Ухвала

від 20.05.2024 по справі 639/2760/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа №639/2760/24

Провадження №2-н/639/711/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2024 року

Суддя Жовтневого районного суду м. Харкова у складі Рубіжний С.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу з Головного управління Держпраці у Харківській області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково Виробнича фірма «Техносервіс СС»,

ВСТАНОВИВ:

16травня 2023 року до Жовтневого районного суду м. Харкова звернувся заявник ОСОБА_1 із заявою про видачу судового наказу зазначивши боржниками Головне управління Держпраці у Харківській області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково Виробнича фірма «Техносервіс СС». Ціну позову зазначив 850 грн.

В своїй заяві ОСОБА_1 просить суд прийняти заяву про видачу судового наказу, судові витрати покласти на божника.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» № 14 від 23 грудня 2012 року, наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Виходячи з того, що наказне провадження є безспірним, тобто в його порядку задовольняються тільки ті вимоги заявника, що мають безспірний характер.

Розглянувши надані матеріали, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у видачі судового наказу з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбаченихстаттею 161цього Кодексу.

Стаття 161 ЦПК України містить вичерпний перелік вимог, за якими може бути видано судовий наказ

1. Судовий наказ може бути видано, якщо:

1) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку;

2) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника;

3) заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості;

4) заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;

5) заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;

6) заявлено вимогу про повернення вартості товару неналежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів;

7) заявлено вимогу до юридичної особи або фізичної особи - підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Відповідно до ч. 1 3 ст. 163 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником.

У заяві повинно бути зазначено:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження;

4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;

5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

3. До заяви про видачу судового наказу додаються:

1) документ, що підтверджує сплату судового збору;

2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника;

3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;

4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Пунктом 1 та 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК встановлено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимогстатті 163цього Кодексу; заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки заявником ОСОБА_1 було подано заяву, в якій він заявляє вимогу, яка не відповідає вимогам ст.. 161 ЦПК України, то у видачі судового наказу слід відмовити.

Стягувачем не зазначено вимогу та не зазначено обставин щодо правовідносин за яким підлягає видачі судовий наказ, визначених ч.1 ст. 161 ЦПК України.

Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 ЦПК України, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою.

Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку. (ч.2 ст. 166 ЦПК України)

Таким чином, суд приходить до висновку, що у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 слід відмовити.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 161, 163, 165 ЦПК України, суддя -

УХВАЛИВ:

У видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу з Головного управління Держпраці у Харківській області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково Виробнича фірма «Техносервіс СС» відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом пятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 20.05.2024.

Суддя С.О. Рубіжний