевірки. Посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі . просить суд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року по справі №520/35588/23 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті подала до суду відзив на апеляційну скаргу , вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, просить суд апеляційну скаргу Приватного підприємства «С-Аурум» залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 без змін.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції було розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи і заявником не наведено достатніх мотивів для необхідності призначення справи до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні, колегія суддів вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи у їх сукупності , колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що на підставі Щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях та направлення на перевірку № НР 000948 від 10.11.2023, 17.11.2023 співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях проводилась рейдова перевірка на вул. Полтавський Шлях, 147, під час якої перевірений транспортний засіб марки I-VAN, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

Під час перевірки виявлено, що у водія ОСОБА_1 на момент проведення перевірки при наданні послуг з регулярних пасажирських перевезень транспортним засобом без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: копії затвердженого організатором перевезень розкладу руху та схеми маршруту.

У зв`язку з виявленням вищезазначеного порушення державними інспекторами було складено акт № АР 026407 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 17.11.2023.

Водій з актом ознайомлений, надав пояснення, що він працює за маршрутом 232.

На підставі Щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях та направлення на перевірку № НР 000947 від 03.11.2023, 07.11.2023 співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях проводилась рейдова перевірка на вул. Полтавський Шлях, 147, під час якої перевірений транспортний засіб марки БАЗ, державний реєстраційний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія, який не надав свого посвідчення.

Під час перевірки виявлено, що у водія на момент проведення перевірки при наданні послуг з регулярних пасажирських перевезень транспортним засобом без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційних документів на транспортний засіб, копії затвердженого організатором перевезень розкладу руху та схеми маршруту.

У зв`язку з виявленням вищезазначеного порушення державними інспекторами було складено акт № АР 026395 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 07.11.2023.

На підставі Щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях та направлення на перевірку № НР 000946 від 27.10.2023, 01.11.2023 співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях проводилась рейдова перевірка на вул. Полтавський Шлях, 147, під час якої перевірений транспортний засіб марки I-VAN, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

Під час перевірки виявлено, що у водія на момент проведення перевірки при наданні послуг з регулярних пасажирських перевезень транспортним засобом без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: копії затвердженого організатором перевезень розкладу руху та схеми маршруту.

У зв`язку з виявленням вищезазначеного порушення державними інспекторами було складено акт № АР 026346 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 01.11.2023.

На підставі Щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях та направлення на перевірку № НР 000946 від 27.10.2023, 31.10.2023 співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях проводилась рейдова перевірка на вул. Полтавський Шлях, 149-Д, під час якої перевірений транспортний засіб марки Рута, державний реєстраційний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 .

Під час перевірки виявлено, що у водія на момент проведення перевірки при наданні послуг з регулярних пасажирських перевезень транспортним засобом без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: копії затвердженого організатором перевезень розкладу руху та схеми маршруту.

У зв`язку з виявленням вищезазначеного порушення державними інспекторами було складено акт № АР 026365 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 31.10.2023.

Повідомленням № 91312/38/24-23 від 21.11.2023 про розгляд актів проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № АР 026407 від 17.11.2023, № АР 026395 від 07.11.2023, № АР 026346 від 01.11.2023 та № АР 026365 від 31.10.2023 позивача викликано для розгляду на 30.11.2023.

Відповідно до відслідковування трекномеру 0600061880922 вказане повідомлення отримано позивачем 25.11.2023.

За результатами розгляду актів проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № АР 026407 від 17.11.2023, № АР 026395 від 07.11.2023, № АР 026346 від 01.11.2023 та № АР 026365 від 31.10.2023, винесено постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 035137, № 0351378, № 035139, № 035140 від 30.11.2023, копії яких направлені позивачу разом із супровідним листом № 94224/38/24-23 від 01.12.2023.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваних постанов відповідача, оскільки під час рейдової перевірки автомобілів позивача інспектором було виявлено відсутність у водіїв схем руху та копій, затверджених організатором перевезень, розкладу руху, що є порушенням ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001 (далі Закон №2344-III).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову , виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р.1567 (далі - Порядок1567).

Згідно п. 15 Порядку1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Відсутність у перевізника або незабезпечення водія автобуса переліченими документами, є підставою для застосування до перевізника штрафних санкцій відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку, що при здійсненні регулярних пасажирських перевезень на автобусних маршрутах загального користування в автобусі повинні перебувати схема маршруту, розклад руху, а на водія покладено обов`язок пред`являти вказані документи під час перевірки.

