Рішення

від 10.04.2024 по справі 521/6609/23

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа №521/15132/23

Провадження № 2/521/579/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі

судді - Маркарової С.В.,

за участю секретаря судового засідання - Вінжановської К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

позивач : Малиновська окружна прокуратура міста Одеси в інтересах держави

в особі Одеської міської ради

відповідач : ОСОБА_1

предмет позову : стягнення коштів за використання земельної ділянки комунальної власності

ціна позову: 461 882, 21 грн.

ВСТАНОВИВ:

Малиновська окружна прокуратура міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернулась до суду із вищезазначеним позовом.

Позовними вимогами прокуратура визначила стягнення з ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради безпідставно збережених кошти за користування земельною ділянкою площею 0,7789 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110137300:15:013:0004) в розмірі - 461 882, 21 грн.

В обґрунтування своїх вимог прокуратура послалась на те, що ОСОБА_1 з 02.11.2016 року є власником нежилих будівель загальною площею 898,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 988148951101).

Право власності відповідача на будівлі набуто відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 02.11.2016 року №2965 та акту приймання - передачі майна серії 3047, 3048 від 10.11.2016 року.

Нерухоме майно розташовано на земельній ділянці площею 0,7789 га за вищевказаною адресою, цільове призначення J.11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, вид використання для експлуатації і обслуговування нежитлових будівель виробничо-складського комплексу (кадастровий номер земельної ділянки 5110137300:15:013:0004).

Спірна земельна ділянка за вищевказаною адресою відповідно до вимог ст.79-1 Земельного кодексу України з 24.05.2021 року сформована та зареєстрована (витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку).

Речові права на земельну ділянку за ОСОБА_1 , однак, не зареєстровані.

Рішення про затвердження проекту землеустрою та надання спірної земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 . Одеською міською радою не приймалось, договір оренди із відповідачем не укладався.

З моменту набуття права власності на нежилі будівлі за адресою: АДРЕСА_1 відповідач фактично постійно використовує земельну ділянку для експлуатації і обслуговування нежилих будівель виробничо-складського комплексу без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав в порядку статей 125, 126 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 206 Земельного Кодексу України використання землі в Україні є платним.

Прокуратура стверджувала, що відповідач не є ані власником, ані землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку.

Єдина можлива форма здійснення плати за землю для відповідача, як фактичного землекористувача, є орендна плата (правова позиція ВС, постанова Касаційного господарського суду у складі ВС від 29.05.2020 року у справі №922/2843/19).

Розмір ставки орендної плати за земельні ділянки в м.Одесі за цільовим використанням земельної ділянки відповідно до додатку до рішення Одеської міської ради «Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі» №1267-VI від 20.09.2011 року (зі змінами та доповненнями) становить 5% від нормативної грошової оцінки.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 24.01.2023 за №10-15-0.10-229/2-23 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:15:013:0004, площею 0,7789 га, яка розташована по АДРЕСА_1 станом на 01.01.2021 року становила 5 726 384,41 грн, станом на 01.01.2022 року 6 299 022,85 гривень.

Згідно витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 29.11.2022 року №22676 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:15:013:0004 становить 6 299 022,85 грн (дата формування витягу 28.11.2022).

Одеською міською радою здійснений відповідний розрахунок спірних коштів.

Так, розмір орендної плати, який підлягав сплаті за період з 24.05.2021 по 30.11.2022 року (включно) - 461 882, 21 грн:

- за період з 24.05.2021 по 31.12.2021 року (включно) - 173 176,98 грн. ( 5 726 384,41 грн) НГО за 2021 рік) х 5 відсотків : 12 місяців: 31 день х 8 днів) + (5 726 384,41 грн НГО за 2021 рік) х 5 відсотків :12 місяців х 7 місяців) з розрахунку 23 859, 94 грн. на місць;

- за період з 01.01.2022 по 30.11.2022 року (включно) - 288 705,23 грн. (6 299 022,85 грн (НГО за 2022 рік) х 5 відсотків :12 місяців х 11 місяців) з розрахунку 26 245,93 грн. на місць.

Відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України, оскільки правовідносини при користуванні спірною земельною ділянкою комунальної власності є кондикційними, а не правовідносинами із заподіяння шкоди, що передбачені главою 82 ЦК України.

Окрім того, прокуратура стверджувала, що починаючи з 2019 року Одеській міській раді було відомо про фактичне користування ОСОБА_1 спірною земельною ділянкою, проте жодних активних дій, спрямованих на стягнення в судовому порядку безпідставно збережених за користування земельною ділянкою коштів, власник земельної ділянки не здійснював протягом тривалого часу.

Вищевикладене в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» обумовило звернення прокурора до суду із даним позовом.

Окрім задоволення позовних вимог, прокуратура просила присудити судовий збір - 6 928,23 грн.

Представник прокуратури в процесі розгляду справи наполягала на задоволені позову.

Одеська міська Рада позов підтримала.

Відповідач в процесі розгляду справи позов не визнав, стверджуючи, що порушив питання оформлення речового права на земельну ділянку, зокрема, процедуру розгляду власником земельної ділянки проекту землеустрою, натомість, уповноваженим органом в особі Одеської міської ради не вчинено дій, спрямованих на продовження процедури відведення земельної ділянки.

Окрім того, відповідач просив суд застосувати до виниклих правовідносин правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №160/2366/19, від 27.07.2023 у справі №918/779/22.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні докази, надані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 з 02.11.2016 року є власником нежилих будівель загальною площею 898,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 988148951101.

Право власності на нежитлові будівлі набуто відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 02.11.2016 року №2965 та акту приймання - передачі майна серії 3047, 3048 від 10.11.2016 року.

Нерухоме майно розташовано на земельній ділянці площею 0,7789 га за вищевказаною адресою, цільове призначення J.11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, вид використання для експлуатації і обслуговування нежитлових будівель виробничо-складського комплексу (кадастровий номер земельної ділянки 5110137300:15:013:0004).

Спірна земельна ділянка відповідно до вимог ст.79-1 Земельного кодексу України з 24.05.2021 року сформована та зареєстрована (витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку).

Речові права на земельну ділянку за ОСОБА_1 не зареєстровані.

Рішення про затвердження проекту землеустрою та надання спірної земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 . Одеською міською радою не приймалось, договір оренди із відповідачем не укладався.

З моменту набуття права власності на нежилі будівлі за адресою: АДРЕСА_1 відповідач постійно використовує земельну ділянку для експлуатації і обслуговування нежилих будівель виробничо-складського комплексу без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав в порядку статей 125, 126 Земельного кодексу України.

Фактичне, постійне використання земельної ділянки відповідачем в процесі розгляду справи не оспорювалось.

23.12.2022 року Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради відповідачу направлена вимога про необхідність сплати безпідставно збережених коштів в порядку ст. 1212 ЦК України на користь територіальної громади м. Одеси (№01-13/2724).

Вимога в досудовому порядку не виконана.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування;

в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Так, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5110137300:15:013:0004 є власністю територіальної громади міста Одеси та перебуває у комунальній власності.

Відповідно до вимог частин 1, 3, 4 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно з імперативними нормами статей 125, 126 ЗК України та ст. 182 ЦК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

ОСОБА_1 як власник нежилих будівель за спірною адресою зобов`язаний оформити та зареєструвати речове право на спірну земельну ділянку з моменту формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, а саме з 24.05.2021 року в порядку вимог статей 123, 124 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 206 Земельного Кодексу України використання землі в Україні є платним.

Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Плата за землю справляється відповідно до закону.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Таким чином, плата за землю, що є обов`язковим платежем, може виявлятися виключно у формі земельного податку або орендної плати.

Орендна плата - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 ст.14 ПК України).

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини 1 статті 96 ЗК Кодексу).

Оскільки право власності та землекористування відповідачем не оформлено, він не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, а єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього, як фактичного землекористувача, є орендна плата (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.05.2020 року у справі №922/2843/19).

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель.

Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового Кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють введення Державного земельного кадастру.

