Рішення

від 31.08.2006 по справі 9142.1-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

9142.1-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

31.08.2006Справа №2-3/9142.1-2006

За позовом МПП „Фірма „Баністро”, м. Ялта, вул. Соснова, 34, кв. 65

До  відповідача ВАТ „Крименерго” в особі Ялтинських РЕМ, м. Ялта, вул. Бірюкова, 16

Про стягнення 53350 грн.

                                                                                                             Суддя  І.О. Соколова

ПРЕДСТАВНИКИ:

        Від  позивача –  Оленик О.І. директор

         Від відповідача   - представник Юркевич І.Ю., д/п № 005-Д від 03.01.06 р.

         Суть спору: У грудні 2003 р. позивач – МПП „Фірма „Баністро” звернувся до Господарського суду з позовом про стягнення з  відповідача – ВАТ „Крименерго” 53350 грн. збитків, мотивуючи свій позов тим, що відповідач реконструював мережі ЛЕП -110 кв, у наслідок чого ремонтно – бетонний вузол ( РБВ), що належить позивачеві, опинився в охоронній зоні повітряної лінії – 110 кв, а тому позивач не міг використовувати належне йому майно за призначенням та був вимушений  демонтувати своє обладнання – ремонтно – бетоний вузол (РБВ).

Рішенням ГС АРК від 20.10.05 р.  по справі № 2-22/275-05 у задоволенні   позову МПП „Фірма „Баністро” було відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.12.2005  р. рішення  ГС АРК від 20.10.05 р. по справі № 2-22/275-05 залишено без змін.

Постановою Вищого Господарського суду України від 14.03.06 р. по справі № 2-22/275-05 рішення  ГС АРК від 20.10.05 р. та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.12.2005 р. по справі № 2-22/275-05 були скасовані, а справа спрямована на новий розгляд до Господарського суду АРК.

При цьому Вищий Господарський суд України у своєї постанові визначив за необхідним ретельно перевірити усі обставини, встановлені  висновками судових експертиз, призначених по дійсній  справі, а також встановити факт заподіяння шкоди відповідачем, наявність його вини та причинно – наслідкового зв'язку між неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача та заподіяною шкодою, а також доведеність розміру шкоди.

 Згідно зі ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

У процесі розгляду справи позивач неодноразово уточнював  свої позовні вимоги.

Так, у своєї заяві про уточнення позовних вимог від 21.07.06 р. позивач на підставі висновків судово – технічної експертизи № 01.04.03.2060-04 від 24.06.04 р. та судово- будівельної експертизи № 1314 від 25.08.05 р.,  просить стягнути з відповідача збитки у загальній сумі 615 415 грн., у тому числі 6300 грн. – збитки у вигляді витрат на сплату заробітної плати сторожам за час вимушеного простою РБВ, 330390 грн. неодержаного прибутку (втрачена вигода), 278725 грн. витрат на будівництво та демонтаж РБВ  за станом на 01.07.05 р. Крим того, позивач просить віднести на відповідача судові витрати по держмиту, за технічне забезпечення судового процесу та  сплату послуг судових експертиз у розмірі 11405,36 грн.

Відповідач уточнені позовні вимоги не визнав.

У своєму відзиві від 31.07.06 р. та у засіданні суду ВАТ „Крименерго” вважало, що уточнені позовні вимоги МПП „Фірма „Баністро” не підлягають задоволенню, так як розмір вказаних позивачем збитків не підтверджен належними доказами.

При цьому відповідач просить врахувати, що його дії не є виновними та противоправними.

Крим того, відповідач вважає, що РБВ  вже не працював до його демонтажу, так як не мав замовлень   на продукцію від СП „Джемієт”

Розглянувши матеріали  справи, додатково представлені документи,  заслухавши  пояснення  представників  сторін,  суд  встановив:

30.11.1993 р. між позивачем - МПП „Фірма „Баністро”, м. Ялта та СП „Джемієт”, м. Ялта  був укладений договір, предметом якого було тимчасове (на термін будівництва головного корпусу бізнес – центру) розміщення на землях СП „Джемієт” ремонтно – бетонного вузла СБ -140, належного позивачу.

Згідно з п.2.1.1. цього договору позивачу була надана земельна ділянка, площею 550 м.кв. для розташування РБВ та іншого обладнання.

