Постанова

від 08.05.2024 по справі 160/15249/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 травня 2024 року м. Дніпросправа № 160/15249/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,

секретарі судового засідання Беседа Г.Р.,

за участі представника позивача Бірюкова С.В.,

представника відповідача Степанова М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року в адміністративній справі №160/15249/23 (головуючий суддя першої інстанції Коренев А.О., повний текст рішення складено 30.11.2023 року) за позовом Державного підприємства «Новомосковський Військовий Лісгосп» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 04.07.2023 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

Форма ПС № 0124822410 від 30.05.2023; Форма Д №0124752410 від 30.05.2023;

Форма Д №0124782410 від 30.05.2023; Форма ПС №0126510712 від 30.05.2023;

Форма ПС №0126490712 від 30.05.2023; Форма ПС №0126470712 від 30.05.2023;

Форма ПС №0126500712 від 30.05.2023; Форма ПС №0126530712 від 30.05.2023;

Форма ПС №0126520712 від 30.05.2023; Форма Р №0126440712 від 30.05.2023;

Форма ПН № 0124710712 від 30.05.2023; Форма Р № 0126450712 від 30.05.2023;

Форма Р № 0126460712 від 30.05.2023; Форма Р №0126420712 від 30.05.2023;

Форма Р № 0126430712 від 30.05.2023; Форма Р №0126400712 від 30.05.2023;

Форма Р №0126370712 від 30.05.2023; Форма Р №0126390712 від 30.05.2023;

Форма Р №0126410712 від 30.05.2023; Форма Р № 0126380712 від 30.05.2023;

Форма Р № 0126710712 від 30.05.2023.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки акту перевірки ґрунтуються на безпідставних припущеннях відповідача щодо невикористання ПММ у господарській діяльності підприємства на підставі лише факту відсутності чеків РРО й відповідно не підтвердженням факту отримання ПММ, при тому, що податковий орган, заперечуючи факт отримання підприємством ПММ, стверджує про отримання додаткового блага матеріально відповідальними особами та застосовує додаткове оподаткування та штрафні санкції. Тобто, на думку відповідача, підприємство не отримувало ПММ від постачальника, проте, передало ті самі ПММ як додаткове благо матеріально відповідальними особам підприємства - водіям. Позивач вважає, що така позиція ГУ ДПС у Дніпропетровській області суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, у рішенні по справі №916/922/19 від 29.01.2020 року. Крім того, позивач вказує, що відповідно до листа Державного агентства лісових ресурсів України Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об`єднання ВО «УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ» №373 від 22.04.2019 року позивач - ДП «Новомосковський військовий лісгосп» не є ані землекористувачем, ані лісокористувачем. У зв`язку з чим, відповідачем безпідставно зроблені висновки про те, що ДП «Новомосковський військовий лісгосп» є користувачем земельних ділянок, та позивачу безпідставно нарахований земельний податок та застосовано штраф за неподання податкових декларацій із земельного податку за 2019-2022 роки.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не враховано обставини, що мають значення для справи. Так, під час перевірки позивачем не надано до перевірки чеки РРО на суму списаних в період 2017-2022 ПММ 6222627,74 грн. (без ПДВ, ПДВ - 1049677,00 грн.). Тобто, в даному випадку відсутність первинних документів говорить про відсутність підстав для відображення в обліку операцій з оприбуткування ПММ, та як наслідок відсутність підстав для списання. Відтак, позивачем внаслідок порушень порядку списання ПММ, завищено витрати по бухгалтерському та податковому обліку та, відповідно, занижено фінансовий результат, оподаткування за період 2017-2022 роки на загальну суму 6222627,00 грн.. Крім того, позивачем в результаті господарських відносин з ТОВ «ФАВОРИТТОРГБУД» завищено витрати у бухгалтерському обліку та, відповідно, занижено фінансовий результат до оподаткування у загальній сумі 455971,00 грн.. В ході проведення перевірки встановлено, що витрати зі списання ПММ не можуть вважатись такими, що документально підтверджені. Постачальниками ПММ в перевіряємому періоді були ТОВ «ЛІВАЙН ТОРГ», ТОВ «АНДІ ЛТД», ТОВ «СОЛВІНГ СІСТЕМ», ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна», ТОВВ «АТП-М», ТОВ «ТД МАРКЕТ ПЛЮС», ТОВ «ФЕСТ МОУШЕН ГРУП», ТОВ «Арлас», ТОВ «АЛЬЯНС ЕВОЛЮШН». Крім того, ДП «Новомосковський військовий лісгосп» має право постійного користування земельними лісовими ділянками площею 20129,70 га відповідно до пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу «до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування» та такі землі є землями лісогосподарського призначення. Таким чином, позивач у перевіряємому періоді декларувало земельні ділянки не в повному обсязі, чим порушило ст.273, ст.277, ст. 286 ПК України та занизило земельний податок на суму у розмірі 2242050,60 грн.. У січні 2023 року згідно передавального акту від 11.01.2023 року №100, затвердженого Наказом Державного агентства лісових ресурсів України 10.01.2023 року, позивач провів безоплатну передачу активів та пасивів ДП «Новомосковський військовий лісгосп» на баланс ДСГП «Ліси України». Перевіркою позивача за період 01.01.2017 року по 14.04.2023 року встановлено порушення граничних термінів подання звітності. Позивач вільно надавав дохід у негрошовій формі своїм працівникам. Вказані обстави свідчать, що підприємство було обізнано про наявність зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що підлягають сплаті в бюджет, отримувало доходи від здійснення діяльності та мало можливість сплатити податок, але удавано, цілеспрямовано не виконало встановлених правил ПК України та не сплатило податок на доходи фізичних осіб в бюджет, що є свідченням умисного вчинення підприємством дій (бездіяльності). Отже, вказане свідчить про вчинення податкового правопорушення в частині не сплати податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1639130 грн., з додаткового блага у вигляді наданого фізичним особам ПММ в сумі 6222624,69 грн. в періоді з січня 2017 по грудень 2022 року. Крім того, перевіркою встановлено порушення ст.44, ст.134 ПК України, внаслідок чого занижено податок на збору у сумі 112007,25 грн., порушено абз. «б» п.176.2 ст.176 ПК України, розділ III Порядку заповнення та подання податковими Податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року за №4 за період 1,2,3,4 квартали 2017-2022 років.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Державне підприємство «Новомосковський Військовий Лісгосп» (ЄДРПОУ 14304726) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області з 1994 року.

