Постанова

від 20.05.2024 по справі 480/4876/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Глазько С.М.

20 травня 2024 р. Справа № 480/4876/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Курило Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРИСТ АГРО» до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

22.05.2023 позивач товариство з обмеженою відповідальністю «ЮРИСТ АГРО» (далі ТОВ «ЮРИСТ АГРО», підприємство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області (далі - відповідач1, ГУ ДПС в Сумській області, контролюючий орган), Державної податкової служби України (далі відповідач2, ДПС України), в якому просить:

- визнати протиправними і скасувати рішення Комісії ГУ ДПС у Сумській області від 10.02.2023 № 8246718/41311543, від 13.02.2023 № 8250889/41311543, від 13.02.2023 № 8250891/41311543 про відмову у реєстрації податкових накладних підприємства: № 11 від 09.11.2022, № 14 від 10.11.2022, № 15 від 10.11.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 11 від 09.11.2022, № 14 від 10.11.2022, № 15 від 10.11.2022 датою її фактичного подання до контролюючого органу.

Вимоги мотивував тим, що оскаржувані рішення прийнято відповідачами з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки він скористався наданим правом та подав письмові пояснення щодо господарських операцій, які стали передумовою для складення податкових накладних, реєстрацію яких зупинено. Також надав копії документів на підтвердження пояснень, відповідно до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1165 від 11.12.2019 (далі Порядок № 1165).

Позивач вказує, що податковим органом в квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних не було зазначено конкретний перелік документів, які йому необхідно надати для підтвердження інформації, зазначеної в податкових накладних № 11 від 09.11.2022, № 14 від 10.11.2022, № 15 від 10.11.2022. Окрім того зазначає, що рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 10.02.2023 № 8246718/41311543, від 13.02.2023 № 8250889/41311543, від 13.02.2023 № 8250891/41311543 не містять в собі мотивації підстав та причин віднесення операцій позивача до п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, як і не містять доказів наявності податкової інформації, що свідчила б про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником з посиланням на відповідні документи.

Вказує, що недотримання податковим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкових накладних щодо оформлення квитанції прямо вказує на те, що рішення, які прийняті на наступному етапі, тобто рішення Комісії про відмову у реєстрації податкових накладних, теж не є законними.

Посилається на те, що саме лише зазначення про відсутність документів не є достатньою підставою для відмови в реєстрації податкової накладної, оскільки контролюючим органом повинно бути зазначено об`єктивні обставини, які перешкоджають реєстрації податкової накладної з урахуванням відсутності таких документів, при цьому, обов`язково повинна бути надана оцінка тим документам, що фактично подано платником податку.

Однак контролюючим органом не було надано жодної належної оцінки поданим позивачем, у тому числі додатково, документам. При цьому з наданих документів, які надавались контролюючому органу, було можливо встановити підстави для складання та направлення на реєстрацію спірних накладних.

Позивач просив суд провести розподіл судових витрат у справі, стягнувши на його користь з відповідача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та витрати зі сплати судового збору. До позову надає попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи.

Заперечуючи вимоги адміністративного позову, відповідачі зазначили, що позивачем по податковій накладній, стосовно якої виникли спірні правовідносини, не надано первинних документів, необхідних для реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, визначених в п. 5 Порядку № 1165, для підтвердження відсутності наявності ризику за податковою накладною, а отже рішення Комісії ГУ ДПС області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийнято відповідно до чинного законодавства.

Також зазначає, що будь-яких інших документів, у тому числі доданих до позову, на розгляд комісії не надавалося. Таким чином, відповідач просить суд врахувати ту обставину, що оскаржувані рішення приймались за одних обставин та документів, а позивач просить суд їх скасувати та обґрунтовує позов вже фактично іншими (додатковими) обставинами та документами, що на думку Головного управління ДПС у Сумській області є порушенням вимог принципу офіційного з`ясування обставин справи та безпідставне розширення предмету доказування.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 11 від 09.11.2022, № 14 та № 15 від 10.11.2022, зазначив, що суд не може зобов`язати орган владних повноважень до прийняття конкретного рішення, оскільки в такому випадку це є фактичним втручанням в реалізацію повноважень колегіальним органом (в його дискреційні повноваження).