Згідно з п.2.2.6.  договору позивач гарантував СП „Джемієт” пріоритетний відпуск товарного бетону, керамзитбетону, раствору цементного. У випадку, якщо СП „Джемієт”  з яких – небудь підстав не заявляє обумовлену місячну кількість товарної продукції, то позивач був вправі відпускати її стороннім споживачам.

Як вбачається із тексту договору, він був укладений на термін будівництва головного корпусу бізнес – центру СП „Джемієт” ( п. 3.1.).

Яких  - небудь доказів того, договір від 30.11.93 р. був визнаний недійсним чи був розірваний за ініціативою сторін, суду додано не було.

Крим того, позивач стверджує, що до наступного часу будівництво головного корпусу бізнес центру СП „Джемієт” не завершено.

Як було встановлено матеріалами справи, відповідач згідно з проектом збудував високовольтну мережу електропередачі 110 кв.м ( Массандра – Гурзуф) таким чином, що РБВ позивача опинилось у 35 метрів від крайнього проводу ЛЕМ.

Крим того, 20.12.2000 р. відповідач здійснив перенос ділянки ВЛ -110 кв згідно з проектом, виконаним на замовлення приватної особи, через земельну ділянку, передану у постійне користування СП „Джемієт”, і яке, у свою чергу, на підставі вказаного вище договору від 30.11.93 р. дало згоду на тимчасове розташування на цій ділянці ремонтно – бетонного вузла позивача.

Таким чином, обладнання позивача та РБВ опинились в охоронній  в 20-ти метровій  зоні.

Згідно з висновком експертизи № 01.04.03.2060-04 від 24.06.04 р., проведеною Кримським експертно – технічним центром Держнаглядохоронпраці України, після переносу мережі електропередач ВЛ – 110 кв ( Массандра – Гурзуф) підприємством Ялтинських РЕМ ВАТ „Крименерго”, у грудні 2000 р. бетонно – смесительна установка СБ-140А, що належала МПП „Фірма „Баністро”, опинилась в охоронній   зоні ВЛ – 110кв, у зв'язку  з чим були порушені пункти 8, 9 Правил охорони електричних мереж та п.22 Додатку „ Умови робіт у межах охоронних зон електромереж” до цих Правил, у наслідок  чого були утворені небезпечні умови для працюючих ( а.с. 7-10 том. 3).

Позивач стверджує, що з провини відповідача та його противоправних дій при проведенні реконструкції ділянки ВЛ-110 кв на землях СП „Джемілєт” він був  позбавлений можливості використовувати РБВ по призначенню та був змушений здійснити демонтаж РБВ, у наслідок чого йому була заподіяна майнова шкода.

Згідно з висновками судової будівельно  – технічної експертизи № 1314 від 25.08.05 р.,   у наслідок демонтажу установки бетонно – смесільної переміжної СБ-140а МПП „Фірма „Баністро” понесло витрати, пов'язані з будівництвом та демонтажем даного об'єкту у розмірі 278725 грн. ( а.с. 14-16 том 4).

Як вбачається із вказаних вище висновків судових експертиз, РБВ позивача був підключений та введений до експлуатації ще 08.07.95 р.

22.12.97 р. позивач уклав договір № 1066 з ВАТ „Крименерго” на відпуск електроенергії з наданням лімітів.

Позивач споживав електроенергію від ТП-795, яка належала СП „Джемієт”, згідно договору від 30.11.93 р.

Але, у зв'язку з тим, що у грудні 2000 р. відповідачем був здійснений перенос ділянки ВЛ – 110 кв над містом розміщення РБВ позивача, МПП „Фірма „Баністро” був змушений провести демонтаж РБВ  у вересні 2002 р.

У наслідок цього переносу були створені небезпечні  умови для працівників, так як реконструкція мереж поставила під загрозу можливість експлуатації РБВ.

Згідно з розрахунком позивача, який також ґрунтується на висновках судових експертиз, у наслідок противоправних дій відповідача йому була заподіяна шкода, у вигляді неодержаного прибутку ( втрачена вигода) у розмірі 330390 грн.

При розрахунку збитків від неодержаного прибутку ( втраченої вигоди) позивач виходив з того, що він поніс збитки від невикористування РБВ за термін з дати установки РБВ під мережами ЛЕМ ( 20.12.00 р. по 30.06.06 р.)