Відповідач - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

В період з 20.12.2022 року по 13.04.2023 року контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Новомосковський військовий лісгосп» у зв`язку із припиненням юридичної особи в результаті ліквідації, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2017 року по теперішній час та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по теперішній час.

За результатами вказаної перевірки 20.04.2023 року складено акт №1544/04-36-07-17/14304726, висновками якого встановлено порушення позивачем:

- п. 44.1, п.44.2 ст.44, п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 1 202 147,00 грн.. в т.ч. за: 2017 рік в сумі 171556,00 грн., 2018 рік в сумі 82170,00 грн., 2019 рік в сумі 169678,00 грн., 2020 рік в сумі 157201,00 грн., 2021 рік в сумі 177413,00 грн., 2022 рік в сумі 344129,00 грн.;

- пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПКУ та п. 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистою прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 138, внаслідок чого встановлено заниження чистого прибутку (доходу), що відраховується комунальними унітарними підприємствами та об`єднаннями до держаного бюджету на загальну суму 4408118 грн. в тому числі: 2017 рік 5861,50 грн,. 2018 рік 622416 грн., 2019 рік 695679 грн., 2020 рік 572910 грн., 2021 рік 680035 грн., 2022 рік 1250928 грн.;

- п. 198.1. п.198.3. н. 198.5, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України підприємством неправомірно занижено податок на додану вартість всього в сумі 1054262,00 грн., а саме: 2017 рік 190618 грн., 2018 рік 202413 грн., 2019 рік 188530 грн., 2020 рік 174666 грн., 2021 рік 197127 грн., 2022 рік 101008 грн.;

