Рішення

від 16.05.2024 по справі 607/4728/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.05.2024 Справа №607/4728/24

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Братасюка В.М.

за участю секретаря судового засідання Тинкалюк Є.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСББ «Вишневецького,12» до ОСОБА_1 про стягнення грошей, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСББ «Вишневецького,12» звернулося в суд із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 16071,72 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що протоколом №1 установчих зборів співвласників квартир багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 від 18.04.2016 року прийнято рішення щодо створення ОСББ «Вишневецького 12» та управління багатоквартирним будинком ОСББ "Вишневецького 12" та закріплення земельної ділянки за ОСББ (п.5). Визначення та встановлення вартості внесків за 1 м2 (без ліфта): 1,71 грн для власників житлових приміщень (включаючи мансарди). ??1,22 грн. для власників нежитлових приміщень (магазин). ??1.63 грн. для власників нежитлових приміщень з окремим входом. 0,70 для власників гаражів. Протокол №1 загальних зборів ОСББ "Вишневецького 12" від 17.03.2021. протокол складено 31.03.2021 року. Визначено та встановлено вартість внесків на управління багатоквартирним будинком за 1 м.кв. нерухомого майна співвласників будинку без ліфта: 3,75 грн для житлових і нежитлових приміщень: 1.6 грн. для гаражів. Відповідачу належить квартира АДРЕСА_2 , Свідоцтво про право власності, серія та номер: 13267886, виданий 22.11.2013, розмір частки: 1/1 Власники: ОСОБА_1 . Відповідачем ігнорується обов?язок сплачувати внески на управління будинком утримання будинку і прибудинкової території та не вчинено жодної оплати. Заборгованість боржника перед ОСББ становить 16071,72 грн. Статтею 322 Цивільного кодексу України закріплено за власником тягар утримання майна, тому, саме, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Оплата послуги з управління багатоквартирним будинком нараховується незалежно від того чи використовує власник належну йому квартиру. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; Жодних заперечень щодо обсягу, якості наданих послуг від відповідачів не надходило. Звернення до боржників залишились проігнорованими. Згідно з довідкою по особовому рахунку, станом на день звернення із позовом заборгованість по оплаті послуг з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території складає 16071,72 грн.

Щодо стягнення трьох відсотків річних на день виконання рішення суду, позивач зазначає наступне. Відповідно до частин десятої та одинадцятої статті 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу. Як зазначено в частинах одинадцятій та дванадцятій статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку. (Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: від 02.02.2022 у справі справа № 203/1330/20). Відповідно до ч.10, 11 ст.265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу. З урахуванням наведеного до моменту виконання рішення суду на суму основного боргу слід нараховувати три відсотки річних за методом факт/факт, розрахувавши остаточну суму, що підлягає виплаті за правилами обчислення простих точних процентів, що відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 203/1330/20 (провадженні № 61-8410св21), який відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України повинні враховуватись при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСББ «Вишневецького, 12» заборгованість в розмірі 16071,72 грн; До моменту виконання на суму основного боргу нараховувати за методом факт/факт проценти на рівні облікової ставки Національного Банку України плюс три відсотка річних, розрахувавши остаточну суму всіх видів відсотків, що підлягає виплаті ОСББ «Вишневецького, 12» за правилами обчислення простих точних процентів.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подано заяву про слухання справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, не повідомивши суду про причини своєї неявки, хоча про день та час слухання справи була повідомлена у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вважає за необхідне проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Протоколом №1 установчих зборів співвласників квартир багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 від 18.04.2016 року прийнято рішення щодо створення ОСББ «Вишневецького 12» та управління багатоквартирним будинком ОСББ "Вишневецького 12" та закріплення земельної ділянки за ОСББ (п.5).

За змістом п.п. 1, 2, 3 Розділу ІІІ Статуту, органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія (ревізор) об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори вправі приймати рішення з усіх питань діяльності об`єднання. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік.

До виключної компетенції загальних зборів належить в тому числі визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. (п.п. 3 Розділу ІІІ Статуту).

Пунктом 2 Розділу IV Статут передбачено, що сплата встановлених загальними зборами внесків і платежів, у тому числі відрахувань до ремонтного, резервного та інших фондів у розмірах і в строки, що встановлені загальними зборами, є обов`язковою для всіх співвласників.

Як вбачається з протоколу №1 установчих зборів власників квартир багатоквартирного будинку за, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 від 18.04.2016, встановили вартість внесків за 1м.кв. нерухомого майна співвласників будинку без ліфта 1.71 грн для власників житлових приміщень (включаючи мансарди), 1.22 грн для власників нежитлових приміщень (магазин), 1.63 грн для власників нежитлових приміщень з окремим входом, 0.70 грн для власників гаражів.

Відповідно до протоколу №1 загальних зборів ОСББ «Вишневецького,12» за місцезнаходженням АДРЕСА_1 , від 31.03.2021, визначення та встановлення вартості внесків на управління багатоквартирним будинком за 1 м.кв. нерухомого майна співвласників будинку без ліфта: 3,75 грн для житлових і нежитлових приміщень; 1,6 грн для гаражів.

Представником позивача подано звіти ревізійної комісії ОССББ «Вишневецького, 12» по АДРЕСА_1 господарської, фінансової діяльності, банківських операцій, розрахунків з постачальниками послуг, розрахунки з співвласниками квартир та нежитлових приміщень, податки та відрахування, облік товарно-матеріальних цінностей.

Згідно з архівом нарахувань за період січень 2016 грудень 2023, особ. рах. №221792, ОСОБА_1 частково здійснювала оплату, у зв`язку з чим у неї утворилась заборгованість у сумі 16071,72 грн.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що між позивачем та відповідачем склались фактичні договірні відносини з надання послуг з утримання загального і неподільного майна та прибудинкової території, за якими позивачем були надані послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідач фактично прийняла надані їй послуги та зобов`язана здійснити за них оплату.

Частини 1, 2 ст. 509 ЦК України визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Суд встановив, що відносини, які виникли між сторонами цього спору, є правовідносинами, пов`язаними з наданням та оплатою послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, та регулюються Цивільним кодексом України, Житловим кодексом України, Законами України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», «Про житлово-комунальні послуги», «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та іншими нормативно-правовими актами України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 13 Конституції України, з якою кореспондується ч. 4 ст. 319 ЦК України, власність зобов`язує, власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

Так само і згідно зі ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

За змістом ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об`єднання є загальні збори, до виключної компетенції яких належить затвердження статуту об`єднання, внесення до нього змін, затвердження кошторису об`єднання, визначення розмірів внесків та платежів членами об`єднання.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право: робити співвласникам попередження про порушення ними статутних або інших законних вимог і вимагати їх дотримання; вимагати відшкодування збитків, заподіяних спільному майну об`єднання з вини власника або інших осіб, які користуються його власністю; вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів; виступати засновником (учасником) інших юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком включають: витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічної переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку та інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання, зокрема: встановлювати порядок сплати, перелік, розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного ремонтного фондів; визначати підрядника, укладати договори про управління експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків та платежів.

Виходячи з положень ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Так само і ст. 322 ЦК України передбачено обов`язок власника утримувати майно, що йому належить.

Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком (ч. 2, 3 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Аналіз зазначених вище положень закону дає підстави дійти висновку, що співвласник багатоквартирного будинку зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, якщо послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій були фактично надані. Відсутність договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій сама по собі не може бути підставою для звільнення співвласника від оплати послуг у повному обсязі.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № № 686/14833/15-ц.

07 серпня 2023 року позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про сплату заборгованості, однак відповіді не отримано, а борг не сплачений.

Відповідно до п. 1 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до п. 3.1 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв на проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з діючими будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативними документами.

Відповідно до п. 2.1, 2.5, 2.6, 2.7, 2.8 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець зобов`язаний: забезпечувати вчасно та відповідної якості надання житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору; надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо; своєчасно проводити підготовку житлового будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період; розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньо будинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством; сплачувати споживачу компенсацію за перевищення встановлених термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт у розмірі, визначеному договором або законодавством.

Так, засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, а на відповідача - доведення обґрунтованості та підставності заперечень проти позову. Саме на сторони покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції у справі.

Згідно зі статтею 77ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, саме сторони, як особи, які на власний розсуд розпоряджаються своїми процесуальними правами щодо предмета спору, визначають докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.

Неподання стороною належних і допустимих доказів на підтвердження позовних вимог/заперечень проти позову є підставою для вмотивованого висновку судів про недоведеність та необґрунтованість позиції сторони у справі, адже саме зазначені стороною обставини, а не висновки судів, у такому випадку ґрунтуються на припущеннях. Сторона має довести належними та допустимими доказами свою правову позицію у справі.

Суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору, вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (ст.510 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою ст. 625 ЦК України. (правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-2023цс15 від 16.12.2015).

З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги позивача вимагати сплату грошей за надані послуги.

Щодо вимог позивача про нарахування до моменту виконання на суму основного боргу за методом факт/факт проценти на рівні облікової ставки Національного Банку України плюс три відсотка річних, розрахувавши остаточну суму всіх видів відсотків, що підлягає виплаті ОСББ «Вишневецького, 12» за правилами обчислення простих точних процентів то суд зазначає наступне.

Відповідно до частин десятої та одинадцятої статті 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Як зазначено в частинах одинадцятій та дванадцятій статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку. (Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: від 02.02.2022 у справі справа № 203/1330/20).

Відповідно до ч.10, 11 ст.265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 Цивільного кодексу України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц).

Статтею 263 ЦПК Українипередбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до вимогстатей 76-79 ЦПК Українидоказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1ст.80ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною першоюстатті 81ЦПК Українипередбачено,що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Водночас, представником позивача в підтвердження своїх доводів не подано суду розрахунку заборгованості по відсотках, які він просить стягнути з відповідача, що є підставою для відмови в задоволені позову в цій частині.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Враховуючи вищенаведені обставини справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, суд вважає, що в даному випадку мають місце порушення відповідачем прав позивача, а тому позов слід задовольнити частково, та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 16071,72 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 131 137, 258-268,273,352-355ЦПК України, ст. 509, 526 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вишневецького, 12» заборгованість в сумі 16071,72 (шістнадцять тисяч сімдесят одна 72 коп.) гривень.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішенняможе бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня складання повного тексту, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня з дня складання повного тексту.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вишневецького, 12», код ЄДРПОУ: 40489495, адреса місцезнаходження: бульвар Вишневецького, 12, м.Тернопіль, 46000.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .

Головуючий суддяВ. М. Братасюк