Крим того, як було вказано вище, позивач просив стягнути з відповідача також 6300 грн. збитків, а саме його витрати на виплату зарплатні сторожам РБВ за термін його вимушеного простою та після  реконструкції ВЛ і його  демонтажу.

Суд вважає, що уточнені позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково   та з відповідача слід стягнути 609115 грн. збитків, у тому числі 330390 грн. неодержаного прибутку ( втрачена вигода) та 278725 грн. витрат на будівництво  та демонтаж РБВ.

При цьому суд враховує те, що матеріалами справи доведені  противоправні дії відповідача при проведенні реконструкції частини ділянки ВЛ -110 кв на землі СП „Джемілєт”, де знаходились  РБВ та інші прилади позивача.

Так, внаслідок порушення п.п. 8,9 Правил охорони електричних мереж та п.22 Додатку до цих Правил, позивачу були заподіяні небезпечні умови для роботи та подальшого використання РБУ  за призначенням.

Ці порушення, допущені відповідачем, повлекли за собою заподіяння позивачеві майнової шкоди.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що вказаними вище неправомірними діями відповідача була завдана шкода майну позивача у розмірі 609115 грн., а тому вона підлягає відшкодуванню у повному обсязі.

При цьому суд не знаходить законних підстав для задоволення вимог позивача у частині стягнення з відповідача 6300 грн. – витрати на сплату заробітної плати сторожам, так як враховує, що позивач не обґрунтував  ці вимоги  належними документами.

Заперечення відповідача, викладені в його відзивах на позовні вимоги позивача та в засіданнях суду, не можуть бути прийняті судом до уваги, тому як суперечать матеріалам справи, у тому числі висновком  судових експертиз, якими доведено, що ВАТ „Крименерго” порушили Правила охорони електромереж  після перенесення у грудні 2000 р. високовольтної лінії електромереж ВЛ -110 кв, внаслідок чого належне позивачу РБВ опинилось в охоронній зоні ВЛ – 110кв, що створило небезпечні умови для працюючих, а подальша експлуатація установки стала неможливою та небезпечною.

При цьому суд також враховує, що  відповідачем не було додано суду яких – небудь доказів, яки б спростовували вказані вище висновки судових експертиз.

Таким чином, враховуючи викладене, з відповідача ВАТ „Крименерго” на користь МПП „Фірма „Баністро” підлягає стягненню 609115 грн. збитків (  330390 грн.+ 278725 грн.).

У частині стягнення 6300 грн. у позові слід відмовити.

У відповідності зі ст.  49 ГПК України, витрати по оплаті держмита й судові витрати, пов'язані зі сплатою інформаційно-технічних послуг із забезпечення судового процесу, а також суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, підлягають віднесенню на відповідача при задоволенні позову.

На підставі вказаної статті на відповідача слід віднести судові витрати, пов'язані  зі сплатою держмита, у тому числі по апеляційним та касаційним скаргам, витрати на інформаційне – технічне забезпечення судового процесу у загальній сумі 7972,16 грн., які підтверджується платіжними документами, а також витрати на сплату судових експертиз у загальній сумі 3433,20 грн., які підтверджуються ордером № 537, платіжними дорученнями № 14, № 22, а всього загальна сума судових витрат, підлягаюча  стягненню з відповідача,  складає 11405,36 грн.

Вступна  й резолютивна   частини рішення оголошені в   засіданні суду в присутності представників сторін     31.08.2006 р.

З обліком  викладеного, керуючись, ст. ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу  України, суд -

ВИРIШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Крименерго” в особі Ялтинських РЕМ ( 95034, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, р/р 26007301320163 у філії КЦО ПІБ у м. Сімферополі, МФО 324430, ЗКПО 00131400, ІІН 001314001096)  на користь малого приватного підприємства „Фірма „Баністро” ( 98607, м. Ялта, вул. Соснова, 34 кв. 65, р/р 26006301440124 в ФАКБ „Нац.кредит” у м. Ялта, МФО 384715, ЗКПО 22291392) 609115 грн. збитків, витрати по сплаті держмита та на інформаційне – технічне забезпечення судового процесу у загальній сумі 7972,16 грн., а також витрати на сплату судових експертиз у загальній сумі 3433,20 грн., а всього 11405,36 грн.

Наказ видається  стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.

3. У частині стягнення 6300 грн. у позові відмовити.

Рішення підписане суддею       06.09.2006  р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Соколова І.А.