Постанова

від 08.05.2024 по справі 380/28723/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/28723/23 пров. № А/857/4038/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

за участю секретаря судового засідання: Юник А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державного навчального закладу "Вище професійне училище №34 м.Стрий" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року, ухвалене суддею Кедик М.В. у м.Львові у порядку письмового провадження у справі № 380/28723/23 за адміністративним позовом Державного навчального закладу "Вище професійне училище №34 м.Стрий" до Стрийського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

06 грудня 2023 року позивач Державний навчальний заклад "Вище професійне училище №34 м.Стрий" звернувся до суду із позовом до відповідача - Стрийського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Стрийського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дмитрик Романи Орестівни про стягнення виконавчого збору у розмірі 26800 грн від 10.11.2023, винесену в межах виконавчого провадження №68532171.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким адміністративний позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що на виконання рішення суду у справі №380/2616/20 директором Державного навчального закладу "Вище професійне училище №34 м.Стрий" Кизимою О.З. було видано наказ №88/1 «Про заборону експлуатації третього поверху навчального корпусу №2», про що було повідомлено ДСНС. Однак, ДСНС звернулась до суду за видачею виконавчого листа, 13.01.2022 отримала його і у лютому 2022 року звернулась до Стрийського Стрийського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) щодо примусового виконання рішення суду. 08.02.2022 відповідною постановою старшим державним виконавцем ДВС Дмитрик Романою Орестівною відкрито виконавче провадження ВП № 68532171. Про добровільне виконання рішення суду також позивачем було повідомлено територіальний орган ДВС після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження. Згідно доводів скаржника, відповідно до п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» за наведених обставин виконавче провадження підлягало закінченню, натомість від ДВС позивачем отримано постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, яку позивач вважає протиправною. Наголошує на тому, що рішенням суду у справі №380/2616/20 було встановлено виключно заборону експлуатації окремих приміщень Державного навчального закладу "Вище професійне училище №34 м.Стрий" та рішення суду було виконано. Також провадяться роботи щодо повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки. Разом з тим, зауважує, що рішенням суду не ставилась вимога ні до строків, ні до обов`язку виконувати такі роботи, а лише щодо зупинення роботи третього поверху навчального корпусу №2.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що старшим державним виконавцем Стрийського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дмитрик Романою Орестівною 08.02.2022 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №68532171 з виконання виконавчого листа № 380/2616/20, виданого 13.01.2022 Львівським окружним адміністративним судом про зупинення роботи третього поверху навчального корпусу № 2 державного навчального закладу Вище професійне училище № 34 м. Стрий за адресою: 82400, Львівська обл., м. Стрий, вул.Гайдамацька, буд. 15 до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Державний навчальний заклад "Вище професійне училище № 34 м. Стрий" скерувало Стрийському відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції наказ від 28.07.2021 № 88/1 «Про заборону до експлуатації третього поверху навчального корпусу № 2», відповідно до п.1 якого зупинено роботу третього поверху навчального корпусу № 2 Державний навчальний заклад "Вище професійне училище № 34 м. Стрий" за адресою 82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Гайдамацька, 15, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Старшим державним виконавцем Стрийського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дмитрик Романою Орестівною 10.11.2023 у ВП №68532171 відповідно до статей 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення виконавчого збору з боржника - Державного навчального закладу "Вище професійне училище № 34 м. Стрий" у розмірі 26 800,00 грн (а.с.8).

Позивач, вважаючи постанову старшого державного виконавця Стрийського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дмитрик Романи Орестівни від 10.11.2023 у ВП №68532171 про стягнення виконавчого збору протиправною, звернувся до суду з вимогою про її скасування.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості покликань позивача на виконання рішення суду до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Суд зазначив, що винесеним позивачем наказом від 28.07.2021№88/1 «Про заборону до експлуатації третього поверху навчального корпусу № 2» навпаки підтверджено факт неусунення Державним навчальним закладом "Вище професійне училище № 34 м. Стрий" порушення вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки. Оскільки боржник не виконав рішення у формі повного усунення порушень та вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, суд першої інстанції виснував, що у державного виконавця виникли підстави для стягнення виконавчого збору.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

За приписами ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VIII, який набрав чинності з 05.10.2016 та діє на дату звернення позивача до суду з даним позовом, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього ж Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусовому виконанню підлягають, зокрема, виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 частини 1статті 26 Закону №1404-VIIІпередбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного устатті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.5, ч.6ст.26 Закону №1404-VIIІвиконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника податидекларацію про доходита майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленомустаттею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Виконавчий збір це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України (частини перша статті 27 Закону №1404-VIII).

Частиною 3статті 27 Закону №1404-VIIIпередбачено, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). (ч.4ст.27 Закону №1404-VIII)

З аналізу вказаних норм у їх сукупності слідує, що при надходженні заяви стягувача про примусове виконання виконавчого документу, передбаченогост.3 Закону №1404-VIIІ, державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. При цьому, одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору.

Згідно частини 9 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону.

При зверненні з даним позовом до суду та в обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач покликається на те, що у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору, оскільки зобов`язання, передбачені рішенням суду, позивачем виконано ще до відкриття виконавчого провадження. В підтвердження таких доводів позивач покликається на винесення директором ВПУ №34 ОСОБА_1 наказу № 88/1 «Про заборону до експлуатації третього (поверху навчального корпусу № 2». В наказі зокрема зазначено: «1. Зупинити роботу третього поверху навчального корпусу № 2 Державного навчального закладу «Вище професійне училище № 34 м. Стрий» за адресою: 82400, Львівська область, місто Стрий, вулиця Гайдамацька, будинок 15, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки. 2. ОСОБА_2 заступнику директора з навчальної роботи не використовувати в плануванні навчальні кабінети третього поверху навчального корпусу № 2 для проведення занять. 3. Інженеру з ОТІ ОСОБА_3 та завгоспу ОСОБА_4 забезпечити інформування педагогічного та учнівського колективу про заборону експлуатації третього поверху навчального корпусу № 2 в освітніх цілях та організувати загородження проходів і вимкнення електропостачання для унеможливлення використання. 4. Завгоспу ОСОБА_4 забезпечити проведення ремонтних робіт на третьому поверсі навчального корпусу № 2 з метою усунення недоліків».

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення та дій суб`єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч.2 ст.2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).

Так, резолютивною частиною рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 у справі № 380/2616/20 зазначено спосіб його виконання: зупинити роботу третього поверху навчального корпусу №2 державного навчального закладу Вище професійне училище №34 м. Стрий за адресою: 82400, Львівська обл., м. Стрий, вул.Гайдамацька, буд. 15, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції зауважує, що у виконавчому листі у справі №380/2616/20 зазначені заходи примусового виконання рішення, передбачені ст.10 Закону України №1404-VIII, а саме вказані ті дії, які боржник зобов`язаний вчинити на виконання заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю).

При цьому, виконання судового рішення у справі №380/2616/20 покладається на особу, яка експлуатує відповідну будівлю, тобто, на Вище професійне училище №34 м. Стрий.

Так, зокрема, у виконавчому листі визначено: зупинити роботу третього поверху навчального корпусу №2 державного навчального закладу Вище професійне училище №34 м.Стрий за адресою: 82400, Львівська обл., м. Стрий, вул. Гайдамацька, буд. 15, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Отже, з виконавчого листа вбачається застосування заходів зобов`язального характеру.

Відповідно до ст. 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

З системного аналізу наведених вище норм права вбачається, що в залежності від змісту зобов`язання до боржника можуть застосовуватися й інші заходи примусового виконання рішення, що забезпечують досягнення мети виконавчого провадження.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що зупинення виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання є превентивним заходом, який спрямований на запобігання виникнення надзвичайних ситуацій та пов`язаних з ними ризиків завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

Отже, за рішенням суду, яким повністю або частково зупинено експлуатацію приміщень, реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктом господарювання, відносно якого вжито таких заходів контролю, зобов`язаний припинити використання приміщень, об`єктів, устаткування, ідентифікуючі ознаки яких визначено в рішенні суду. Таким чином, рішення суду про вжиття заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення експлуатації приміщень, реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг установлює заборону боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, що в розумінні статті 10 Закону №1404-VIII є одним із заходів примусового виконання рішення.

Так, на виконання рішення суду, Державним навчальним закладом «Вище професійне училище №34 м. Стрий» вжито заходів шляхом винесення відповідного наказу про зупинення роботи третього поверху навчального корпусу №2 від 28.07.2021 №88/1 (а.с.17), про що повідомлено як територіальний орган ДСНС, так і територіальний орган ДВС (після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження).

Щодо усунення Державним навчальним закладом «Вище професійне училище №34 м.Стрий» виявлених органом ДСНС порушень законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, до усунення яких вжито заходів реагування судовим рішенням у справі №380/2616/20, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини першої статті 67 Кодексу цивільного захисту України (чинної на час звернення територіального органу ДСНС до органу виконавчої служби з виконавчим листом на на час відкриття виконавчого провадження ВП №68532171) до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить: 1) здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; 12) звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей; .

Відповідно до частин першої, другої статті 68 Закону України Кодексу цивільного захисту України посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом.

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

За частиною другою статті 70 Кодексу цивільного захисту населення України повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Враховуючи наведені вимоги Закону № 1404-VIII та предмет оскарження у даній справі, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що питання щодо усунення Державним навчальним закладом «Вище професійне училище №34 м. Стрий» порушень законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки не підлягає оцінці у даній справі, оскільки не впливає на результат розгляду спірних правовідносин з огляду на те, що виконавчим документом визначено виключно зобов`язання зупинення роботи третього поверху навчального корпусу №2 державного навчального закладу «Вище професійне училище №34 м. Стрий» та боржником самостійно виконано рішення суду виданням відповідного наказу й інформуванням про нього Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Львівській області до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтею 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п.37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, «inter alia», санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява №36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).

Фактично недотримання суб`єктами владних повноважень відповідних законодавчо установлених процедур, про які зазначено вище, свідчить про порушення принципу належного урядування, при цьому відповідальність за допущення помилок в даному випадку відповідач поклав саме на позивача.

Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувана постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору не відповідає передбаченим частиною другою статті 2 КАС України критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, та, як наслідок, є протиправною і підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання розподілу судових витрат регламентоване статтею 139 КАС України, частина 6 якої вказує, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративну справу на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, відповідно змінює розподіл судових витрат.

За правилами ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору (п.1, п.2 ч.9 ст.139 КАС України).

Відповідно до ст.322 КАС України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки документально підтвердженими судовими витратами позивача є сплачений судовий збір, розмір якого є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, у сумі 6710,00 грн, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що такі підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачами у справі.

Керуючись статтями 139, 242, 271, 272, 287, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного навчального закладу "Вище професійне училище №34 м.Стрий" задовольнити, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року у справі № 380/28723/23 скасувати.

Адміністративний позов Державного навчального закладу "Вище професійне училище №34 м.Стрий" задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Стрийського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення виконавчого збору від 10.11.2023 у ВП №68532171.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Стрийського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (ЄДРПОУ 34903571) на користь Державного навчального закладу "Вище професійне училище №34 м.Стрий" (РНОКПП 02545471) судові витрати у розмірі у розмірі 6710,00 (шість тисяч сімсот десять) грн сплаченого судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний Постанова складена в повному обсязі 20.05.2024.