Крім того, відповідач1 зазначив, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката не є виправданими та співмірними, а тому заперечує щодо такого стягнення.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) задоволено адміністративний позов ТОВ «ЮРИСТ АГРО».

Судовим рішенням визнано протиправним і скасовано рішення Комісії ГУ ДПС у Сумській області від 10.02.2023 № 8246718/41311543, від 13.02.2023 № 8250889/41311543, № 8250891/41311543.

ДПС України зобов`язано зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні ТОВ «ЮРИСТ АГРО» № 11 від 09.11.2022, № 14 від 10.11.2022, № 15 від 10.11.2022 датою їх подання.

За рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Сумській області на користь ТОВ «ЮРИСТ АГРО» стягнуто судовий збір у розмірі 8 052.00 грн та витрати на надання професійної правничої допомогу у розмірі 5 000.00 грн.

Судове рішення вмотивовано тим, що спірні рішення комісії ГУ ДПС у Сумській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 10.02.2023 № 8246718/41311543, від 13.02.2023 № 8250889/41311543 та від 13.02.2023 № 8250891/41311543, не відповідають критеріям правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Також суд зазначив, що в спірних правовідносинах задоволення позовної вимоги про зобов`язання ДПС України зареєструвати подані позивачем податкові накладні, є дотриманням судом гарантій, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, а права позивача буде поновлено у повному обсязі.

Також, оцінивши обставини справи та надані позивачем докази у їх сукупності, суд, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність стягнення витрат на професійну правничу допомогу в даній справі у розмірі 5 000.00 грн.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ГУ ДПС у Сумській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Аргументи, наведені контролюючим органом в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у відзиві на позов.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення відповідно до положень ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, податкові накладні № 11 від 09.11.2022, № 14 від 10.11.2022 та № 15 від 10.11.2022 складені у зв`язку із настанням першої події поставка товару.

Судовим розглядом справи встановлено, що 15.11.2021 між позивачем - ТОВ «ЮРИСТ АГРО» (Продавець) та ТОВ «УНІВЕРБУР» (Покупець) був укладений договір купівлі - продажу асфальтобетону № 15/11/21 (т. 1 а.с. 51-52).

Відповідно до п. 1.1 Договору № 15/11/21 в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець прийняти й оплатити у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором асфальтобетонну суміш в асортименті.

Відповідно до п. 3.1-3.2 Договору № 15/11/21 вартість 1 (однієї) тони асфальтної суміші дрібнозернистої тип А марки 1, що буде передаватись за цим договором , узгоджується сторонами на кожну відгрузку.

Загальна вартість товару за цим договором становить 2 000 000.00 грн в т.ч ПДВ.

Відповідно до п. 4.1-4.2 Договору № 15/11/21 розрахунки між сторонами за товар проводяться покупцем за умовах оплати шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця відповідно до виставленого рахунку.

Розрахунки за товар здійснюються грошовими коштами в безготівковій формі протягом 10 банківських днів після отримання покупцем листа згоди на продаж замовленого обсягу товару від продавця в порядку, що визначений п. 5.1 цього договору.

Відповідно до п. 5.3 Договору № 15/11/21 передача приймання товару підтверджується видатковою накладною. Товар вважається переданим продавцем та прийнятий покупцем в момент підписання видаткової накладної.

09.11.2022 ТОВ «ЮРИСТ АГРО» виписано видаткову накладну № 174 на суму 881 599.68 грн в тому числі ПДВ 146 933.28 грн, за поставлений товар дрібнозерниста щільна асфальтобетонна суміш типу Б (т. 1 а.с. 117).