Матеріалами справи підтверджено та неспростовано позивачем , що під час здійснення рейдових перевірок ( 17.11.2023, 07.11.2023, 01.11.2023, 31.10.2023) на вул. Полтавський Шлях, 147 і на вул. Полтавський Шлях, 149-Д перевірені транспортні засоби марки I-VAN, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , марки БАЗ, державний реєстраційний знак НОМЕР_2 , марки I-VAN, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 та марки Рута, державний реєстраційний знак НОМЕР_3 та виявлено фактичну відсутність у водіїв вказаних транспортних засобів під час надання послуг з перевезення пасажирів на регулярних маршрутах схем руху та копій, затверджених організатором перевезень, розкладу руху, що стало підставою для складання відповідних актів .

Складені за результатами таких перевірок акти містять опис правопорушення , крім іншого-марки автомобілів, які перевірялися , маршрути № 75е та № 209е, які здійснювали вказані автомобілі , перелік документів , відсутніх під час перевірки у водіїв, та норми закону , які порушені .

Таким чином, порушення ч.2 ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт» є доведеним, а притягнення позивача до відповідальності згідно абз. 3 ч.1 ст.60 вказаного Закону є правомірним.

Також, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції відсутність діючого Договору про організацію перевезень за маршрутами №75е та №209е, укладеного між ПП "С-АУРУМ" та Департаментом інфраструктури Харківської міської ради станом на день проведення відповідачем перевірок та складання актів.

Так, наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07.05.2010 № 278, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 червня 2010 року за № 408/17703, затверджений Порядок розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту (далі - Порядок № 278).

Згідно з пунктом 1.3 Порядку № 278 автомобільний перевізник повинен забезпечити: водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень, таблицею вартості проїзду (крім міських перевезень), схемою маршруту та копією затвердженого організатором перевезень розкладу руху.

У паспорті маршруту зазначають назву маршруту, яка складається з назв початкового та кінцевого пунктів маршруту (зупинок), а для приміських, міжміських автобусних маршрутів загального користування - з назв автостанцій, у разі їх відсутності - з назв зупинок, передбачених розкладом руху.

Згідно з пунктом 4.1 Порядку № 278 паспорт автобусного маршруту регулярних спеціальних перевезень оформлюється на строк дії договору про перевезення пасажирів між замовником послуг та перевізником.

Відповідно до пункту 5.1 Порядку № 278 паспорт маршруту регулярних перевезень перевізника, який за результатами конкурсу не отримав права на обслуговування маршруту або з яким розірвано договір про організацію перевезень чи анульовано дозвіл на перевезення пасажирів, є нечинним.

З системного аналізу наведених вище норм права можна дійти висновку, що обов`язковим документом для регулярних пасажирських перевезень для автомобільного перевізника є договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування про організацію перевезень та паспорт маршруту, який затверджується на строк дії такого договору.

Отже, у випадку якщо договір про організацію перевезень не укладений, то паспорт маршруту, складовими якого є схема та розклад маршруту, не мають жодного правового значення та не можуть вважатися документами для регулярних пасажирських перевезень, які визначені частиною другою 39 Закону № 2344-III.

Такі висновки суду повністю узгоджуються з вимогами пункту 5.1 Порядку № 278, відповідно до якого паспорт маршруту регулярних перевезень перевізника за відсутності укладеного договору про організацію перевезень, є нечинним. В даному випадку диспозиція норми пункту 5.1 Порядку № 278 викладена таким чином, що передбачає дві підстави для визнання нечинним паспорту маршруту - або розірвання договору про організацію перевезень, або анулювання дозволу на перевезення пасажирів. В свою чергу якщо договір не укладений, то відповідно і паспорт маршруту не набрав чинності та не може вважатися належним документом, що підтверджує право на організацію перевезень пасажирів за визначеному в цих паспортах схемою та розкладом руху.

