Ухвала

від 01.05.2024 по справі 205/5356/19

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

01.05.2024 Єдиний унікальний номер 205/5356/19

Справа № 205/5356/19

4-с/205/22/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2024 року

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі головуючого судді Остапенко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Зибалової П.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро скаргу ОСОБА_1 , на рішення та дії державного виконавця, заінтересовані особи: Другий правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 , -

ВСТАНОВИВ:

08/04/2024 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла скарга ОСОБА_1 , на рішення та дії державного виконавця, заінтересовані особи: Другий правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 .

Скарга обґрунтована тим, що на виконанні у Другого правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - ВДВС) перебуває виконавчий лист № 205/5356/19, виданий 03.12.2019 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів у розмірі доходу на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконавче провадження № 60920354. У межах виконавчого провадження 13.03.2024 року постановою державного виконавця ВДВС накладено арешт на грошові кошти боржника, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. 14.03.2024 року АТ «Перший український міжнародний банк» (далі АТ «ПУМБ») сповістило боржника про накладення арешту на поточний рахунок в банку № НОМЕР_1 , на який скаржник отримує заробітну плату, отриману від ТОВ «Аріал Альянс» та яка є єдиним засобом існування ОСОБА_1 . 18.03.2024 року ОСОБА_1 звернувся до державного виконавця з заявою про зняття арешту з поточного рахунку в АТ «ПУМБ». 19.03.2024 року на такий рахунок було перераховану заробітну плату, якою 20.03.2024 року скаржник розпорядився. Таким чином, скаржник вважав, що оскільки його рахунок разблоковано, то право поновлено. Однак 28.03.2024 року отримав відповідь державного виконавця щодо відмови в знятті арешту з рахунку, оскільки він не є спеціальним рахунком, арешт якого заборонено законом. 02.04.2024 року на телефон боржника надійшло повідомлення від АТ «ПУМБ» щодо блокування зарплатного рахунку. При цьому 17.01.2020 року державним виконавцем було винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти боржника в АТ КБ «ПриватБанк». Окрім сплати аліментів на сина ОСОБА_5 , ОСОБА_1 сплачує аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також має дружину ОСОБА_7 .

На підставі викладеного, просить:

-поновити строк на звернення до суду з даною скаргою,

-визнати неправомірними дії державних виконавців ВДВС Кулініч Я.В. та ОСОБА_8 в частині накладення арешту на грошові кошти боржника в АТ «ПУМБ» № 273348510000026203117541469 постановою від 13.03.2024 року по виконавчому провадженню № 60920354,

-скасувати постанову державного виконавця ВДВС Кулініч Я.В. від 13.03.2024 року та постанову державного виконавця Сидоріної Д.М. від 17.01.2020 року в частині накладення арешту на грошові кошти боржника в АТ «ПУМБ» № 273348510000026203117541469 постановою від 13.03.2024 року.

Ухвалою судді від 12.04.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження за скаргою, а також витребувано з ВДВС копію матеріалів виконавчого провадження № 60920354.

26.04.2024 року від представника ВДВС Астапенкової К. надійшов відзив на скаргу, у якій заперечувала проти задоволення скарги. Заперечення обґрунтовано тим, що виконавче провадження з виконання виконавчого листа про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_9 на утримання сина ОСОБА_5 , починаючи з 19.06.2019 року, відкрито 20.12.2019 року. Доказів сплати аліментів боржник не надав. Станом на 17.01.2020 року в ОСОБА_1 утворилась заборгованість в розмірі 17758,44 грн. На підставі ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» 17.01.2020 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, копія якої направлена сторонам до відома та відповідним установам для виконання. Також 13.03.2024 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, копія якої направлена сторонам до відома та відповідним банківським установам для виконання. При цьому виконання рішення є обов`язком, а не правом виконавця. Виконуючи вимоги виконавчого документа, виконавець зобов`язаний накласти арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. Водночас саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, на які заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для знання виконавцем арешту з цих коштів. також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Однак у матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості, у тому числі надані боржником, що вказаний рахунок має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Рахунок ОСОБА_1 не відноситься до рахунків зі спеціальним режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено. Арешт рахунку боржника не унеможливлює отримання ним доходу, за його бажанням, готівкою або поштовим переказом на вказаний ним рахунок (адресу). 29.03.2024 року у межах виконавчого провадження винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. З дня пред`явлення виконавчого листа до виконання в ОСОБА_1 утворилася заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, тому 02.04.2024 року винесена постанова про накладення штрафу. Оскільки всі дії державного виконавця направлені виключно на виконання виконавчого документу в порядок та спосіб, визначений ЗУ «Про виконавче провадження», просить у задоволенні скарги відмовити.

