Ухвала

від 21.05.2024 по справі 612/398/24

БЛИЗНЮКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

612/398/24, 2/612/156/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 року смт Близнюки

Суддя Близнюківського районного суду Харківської області Масло С.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія Близнюки» в особі арбітражного керуючого Хандуріна Дмитра Вікторовича про розірвання договору оренди землі,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Близнюківського районного суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ «Софія Близнюки» в особі арбітражного керуючого Хандуріна Дмитра Вікторовича, в якій просить: 1) розірвати договір оренди земельної ділянки від 20.08.2009, що укладений між нею та відповідачем, кадастровий номер 6320686300:02:001:0341, зареєстрований 19.11.2014 за №7752343.

Розглянувши матеріали позову, суд дійшов наступного.

Суддя зазначає, що ухвалою суду Господарського суду Харківської області від 19.08.2021 по справі №922/2334/21 відкрито провадження про банкрутство ТОВ «Софія Близнюки».

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У статті 19 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

При цьому суди повинні керуватися принципом правової визначеності і не допускати наявності проваджень, а відтак і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами, з того самого предмета, але судами у різних юрисдикціях.

Згідно п. 8 ч. 1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

21 жовтня 2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII.

Визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може, за умови своєчасного звернення, реалізувати свої права і отримати задоволення своїх вимог. Такий висновок сформований Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 15.05.2019 у справі № 289/2217/17 (провадження № 14-178цс19); від 12.06.2019 у справі № 289/233/18 (провадження № 14-171цс19); від 19.06.2019 у справі № 289/718/18 (провадження № 14-126цс19); від 19.06.2019 у справі № 289/2210/17 (провадження № 14-129цс19); від 03.07.2019 у справі № 289/2204/17 (провадження № 14- 246цс19).

Відповідно до частини першої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника (частина друга статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства).

Частина друга статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначає підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі майнові вимоги щодо майна боржника. Виключень з цього правила не передбачено.

Таким чином, розгляд усіх спорів, які визначені ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, щодо боржника у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, та в межах такої справи.

Зазначену вище правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (провадження № 12-143гс19), від 18 лютого 2020 року у справі № 918/335/17 (провадження № 12-160гс19).

Аналіз статті 7 КзПБ дає підстави дійти висновку, що до юрисдикції господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, віднесені не тільки майнові, а й немайнові спори, що виникають як з приватних, так і з публічних правовідносин, у яких стороною є боржник.

До критеріїв визначення чи підлягає розгляду у межах справи про банкрутство спір, стороною в якій є боржник, можна віднести такі умови: вирішення спору стосується питання щодо формування активів боржника (майно, майнові права); впливає на суб`єктний склад сторін та учасників у справі про банкрутство, їхні права, інтереси та (або) обов`язки.

Згідно із ч. 1,5 ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою.

Право користування (оренда, емфітевзис) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу її користувачем без погодження із власником такої земeльнoi ділянки, крім випадків, визначених законом. Відчуження, застава права користування земельною ділянкою здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюються відчуження або на користь якої передається у заставу право користування.

Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права користування у порядку, передбаченому законодавством.

Стаття 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», передбачає, що майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Згідно ч. 5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду землі», об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до змісту п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», право оренди (суборенди) земельної ділянки відноситься до речових прав на нерухоме майно, похідних від права власності.

У відповідності до пп. 14.1.1-2 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, актив з права користування - визнаний орендарем згідно з вимогами міжнародних стандартів фінансової звітності актив, який представляє право орендаря використовувати базовий актив протягом строку оренди. Право оренди відноситься до активу та відображається на позабалансовому рахунку в активах за первинною та залишковою вартістю об`єкту оренди також і у відповідності до Міжнародного стандарту фінансової звітності 16 «Оренда».

Такими чином, суддя дійшов висновку, що право оренди земельної ділянки є речовим правом та активом ТОВ «Софія Близнюки».

Суддя зазначає, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс правовідносин боржника, і спеціальні норми Кодексу України з процедур банкрутства мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Особливість вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна та коштів боржника до ліквідаційної маси і проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, з огляду на положення законодавства України, чинного на момент звернення позивача до суду, розгляд усіх спорів, стороною в яких є боржник, відносно якого порушено справу про банкрутство, повинен відбуватися виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. Саме господарський суд є судом, встановленим законом, до юрисдикції якого віднесено розгляд спору, ініційованого ОСОБА_1 .

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19), від 18 лютого 2020 року у справі № 918/335/17 (провадження № 12-160гс19), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (провадження № 12-143гс19), постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 січня 2020 року у справі № 921/557/15-г/10, від 06 лютого 2020 року у справі № 910/1116/18, від 02 жовтня 2019 у справі № 910/9535/18, від 21 листопада 2019 року у справі № 925/1205/15, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20 травня 2020 року у справі № 161/18582/17, від 24 лютого 2021 року у справі № 712/701/19, від 28 квітня 2021 року № 428/2376/20.

З огляду на викладене, суддя зазначає, що в межах цього позову розглядається спір щодо розірвання договору оренди землі, укладеного боржником, відносно якого на розгляді Господарського суду Харківської області перебуває справа про банкрутство.

З урахуванням викладеного, цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства в межах справи про банкрутство ТОВ «Софія Близнюки».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.01.2020 року по справі №607/6254/15-ц провадження №14-404цс19 зробила правовий висновок відповідно до якого захист прав осіб, які мають вимоги до банкрута полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача.

Таке урегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.

За поточним позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Софія Близнюки» в особі арбітражного керуючого Хандуріна Дмитра Вікторовича провадження по справі не відкрито.

Таким чином, розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

Враховуючи вищенаведене, суддя дійшов висновку, що дана позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Пунктом 1ч.1ст.186ЦПК Українипередбачено,що суддявідмовляє увідкритті провадженняу справі,якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, суддя відмовляє у відкритті провадженні у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія Близнюки» в особі арбітражного керуючого Хандуріна Дмитра Вікторовича про розірвання договору оренди землі.

Роз`яснити позивачу, що з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія Близнюки» в особі арбітражного керуючого Хандуріна Дмитра Вікторовича про розірвання договору оренди землі вона має право звернутись до Господарського суду Харківської області, який відкрив провадження у праві про банкрутство ТОВ «Софія-Близнюки» в порядку господарського судочинства.

Керуючись ст. 186 ЦПК України, ст. 20 ГПК України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія Близнюки» в особі арбітражного керуючого Хандуріна Дмитра Вікторовича про розірвання договору оренди землі.

Роз`яснити позивачу, що з даним позовом він має право звернутись до Господарського суду Харківської області, який відкрив провадження у праві про банкрутство ТОВ «Софія-Близнюки» в порядку господарського судочинства.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали складений та підписаний 21.05.2024.

Суддя С.П. Масло