10.11.2022 ТОВ «ЮРИСТ АГРО» виписано видаткову накладну № 175 на суму 826 289.28 грн в тому числі ПДВ 137 714.88 грн, за поставлений товар дрібнозерниста щільна асфальтобетонна суміш типу Б (т. 1 а.с. 98).

10.11.2022 ТОВ «ЮРИСТ АГРО» виписано видаткову накладну № 176 на суму 50 260.32 грн в тому числі ПДВ 8 376.72 грн, за поставлений товар дрібнозерниста щільна асфальтобетонна суміш типу Б (т. 1 а.с. 122).

Підтвердженням оплати відвантаженої асфальтобетонної суміші є платіжні доручення № 675 від 17.11.2022 на суму 600 000.00 грн (т. 1 а.с.69) № 740 від 08.12.2022 на суму 2 409 875.92 грн (т. 1 а.с.68).

На підставі видаткової накладної № 174 від 09.11.2022 про поставку товару, позивачем складено податкову накладну № 11 від 09.11.2022 на загальну суму 881 599.68 грн в тому числі ПДВ 146 933.28 грн за поставлений товар : дрібнозерниста щільна асфальтобетонна суміш типу Б (код УКТЗЕД товару 2715000) (т. 1 а.с. 18).

На підставі видаткової накладної № 175 від 10.11.2022 про поставку товару, позивачем складено податкову накладну № 14 від 10.11.2022 на загальну суму 826 289.28 грн в тому числі ПДВ 137 714.88 грн за поставлений товар : дрібнозерниста щільна асфальтобетонна суміш типу Б (код УКТЗЕД товару 2715000) (т. 1 а.с. 26).

На підставі видаткової накладної № 176 від 10.11.2022 про поставку товару, позивачем складено податкову накладну № 15 від 10.11.2022 на загальну суму 50 260.32 грн в тому числі ПДВ 8 376.72 грн за поставлений товар : дрібнозерниста щільна асфальтобетонна суміш типу Б (код УКТЗЕД товару 2715000) (т. 1 а.с. 35).

Переліком кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, які застосовуються для визначення відповідності податкових накладних/розрахунків коригування, які подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, критеріям ризиковості здійснення операції при здійсненні автоматизованого моніторингу, код 120600 - сумiшi бiтумiнознi на основi природного асфальту або природного бiтуму, нафтового бiтуму, мiнеральних смол чи пеку мiнеральних смол (наприклад, бiтумiнознi мастики, асфальтовi сумiшi для дорожнього покриття.

Вказані податкові накладні 30.11.2022 позивачем направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних в електронному вигляді засобами автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронних документів» ДПС України, що підтверджується відповідним повідомленням з вказаної автоматизованої системи.

30.11.2022 контролюючий орган через Автоматизовану систему «Єдине вікно подання електронних документів» ДПС України направив платнику квитанції, у яких, серед іншого, зазначено: «Документ прийнято. Реєстрація зупинена». Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація ПН/РК № 11 від 09.11.2022, № 14 від 10.11.2022, № 15 від 10.11.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуг 2715 дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Пропонуємо надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Додатково повідомляємо: показник "D"=9.4311%, "Р"=320" (т. 1 а.с. 11, 27, 36).

07.02.2023 позивачем було подано до ГУ ДПС в Сумській області пояснення з додатками щодо зупинення податкової накладної № 11 від 09.11.2022 (т. 1 а.с.20-21).

08.02.2023 позивачем було подано до ГУ ДПС в Сумській області пояснення з додатками щодо зупинення податкової накладної № 14 від 10.11.2022 (т.1 а.с.28-29).

08.02.2023 позивачем було подано до ГУ ДПС в Сумській області пояснення з додатками щодо зупинення податкової накладної № 15 від 10.11.2022 (т.1 а.с.37-38).

10.02.2023 Комісія з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Сумський області прийняла рішення № 8246718/41311543 про відмову у реєстрації податкової накладної № 11 від 09.11.2022 в ЄРПН, у зв`язку з ненаданням первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування.

У додатковій інформації зазначено: відсутні: ОСВ по 20, 26, 10 рахунках; ОСВ по 361, 631 рахунках; документи з питання транспортування ТМЦ в адресу контрагента - покупця; документи з питання списання ТМЦ у виробництво та документи на оприбуткування ТМЦ із виробництва; акт приймання - передачі майна в оренду, оплата за оренду приміщень та обладнання та відображення в бухгалтерському обліку (т.1 а.с. 25).

13.02.2023 Комісія з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Сумський області прийняла рішення № 8250889/41311543 про відмову у реєстрації податкової накладної № 14 від 10.11.2022 в ЄРПН, у зв`язку з ненаданням первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування.

У додатковій інформації зазначено: 1. Відсутні технічні умови на виготовлення Дрібнозернистої щільної асфальтобетонної суміші та калькуляція процесів виробництва; 2. Відсутня інформація щодо списання матеріалів у виробництво; 3. Відсутні документи щодо транспортування Дрібнозернистої щільної асфальтобетонної суміші від ТОВ «ЮРИСТ АГРО» до ТОВ «УНІВЕРБУР»; 4. Відсутні документи складського обліку матеріалів для виробництва та готової продукції (ОСВ 203, ОСВ 26 не надано); 5. Відсутні дані бухгалтерського обліку (т. 1 а.с. 33).

13.02.2023 Комісія з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Сумський області прийняла рішення № 8250891/41311543 про відмову у реєстрації податкової накладної № 15 від 10.11.2022 в ЄРПН, у зв`язку з ненаданням первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

У додатковій інформації зазначено: Податкова накладна складена з порушенням п.187.1 ст.187 ПК України, вимог наказу № 1307 в частині визначення першої події здійснення господарської операції - відсутні документи, що засвідчують підстави для складання податкової накладної (т. 1 а.с.39).

23.02.2023, 24.02.2023, 25.02.2023 позивач оскаржив рішення Комісії від 10.02.2023 № 8246718/41311543, від 13.02.2023 № 8250889/41311543, від 13.02.2023 № 8250891/41311543 (т. 1 а.с. 22-24, 30-32, 40-42).

03.02.2023 за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних Комісією залишено скарги без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних без змін (т. 1 а.с. 19, 34, 60).

Колегія суддів зазначає, як передбачено п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п. 201.1 цієї статті та/або п. 192.1 ст. 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування відповідно до п. 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

За змістом пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

З 01.02.2020 діє Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (далі - Порядок № 1165).

Положеннями пункту 10 Порядку № 1165 встановлено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 1165 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Додатком № 3 до Порядку № 1165 визначено критерії ризиковості здійснення операцій, відповідно до пункту 1 якого з-поміж критеріїв визначено відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 рази, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 року у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

Колегія суддів зазначає, що зупинення реєстрації ПН/РК за пунктом 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій відбувається у разі одночасного дотримання трьох умов: - відсутність товару в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товару, що на постійній основі постачається; - обсяг постачання дорівнює або перевищує товарні залишки; - переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

Наказом ДПС України від 03.02.2020 № 67 «Про затвердження Переліку кодів товарів згідно з УКТЗЕД, які застосовуються для визначення відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям ризиковості здійснення операції», оприлюдненого на офіційному веб-сайті ДПС, код товару 120600 «Сумiшi бiтумiнознi на основi природного асфальту або природного бiтуму, нафтового бiтуму, мiнеральних смол чи пеку мiнеральних смол (наприклад, бiтумiнознi мастики, асфальтовi сумiшi для дорожнього покриття» міститься у переліку кодів товарів згідно з УКТЗЕД, які застосовуються для визначення відповідності податкових накладних/розрахунків коригування, які подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, критеріям ризиковості здійснення операції при здійсненні автоматизованого моніторингу.