Отже, відсутність (неукладення) договору про організацію перевезень за результатами перемоги в конкурсі з організації перевезень між юридичною особою, яка на підставі одержаної ліцензії надає послуги з перевезення пасажирів автобусами, та замовником - органом виконавчої влади (органом місцевого самоврядування) має наслідком відсутність належним чином затвердженої схеми та розкладу руху на відповідних маршрутах, що, як наслідок, позбавляє права здійснювати перевезення за таким маршрутом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно ліцензії серії АД №033202 від 09.04.2012, ПП "С-АУРУМ" отримано дозвіл на внутрішні перевезення пасажирів автобусами.

Однак, Департамент інфраструктури ХМР листом № 2483/0/78-23 повідомив відповідача про відсутність діючих договорів про перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування м. Харкова № 75е та № 209е.

Аналогічну інформацію надано Департаментом інфраструктури ХМР на ухвалу суду від 29.01.2024 про витребування доказів (лист №152/6/78-24 від 31.01.2024).

Пояснення водія, викладені у акті № АР 026407 від 17.11.2023, що ним здійснюється перевезення пасажирів за маршрутом № 232, спростовується наданими відповідачем до суду фотографіями, зробленими під час перевірки, на яких відображено установлення трафаретів з позначенням маршруту «№ 75е».

Позивач наполягає, що на момент проведення рейдових перевірок перевізником здійснювалось перевезення пасажирів за автобусним маршрутом загального користування №232е зі шляхом прямування «ст. м. «Холодна Гора» - завод «Надія», що співпадає зі шляхом прямування маршруту №75.

Позивачем надано до суду копію Договору №9-2016 про перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування м. Харків від 20.10.2016 року, укладеного між Департаментом інфраструктури Харківської міської ради та приватним підприємство «С-АУРУМ» на пакеті автобусних маршрутів №25, 33е, 52е, 110т, 220е, 232е, 237е, 245е, 259е, 268е та 294е.

Умови договору та наданої позивачем додаткової угоди передбачають можливість дострокового припинення дії договору.

Департамент інфраструктури Харківської міської ради як учасник договору повідомив відповідача та суд про відсутність у ПП "С-АУРУМ" на момент виникнення спірних правовідносин чинних договорів про перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування м. Харкова №75е та №209е.

Позивачем надано до суду копію Договору №262023 від 20.12.2023 про перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування м. Харкова, укладений між Департаментом інфраструктури Харківської міської ради та приватним підприємство «С-АУРУМ» на пакеті автобусних маршрутів №75 та №209, а також копію Наказу Департаменту інфраструктури від 07.11.2023 №410 «Про роботу міських автобусних маршрутів у м. Харкові», яким для вивчення пасажиропотоку змінено шлях прямування автобусних маршрутів загального користування, у тому числі маршруту №232 «ст. м. «Холодна Гора» - завод «Надія».

Втім, з наданих до суду позивачем та відповідачем доказів суд приходить до висновку, що перевезення за вказаним маршрутом не здійснювались, графічне маркування на автобусах - №75е, надані документи до перевірки щодо маршрутів №75е та та №220е.

Документів або будь-яких доказів щодо перевезень за маршрутом №232 до суду не надано. Окрім того, наказ прийнято 07.11.2023, при цьому частина порушень зафіксована під час рейдових перевірок до 07.11.2023.

Таким чином, відсутність укладеного договору підтверджує факт неможливості існування на момент здійснення рейдової перевірки схем руху та розкладу руху за вказаними маршрутами, які визначені частиною другою 39 Закону №2344-III як обов`язкові для пред`явлення особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті.

Доводи апелянта про те, що у відповідача на час проведення перевірки та прийняття оскаржуваних постанов була відсутня інформація щодо діючих договорів колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки приймаючи рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої абз. 3 ч. 1ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідач виходив з доведених фатів фактичної відсутності у водіїв транспортних засобів схем руху та копій, затверджених організатором перевезень, розкладів руху.

За таких обставин, висновки посадових осіб відповідача в актах перевірки про те, що надання послуг з регулярних перевезень на відповідних маршрутах загального користування №75е та № 209е здійснювалися без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 39 Закону № 2344-III, а саме без копій затверджених організатором перевезень як розкладу руху, так і схеми маршруту, є правомірними.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції помилково посилався у рішенні в тому числі і на положення правових норм, що стосуються оформлення паспорту автобусного маршруту на строк дії договору виключно для регулярних спеціальних перевезень, колегія суддів вважає помилковими, оскільки норми Порядку № 278 встановлюють вимоги до паспортів автобусних маршрутів як регулярних, так і регулярних спеціальних перевезень, тобто розроблення, погодження та затвердження такого паспорту є обов`язковим і для позивача.

