Постанова

від 15.05.2024 по справі 189/1579/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/542/24 Справа № 189/1579/23 Суддя у 1-й інстанції - Лукінова К. С. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Максюти Ж.І., Халаджи О.В.,

за участю секретаря судового засідання Паромової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» на заочне рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2023 року в цивільній справі номер 189/1579/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

У травні2023року доПокровського районногосуду Дніпропетровськоїобласті звернувся ОСОБА_1 з позовомдо ТО«³дродження» простягнення орендноїплати та розірвання договору оренди земельної ділянки, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що позивач є власником земельної ділянки площею 6,7950 га., кадастровий номер 1224287800:01:001:0693.

01.08.2015 року між позивачем та ТОВ «Відродження» укладений договір оренди земельної ділянки площею 6,7950 га, кадастровий номер 1224287800:01:001:0693, яка розташована на території Покровської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області.

Відповідно до п. 4.1 договору оренди земельної ділянки орендна плата сплачується до 30 листопада кожного року дії договору оренди.

Позивач просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки від 01.08.2015 року, укладений між ним та відповідачем, припинити право оренди земельної ділянка, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» на користь позивача заборгованість по виплаті орендної плати за 2021-2022 роки з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в сукупному розмірі 29095,52 грн за договором оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1224287800:01:001:0693, укладеним 01.08.2015 року, та судовий збір у розмірі 2147,20 грн.

Заочним рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» про стягнення орендної плати та розірваннядоговору орендиземельної ділянки задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати орендної плати за 2021-2022 роки та витрати від індексу інфляції в розмірі 27214,37 грн.

Розірвано договір оренди земельної ділянки загальною площею 6,795 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1224287800:01:001:0693, яка розташована на території Покровської селищної ради Синельниківського (Покровського) району Дніпропетровської області, від 01.08.2015 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Відродження.

Припинено право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» за договором оренди земельної ділянки площею 6,795 га, кадастровий номер 1224287800:01:001:0693, укладеного 01.08.2015 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Відродження», номер запису про інше речове право 14985107.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору.

Ухвалою Покровського районного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2024 року питання про перегляд заочного рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 11.09.2023 року у цивільній справі №189/1579/23 - залишено без розгляду.

Із вказаним заочним рішенням в частині про розірвання договору оренди земельної ділянки та припинення права оренди не погодився відповідач ТОВ «Відродження», подав апеляційну скаргу, просив апеляційний суд скасувати заочне рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2023 року в оскаржуваній частині.

Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі.

28.02.2022 року ТПП на своєму сайті розмістила лист, яким визнала військову агресію Російської Федерації проти України форс-мажорними обставинами з 24.02.2022 року.

Покровська селищна рада Синельниківського (Покровського) району Дніпропетровської області входить до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), який ведеться, згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року №75. Земельна ділянка, право на оренду якої і орендна плата щодо якої, знаходиться саме на території Синельниківського (Покровського) району Дніпропетровської області. Це земельна ділянка площею 6,7950 га кадастровим номером 1224287800:01:001:0693, яка належить на праві власності позивачу і була передана їм в оренду 01.08.2015 за договором оренди відповідачу на строк до 2025 року.

Відповідно до п. 4.1 договору оренди земельної ділянки орендна плата сплачується до 30 листопада кожного року дії договору оренди.

Причини затримки з виплати орендної плати із затримкою є загально відомими, наглядними, оскільки торгівля зерном, в тому числі міжнародна, в 2022 році, була неможлива саме через воєнні дії російської федерації, але не є предметом цього розгляду, оскільки відповідач згодний з покладенням на нього відповідальності за затримку у виконанні договірних обов`язків у вигляді штрафних виплат, згідно з договором. Вважає, що затримка виплати орендної плати за 2022 рік з підстав форс-мажорних обставин у вигляді воєнних дій, не може бути підставою для включення цього року до обрахування систематичності невиплати.

Від інших учасників справи відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу не визнав, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач ТОВ «Відродження» в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 104, 105).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю відповідача.

Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині спору про розірвання договору оренди земельної ділянки та припинення права оренди, апеляційний суд переглядає рішення саме в цій частині.

Заслухавши суддю доповідача, позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що ОСОБА_1 згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ДП №127116 від 22.09.2001 року є власником земельної ділянки площею 6,795 га, кадастровий номер 1224287800:01:001:0693 (а.с. 6-6зв).

Відповідно до договору оренди земельної ділянки, укладеному між ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «Відродження» 01.08.2015 року, земельна ділянка площею 6,795 га, кадастровий номер 1224287800:01:001:0693, передана в оренду відповідачу - ТОВ «Відродження». Договором передбачено, що відповідач зобов`язується протягом строку дії договору оренди земельної ділянки за кожен рік користування земельною ділянкою, не пізніше 30 листопада кожного року дії договору оренди земельної ділянки сплачувати орендну плату (а.с. 7-8).

Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 15.02.2023 року ОСОБА_1 за 2021 рік та за 2022 рік (окремо) нарахована орендна плата у розмірі 25838,51 грн, утримується податок на доходи фізичних осіб у розмірі 18%, що становить 4650,93 грн. Окрім того, з нарахованого доходу утримується військовий збір у розмірі 1,5% (387,58 грн), таким чином до сплати підлягає: 25838,51 грн - 4650,93 грн - 387,58 грн = 20800,00 грн (а.с. 10-10зв).

Задовольняючи позовні вимоги в частині спору про розірвання договору оренди земельної ділянки та припинення права оренди, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості цих вимог, оскільки відповідачем умови договору оренди землі належним чином не виконуються, орендна плата своєчасно не сплачується, що свідчить про ухилення відповідача від виконання зобов`язань зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою у визначений договором термін.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в оскаржуваній частині, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

В статті 31 Закону України «Про оренду землі» передбачені підстави припинення та розірвання договору оренди землі, зокрема, договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін, на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ДП №127116 від 22.09.2001 року є власником земельної ділянки площею 6,795 га, кадастровий номер 1224287800:01:001:0693.

Відповідно до договору оренди земельної ділянки, укладеному між ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «Відродження» 01.08.2015 року, земельна ділянка площею 6,795 га, кадастровий номер 1224287800:01:001:0693, передана в оренду відповідачу - ТОВ «Відродження». Пунктом 4 договору передбачено, що відповідач зобов`язується протягом строку дії договору оренди земельної ділянки за кожен рік користування земельною ділянкою, не пізніше 30 листопада кожного року дії договору оренди земельної ділянки сплачувати орендну плату. Виплата орендної плати оформлюється письмово.

Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 15.02.2023 року, ОСОБА_1 за 2021 рік та за 2022 рік (окремо) нарахована орендна плата у розмірі 25838,51 грн, утримується податок на доходи фізичних осіб у розмірі 18%, що становить 4650,93 грн. Також з нарахованого доходу утримується військовий збір у розмірі 1,5% (387,58 грн), таким чином до сплати підлягає: 25838,51 грн - 4650,93 грн - 387,58 грн = 20800,00 грн.

На теперішній час орендна плата в повному обсязі не сплачена, і цього не заперечують сторони.

З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши на основі дослідження всіх наявних у справі доказів у їх сукупності та співставленні, їх належної оцінки, правильного визначення характеру спірних правовідносин і норм права, які підлягали застосуванню в частині спору про розірвання договору оренди земельної ділянки та припинення права оренди земельної ділянки, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 в цій частині, зазначивши, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати.

Положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Неналежне виконання умов договору, а саме невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору.

Суд першої інстанції правильно встановив, що орендарем орендна плата за 2021 та 2022 роки в строки встановлені договором оренди не сплачувалась.

Доводи апеляційноїскарги проте,що територіальнагромада,в якійрозташовано земельнуділянку заоскаржуваним договороморенди входитьдо Перелікутериторіальних громад,які розташованів районіпроведення воєнних(бойових)дій абоякі перебуваютьв тимчасовійокупації,оточенні (блокуванні),згідно знаказом Міністерстваз питаньреінтеграції тимчасовоокупованих територійУкраїни від25квітня 2022року №75 не знайшли свого підтвердження, оскільки на час виникнення спірних правовідносин Орлівська селищна територіальна громада не входила до зазначеного вище переліку.

Інші, наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції, висновків суду не спростовують та переважно зводяться до незгоди із встановленими судом обставинами, та спрямовані на переоцінку доказів у справі.

Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону.

Підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроагроальянс» по сплаті судового збору, пов`язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» залишити без задоволення, заочне рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2023 року в частині спору про розірвання договору оренди земельної ділянки та припинення права оренди залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 травня 2023 року.

Судді: