Постанова

від 16.05.2024 по справі 620/10815/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/10815/23 Суддя (судді) першої інстанції: Непочатих В.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.

за участю секретаря Островської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції апеляційні скарги Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року (м. Чернігів, дата складання повного тексту - 26.01.2024) та додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року (м. Чернігів, дата складання повного тексту - 26.01.2024) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Етнопродукт» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Етнопродукт» звернулося з позовом до суду, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 27.06.2023 № 6478/Ж10/25-01-07-00.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що підтверджуючі документи були надані контролюючому органу разом із запереченнями та скаргою, однак їх не було взято до уваги. Вказує, що ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» реалізовуючи свої статутні повноваження, залучив всі необхідні ресурси для вирощування продукції та розпорядився отриманою продукцією шляхом продажу ТОВ «Етнопродукт». Надані під час перевірки документи в повній мірі відображають реальний рух активів між позивачем та ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського».

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти позову та вказав, що відповідно до договору поставки № 509/21 від 01.04.2021 та № 1188/21 від 10.09.2021 ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» мав поставити ТОВ «Етнопродукт» сільськогосподарську продукцію. Проте, відповідно до ЄРПН по зареєстрованим податковим накладним отриманим та виданим ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» встановлено, що його основною діяльністю є продаж книг та науково-дослідних робіт. Поряд з тим у 2021 році становлено придбання у ТОВ «Бета-Агро-інвест» послуг сільськогосподарського напрямку. При цьому, докази придбання сировини, саме: насіння сільськогосподарських культур, добрив, тощо, відсутні. Також відсутня послуга по зберіганню продукції ТОВ «Бета-Агро-інвест», оскільки поставка товару відбувається шляхом перепису на нового власника за адресою зберігання: Новгородський ХПП, Донецька область, смт. Нью-Йорк, вул. Зарічна, 51, власником якого є ТОВ «Бета-Агро-інвест». Також відповідач посилається на обставини, встановлені в ході вибірки матеріалів досудового розслідування по кримінальним провадженням відносно ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського».

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповного з`ясування обставин у справі. Апелянт зазначає, що позивачем не було надана усіх необхідних документів на підтвердження реальності господарських операцій.

Крім того, додатковим рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Етнопродукт» понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн та судовий збір у розмірі 26 840,00 грн.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у відшкодуванні витрат на правничу допомогу.

Апелянт вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставина справи, рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Зауважує, що відшкодування витрат на професійну правничу допомогу повинно бути співмірним зі складністю справи, однак в даному випадку, стягнення такої суми витрат з відповідача не є справедливим.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду та додаткове рішення суду - без змін.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу Головного управління ДПС у Чернігівській області 16.02.2023 № 311-п та направлень на перевірку від 16.02.2023 № 624/жЗ/25-01-07-04-01, № 625/жЗ/25-01-07-04-01, від 27.02.2023 №791/жЗ/25-01-07-04-01 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Етнопродукт» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2017 по 20.02.2023 та щодо дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб, військового збору, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.12.2022 по 20.02.2023

За результатами перевірки відповідачем складено акт 13.03.2023 № 2452/ж5/25-01-07-04-01 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Етнопродукт», у якому, зокрема, зафіксовано порушення п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185 та п.п. «б» п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п.198.1, п.198.3, п.198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4, ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), ст. 1, ст. 4, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 від № 996-XІV (із змінами та доповненнями), положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (зі змінами та доповненнями), п. 2.13 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 № 2, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289 із змінами і доповненнями, в результаті чого занижений податок на додану вартість на загальну суму 91 383 грн, у т.ч. за червень 2019 року на суму 49 716 грн, за жовтень 2019 року на суму 41 667 грн та завищено від`ємне значення ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на загальну суму 4 062 353 грн, у т.ч. у березні 2021 року на суму 70 488 грн, у квітні 2021 року на суму 46 992 грн, у травні 2021 року на суму 246 842 грн, у червні 2021 року на суму 414 474 грн, у липні 2021 року на суму 117 895 грн, у серпні 2021 року на суму 236 207 грн, у вересні 2021 року на суму 1 025 126 грн, у листопаді 2021 року на суму 108 342 грн, у грудні 2021 року на суму 300 000 грн, у липні 2022 року на суму 720 000 грн, у грудні 2022 року на суму 775 987 грн (т.1, а.с.8-70)

