Ухвала

від 20.05.2024 по справі 320/16917/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/16917/23

УХВАЛА

20 травня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді - Мєзєнцева Є. І., суддів Епель О. В., Файдюка В. В., перевіривши апеляційну Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Київспецбуд" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року адміністративний позов - задоволено.

На вказане рішення суду відповідачем подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків - 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Підставою для залишення апеляційної скарги без руху послугувало те, що апелянтом не було надано документу про сплату судового зборувідповідно до Закону України «Про судовий збір».

Вказана ухвала суду була скерована до електронного кабінету апелянта в системі Електронний Суд та доставлена 29 квітня 2024 року, що підтверджується матеріалами справи.

06 травня 2024 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання від апелянта про відстрочення сплати судового збору, в якому апелянт посилається на майновий стан органів ДПС на рахунку КВЕК 2800 (за якими здійснюються видатки для сплати судового збору) контролюючий орган позбавлений можливості здійснити сплату судового збору. Також скаржник посилається на те, що органи ДПС не є розпорядниками коштів і для сплати судового збору вони зобов`язання звернутися до управлінь Державної казначейської служби за місцем знаходження.

Перевіривши клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про відстрочення сплати судового збору, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", суд, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Таким чином, приписи статті 8 Закону України "Про судовий збір" не містять підстав та умов для звільнення суб`єктів владних повноважень від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення або розстрочення. Будь-яких змін щодо порядку сплати судового збору суб`єктом владних повноважень у зв`язку із введенням воєнного стану в України до Закону України "Про судовий збір" та/або КАС України не внесено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що положеннями ст. 8 Закону України "Про судовий збір" не передбачено можливість відстрочення сплати судового збору суб`єкту владних повноважень.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 № R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Колегія суддів звертає увагу, що сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Разом з тим, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Суб`єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 05.01.2021 у справі № 500/2544/19.

Щодо посилання скаржника на те, що органи ДПС не є розпорядниками коштів, суд звертає увагу, що внутрішня процедура погодження і сплати судового збору не є об`єктивними причинами, які унеможливлюють виконання вимог ухвали суду та процесуального законодавства в частині сплати судового збору, оскільки зазначені обставини залежать саме від волевиявлення скаржника.

Колегія суддів зазначає, що додана до вказаного клопотання виписка по рахунку за 04.04.2024 не підтверджує відсутність можливості сплатити судовий збір станом на дату подання апеляційної скарги (05.03.2024) та протягом подальшого місяця.

Також скаржником не подано жодних доказів звернення до органів Казначейства з метою проведення оплати судового збору за подання апеляційної скарги, враховуючи, що скаржник не є розпорядником бюджетних коштів, чи вчинення інших дій спрямованих на проведення його оплати.

Апелянт, як суб`єкт владних повноважень, повинен бути обізнаний з порядком апеляційного оскарження, встановленим процесуальним законодавством, а також вчиняти всі залежні від нього дії з метою дотримання відповідних вимог КАС України.

Колегія суддів звертає увагу, що обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов`язку своєчасної сплати судового збору у повному обсязі.

Пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» Кабінет Міністрів України зобов`язаний забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Пунктом 1 ч. 5 ст. 296 КАС України передбачено, що однією з вимог до апеляційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору.

Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Крім того, у п. 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд звернув увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу».

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що «…у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб…».

У відповідності до ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, що оформлена не відповідно до вимог, встановлених ст. 296 зазначеного Кодексу, застосовуються правила ст. 169 КАС України, згідно яких така апеляційна скарга підлягає поверненню скаржнику.

Враховуючи, що станом на 20 травня 2024 року, апелянтом на виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року, вказані недоліки апеляційної скарги не було усунуто, суд дійшов висновку про повернення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 132, 133, 169, 296, 298, 325, 328 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору - відмовити.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Київспецбуд" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - повернути апелянту.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.

Суддя доповідач Є. І. Мєзєнцев

Суддя В. В. Файдюк

Суддя О. В. Епель