Ухвала

від 22.04.2024 по справі 752/8351/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/8351/24

Провадження № 6/752/359/24

У Х В А Л А

іменем України

22 квітня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва подання державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерств юстиції (м. Київ) Куц Ольги Валеріївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АМР» Білостоцької Тетяни Дмитрівни, стягувачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Ресурс», Головне управління ДПС у м. Києві,-

ВСТАНОВИВ:

у березні 2024 року державний виконавець Куц О.В. звернувся до суду з поданням, про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа керівника боржника - ТОВ «ФК АМР» - ОСОБА_1 .

В обґрунтування подання посилається на те, що на виконанні Голосіївського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) перебуває зведене виконавче провадження НОМЕР_1, до складу якого входять наказ № 910/14523/23 від 20.12.2023 року, виданий Господарським судом міста Києва, про стягнення з ТОВ «ФК АМР» на користьТОВ «Метінвест-Ресурс» грошових коштів у сумі 10 078 984,97 грн. та вимога № Ю-56451-2615у від 03.10.2023 року, видана ГУ ДПС у м. Києві, про стягнення з ТОВ «ФК АМР» на користь держави боргу за несплату ЄСВ у розмірі 50 939,02 грн.

Зазначає, що рішення до теперішнього часу не виконано, боржник ухиляється від його виконання, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна та доходів.

Відтак, просив застосувати до боржника такий захід забезпечення виконання судового рішення, як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа.

Згідно ч. 4 ст. 441 ЦПК України суд негайно розглядає подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Державний виконавець для розгляду подання не з`явився. При зверненні з поданням, просив проводити його розгляд за його відсутності.

Суд, розглянувши подання, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

З доданих до матеріалів заяви документів, вбачається що 20.12.2023 року Господарським судом м. Києва у справі № 910/15523/23 видано наказ, яким стягнуто з ТОВ «ФК АМР» на користь ТОВ «Метінвест-Ресурс» грошових коштів у сумі 10 078 984,97 грн., а також 148 950,52 грн. судового збору.

06.02.2024 представник ТОВ «Метінвест-Ресурс» звернувся до Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про примусове виконання наказу № 910/15523/23 від 20.12.2023 року.

Постановою державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Куц О.В. від 07.02.2024 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання наказу № 910/15523/23, виданого 20.12.2023 року Господарським судом м. Києва, про стягнення ТОВ «ФК АМР» на користь ТОВ «Метінвест-Ресурс» грошових коштів у сумі 10 078 984,97 грн., а також 148 950,52 грн. судового збору.

Також, з матеріалів подання вбачається, що згідно вимоги про сплату боргу (неустойки) № Ю-56451-2615у від 03.10.2023 року, виданої ГУ ДПС у м. Києві, з ТОВ «ФК АМР» підлягає стягненню на користь держави боргу за несплату ЄСВ у розмірі 50 939,02 грн.

31.01.2024 уповноваженою особою ГУ ДПС у м. Києві подано до Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву про відкриття виконавчого провадження за вимогою№ Ю-56451-2615у від 03.10.2023 року.

Постановою державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Куц О.В. від 01.02.2024 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання вимоги№ Ю-56451-2615у від 03.10.2023 року, про стягнення з ТОВ «ФК АМР» на користь держави боргу за несплату ЄСВ у розмірі 50 939,02 грн.

Постановою державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Куц О.В. від 12.02.2024 року об`єднано виконавчі провадження № НОМЕР_3, № НОМЕР_2 у зведене виконавче провадження № НОМЕР_4.

06.02.2024 року державним виконавцем Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Куц О.В. винесено постанову про арешт коштів боржника ТОВ «ФК АМР».

07.02.2024 року державним виконавцем Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Куц О.В. винесено постанову про арешт майна боржника ТОВ «ФК АМР».

В межах виконавчого провадження № НОМЕР_4 державним виконавцем також здійснено виклики боржника, направлені платіжні інструкції до банківських установ з метою списання коштів, здійснено запити до Державної служби статистики, Регіонального сервісного центру МВС України в м. Києві, Державної служби з питань праці, Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві, ГУ Держгеокадастру у м. Києві, Київського міського бюро технічної інвентаризації, Державної податкової служби, Державної служби морського і внутрішнього транспорту та судноплавства України про наявність будь-якого майна, що зареєстровано за боржником.

З матеріалів подання вбачається, що, керівником ТОВ «ФК АМР» (03193, м. Київ, вул. Дмитра Луценка, 10; ідентифікаційний код юридичної особи 43510304) є ОСОБА_1 (громадянка України; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, що передбачені законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України»регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Пунктом 5 ч. 1ст. 6 цього Закону передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Підставою для тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України є встановлення факту ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням.

В силу ст. 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Подання державного виконавця повинно бути обґрунтованим, тобто містити зазначення обставин, що підтверджують необхідність обмежити право особи на виїзд за межі України.

Згідно п. 19 ч. 3ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язання за рішенням.

Згідно п. 2 розділу ХІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, подання про тимчасове обмеження у праві виїзду, має обов`язково містити, зокрема, обґрунтування наявності фактів ухилення боржника - фізичної особи від виконання своїх зобов`язань.

Під ухиленням від виконання зобов`язань слід розуміти такі дії чи бездіяльність з боку боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним рішення суду, за наявності при цьому можливостей вчинити дії в порядку його виконання та за відсутності об`єктивних обставин, які перешкоджають виконанню.

Відповідно до ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосовано судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов`язання заходів визначається судом.

Мотивування судового рішення про обмеження права лише двома складовими: наявністю статусу боржника у виконавчому провадженні та непогашенням боргу в добровільному порядку, що зумовлюють необхідність у тимчасовому обмеженні права на виїзд за межі України з метою забезпечення повного та своєчасного виконання виконавчих документів не відповідає вимогам законодавства.

Юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду передбачені законом саме за ухилення від виконання зобов`язань, а не за наявність факту їх невиконання

При цьому, під ухиленням від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов`язків.

Саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Згідно ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Виходячи зі змісту ст. 33 Конституції України, ст. 313 ЦК України, п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України, і в`їзду в Україну громадян України», в їх системному зв`язку, вбачається, що право боржника (в даному випадку керівника юридичної особи -боржника ТОВ «ФК АМР» - ОСОБА_1 ) на свободу пересування може бути обмежено лише у виключних випадках у зв`язку з навмисними діями останньої, що спрямовані на ухилення від виконання зобов`язань, покладених рішенням суду.

Ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків, у зв`язку з чим і здійснюється примусове виконання.

При зверненні з поданням державний виконавець посилається на те, що вся кореспонденція, яка надсилалась на адресу боржника, та керівника товариства, поверталась до відділу без вручення адресатам за закінченням терміну зберігання.

Однак, належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, що державним виконавцем вчинено всі передбачені законом дії для доведення до відома боржника - юридичної особи - ТОВ «ФК АМР», а також її керівника ОСОБА_1 інформації про відкриття виконавчого провадження 01.02.2024 року та 06.02.2024 року, накладення арешту на кошти боржника 07.02.2024 року, накладення арешту на майно боржника 07.02.2024 року, а також викликів до відділу державної виконавчої служби, матеріали справи не містять та державним виконавцем таких доказів в розпорядження суду не надано. Єдина копія поштового направлення з кодом 06 000 8954 4294 не дає суду підстав дійти висновків протилежного.

Відтак, доводи державного виконавця про неявку керівника товариства ТОВ «ФК АМР» за неодноразовими викликами до відділу, не надання пояснень з приводу невиконання наказу та вимоги, не ґрунтуються на доказах, а тому є припущеннями.

Посилання виконавця на те, що боржник жодних дій спрямованих на виконання рішення суду не здійснив, відхиляються судом, оскільки в даному випадку державний виконавець мав навести, в чому саме полягає факт ухилення боржника від виконання рішення, так як сам по собі факт наявності виконавчого провадження та вчинення певних виконавчих дій не можуть бути належною підставою обмеження права боржника у виїзді за межі України. Крім того, доведення факту умисного ухилення боржника від виконання зобов`язання покладено саме на державного виконавця.

З урахуванням вказаних норм права та наявних у матеріалах справи доказів, суд надходить до висновку про те, за відсутністю доказів, які б давали підстави вважати, що боржник може виїхати за кордон з метою ухилення від сплати боргу, та які б свідчили, що боржник ухиляється від виконання рішення суду, не вбачається підстав для задоволення подання державного виконавця про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Суд вважає, що будь-яких доказів ухилення боржника від виконання рішення суду, а також доказів про реальну можливість відповідача виконати зазначене рішення матеріали подання не містять.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення подання старшого державного виконавця Куц О.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника ТОВ «ФК АМР» Білостоцької Т.Д.

На підставі викладеного, керуючись ст. 258-260, 441 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні подання державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерств юстиції (м. Київ) Куц Ольги Валеріївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АМР» Білостоцької Тетяни Дмитрівни, стягувачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Ресурс», Головне управління ДПС у м. Києві - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду . Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя В.С. Хоменко