Відповідно до п. 2, п. 4, п. 12 - 16 Порядку № 1165 таблиця даних платника податку - це зведена інформація, що подається платником ПДВ до податкового органу, щодо кодів видів економічної діяльності платника податку згідно з Класифікатором видів економічної діяльності, кодів товарів згідно з УКТЗЕД та/або кодів послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України.

У таблиці даних платника податку зазначаються: - види економічної діяльності відповідно до КВЕД ДК 009:2010; - коди товарів згідно з УКТЗЕД, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України; - коди послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010 (ДКПП), що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України.

Пояснення з інформацією про діяльність платника (з можливим зазначенням відомостей про наявні орендовані або власні приміщення, виробничі потужності, земельні ділянки, найманий персонал, залишки готової продукції, сировини) подається у вигляді прикріпленого до Таблиці додатка, код форми якого J/F13601.

Таблиця з поясненнями розглядається комісією регіонального рівня протягом п`яти робочих днів після її отримання. За результатами розгляду приймається рішення про врахування або неврахування Таблиці, яке надсилається платнику в порядку, встановленому ст. 42 ПК України.

При цьому, платник ПДВ може надати інформацію щодо видів діяльності, які не зазначені в попередньо поданій до контролюючого органу Таблиці шляхом подання нової Таблиці, в якій зазначає такі види діяльності та відповідно коди товарів згідно УКТЗЕД та коди послуг згідно ДКПП.

Відповідно до п.п. 4 і 5 Порядку № 520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; - договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; - первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; - розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; - документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).

У відповідності до п.п. 9 та 11 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до п. 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня. Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: - ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; - та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; - та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що чинними нормативно-правовими актами визначено вичерпний перелік підстав, які можуть слугувати підставою для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних.

При цьому, як підтверджується змістом п. 5 Порядку № 520, передбачений цим пунктом перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, не є вичерпним.

Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій контролюючого органу.

У постановах від 03.11.2021 у справі № 360/2460/20, від 13.12.2023 у справі № 500/4191/22, від 18.04.2024 у справі № 160/18840/22 Верховний Суд за наслідками аналізу положень Порядку № 520 зазначив, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.

Таким чином, у разі зупинення реєстрації податкової накладної на підставі пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, контролюючий орган має витребувати від платника документи на спростування наявних у органу ДПС сумнівів, пов`язаних з легальністю діяльності юридичної особи, вказавши які саме аспекти належить висвітити платнику податків у своїх поясненнях.

Натомість, як встановлено судом першої інстанції, надіслана позивачу квитанція містить вимогу щодо надання пояснень та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, без зазначення конкретної пропозиції щодо переліку документів, необхідних та достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН, що унеможливлює визначення платником порядку своїх дій, які він має вчинити з метою прийняття контролюючим органом позитивного рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН.

Верховний Суд у справі № 640/11321/20 зазначив, що незважаючи на те, що затверджена Порядком № 1165 форма рішення, яка не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1-8 Критеріїв ризиковості платника податку, не скасовує обов`язок податкового органу необхідності доказування, передбаченого ч. 2 ст. 77 КАС України.

У постановах від 29.06.2022 у справі № 380/5383/21, від 27.07.2022 у справі № 520/15348/2020, від 25.11.2022 № 320/3484/21, від 20.04.2023 у справі № 380/4746/22 Верховний Суд прийшов до висновку, що зупинення реєстрації податкових накладних без переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної не надало позивачу можливості надати достатній обсяг підтверджуючих документів. Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкових накладних прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

За загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акту правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до його протиправності.

У постанові від 20.04.2023 у справі № 380/4746/22 Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли рішення породжує для особи несприятливі наслідки.

Згідно з висновком Верховного Суду принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Верховний Суд у постанові від 20.04.2023 також зазначив, що висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Так, якщо контролюючий орган і вважав, що є обставини, які унеможливлювали врахування таблиці даних платника податків, поданою платником податку, то відповідні обставини повинні бути чітко зазначені у рішенні.

Крім того, позивач надав контролюючому органу копії документів на власний розсуд, оскільки відповідачем в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не зазначено які саме конкретно документи потрібні.