26.04.2024 року від ОСОБА_2 надійшли пояснення на скаргу, у яких зазначила, що з моменту відкриття виконавчого провадження та до червня 2022 року ОСОБА_1 кошти на утримання сина не сплачував, борг станом на 01.04.2024 року становить 92330,04 грн. Більше ніж три роки ОСОБА_1 жодного разу не сплатив встановленого судом розміру аліментів. На підставі викладеного просить у задоволенні скарги відмовити.

Від скаржника ОСОБА_1 надійшла заява, у якій просить розгляд скарги провести без його участі, вимоги скарги підтримав, просив задовольнити.

Представник ВДВС Астапенкова К. у відзиві на скаргу просила судове засідання провести без її участі, проти скарги заперечувала, просила залишити без задоволення.

Заінтересована особа ОСОБА_2 у поясненнях просила розгляд скарги проводити без її участі, у її задоволенні відмовити.

Через неявку в судове засідання учасників справи, судом у відповідності до ч. 2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали скарги, оцінивши наявні докази, встановив таке.

У ході судового розгляду встановлено, що заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01.10.2019 року по справі № 205/5356/19 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_10 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 19 червня 2019 року та до досягнення дитиною повноліття.

На підставі виконавчого листа № 205/5356/19, виданого 03.12.2019 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська, державним виконавцем ВДВС відкрито виконавче провадження № 60920354.

17.01.2020 року державним виконавцем ВДВС Сидоріною Д.М. винесено постанову про арешт коштів боржника, а саме накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках АТ КБ «ПриватБанк» та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження штрафів 17758,44 грн.

13.03.2024 року державним виконавцем ВДВС Кулініч Я.В. винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення в розмірі 163852,25 грн.

18.03.2024 року ОСОБА_1 звернувся до державного виконавця ВДВС з заявою, у якій зазначив, що 14.03.2024 року АТ «ПУМБ» сповістив його про накладення арешту на його рахунок № НОМЕР_1 , на який він отримує заробітну платню, та просив зняти арешт.

Згідно з довідкою АТ «ПУМБ» від 15.03.2024 року поточний рахунок № НОМЕР_1 відкрито для зарахування заробітної плати від ТОВ «Аріал Альянс», але не виключно, у тому числі для власних потреб фізичної особи та використовується для здійснення всіх банківських операцій фізичної особи відповідно до законодавства України.

28.03.2024 року ОСОБА_1 отримав відповідь ВДВС на свою заяву, у якій повідомлено боржника про відсутність підстав для знаття арешту з банківського, карткового рахунку.

Відповідно до виписки з рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» 20.03.2024 року на рахунок надійшла виплата ТОВ «Аріал Альянс» в розмірі 5987,67 грн., яка того ж дня переведена на інший рахунок. Згідно з інформацією про рух коштів по зазначеному рахунку АТ «ПУМБ» 02.04.2024 року банком прийнято до виконання постанову виконавчої служби в межах 163852,25 грн.

У скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на звернення з даною скаргою, обґрунтовуючи клопотання тим, що до отримання 28.03.2024 року відповіді на його заяву щодо відмови в скасуванні арешту з рахунку, йому не було відомо про порушення прав.

Відповідно до матеріалів виконавчого провадження, 15.02.2024 року Тютрюмов ознайомився з матеріалами виконавчого провадження, зокрема, з постановою державного виконавця Сидоріної Д.М. від 17.01.2020 року про накладення арешту на банківські рахунки.

Як встановлено зі змісту заяви ОСОБА_1 від 18.03.2024 року, він 14.03.2024 року був сповіщений про накладення арешту на його рахунок в АТ «ПУМБ», тому звернувся до ВДВС для зняття з нього арешту, накладеного постановою від 13.03.2024 року. Отже, щодо скасування арешту, накладеного постановою державного виконавця Сидоріної Д.М. від 17.01.2020 року, не звертався. Таким чином, про зазначену постанову ОСОБА_1 стало відомо 15.02.2024 року під час ознайомлення з матеріалами справи.

Отже, поважних причин для поновлення строку на оскарження постанови державного виконавця Сидоріної Д.М. від 17.01.2020 року скаржником не наведено.

Відповідно дост.126ЦПК Україниправо навчинення процесуальноїдії втрачаєтьсяіз закінченнямстроку,встановленого закономабо судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

На підставі викладеного, суд доходить висновку про відмову в задоволенні клопотання про поновлення строку на подання скарги на дії та постанову державного виконавця Сидоріної Д.М. від 17.01.2020 року про накладення арешту на банківські рахунки ОСОБА_1 .

Водночас, з матеріалів виконавчого провадження встановлено, що ОСОБА_1 до отримання відповіді на свою заяву про скасування арешту з рахунку в АТ «ПУМБ» 20.03.2024 року розпоряджався коштами та не знав, що арешт не скасовано. Про відмову в задоволенні його заяви про скасування арешту з рахунку дізнався, отримавши 28.03.2024 року відповідний лист ВДВС. Також 02.04.2024 року скаржник дізнався про накладення арешту на його рахунок в АТ «ПУМБ», що підтверджується інформацією банку.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність правових підстав для поновлення строку на оскарження дій та постанови державного виконавця ВДВС Кулініч Я.В. від 13.03.2024 року про арешт коштів боржника.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення (пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно із частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема, на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Пунктом 2 частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

З установлених судом обставин вбачається, що рахунок боржника, на кошти на якому державним виконавцем був накладений арешт, є рахунком для зарахування заробітної плати та інших платежів, тобто на цей рахунок зараховуються та зберігаються кошти боржника, призначені не тільки для зарахування заробітної плати. Зазначений рахунок не відносяться до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено.

Також банк, на який нормами статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунках. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року в справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20).

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_1 не доведено, що його рахунок в АТ «ПУМБ», на який за постановою державного виконавця було накладено арешт, має спеціальний режим використання, та на такий рахунок за законом заборонено накладення арешту.

Як встановлено судом, на даний рахунок може зараховуватися не тільки заробітна плата, а й інші платежі.

Відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Отже, суд, оцінивши докази у їх сукупності, врахувавши усі обставини справи, дійшов висновку про те, що державний виконавець при виконанні виконавчого листа № 205/5356/19, виданого 03.12.2019 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_9 аліментів на утримання дитини, накладаючи арешт на грошові кошти боржника в частині арешту рахунку № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ», діяв в спосіб та в порядку, які передбачені чинним законодавством, тому в задоволенні скарги слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою Наказом Міністерства юстиції № 512/5 від 02.04.2012 року, ст. ст. 4-5, 12-13, 18, 81, 133, 141, 447, 451, 452 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження дій та постанови державного виконавця Новокодацького відділу державної виконавчої служби у місті Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Сидоріної Дарини Миколаївни від 17.01.2020 року про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 в Акціонерному товаристві «Перший українськийміжнародний банк» відмовити.

Скаргу ОСОБА_1 , на рішення та дії державного виконавця, заінтересовані особи: Другий правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 в частині оскарження дій та постанови державного виконавця Новокодацького відділу державної виконавчої служби у місті Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Сидоріної Дарини Миколаївни від 17.01.2020 року про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 в Акціонерному товаристві «Перший український міжнародний банк» залишити без розгляду.

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження дій та постанови державного виконавця Другого правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кулініч Яни В`ячеславівни від 13.03.2024 року про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 в Акціонерному товаристві «Перший українськийміжнародний банк» задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на звернення зі скаргою на дії та постанову державного виконавця Другого правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кулініч Яни В`ячеславівни від 13.03.2024 року про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 в Акціонерному товаристві «Перший український міжнародний банк».

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та постанову державного виконавця Другого правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кулініч Яни В`ячеславівни від 13.03.2024 року про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 в Акціонерному товаристві «Перший український міжнародний банк» відмовити.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.Г. Остапенко

.