Не погоджуючись з висновками відповідача, викладеними в акті позапланової перевірки позивачем 24.03.2023 та 04.04.2023 подано контролюючому органу письмові заперечення до Акту документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Етнопродукт» від 13.03.2023 №2452/ж5/25-01-07-04-01 (т.1, а.с.71-85, 87).

За результатами розгляду вказаних заперечень Головним управлінням ДПС у Чернігівській області прийнято рішення про часткове задоволення заперечення ТОВ «ЕТНОПРОДУКТ» до акту перевірки 13.03.2023 № 2452/ж5/25-01-07-04-01, у зв`язку з чим змінило висновки акту перевірки, виклавши, зокрема, їх у наступній редакції:

- перевіркою встановлено порушення ТОВ «ЕТНОПРОДУКТ» п. 44.1 ст. 44, п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), ст. 1, ст. 4, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 від № 996-XlV (із змінами та доповненнями), гі.7 п. 11, п. 26 ГІ(С)БО 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 за № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, п. 4, п. 11, п.12, п. 14, п. 15, п. 16 П(С)БО 11 «Зобов`язання», затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306 наказу Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств», затвердженого в Міністерстві юстиції України від 11.11.2015 за 1415/27860 (зі змінами та доповненнями), положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 537 222 грн, в т.ч. за 2021 рік на суму 537 222 грн та занижено податок на прибуток на загальну суму 821 300 грн, в т.ч. за 2021 рік на суму 821 300грн;

- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185 та п.п.. пп. «б» п. 187.1 ст. 187 п. І 88.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1. п. 200.4, ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), ст. 1, ст. 4, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 від № 996-XIV (із змінами та доповненнями), положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (зі змінами та доповненнями), п. 2.13 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 № 2, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 91 383 грн, у т.ч. за червень 2019 року на суму 49 716 грн, за жовтень 2019 року на суму 41 667 грн та завищено від`ємне значення ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на загальну суму 3 944 873 грн, у т.ч. у травні 2021 року на суму 246 842 грн, у червні 2021 року на суму 414 474 грн, у липні 2021 року на суму 117 895 грн, у серпні 2021 року на суму 236 207 грн, у вересні 2021 року на суму 1 025 126 грн, у листопаді 2021 року на суму 108 342 грн, у грудні 2021 року на суму 300 000 грн, у липні 2022 року на суму 720 000 грн, у грудні 2022 року на суму 775 987 грн (т.1, а.с.88-120).

11.04.2023 Головним управлінням ДПС у Чернігівській області винесено податкове повідомлення-рішення № 3782/ж10/25-01-07-00 щодо завищення від`ємного значення ПДВ на 3 944 873,00 грн (т.1, а.с.121-122).

Позивачем оскаржено спірний акт індивідуальної дії в адміністративному порядку.

Рішенням про результатами розгляду скарги від 22.06.2023 № 16470/99-00-06-01-01-06 Державна податкова служба України скасувала, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 11.04.2023 № 3782/ж10/25-01-07-00 у частині зменшення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду по взаємовідносинах з ТОВ ІМ. ШЕВЧЕНКА та нарахування податкових зобов`язань по операціях із списання кукурудзи, а в іншій частині винесені податкові повідомлення-рішення залишила без змін (т.1, а.с.133-142).