10.02.2023 Комісія з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Сумський області прийняла рішення № 8246718/41311543 про відмову у реєстрації податкової накладної № 11 від 09.11.2022 в ЄРПН, у зв`язку з ненаданням первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування.

У додатковій інформації зазначено: відсутні: ОСВ по 20, 26, 10 рахунках; ОСВ по 361, 631 рахунках; документи з питання транспортування ТМЦ в адресу контрагента - покупця; документи з питання списання ТМЦ у виробництво та документи на оприбуткування ТМЦ із виробництва; акт приймання - передачі майна в оренду, оплата за оренду приміщень та обладнання та відображення в бухгалтерському обліку (т.1 а.с. 25).

13.02.2023 Комісія з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Сумський області прийняла рішення № 8250889/41311543 про відмову у реєстрації податкової накладної № 14 від 10.11.2022 в ЄРПН, у зв`язку з ненаданням первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування.

У додатковій інформації зазначено: 1. Відсутні технічні умови на виготовлення Дрібнозернистої щільної асфальтобетонної суміші та калькуляція процесів виробництва; 2. Відсутня інформація щодо списання матеріалів у виробництво; 3. Відсутні документи щодо транспортування Дрібнозернистої щільної асфальтобетонної суміші від ТОВ «ЮРИСТ «АГРО» до ТОВ «УНІВЕРБУР»; 4. Відсутні документи складського обліку матеріалів для виробництва та готової продукції (ОСВ 203, ОСВ 26 не надано); 5. Відсутні дані бухгалтерського обліку (т. 1 а.с. 33).

13.02.2023 Комісія з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Сумський області прийняла рішення № 8250891/41311543 про відмову у реєстрації податкової накладної № 15 від 10.11.2022 в ЄРПН, у зв`язку з ненаданням первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

У додатковій інформації зазначено: Податкова накладна складена з порушенням п. 187.1 ст.187 ПК України, вимог наказу № 1307 в частині визначення першої події здійснення господарської операції - відсутні документи, що засвідчують підстави для складання податкової накладної (т. 1 а.с.39).

Посилання відповідачів у рішеннях як на підставу відмови у реєстрації податкової накладної, відсутні: ОСВ по 20, 26, 10 рахунках; ОСВ по 361, 631 рахунках, документи з питання списання ТМЦ у виробництво та документи на оприбуткування ТМЦ із виробництва, акт приймання - передачі майна в оренду, оплата за оренду приміщень та обладнання та відображення в бухгалтерському обліку, технічні умови на виготовлення Дрібнозернистої щільної асфальтобетонної суміші та калькуляція процесів виробництва - колегія суддів вважає безпідставним, оскільки саме лише зазначення про відсутність документів не є достатньою підставою для відмови в реєстрації податкових накладних.

Колегія суддів зауважує, що контролюючим органом повинно бути зазначено об`єктивні обставини, які перешкоджають реєстрації податкової накладної з урахуванням відсутності таких документів, при цьому, обов`язково повинна бути надана оцінка тим документам, що фактично подано платником податку.

В даному випадку, відповідачами обґрунтованих недоліків щодо поданих позивачем документів не встановлено та не зазначено у рішенні про відмову у реєстрації податкових накладних.

При цьому, колегія суддів зазначає, що зупиняючи реєстрацію податкових накладних, контролюючим органом не зазначено про необхідність подачі позивачем : ОСВ по 20, 26, 10 рахунках; ОСВ по 361, 631 рахунках, документи з питання списання ТМЦ у виробництво та документи на оприбуткування ТМЦ із виробництва, акт приймання - передачі майна в оренду, оплата за оренду приміщень та обладнання та відображення в бухгалтерському обліку, технічні умови на виготовлення Дрібнозернистої щільної асфальтобетонної суміші та калькуляція процесів виробництва, такі документи не вимагалися контролюючим органом від позивача.

Щодо посилань контролюючого органу в оскаржуваних рішеннях на ненадання підприємством документів з транспортування, колегія суддів зазначає наступне.

За своєю правовою природою товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Товарно-транспортні накладні чи подорожні листи не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором та за відсутності яких платник позбавляється права на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів, оформлених відповідно до положень чинного законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, регістрів бухгалтерських документів, платіжних доручень, відомостей про рух активів, товару та інших документів.

Тобто, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт поставки товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність проведення господарських операцій та бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналогічний правий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.08.2021 у справі № 640/18984/18, від 27.05.2021 у справі № 815/3170/16 та від 06.02.2018 у справі № 816/166/15-а.

Крім того, на думку суду, неподання наведених у оскаржуваному рішенні документів, за наявності інших первинних документів, не може бути самостійною підставою для відмови у реєстрації в ЄРПН спірної податкової накладної.

Колегія суддів вважає, що у комісії були всі необхідні документи, складені з дотриманням законодавства, які достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних ТОВ «ЮРИСТ «АГРО» № 11 від 09.11.2022, № 14 від 10.11.2022, № 15 від 10.11.2022.

При цьому, саме факт поставки товару (видаткові накладні № 174 від 09.11.2022, № 175 від 10.11.2022, № 176 від 10.11.2022) зумовила обов`язок позивача в силу вимог пункту 187.1 статті 187, пункту 201.1 статті 201, пункту 201.7 статті 201, пункту 201.10 статті 201 ПК України сформувати та направити для реєстрації податкові накладні, тобто, за правилом першої події, що в даному випадку і було виконано позивачем шляхом подання податкових накладних № 11 від 09.11.2022, № 14 від 10.11.2022, № 15 від 10.11.2022 для реєстрації в ЄРПН.

Як вбачається з матеріалів справи видаткові накладні № 174 від 09.11.2022, № 175 від 10.11.2022, № 176 від 10.11.2022 надавались до податкового органу разом з поясненнями щодо зупинки реєстрації податкових накладних так і разом зі скаргами на рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкових накладних.

В межах спірних правовідносин колегія суддів звертає увагу на те, що приймаючи рішення про реєстрацію податкових накладних, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарської операції може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. У свою чергу, при реєстрації податкових накладних фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями. Тому і суд за результатами розгляду цієї справи не робить висновків щодо "товарності (реальності)" операцій поставки за участю позивача, а лише оцінює наявність чи відсутність підстав для реєстрації податкової накладної.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 10.04.2020 у справі № 819/330/18.

За загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акту правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що у справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип «належного урядування» не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення ГУ ДПС у Сумській області про відмову в реєстрації податкових накладних підприємства № 11 від 09.11.2022, № 14 від 10.11.2022, № 15 від 10.11.2022.

Колегія суддів зазначає, що податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Колегія суддів вважає помилковим посилання відповідача, що зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних датою подачі на реєстрацію податкових накладних № 11 від 09.11.2022, № 14 від 10.11.2022, № 15 від 10.11.2022 є втручанням у його дискреційні повноваження, оскільки в даному випадку обрана судом першої інстанції форма захисту порушених прав платника є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.05.2019 у справі № 826/17220/17.

Щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Частиною 2 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Положеннями ч.ч. 3 та 4 ст. 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має врахувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано до матеріалів справи: договір № 02/05/23 про надання правової допомоги від 02.05.2023, додаток № 1 до договору, акт № 2 приймання передачі наданих юридичних послуг, свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю, ордер серія ВМ № 1037194, виписка банку про оплату адвокатських послуг (т. 1 а.с. 176, 179-182, 192).

Відповідно до п. 1.1 Договору № 02/05/23 клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а саме адвокат здійснюючи діяльність у сфері права приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу щодо підготовки процесуальних документів, поданню позову та представництва клієнта в Сумському окружному адміністративному суді по визнанню протиправними і скасуванню рішень Комісії ГУ ДПС у Сумській області від 10.02.2023 № 8246718/41311543, від 13.02.2023 № 8250889/41311543, від 13.02.2023 № 8250891/41311543.