- п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України не здійснено реєстрацію податкових накладних (відсутня реєстрація) в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- п. 273.1, 273.2 ст.273, п.п. 277.1 ст.277 та п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України, занизило земельний податок на суму у розмірі 2242050,6 грн., в т.ч.: 2019 рік - 560512,65 грн.: 2020 рік - 560512,65 грн., 2021 рік- 560512,65 грн,; 2022 рік 560512,65 грн.;

- п.49.2 ст.49. ст. 285, п.286.2 ст. 286 Податкового кодексу України не подані податкові декларації земельного податку за 2019 рік, 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік.

- п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168. п. 176.2 ст. 176 з урахуванням п.п. «а» та «е» п.п 104.2, п. 164.5 ст. 164 Податкового кодексу України. Донараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 1 639 130,14 грн. в т.ч. по періодах: 2017 році в сумі 251 057,90 грн., 2018 році у сумі 266 590, 97грн., 2019 році у сумі 248309,13 грн., 2020 р. 230 050,18 грн., 2021 р. 259 628, 54 грн., у 2022р. 383 493,42 грн.

- п.п.168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 з урахуванням п.п. «а» та «є» п.п. 164.2.1,7 п. 164.2, п. 164.5 ст. 164 ПКУ та п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України. Донараховано військового збору у сумі: 112 007.25 грн.. в т.ч. по періодах: 2017р.-17 155,63 грн, 2018-18217,05 грн, 2019р. - 16967,79: грн, 2020 р.- 15720,10 грн., 2021р. - 17741,29 грн, 2022р. - 26205,39 грн.

- порушено абз. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України розділ ІІІ Порядку заповнення та подання податковими Податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року за № 4 за період 1,2,3,4 квартали 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022років (за ознакою доходу 126) (а.с. 18-117 т.1).

На підставі акту перевірки контролюючим органом 30.05.2023 року прийняті податкові повідомлення рішення:

- №0124752410 щодо заниження військового збору (2017-2022) з вартості паливо-мастильних матеріалів, безоплатно наданих матеріально-відповідальній особі на загальну суму 6 222 624, 69 грн. (а.с. 2-3 т.13);

- №0124782410 заниження ПДФО (2017-2022) з вартості паливо-мастильних матеріалів, безоплатно наданих матеріально-відповідальній особі на загальну суму 6222624,69 грн. (том 13 а.с.4-5);

- №0124822410 не в повному обсязі надано податкові розрахунки за формою 1 ДФ, 4ДФ 3 формою І-IV квартал 2017, 2018, 2019, 2020, 2022, без відображення сум доходу наданого матеріально відповідальній особі, всього на суму 6 222 624,69 грн. (ознака 126) ( том.13 а.с 6-8);

- № 0126510712 не подання податкових декларацій земельного податку 201-2022 року по Межиріцькій територіальній громаді (тотм 13 а.с. 23-25) окрім 2021 року - по ковiду не застосовано;

- № 0126490712 не подання податкових декларацій земельного податку 201-2022 року по Губининській територіальній громаді (том. 13 а.с. 26-28) окрім 2021 року - по ковіду не застосовано;

- № 0126470712 не подання податкових декларацій земельного податку 201-2022 року по Черкаській територіальній громаді (том. 13 а.с. 28-31), окрiм 2021 року - по ковiду не застосовано;

- № 0126500712 від 30.05.2023 не подання податкових декларацій земельного податку 201-2022 року по Вербківській територіальній громаді ( том 13 а.с. 32-34), окрім 2021 року - по ковiду не застосовано;

- № 0126530712 не подання податкових декларацій земельного податку 201-2022 року по Дергачівській територіальній громаді (том 13 а.с. 35-37);

№ 0126520712 не подання податкових декларацій земельного податку 2019-2022 року по м. Харків (а.с. 38-40) окрім 2021 року;

- № 0126440712 знижено податок на додану вартість в сумі 1 054 362, 00 грн. (2017-2022р.р.) в наслідок списання ПММ на загальну суму 6 222 627,74 грн. (без ПДВ, ПДВ - 1 049 677 грн), що не можуть вважатись, що документально підтверджені (відсутні чеки РРО), а також за рахунок завищення податкового кредит з податку на додану вартість в сумі 4 685,00 грн., в тому числі: за липень 2022 року - 4 601,00 грн, грудень 84,00 грн., в результаті господарських відносин з ТОВ «ФАВОРИТГОРГБУД» (том 13 а.с. 41-45);

- № 0124710712 відсутність реєстрації податкових накладних (том 13 а.с. 46-49);

- № 0126450712 Податок на прибуток заниження частини чистого прибутку за період з 2017-2022 р.р на загальну суму 4 408 118,00 грн (том 13 а.с. 50-53);

- № 0126460712 Податок на прибуток завищення витрат у бухгалтерському обліку та заниження фінансового результату до оподаткування (прибутку) визначеного у податковій звітності всього на суму 6 678 598,00 грн (за період з 2017 рік -2022 рік) (том 13 а.с. 54-57);

- № 0126420712 земельний податок за період 2019-2022рр. за землю по м. Харків (том 13 а.с. 58-62);

- № 0126430712 земельний податок за період 2019-2022 рр. за землю по Дергачівській територіальній громаді (том 13 а.с. 63-67);

- № 0126400712 земельний податок за період 2019-2022рр. за землю по Вербківській територіальній громаді (том 13 а.с. 68-72);

- № 0126370712 земельний податок за період 2019-2022рр. за землю по Черкаській територіальній громаді (том 13 а.с. 73-79);

- № 0126390712 земельний податок за період 2019-2022рр. за землю по Губининській територіальній громаді (том 13 а.с. 80-84)

- № 0126410712 земельний податок за період 2019-2022рр. за землю по Межиріцькій територіальній громаді (том 13 а.с. 85-89);

- № 0126380712 земельний податок за період 2019-2022рр. за землю по Чугуївській територіальній громаді (том 13 а.с. 90-94);

- № 0126710712 сума земельний податок за період 2019-2022. за землю по Малинівській територіальній громаді (том 13 а.с. 95-99).

Позивач, не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-IV (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 14.1.202. п. 14.1. ст. 14 ПК України визначено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Розділ V Податкового кодексу України регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об`єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п.187.1. ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/ послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пп. «г» п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/ послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:...г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п.201.1. ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пп.201.4. ст.201 ПК України платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця.

У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/ послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі: здійснення постачання товарів/ послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника); виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв`язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, база оподаткування яких, визначена відповідно до статей 188 і 189 цього Кодексу, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг, можуть скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо по кожній операції з постачання товарів/послуг.

Статтею 44 ПК України визначені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, відповідно до п.44.1 якої для цілей оподатковування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподатковування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення ); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку ); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, зв`язаних з вирахуванням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.

З системного аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що право на формування витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв`язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, в тому числі платіжних, які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно із статтею 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до статті 4 вказаного Закону бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на основних принципах, серед яких превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до статті 1 зазначеного Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, визначають, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Форми облікових регістрів, порядок записів у них, обробка і використання необхідної інформації визначаються відповідними нормативними документами про порядок їх застосування.

Відповідно до п.3.7 Положення №88 інформація про господарські операції підприємства за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься в згрупованому вигляді в бухгалтерські звіти, порядок складання яких установлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Згідно ч.1 ст.11 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова звітність підприємства складається на підставі даних бухгалтерського обліку і підписується керівником і бухгалтером підприємства.

Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ і суб`єктів малого підприємництва) складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів.

Щодо правомірності податкових повідомлень-рішень від 30 травня 2023 року №0124752410, №0124782410, №0124822410, №0126440712, №0124710712, №0126450712, № 0126460712, суд зазначає наступне.

