Ухвала

від 20.05.2024 по справі 280/3494/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 травня 2024 року

м. Київ

справа №280/3494/23

адміністративне провадження № К/990/17471/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 08.04.2024 у справі №280/3494/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІПЕРБОЛОЇД» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,

У С Т А Н О В И В :

Головне управління ДПС у Львівській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 08.04.2024 про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження її розгляду.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається на те, що пропуск строку на апеляційне оскарження відбувся з обставин, що не залежали від його волі (повернення первинної своєчасно поданої апеляційної скарги у зв`язку з несплатою судового збору внаслідок відсутності фінансування через введення воєнного стану), проте це не було взято до уваги апеляційним судом при постановленні оскаржуваної ухвали; також після отримання бюджетних коштів та сплати судового збору податковий орган одразу звернувся із повторною апеляційною скаргою.

При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за вказаною касаційною скаргою судом з`ясовано такі обставини.

Зі змісту касаційної скарги та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ГІПЕРБОЛОЇД» звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області та Державної податкової служби України, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 20.04.2023 №8673657/32937263; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 14.03.2023 №6.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 31.07.2023 позов задоволено частково. Повний текст зазначеного судового рішення був складений в той же день.

Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції, податковий орган 29.08.2023 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, яку ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.10.2023 було залишено без руху на підставі статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку із недоданням до неї документу про сплату судового збору.

Ухвалою від 30.11.2023 суд апеляційної інстанції, відмовивши заявнику у задоволенні його клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги та констатувавши факт неусунення останнім у встановлений судом строк недоліків як таких, повернув йому апеляційну скаргу. Вказана ухвала суду про повернення апеляційної скарги Головним управлінням ДПС у Львівській області не була оскаржена.

08.02.2024 контролюючий орган повторно звернувся із апеляційною скаргою, водночас порушивши й питання поновлення строку апеляційного оскарження, пропуск якого обґрунтовував обставиною своєчасного подання первинної апеляційної скарги, яку повернуто з причини несплати судового збору.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08.03.2024 відмовив у задоволенні заяви відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження й залишив апеляційну скаргу без руху, запропонувавши заявнику протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали навести інші поважні підстави пропуску строку звернення.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд керувався положеннями частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Контролюючий орган подав до суду заяву про поновлення строку звернення з апеляційною скаргою, в якій фактично посилався на ті ж обставини (повернення первинної своєчасної поданої апеляційної скарги у зв`язку із несплатою судового збору з огляду на відсутність достатнього бюджетного фінансування), яким вже надавалась оцінка в ухвалі суду від 08.03.2024; крім того, вказав на введення на території України воєнного стану.

Розглянувши подану заяву, Третій апеляційний адміністративний суд визнав неповажними наведені відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, відмовив у його задоволенні та у відкритті апеляційного провадження, про що постановив ухвалу від 08.04.2024.

При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що Головним управлінням ДПС у Львівській області пропущено передбачений частиною першою статі 295 Кодексу адміністративного судочинства України тридцятиденний строк для апеляційного оскарження, оскільки копію оскаржуваного рішення суду першої інстанції останнім отримано 31.07.2023, первісну апеляційну скаргу йому повернуто ухвалою суду від 30.11.2023, однак із повторною скаргою податковий орган звернувся до суду вже 08.02.2024.

У контексті наведених обставин Третій апеляційний адміністративний суд зазначив, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб`єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

В той же час сама по собі сплата судового збору суб`єктом владних повноважень не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб`єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення. У даному ж випадку заявник не пояснив, чому він звернувся до суду із повторною апеляційною скаргою 08.02.2024, хоча судовий збір сплатив ще 14.12.2023, а текст скарги на той час вже був оформлений.

Що ж до посилання податкового органу на введення в Україні воєнного стану, то останній у своїй заяві не навів переконливих аргументів щодо того, яким чином даний факт вплинув на можливість подання податковим органом апеляційної скарги в строк, передбачений частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Отже наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Таким чином, податковий орган, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, та як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен був забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно форми та змісту апеляційної скарги й вчинити залежні від нього дії з використанням усіх наявних засобів та можливостей, передбачених законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Третій апеляційний адміністративний суд, врахувавши вищевказані норми процесуального закону, обґрунтовано ухвалою від 08.04.2024 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно з частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За таких обставин, касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини першої та частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись пунктом 5 частини першої, частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

У Х В А Л И В :

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 08.04.2024 у справі №280/3494/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІПЕРБОЛОЇД» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій.

2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.Я.Олендер