Відповідно до п. 3.1 Договору № 02/05/23 сторони погодились, що клієнт здійснює передоплату в сумі 7 000.00 грн.

Вартість наданих послуг (гонорар) за цим договором згідно Додатку № 1, що є невід`ємною частиною цього договору. Адвокат залишає за собою право надавати послуги безкоштовно або зі знижкою.

Відповідно до п. 3.2 Договору № 02/05/23 факт надання юридичних послуг підтверджується актом приймання передачі наданих юридичних послуг.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору № 02/05/23 сторони погодили вартість послуг (робіт), а саме :

1. Ознайомлення з матеріалами справи та документами, підготовка додатків до процесуальних документів, подання документів до суду та сторін справи, вивчення документів наданих іншими сторонами справи, надання консультацій по справі та обговорення правових позицій 500.00 грн за одну годину;

2. Участь у судовому засіданні 1 200.00 грн за одне засідання;

З врахуванням складності справи (три оскаржуваних рішення в одній позовній заяві), значення справи для позивача (систематичне безпідставне блокування податкових накладних), що впливає на репутацію позивача, як сумлінного платника податків, суми винагороди адвоката становить 7 000.00 грн.

На підтвердження надання правової допомоги було складено акт приймання - передачі наданих юридичних послуг по договору про надання правової допомоги від 21.08.2023, відповідно до якого адвокат надав, а ТОВ «ЮРИСТ АГРО» прийняв адвокатські послуги вартістю 7 500.00 грн у вигляді:

- складання процесуальних документів (позовна заява та підготовка документів і подача документів до суду) (10 годин);

- складання процесуальних документів (відповідь на відзив та підготовка документів і подача документів у суд) (5 години).

На виконання договору адвокат також здійснив поштові відправлення сторонам справи на суму 170.00 грн, а саме:

- направлення позовної заяви ГУ ДПС України у Сумський області (35.00 грн) та ДПС України (45.00 грн),

- направлення відповіді на відзив ГУ ДПС України у Сумський області (40.00 грн) та ДПС України (50.00 грн).

Підписанням цього акту ТОВ «ЮРИСТ АГРО» підтверджує факт належного отримання послуг відповідно по положень поговору договору № 02/05/23 від 02.05.2023 про надання правової допомоги, а також відсутність претензій з боку ТОВ «ЮРИСТ АГРО» щодо вказаних в акті наданих послуг.

Також надано рахунок на оплату № 1 від 16.06.2023 (т. 1 а.с.191).

Виписками з рахунку адвоката від 25.08.2023 та від 03.07.2023 підтверджується оплата ТОВ «ЮРИСТ АГРО» по договору № 02/05/23 на суму 7 000.00 грн та 500.00 грн (т. 1 а.с. 189-190).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у ста. 139 КАС України.

Аналогічні за змістом висновки викладені також у постановах від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20, від 24.06.2021 у справі № 520/12026/19 та від 03.12.2021 у справі № 817/861/18, від 23.06.2022 у справі № 640/9792/20, від 11.08.2022 у справі № 640/23271/21.

Так, представник відповідача заперечував проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на те, що витрати за надання правничої допомоги неспівмірні зі складністю справи.

За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З урахуванням наведеного, з огляду на підтвердження позивачем фактичного розміру витрат, що підлягають сплаті, на правничу допомогу, заперечень відповідача, відповідно до наданих документів, враховуючи критерії обґрунтованості та співмірності, розміру понесених витрат, а також значення справи для позивача та те, що участь в судових засіданнях адвокат не приймав, оскільки розгляд справи здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що заявлена сума винагороди є неспівмірною, у зв`язку з чим заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню на суму 5 000.00 грн.

Інші доводи апеляційної скарги та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області залишити без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді А.О. Бегунц Л.В. Курило