В апеляційній скарзі відповідачем зазначено, що у зв`язку з ненаданням до перевірки чеків РРО на суму списаних в період 2017-2022 року паливно-мастильних матеріалів, позиваче порушило порядок його списання, чим допущено порушення п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України, а саме: завищено витрати у бухгалтерському та податковому обліку та, відповідно, занижено фінансовий результат оподаткування за період 2017-2022 на загальну суму 6222627,00 грн., в тому чи періодах: 2017 рік - 953090,00 грн., 2018 рік - 1012058,00 грн., 2019 рік - 942655,00 грн., 2020 рік -2873339,00 грн., 2021 рік - 985630,00 грн., 2022 рік - 1455855,00 грн..

Проте, як правильно зазначив суд першої інстанції, такі висновки контролюючого органу спростовуються, як наданими позивачем до суду доказами так і самим актом перевірки.

Так, податковим органом в акті перевірки встановлено придбання ДП «НОВОМОСКОВСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ ЛІСГОСП» протягом перевіряємого періоду паливних талонів загальним обсягом 6265888,53 грн. (ПДВ в сумі 1052729 грн. включено до складу податкового кредиту у відповідні періоди в повному обсязі) у контрагентів - постачальників: ТОВ «ЛІВАЙН ТОРГ» (код ЄДРПОУ 41449359), ТОВ «АНДІ ЛТД» (код ЄДРПОУ 44219014), ТОВ «СОЛВІНГ СІСТЕМ» (код ЄДРПОУ 42524688), ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» (код ЄДРПОУ 38194448), ТОВВ «АТП-М» (код ЄДРПОУ 38456125), ТОВ «ТД МАРКЕТ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 37958115), ТОВ «ФЕСТ МОУШЕН ГРУП» (код ЄДРПОУ 42005671), ТОВ «Арлас» (код ЄДРПОУ 41479116), ТОВ «АЛЬЯНС ЕВОЛЮШН» (код ЄДРПОУ 40473930).

На підтвердження вказаних правовідносин позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надано договори з наведеними вище постачальниками, додаткові угоди, специфікації, повідомлення, податкові накладні, довіреності, перелік автозаправних станцій, акти звірки, додатки до деклараії з ПДВ (а.с. 2-146 т.11).

На підтвердження руху паливо-мастильних матеріалів, позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надано також: шляхові листи службового легкового та вантажного автомобіля, товарно-транспортні накладні при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН), які проходять в системі електронного обігу деревини в Україні (центральна база ЕС набірні відомості по списанню паливно-мастильних матеріалів, накладні на переміщення паливно-мастильних матеріалів на гараж та лісництва, видаткових (сдаточних) відомостей ПММ за реєстраційним номером автотранспорту, акти на списання використаного бензину на санітарно-вибіркову рубку лісу (СВР), прохідну та інші види рубок, акти використання тракторних робіт, списання паливно-мастильних матеріалів по гаражу та лісництвах (а.с 152-165 т.8, а.с. 118-174 т.10, а.с. 94-211 т.12).

Отже, придбання паливно-мастильних матеріалів на підприємстві відбувалося на підставі укладених договорів для здійснення виробничих завдань з охорони, захисту ліса від пожеж, самовільних рубок, посадки лісу, здійснення заготівлі лісопродукції та вивезення деревини. Документальним підтвердженням отримання та використання ПММ водіями є роздаточні відомості ПММ та відмітки про заправку ПММ в подорожніх листах.

Подорожній лист як первинний документ застосовується для бухгалтерського податкового обліку господарських операцій, пов`язаних з перевезенням вантажів. Подорожній лист підтверджує витрати, пов`язані із здійсненням перевезень, зокрема витрати на паливно- мастильні матеріали, а також факт виконання робіт та витрат ПММ.

Форми бланків шляхових листів, як первинних документів затверджено наказом про облікову політику ДП «НОВОМОСКОВСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ ЛІСГОСП», а саме: Подорожній лист вантажного автомобіля форма № 2-ТН та Подорожній лист службового автомобіля типова форма № 3.

Суд зауважує, що наявність первинних документів є обов`язковою, але не єдиною достатньою умовою формування податкового кредиту та витрат, оскільки виконання зобов`язання за правочином зумовлює складання й інших документів. Складення лише одного первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції. Використання транспорту на підприємстві підтверджується фактом виконання робіт по охороні захисту лісу, посадка, протипожежні заходи, заготівля деревини, її реалізація, отримання коштів від реалізації продукції, сплата ПДВ за продану продукцію, сплата податку на прибуток та частини чистого прибутку від доходу, отриманого від господарської діяльності, що підтверджується поданими деклараціями та складеними звітами про господарську діяльність підприємства на підставі первинних документів, підтверджуючих господарську діяльність підприємства.

Відсутність у позивача чеків РРО дійсно є порушенням порядку ведення бухгалтерського обліку, за яке передбачена відповідальність за ст.164-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, проте не є підставою для висновку про невикористання таких паливно-мастильні матеріалів в господарській діяльності Підприємства, використання якого підтверджується іншими документами бухгалтерського обліку.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду, викладенм в постанові від 09 березня 2021 року у справі № 160/3026/19.

Відповідачем не заперечувалось придбання позивачем у контрагентів ТОВ «ЛІВАЙН ТОРГ», ТОВ «АНДІ ЛТД», ТОВ «СОЛВІНГ СІСТЕМ», ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна», ТОВВ «АТП-М», ТОВ «ТД МАРКЕТ ПЛЮС», ТОВ «ФЕСТ МОУШЕН ГРУП», ТОВ «Арлас», ТОВ «АЛЬЯНС ЕВОЛЮШН» паливо-мастильних матеріалів, яке було використано в господарській діяльності позивача, що підтверджується наведеними вище договорами з постачання нафтопродуктів, актами виконаних робіт та актами списання ПММ, видатковими накладними, специфікаціями та звітами по ПММ за 2017-2022 роки, подорожніми листами, свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів.

Враховуючи наведене, позивачем надано документи, які заповнені у відповідності до чинного законодавства з обов`язковими реквізитами та підтверджують витрати палива. Транспортні засоби, на яких використовувалося пальне, перебувають на праві оренди та власності позивача, що підтверджує використання їх у господарській діяльності.

Отже, витрати на придбання паливо-мастильних матеріалів ураховуються при визначенні фінансового результату у разі їх підтвердження належним чином оформленими первинними документами.

Висновки і власні розрахунки відповідача про невикористання позивачем придбаних товарно-матеріальних цінностей (паливно-мастильних матеріалів) в господарській діяльності ґрунтуються на припущеннях, а тому судом до уваги не приймаються.

Крім того, відповідач як в акті перевірки, так і в апеляційній скарзі посилається на нереальність господарських операції позивача з контрагентом ТОВ «Фаворитторгбуд». Податковий орган свої висновки обгрунтовує тим, що для проведення такого значного обсягу робіт у контрагента відсутні трудові ресурси, а також відсутнє придбання трудових ресурсів у інших контрагентів постачальників, відсутнє керівництво, а відтак складені та підписані договори з додатками та акти приймання-передачі робіт та послуг не мають законної сили, не є чинними. Крім того, результати дослідження діяльності ТОВ «ФАВОРИТТОРГБУД» вказують на те, що метою їх створення є лише оформлення документообігу по нереальним господарським операціям для мінімізації сплати податкових зобов`язань іншим підприємствам у т.ч. ДП «НОВОМОСКОВСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ ЛІСГОСП».

Однак, такі висновки відповідача, ґрунтуються виключно на припущеннях, оскільки відповідачем в акті перевірки не наведено, в чому саме полягає порушення податкового законодавства позивачем, враховуючи надани ним під час перевірки та до матеріалів справи документи: договори на виконання робіт по заготівлі деревини, акти приймання лісосіки для розробки, складені технічні завдання, карта технологічного процесу, товарно-транспортні накладні, складенні перевізником ФОП ОСОБА_1 , рапорти про рух лісопродукції 2022 року ( а.с. 2-116 т.10, а.с. 1-92 т.12).