З огляду на викладене та з урахуванням того, що положеннями Закону України "Про автомобільний транспорт"покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів, в даному випадку схеми руху та розкладу руху, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що відсутність документів, перелік яких є законодавчо визначним, є порушенням законодавства про автомобільний транспорт.

Доводи апелянта щодо відсутності в оскаржуваних постановах опису правопорушення та мотивування застосування адміністративно-господарського штрафу є необґрунтованим, оскільки форма такої постанови затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 79 від 02.02.2022, яка не передбачає зазначення детального описання вказаної інформації, оскільки таким документом слугує акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. В оскаржуваних постановах про застосування адміністративно-господарського штрафу відповідач посилається на акти перевірок , які містять опис правопорушення , крім іншого-марки автомобілів, які перевірялися , маршрути № 75е та № 209е, які здійснювали вказані автомобілі , перелік документів , відсутніх під час перевірки у водіїв, та норми закону , які порушені .

Також колегія суддів зазначає, що певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися, наприклад, процедури його ухвалення. Саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Фундаментальне порушення це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Відтак, порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.

Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з`ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий». При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.

Інакше кажучи, за принципами, що сповідує ЄСПЛ, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

На думку апеляційного суду, напрацьовані ЄСПЛ положення щодо правові наслідки допущених судами порушень при розгляді справ та критерії його застосування можуть бути вжиті за аналогією й до аналізу оскаржуваного у цій справі адміністративного акту відповідача.

Зокрема, не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму. Рішення може бути скасоване лише для виправлення істотної помилки. Процесуальні норми є вторинними порівняно з матеріальними, оскільки призначення перших полягає в забезпеченні реалізації других. Тобто характер, зміст і призначення процесуальних норм підпорядковані вимогам матеріальних норм і тому зумовлені ними та є похідними від них.

У судовій практиці склалась стала правова позиція (постанови Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 826/4194/16, від 18 травня 2018 року у справі № 826/11106/17, від 28 жовтня 2018 року у справі № 826/14749/16, від 25 березня 2020 року у справі № 805/4508/16-а, від 31 березня 2021 року у справі № 620/2520/20 та від 19 травня 2021 року у справі № 210/5129/17), відповідно до якої загально прийнято розуміти поняття «пуризм» як надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом. Це поняття було введено у правовий обіг Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, у рішенні у справі «Сутяжник проти Росії» (заява № 8269/02) ЄСПЛ зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки. У цій справі рішення арбітражного суду, яке набрало законної сили, було скасовано в порядку нагляду з припиненням провадження у справі суто з підстави того, що спір не підлягав розгляду арбітражними судами, хоча у подальшому вимоги заявника були задоволені судом загальної юрисдикції. Ухвалюючи рішення ЄСПЛ виходив з того, що, хоча як принцип, правила юрисдикції повинні дотримуватися, однак, враховуючи обставини даної справи, була відсутня соціальна потреба, яка б виправдовувала відступлення від принципу правової визначеності.

Правовий пуризмневідступне слідування вимогам процесуальних та/або процедурних норм; надмірно формально сурове (бюрократичне) застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, без врахування їх доцільності (розумності, добросовісності), обставин конкретної справи, а також необхідності забезпечення ефективної реалізації та/або захисту прав особи та суспільних (публічних) інтересів.

Будь-які процесуальні та/або процедурні порушення, пов`язані із самим оформлення результатів діяльності суб`єктів владних повноважень по фіксації недотримання суб`єктом приватного права вимог законодавства оцінюється судом з урахуванням всіх обставин справи та необхідністю досягненням балансу між інтересами особи, яка звинувачується у правопорушенні, та суспільними (публічними) інтересами. Такий висновок узгоджується із правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 210/5129/17 та від 20 травня 2022 року у справі № 340/370/21.

Отже, колегія суддів, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, вважає, що порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.

В межах цих правовідносин судом таких порушень, які б слугували підставою для скасування спірної постанови, не встановлено.

Інші аргументи, наведені сторонами, не вимагають детального обґрунтування, оскільки не є вирішальними.

На підставі наведених вище обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Підстави для розподілу судових витрат на підставі ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 по справі № 520/35588/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий