Рішення

від 15.05.2024 по справі 757/60546/21-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/60546/21-ц

Пр. № 2-2390/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді - Соколова О.М.

при секретарі судового засідання - Проскурні А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у м. Києві цивільну справу № 757/60546/21-ц за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Київська фінансова компанія», Печерської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання припиненими трудових відносин та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із позовом до Кредитної спілки «Київська фінансова компанія», Департаменту (Центр) надання адміністративних послуг виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання припиненими трудових відносин та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що згідно відомостей про юридичну особу, ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) значиться керівником Кредитної спілки «Київська фінансова компанія» (далі- відповідач 1, КС «Київська фінансова компанія») з 05.07.2007 року. 31.08.2021 року позивачем було подано заяву про звільнення за власним бажанням з 15.09.2021 року та направлено на адресу відповідача 1. До того ж позивачем було направлено лист голові спостережної ради з вимогою скликати засідання спостережної ради та вирішити питання про звільнення позивача з посади голови правління. Відповіді позивач так і не отримав та будь-яких дій щодо державної реєстрації зміни керівника відповідач 1 не вчинив.

За наведених обставин позивач був вимушений звернутися до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29.12.2021 року у справі відкрито провадження для розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

27.06.2022 року на адресу суду від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник вказав, що вони заперечують проти позовних вимог позивача в частині залучення Департаменту (Центру) надання адміністративних послуг виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) в якості відповідача. Вказали, що позивачем не надано доказів щодо порушення його прав відповідачем 2.

14.02.2024 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про заміну відповідача.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.02.2024 року занесеною до протоколу судового засідання, клопотання представника позивача про заміну відповідача було задоволено, замінено відповідача 2 Департаменту (Центр) надання адміністративних послуг виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на належного відповідача Печерську районну у місті Києві державну адміністрацію.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про місце день і час розгляду справи повідомлявся належним чином, проте на адресу суду надійшла заява від представника позивача про розгляд справи у його відсутність, вимоги підтримав, просив задовольнити, проти розгляду справи в заочному порядку не заперечував.

Відповідач 1 в судове засідання не з`явився, про місце день і час розгляду справи повідомлявся належним чином, в порядку встановленому ст.128 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідач 2 в судове засідання не з`явився, про місце день і час розгляду справи повідомлявся належним чином, в порядку встановленому ст.128 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомив.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 4 вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У встановлений судом строк відповідачі відзиви на позовну заяву не подали.

У відповідності до п.2 ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів в порядку заочного розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Стаття 263 ЦПК України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є керівником КС «Київська фінансова компанія».

На підставі наказу № 01-11/07.ос від 07.11.2007 року про призначення голови правління та Рішення загальних зборів Кредитної спілки «Київська фінансова компанія» від 29.10.2007 року Протокол № 2, ОСОБА_1 розпочав обов`язки голови правління за сумісництвом з 07.11.2007 р. з посадовим окладом згідно з штатним розписом.

31.08.2021 року ОСОБА_1 було подано заяву про звільнення за власним бажанням з 15.09.2021 р. та направлено на адресу відповідача 1.

Відповіді від учасників Кредитної спілки «Київська фінансова компанія» не надійшло.

Відповідно до пп. з п. 9.2 Статуту Кредитної спілки «Київська фінансова компанія», до компетенції спостережної ради кредитної спілки належить призначення голови та членів правління, членів кредитного комітету.

Відповідно до п. 9.4 Статуту, організаційною формою роботи спостережної ради є засідання, що скликаються не рідше одного разу на квартал. Позачергові засідання можуть скликатися за наполяганням половини членів спостережної ради, а також за зверненням правління кредитної спілки.

Керуючись вищевказаним позивач направив листа голові спостережної ради Горбачевському В.Ю. з вимогою скликати засідання спостережної ради та вирішити питання про звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління.

Відповіді позивачу не надійшло.

Відповідно до ст. 16 ЗУ «Про кредитні спілки», правління кредитної спілки є виконавчим органом, який здійснює керівництво й поточною діяльністю. Правління складається з осіб, які знаходяться в трудових відносинах із спілкою. Правління підзвітне загальним зборам і спостережній раді кредитної спілки та організує виконання їх рішень.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що роботою правління керує голова правління, який призначається спостережною радою.

Згідно до ст. 15 ЗУ «Про кредитні спілки», до компетенції спостережної ради кредитної спілки належить вирішення питань діяльності кредитної спілки.

Згідно до п. 9.2. розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про затвердження Примірного статуту та примірних внутрішніх положень, що регулюють діяльність органів управління кредитної спілки» від 13.03.2008 року за № 338, до компетенції спостережної ради кредитної спілки входить призначення голови та членів правління, а також членів кредитного комітету (у складі не менше трьох осіб), а також звільнення цих осіб.

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Згідно з частиною першою статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя «включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру». Стаття 8 Конвенції «захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом». Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine, № 21722/11, § 165)).

З урахуванням положень частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського Суду з прав людини необхідно зробити висновок, що наявність у реєстрі інформації щодо позивача як про керівника товариства відноситься до професійної діяльності останнього та охоплюється поняттям «приватне життя».

У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

За встановлених у цій справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. and Others v. Bulgaria», заява № 1365/07, § 39), «Олександр Волков проти України» («Oleksandr Volkov v. Ukraine», заява № 21722/11, § 170)).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Кантоні проти Франції» («Cantoni v. France», заява № 17862/91, § 31-32), «Вєренцов проти України» («Vyerentsov v. Ukraine», заява «№ 20372/11, § 65))

Частиною другою статті 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно підкреслює цінність та важливість дотримання формалізованих норм цивільного процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, запобігатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися правова визначеність та повага до суду. В той же час «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки» (Beles and Others v. the Czech Republic, заява № 47273/99, § 50-51, 69); «Волчі проти Франції» (Walchli v. France, заява № 35787/03, § 29).

При проведенні оцінювання Європейський суд з прав людини часто наголошує на питаннях «правової визначеності» та «належного здійснення правосуддя» як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятим застосуванням процесуальних формальностей. Зокрема, Європейський суд з прав людини виходить з того, що є порушенням права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі правової визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (див., наприклад, рішення у справах «Карт проти Туреччини» (Kart v. Turkey [ВП], заява № 8917/05, § 79 (в кінці); «Ефстатіу та та інші проти Греції» (Efstathiou and Others v. Greece, заява № 36998/02, § 24 (в кінці); «Ешим проти Туреччини» (Esim v. Turkey, заява № 59601/09, § 21).

Аналогічний висновок міститься в постанові Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 520/11437/16-ц.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просив припинити трудові відносини з КС «Київська фінансова компанія» у зв`язку зі звільненням з посади керівника за власним бажанням.

Крім того, відповідно до пункту 13 частини другої статті 9 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

У частині першій статті 25 цього Закону визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації та судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.

В указаній нормі закону визначено, що таким судовим рішенням може бути рішення про зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

Таким чином, оскільки відповідно до вимог частини другої статті 5 ЦПК України, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між ОСОБА_1 і КС «Київська фінансова компанія», суд вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносин ОСОБА_1 і КС «Київська фінансова компанія» на підставі частини першої статті 38 КЗпП України з внесенням відповідних відомостей у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Разом з тим, що стосується заявлених позивачем позовних вимог до Печерської районної у місті Києві державної адміністрації про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в графі «Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи» запис про керівника Кредитної спілки «Київська фінансова компанія» (код ЄДРПОУ 35266535, місцезнаходження: 01024, м. Київ, пл. Бесарабська/вул. Круглоуніверситетська, 9/1 літ. Б) ОСОБА_1 (Паспорт НОМЕР_1 виданий Оболонським РВ ГУДМС України в м. Києві 22.06.2016 р.) у зв`язку із його звільненням з посади голови правління 15.09.2021 року шляхом проведення реєстраційної дії за судовим рішення, суд вважає їх такими, що задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Стаття 19 Конституції передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок державної реєстрація змін до відомостей та інших реєстраційних дій про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань проводиться в порядку встановленому ст.25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», зокрема пунктом 2 частини 1 передбачено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Пунктом 3 Частини 5 зазначеної вище статті передбачено, що суб`єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини 1 цієї статті проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру.

На підставі викладеного, суд приходить до переконання що на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, суб`єкт державної реєстрації вносить зміни відомостей в Єдиному реєстрі щодо виключення запису керівника відповідної юридичної особи.

Суд не вправі втручатися у діяльність органу державної реєстраційної служби, зобов`язуючи його вносити, виключати будь-які відомості до єдиного державного реєстру, що буде порушенням дискреційних повноважень цього органу.

З урахуванням задоволення позову та відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з КС «Київська фінансова компанія» на користь позивача також сплачена ним при зверненні до суду сума судового збору у розмірі 908 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 3, 8, 21, 43, 55, 129, 129-1 Конституції України, ст. ст. 22, 36, 38 Кодексу Законів про працю України, ст. ст. 5, 16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 13, 81,141, 258, 263, 265, 273, 280-282, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Київська фінансова компанія», Печерської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання припиненими трудових відносин та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Припинити трудові відносини між ОСОБА_1 та Кредитною спілкою «Київська фінансова компанія» шляхом визнання ОСОБА_1 таким, що звільнений з посади голови правління Кредитної спілки «Київська фінансова компанія» на підставі частини першої ст. 38 КЗпП України з 15.09.2021 року

Стягнути з Кредитної спілки «Київська фінансова компанія» на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в сумі 908 грн.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Печерської районної у місті Києві державної адміністрації - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 виданий Оболонським РВ ГУДМС України в м. Києві 22.06.2016 р.

Відповідач 1: Кредитна спілка «Київська фінансова компанія», адреса: 01024, м. Київ, пл. Бесарабська/вул. Круглоуніверситетська, 9/1 літ. Б, код ЄДРПОУ 35266535.

Відповідач 2: Печерська районна у місті Києві державна адміністрація, адреса: 01010, м. Київ, вул.Михайла Омеляновича-Павленка, будинок, 15, код ЄДРПОУ 37401206.

Повний текст судового рішення складено 15.05.2024.

Суддя О.М.Соколов