На підставі акту перевірки від 13.03.2023 №2452/ж5/25-01-07-04-01 та рішення про розгляд скарги від 22.06.2023 № 16470/99-00-06-01-01-06 Головним управлінням ДПС у Чернігівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.06.2023 № 6478/Ж10/25-01-07-00 про завищення від`ємного значення ПДВ на 2 148 886,00 грн.

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 27.06.2023 №6478/Ж10/25-01-07-00 прийняте відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є протиправним і підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 статті138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Крім того, відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Якщо результатом розрахунку об`єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від`ємне значення, то сума такого від`ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об`єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від`ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від`ємного значення (п. 150.1 статті 150 ПК України).

Від`ємне значення як результат розрахунку об`єкта оподаткування, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховується для цілей абзацу першого цього пункту та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, формування валових витрат обумовлено придбанням платником податків товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 цього ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, іншим визначеним законодавством обов`язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. З урахуванням зазначеного право платника на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є також залежним від забезпечення ведення ним належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій.

Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. За таких умов наявність належним чином оформлених первинних документів з приводу проведення певної господарської операції не може розглядатись як безумовне підтвердження наявності у платника податку права на формування витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту з податку на додану вартість по відповідних господарських операціях.

Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.

Оскільки сукупний аналіз наведених вище норм законодавства свідчить, що право платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є, перш за все, похідним від самого факту здійснення відповідних господарських операцій, з метою визначення правомірності формування позивачем вказаних показників податкової звітності з податку на додану вартість дослідженню підлягає реальність відповідних господарських операцій, що відбувались між позивачем та його контрагентами. Крім того, оцінці суду підлягають наявність належним чином оформлених первинних документів, які стали підставою для формування показників податкової звітності, використання платником податків придбаних товарів (робіт, послуг) в межах господарської діяльності.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено, зокрема, з огляду на не підтвердження реальності здійснення позивачем господарських операцій з ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського», як постачальником сільськогосподарської продукції.

Між ТОВ «Етнопродукт» та ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» було укладено договір поставки № 509/21 від 01.04.2021 (т. 1, а.с. 143-144).

Відповідно до Специфікації № 1 від 01.04.2021 до вказаного договору, та ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» взяв на себе зобов`язання здійснити поставку насіння соняшнику у кількості 450 тон за ціною 11 403,51 грн без ПДВ за 1 тону загальною вартістю 5 850 000,00 грн з ПДВ українського походження врожаю 2021 року, та ярий ячмінь у кількості 935 тон за ціною 4 385,96 грн без ПДВ за 1 тону загальною вартістю 4 675 000,00 грн з ПДВ українського походження врожаю 2021 року. Загальна вартість товару склала 10 525 000 грн з ПДВ.

Відповідно до пункту 2.2 договору поставки № 509/21 від 01.04.2021, строк поставки товару для ярого ячменю до 31.07.2021 включно, для насіння соняшнику до 30.09.2021 включно.

На виконання пункту 3.1 договору поставки № 509/21 від 01.04.2021 позивач здійснив попередню оплату за товар в сумі 10 372 389,99 грн, що підтверджується платіжними інструкціями та випискою з банківського рахунку (т.1, а.с. 168-177).

Поставка товару відбулась на підставі накладних: № 9 від 12.07.2021 - ярий ячмінь в кількості 13,360 т на суму 66 800,00 грн; № 10 від 13.07.2021 - ярий ячмінь в кількості 387,300 т на суму 1 936 500,00 грн; № 11 від 14.07.2021 - ярий ячмінь в кількості 307,980 т на суму 1 539 900,00 грн; № 12 від 15.07.2021 - ярий ячмінь в кількості 240,200 т на суму 1 201 000,00 грн; № 13 від 16.07.2021 - ярий ячмінь в кількості 27,000 т на суму 135 000,00 грн; № 15 від 07.09.2021 - насіння соняшнику в кількості 24,320 т на суму 316 160,00 грн; № 16 від 12.09.2021 - насіння соняшнику в кількості 116,000 т на суму 1 508 000,00 грн; № 17 від 16.09.2021 - насіння соняшнику в кількості 122,480 т на суму 1 592 240,00 грн; № 18 від 16.09.2021 - насіння соняшнику в кількості 65,033 т на суму 845 429,00 грн; № 19 від 17.09.2021 - насіння соняшнику в кількості 45,920 т на суму 596 960,00 грн; № 20 від 17.09.2021 - насіння соняшнику в кількості 48,800 т на суму 634 400,00 грн (т.1, а.с. 145-167).

У зв`язку з відсутністю у ТОВ «Етнопродукт» власних складських приміщень для зберігання поставленої сільськогосподарської продукції, позивачем був укладений договір зберігання зерна № 933/21 від 01.07.2021, у відповідності до умов якого, ТОВ «Бета-Агро-інвест» (Зерновий склад) зобов`язалось прийняти на зберігання зерно сільськогосподарських культур. Дані операції підтверджуються актами-розрахунками, книгами кількісно-якісного обліку хлібопродукті, іншими складськими квитанціями на зерно, розпорядженнями та актами на чистку та сушку зерна, картками аналізу зерна, реєстрами товаро-транспортних накладних (т.1, а.с. 190-276).

Також, між ТОВ «ЕТНОПРОДУКТ» (покупець) та ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» (постачальник) було укладено договір поставки № 1188/21 від 10.09.2021 (т.1, а.с. 178-180).

Відповідно до Специфікації № 1 від 10.09.2021 до вказаного договору постачальник взяв на себе зобов`язання здійснити поставку озимого ріпаку у кількості 300 тон за ціною 13 157,89 грн без ПДВ за 1 тону загальною вартістю 4 499 998,38 грн з ПДВ українського походження врожаю 2022 року та озимої пшениці у кількості 708 тон за ціною 4 738,60 грн без ПДВ за 1 тону загальною вартістю 3 824 618,83 грн. з ПДВ українського походження врожаю 2022 року. Загальна вартість товару склала 8 324 617,21 грн з ПДВ (т.1, а.с. 181).

Відповідно до пункту 2.2 договору поставки № 1188/21 від 10.09.2021 строк поставки товару для озимого ріпака до 01.08.2022 включно, для озимої пшениці до 01.08.2022 включно.

На виконання пункту 3.1 договору поставки № 1188/21 від 10.09.2021 позивач здійснив 75% попередньої оплати за товар на загальну суму 7 125 673,22 грн (т.1, а.с. 183, 184).

Проте ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» свої зобов`язання з поставки не виконало, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою стягнути попередню оплату за непоставлений товар.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.07.2023 у справі № 922/1914/23 позовні вимоги ТОВ «Етнопродукт» були задоволені в повному обсязі; стягнуто з ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Етнопродукт» суму попередньої оплати в розмірі 7 125 673,22 грн, проценти за користування коштами в розмірі 37 482,99 грн, збитки від інфляції в розмірі 106 885,10 грн, судовий збір в розмірі 109 050,61 грн (т.1, а.с. 185-189).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що господарські операції між ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського» та ТОВ «Етнопродукт» є реальними (фактичними) операціями з придбання товарів, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків договорах.

Отже, ТОВ «Етнопродукт» правомірно та з дотриманням вимог статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», підпунктів 2.4, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 було сформовано показники податкової звітності з ПДВ.

На підтвердження сумнівів щодо реальності операції з поставки сільськогосподарських культур постачальником - ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» відповідно до договору поставки №509/21 від 01.04.2021 в акті перевірки та відзиві на позов відповідач вказує на те, що основною діяльністю ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» є продаж книг та науково дослідних робіт.

Разом з тим, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань зазначені наступні види діяльності Інституту (витяг додається): 72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук (основний); 85.42 Вища освіта; 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (т. 2, а.с. 112).

Аналогічні види діяльності зазначені і в Статуті ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського», затвердженого президентом Національної академії аграрних наук України 02.11.2021 (т.2, а.с. 129-145, далі - Статут).

Відповідно до пункту 9 Статуту основними напрямками та видами діяльності Наукової установи, зокрема, є: вирощування та реалізація продукції рослинництва, як приклад застосування результатів наукових досліджень, апробації та впровадження наукових розробок, інша господарська діяльність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до пункт 14 Статуту в межах, визначених цим Статутом, Наукова установа самостійно вирішує питання, пов`язані з її науковою та господарською діяльністю, вступає від свого імені у договірні відносини з іншими установами, організаціями, підприємствами з урахуванням обмежень, визначених чинним законодавством.

В у пункті 9 Статуту редакції 2018 року також зазначено, що основними напрямками та видами діяльності Наукової установи є окрім інших видів - інша господарська діяльність згідно з чинним законодавством (т.2, а.с. 113-128).

У відповідності до пункту 29 Статуту (в редакціях 2018 і 2021 років), наукова установа в межах статутних повноважень має право реалізовувати свою продукцію, роботи і послуги залишки продукції з дослідних земельних ділянок.

Тобто, Інститут може здійснювати будь-яку не заборонену законодавством господарську діяльність за обома редакціями Статутів.

Щодо посилання контролюючого органу проте, що ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» не мав ресурсів для вирощування продукції слід зазначити наступне.

Позивачем були надані докази отримання ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» матеріально-технічної бази та послуг щодо проведення сільськогосподарських робіт у ТОВ «Бета-Агро-інвест», а саме: техніки, насіння, добрив, засобів захисту рослин, паливно-мастильних матеріалів, що були надані у відповідності до договорів № 1 від 12.01.2021 та № 1232 від 20.09.2021 про надання сільськогосподарських послуг ( т.2, а.с. 1-108).

Відповідно до актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та калькуляції до них вбачається до неї, зокрема, включена вартість насіння, добрив, пмм.

Крім того, відповідно до положень положення договорів № 1 від 12.01.2021 та № 1232 від 20.09.2021 про надання сільськогосподарських послуг виконавець зобов`язується на території земельних угідь Замовника на свій ризик, власними силами, засобами та матеріалами надати послуги: код за ДК 021:2015 - 77110000-4. Послуги, пов`язані з виробництвом сільськогосподарської продукції (сільськогосподарські послуги згідно технічного завдання), а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити фактично надані Послуги на умовах, визначених цим Договором. Загальна площа земельних ділянок, їх місцезнаходження наведені у пункту 2.3. цього Договору.

Відповідно до пунктів 1.3, 2.3 виконавець надає послуги з використанням власної матеріально-технічної бази: техніки, насіння, добрив, засобів захисту рослин, паливно-мастильних матеріалів тощо, що призначена для надання передбачених Договором послуг та із залученням власних працівників. Надання послуг здійснюються на земельних ділянках із наступними кадастровими номерами: 1425586500:04:000:0882; 1425586500:04:000:0881, що розташовані за адресою: Україна, Донецька область, Ясинуватський район, Розівська сільська рада (Олександропільска сільська рада). Загальна площа земельних ділянок для надання послуг - 735 га.

При цьому, земельні ділянки з кадастровими номерам 1425586500:04:000:0882; 1425586500:04:000:0881 не перебувають та не перебували в оренді у ТОВ «Бета-Агро-інвест».

Таким чином, з наведеного вбачається, що ТОВ «Бета-Агро-інвест» надавало ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» послуги з виробництва сільськогосподарської продукції з використанням власної матеріально-технічної бази.

В результаті надання зазначених послуг вироблялась продукція, яка була власністю Інституту, який розпоряджався даною продукцію на власний розсуд, зокрема поставляв ТОВ «Етнопродукт».

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку. За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником-платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 809/1337/17.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі №826/14619/13-а, від 14 серпня 2018 року у справі № 816/2045/17.

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що документи, складені за наслідками господарських операцій між позивачем та його контрагентами не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу ч. 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

При цьому, податковим органом не було спростовано реальності та достовірності наданих первинних документів, не надано доказів, які б вказували, що дані документи складено з порушеннями чи в супереч нормам чинного законодавства.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 05 січня 2021 року у справі № 820/1124/17, висновки про відсутність реальності господарських операцій з огляду на відсутність у контрагентів трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу наданої іншими контролюючими органами податкової інформації та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДФС, зокрема і щодо неподання контрагентами податкової звітності, проте така податкова інформація, носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь - які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Колегія суддів зазначає, що податковим органом не було спростовано реальності та достовірності наданих первинних документів, не надано доказів, які б вказували, що дані документи складено з порушеннями чи в супереч нормам чинного законодавства.

Між тим, відповідачем не надано жодних доказів того, що позивач діяв без належної обачності і йому мало бути відомо про порушення, які можливо допускаються контрагентами, при цьому, позивач не може нести відповідальність за можливі негативні наслідки господарської діяльності його контрагентів, а тим більше за відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів.

Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і не обізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов`язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

На момент здійснення правовідносин підприємства-контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Окрім того, слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб`єкта господарювання додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань.

Колегія суддів наголошує, що підстави, які зазначені податковим органом в акті перевірки з урахуванням усіх наданих первинних документів позивачем, не є достатніми та належними для висновку про фіктивність господарських операцій та не узгоджуються з положеннями податкового законодавства.

При цьому, будь-яких зустрічних звірок контрагентів позивача проведено не було, доказів порушення податкового законодавства з їхнього боку не надано.

Вищевикладені пояснення позивача у поєднанні з наданими первинними документами підтверджують реальність господарських операцій по відносинам із контрагентами та пов`язаність придбаних товарів із господарською діяльністю підприємства.

Колегія суддів наголошує, що посилання відповідача на наявність кримінальних проваджень стосовно контрагентів позивача є необґрунтованими, оскільки такі матеріали жодним чином не можуть бути безумовним та достатнім доказом відсутності реального характеру господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами, оскільки доказом вини особи в порушенні публічного порядку є виключно вирок суду, який на час вирішення даної справи відсутній.

Відповідно до ч. 6 статті 78 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте контролюючим органом, всупереч вимог ч. 2 статті 77 КАС України, таких доказів як вироки надано не було.

При цьому, сам факт проведення досудового розслідування не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом, внаслідок чого підлягає перевірці кожне податкове правопорушення і здійснення комплексного дослідження усіх складових господарських операцій.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27.06.2023 № 6478/Ж10/25-01-07-00 прийняте не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, тому дане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо додаткового рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 цього ж Кодексу).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 Кодексу).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 11.12.2019 та від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18 (адміністративне провадження №К/9901/17099/19, К/9901/17108/19, К/9901/18639/19).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №826/841/17 (адміністративне провадження №К/9901/5157/19), від 24.10.2019 у справі №820/4280/17 (адміністративне провадження №К/9901/11712/19).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 35 000,00 грн позивачем надано до суду копії наступних документів: договору про надання правової допомоги від 01.07.2023 та додаткової угоди № 1 до нього, акту приймання-передачі виконаних робіт № 1 від 17.01.2024, платіжної інструкції № 9245 від 22.01.2024 на суму 35 000,00 грн, з відміткою банківської установи про проведення оплати.

Так, відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт № 1 від 17.01.2024 адвокатом були надані наступні послуги: аналіз наданих клієнтом первинних бухгалтерських документів, господарських договорів, технічної документації по справі; аналіз податкового законодавства, що регулює дані спірні правовідносини по справі; аналіз судової практики в аналогічних судових справах для використання в зазначеній справі; розроблення правової позиції по справі; консультування клієнта по справі, роз`яснення судових перспектив та погодження з клієнтом правової позиції; збір та аналіз додаткових доказів по справі; підготовка позовної заяви, формування додатків (доказів) до неї; подання позовної заяви з додатками до Чернігівського окружного адміністративного суду, направлення копій позовних заяв з додатками відповідачам по справі; аналіз отриманого від ГУ ДПС України відзиву на позовну заяву та додаткових пояснень; надсилання адвокатського запиту та отримання відповіді на нього; підготовка та подання відповіді на відзив на позовну заяву до Чернігівського окружного адміністративного суду, направлення копій відповіді на відзив відповідачам по справі; підготовка та подання до Чернігівського окружного адміністративного суду заяви про ухвалення додаткового рішення, щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Також адвокатом у розрахунок було включено витрати на участь у судових засіданнях - 15 000,00 грн, в тому числі: участь у судовому засіданні 05.09.2023 - 3 000,00 грн; участь у судовому засіданні 04.10.2023 - 3 000,00 грн; участь у судовому засіданні 01.11.2023 - 3 000,00 грн; участь у судовому засіданні 13.12.2023 - 3 000,00 грн; участь у судовому засіданні 16.01.2024 - 3 000,00 грн.

Дослідивши документи та враховуючи предмет спору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вартість послуг правового характеру у розмірі 35 000,00 грн, що заявлена до стягнення з відповідача, є завищеною, оскільки в наданому до суду акті приймання-передачі виконаних робіт № 1 від 17.01.2024 відсутній чіткий розрахунок щодо часу виконаних послуг та їх вартості кожної окремо, а витрати на участь у судовому засіданні вказані адвокатом без врахування часу їх проведення.

Так, наприклад, судове засідання, призначене на 05.09.2023 тривало 6 хвилин, судове засідання, призначене на 04.10.2023 тривало 12 хвилин.

Даний спір не потребував значних затрат часу, який заявлений позивачем, а підготовка цієї справи до розгляду у суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи для адвоката, зокрема, в частині підготовки позовної заяви, підготовки та подання відповіді на відзив на позовну заяву, підготовка та подання заяви про ухвалення додаткового рішення, щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, виходячи із конкретних обставин справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що обґрунтованим та об`єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у сумі 25 000,00 грн.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення. Апелянтом так і не було спростовано обґрунтованість розміру присуджених судом першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а лише здійснено посилання на неспівмірність таких витрат, проте без належних доказів в контексті того, в чому саме полягає помилковість висновків суду першої інстанції під час вирішення заяви.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що додаткове рішення суду є законним і обґрунтованим, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Щодо клопотання позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 15 000,00, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн позивач надав: договір про надання правової допомоги від 01.07.2023 та додаткової угоди № 2 до нього від 01.03.2024; акт приймання-передачі виконаних робіт № 2 від 05.03.2024.

Таким чином до сплати заявлено 15 000,00 грн.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Колегія суддів дійшла висновку, що проаналізувавши матеріали справи, предмет позову, його ціну та складність спору, об`єм виконаної адвокатом роботи (складання відзиву на апеляційну скаргу), сума 15 000,00 грн не є співмірною, а тому наявні підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 7 000,00 грн, що буде, за даних обставин справи, справедливим і співмірним відшкодуванням таких.

Таким чином, колегія суддів, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції та які підлягають розподілу між сторонами, враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, предмету позову, приходить до висновку про необхідність зменшення суми витрат на професійну правову допомогу, належної до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, визначивши останню у розмірі 7 000,00 грн

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення

Доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та додаткове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Чернігівській області - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року та додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року - без змін.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Етнопродукт» (14005, м. Чернігів, вул. Київська, 11, 7 поверх, код ЄДРПОУ 03798553) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7000 грн (сім тисяч гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області (14000, м. Чернігів, вул. Реміснича, 11, код ЄДРПОУ ВП 44094124).

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 20.05.2024.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

В.О. Аліменко

Н.В. Безименна