З наведених документів вбачається, що після проведення робіт (заготівля деревини) було проведено приймання деревини від заготівлі, складені щоденники приймання лісопродукції, яка зафіксована в системі електронного обліку деревини (ЕОД), та поставлена на бухгалтерський облік на 26 рахунок (Готова продукція). Таким чином, вказана продукція була поставлена на облік в системі електронного обліку деревини (ЕОД) та бухгалтерському обліку.

Крім того, вищезазначені роботи є роботами підвищеної небезпеки, із узв`язку з чим ТОВ «ФАВОРИТТОРГБУД» для виконання робіт має Дозвіл на виконання таких робіт №0747.17.14 від 02.11.2017 року зі строком дії до 02.11.2022 року.

Відповідачем не наведено доводів, чому вказанні документи не прийняті до уваги під час перевірки, та чому їх наявність є недостатньою для підтвердження господарських операцій між ТОВ «ФАВОРИТТОРГБУД» та позивачем.

Доводи відповідача про те, що керівника ТОВ «ФАВОРИТТОРГБУД», який є підписантом договорів з позивачем був звільнений згідно наказу від 28.02.2022 року, що свідчить про дефектність наданих до перевірки первинних документів, не свідчить про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки, ОСОБА_2 , на час укладання договорів був керівником ТОВ «ФАВОРИТТОРГБУД».

Так, відповідно до п.1.2 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Таким чином, наслідки господарської операції можуть враховуватися суб`єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

Зі змісту статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вбачається, що первинні документи обов`язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Так, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд критично ставиться до висновків відповідача про те, що відсутність у ТОВ «ФАВОРИТТОРГБУД» матеріальних та трудових ресурсів свідчить про нереальність господарських операцій, оскільки залучення працівників можливе за договорами цивільно-правового характеру. Проте, акт перевірки не містить інформації, що вказані обставини досліджувались контролюючим органом під час перевірки.

Аналогічні правові висновки наведені Верховним Судом в постановах від 09.03.2021 року у справі №160/3026/19, від 11.09.2018 року у справі №804/4787/16, від 12.06.2018 року у справі №802/1155/17-а, від 01.08.2018 року у справі №813/23/14.

Крім того, як зазначено в постанові Верховного Суду від 07.04.2021 року у справі №580/567/19, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів.

У постанові від 11.03.2020 у справі № 826/5678/18 Верховний Суд звернув увагу на те, що неналежне декларування контрагентом позивача не свідчить про відсутність господарської операції і, крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця дотримання контрагентів позивача податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених робіт, поставлених товарів, наданих послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 12.06.2018 року у справі №826/11879/13-а, у справі №802/1155/17-а, у справі №2а-1484/12/1370, від 08.05.2018 рроку у справі №815/3526/17, від 11.09.2018 року у справі №804/4787/16.

Також в постанові від 27.03.2018 року у справі №816/809/17 Верховний Суд зробив висновок, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Апеляційний суд зазначає, що порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту лише за встановленого факту сприяння останнім першому в ухиленні від виконання податкового обов`язку або факту їхніх сумісних дій по створенню схеми незаконної мінімізації податкових зобов`язань.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постановах від 21.12.2020 року у справі №340/854/19, від 20.01.2016 року у справі №826/11531/14, від 24.01.2018 року у справі №2а-19379/11/2670, від 19.11.2019 року у справі №826/487/16, від 23.05.2018 у справі № 2а-102/09/0770 .

Відтак, апеляційний суд погоджується із висновоком суду першої інстанції, що відповідачем необґрунтовано зроблені висновки про порушення позивачем Податкового кодексу України, які стали підставою для прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 30 травня 2023 року №0124752410, №0124782410, №0124822410, №0126440712, №0124710712, №0126450712, №0126460712, у зв`язку із чим такі рішення належать скасуванню.

Щодо правомірності нарахування відповідачем земельного податку та обов`язку подання звітності (податкових декларацій) за період за 2019-2022 роки, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно пп.14.1.72 п.14.1 ст.14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Згідно із пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п.269.1 ст.269 ПК України платниками плати за землю є платники земельного податку: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування.

Об`єктами оподаткування платою за землю є об`єкти оподаткування земельним податком: земельні ділянки, які перебувають у власності; земельні частки (паї), які перебувають у власності; земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування (п.270.1 ст.270 ПК України).

Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено (п.271.1 ст.271 ПК України).

Згідно із п.274.1 ст.274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (п.286.2 ст.286 ПК України).

Відповідно до ст.16 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

Згідно із ч.1 ст.17 Лісового кодексу України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України встановлено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 4 вересня 2013 року №773-р. майновий комплекс ДП «НОВОМОСКОВСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ ЛІСГОСП» був переданий із сфери управління Міністерства оборони до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, який є власником Державного підприємства «НОВОМОСКОСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ ЛІСГОСП».

Судом встановлено, що ДП «НОВОМОСКОСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ ЛІСГОСП`створено на підставі наказу Міністерства оборони України №235 від 10.10.1993 року. Відповідно до Статуту, підприємство є державним комерційним підприємством, заснованим на державній власності.

Згідно даних державного акту на право користування землею Б № 020061, землекористувачем 20447,0 гектарів землі є Дніпропетровська квартирно-експлуатаційна частина района, який виданий виконавчим комітетом Новомосковської районної (міської) Ради депутатів трудящих (а.с. 117-118 т.7).

З матеріалів справи вбачається, що земельні ділянки лісового фонду, на яких здійснює діяльність ДП «НОВОМОСКОСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ ЛІСГОСП», згідно державного акту на право постійного землекористування, належить Квартирно-експлуатаційному управлінню Міністерства оборони України (КЕВ м.Дніпро) та відносяться до земель оборони і у відповідності до Лісового кодексу України КЕВ м.Дніпро.

Тобто, відповідач, посилаючись на п.5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, не надав належної оцінки наявності вищевказаного державного акту на право користування землею Б № 020061.

Відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів наявності у відповідача акта на право постійного користування земельними лісовими ділянками та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Суд, звертає увагу, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суд від 13 грудня 2016 року у справі № 804/5756/19 встановлено, що згідно державного акту на право користування землею від 1988 року земельна ділянка загальною площею 20447,0 га передана в постійне користування Дніпропетровській квартирно-експлуатаційній частині району. Наказом начальника Дніпропетровської квартирно-експлуатаційної частини району №94 від 31.10.2015 року Дніпропетровську квартирно-експлуатаційну частину району переформовано в Квартирно-експлуатаційний відділ м.Дніпропетровська.

Квартирно-експлуатаційний відділ м.Дніпропетровська, звертаючись у вересні 2016 року з позовом до суду, оскаржував положення про встановлення плати за землю на території Черкаської селищної ради та пункт 2 рішення №05 від 25.06.2015 року Черкаської селищної ради, оскільки вважав, що має підстави для отримання пільг по оплаті земельного податку КЕВ.

У задоволенні адміністративного позову Квартирно-експлуатаційний відділ м.Дніпропетровська відмовлено, постанова суду набрала законної сили 21.07.2017 року.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, Квартирно-експлуатаційний відділ м.Дніпропетровська, як постійний користувач землею загальною площею 20447 га на підставі державного акту від 1988 року, до складу яких входить земельна ділянка, яка розташована, зокрема на території Черкаської селищної ради, є належною особою, яка має обов`язок по сплаті земельного податку.

Отже, є юезпідставними висновки відповідача про те, що ДП «Новомосковський військовий лісгосп» має обов`язок подавати звітність по сплаті земельного податку за період 2019-2022 роки та обов`язок щодо його сплату.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 30 травня 2023 року Форми ПС №0126510712, №0126490712, № 0126470712, №0126500712, №0126530712, №0126520712 та Форма Р: №0126420712, №0126430712, №0126400712, №0126370712, №0126390712, №0126410712, №0126380712, №0126710712 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням наведених вище обставин в їх сукупності, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними, у зв`язку з чим наявні підстави для їх скасування.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року в адміністративній справі №160/15249/23 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року в адміністративній справі №160/15249/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 17 травня 2024 року.

Головуючий - суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Білак

суддяС.В. Чабаненко