Верховним Судом неодноразово зазначалось, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 року у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 року у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 року у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 року у справі № 922/3607/18, тощо).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 24.05.2021 року №НВ-5918192702021 реєстрація спірної земельної ділянки із кадастровим номером 5110137300:15:013:0004 здійснена 24.05.2021 року.

Так, земельна ділянка сформована як об`єкт цивільних прав 24.05.2021 року ( моменту присвоєння кадастрового номера та реєстрації в Державному земельному кадастрі).

Розмір ставки орендної плати за земельні ділянки в м.Одесі за цільовим використанням земельної ділянки відповідно до додатку до рішення Одеської міської ради «Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі» №1267-VI від 20.09.2011 (зі змінами та доповненнями) становить 5% від нормативної грошової оцінки.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 24.01.2023 за №10-15-0.10-229/2-23 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:15:013:0004, площею 0,7789 га, яка розташована по АДРЕСА_1 станом на 01.01.2021 року становила 5 726 384,41 грн, станом на 01.01.2022 року 6 299 022,85 гривень.

Згідно витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 29.11.2022 року №22676 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:15:013:0004 становить 6 299 022,85 грн (дата формування витягу 28.11.2022).

Одеською міською радою здійснений відповідний розрахунок спірних коштів.

Так, розмір орендної плати, який підлягав сплаті за період з 24.05.2021 по 30.11.2022 року (включно) - 461 882, 21 грн:

- за період з 24.05.2021 по 31.12.2021 року (включно) - 173 176,98 грн. ( 5 726 384,41 грн) НГО за 2021 рік) х 5 відсотків : 12 місяців: 31 день х 8 днів) + (5 726 384,41 грн НГО за 2021 рік) х 5 відсотків :12 місяців х 7 місяців) з розрахунку 23 859, 94 грн. на місць;

- за період з 01.01.2022 по 30.11.2022 року (включно) - 288 705,23 грн. (6 299 022,85 грн (НГО за 2022 рік) х 5 відсотків :12 місяців х 11 місяців) з розрахунку 26 245,93 грн. на місць.

За інформацією Головного управління ДПС в Одеській області від 18.01.2023 року за №676/5/15-32-24-07-15 ОСОБА_1 плату (земельний податок, орендну плату) за користування спірною земельною ділянкою з 24.05.2021 по 30.11.2022 року включно не здійснював.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, коли фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 року у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 року у справі №320/5877/17, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.04.2019 року у справі № 642/4792/17, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.04.2019 року (справа №686/18993/17-ц, провадження № 61-48870св18), у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі №629/4628/16-ц, від 03.06.2019 року у справі №712/3273/18).

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов:

- набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

- набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Встановлення вини відповідача чи позивача у відсутності оформленого належним чином речового права на земельну ділянку під будівлями та спорудами відповідача не має юридичного значення для кондиційних правовідносин.

По виниклих правовідносинах відсутність у відповідача документів, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою не може бути визнане як її самовільне використання, однак не надає права на її безоплатне використання.

Неналежне, на думку відповідача, виконання своїх обов`язків з боку міської ради, яке полягає в неодноразовому повернення відповідачу документів по оформленню спірної ділянки на до оформлення, не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку сплачувати за користування сформованою земельною ділянкою.

Зазначений висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, постанова від 10.02.2020 року у справі № 922/981/18.

Суд не погоджується із доводами відповідача про застосування до виниклих правовідносин правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 29.09.2022 року у справі №160/2366/19, від 27.07.2023 року у справі №918/779/22 оскільки :

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову та встановлені фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (ПВСУ від 29.03.2017 року у справі №444/2909/15-ц, постанова ПВСУ від 23.06.2020 року у справі №696/1693/15-ц).

Вказані обставини за змістом постанов Верховного Суду, предметом даного позову, виду судочинства, підстав позову, фактичних обставин, правового регулювання відсутні.

Окрім того, відповідач помилково ототожнює коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) із ставкою орендної плати за земельні ділянки в місті Одесі.

Так, згідно Порядку нормативної грошової оцінки населених пунктів, затвердженого Наказом Мінагрополітики та продовольства України №489 від 25.11.2016 року (діючого на час формування витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок), коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) це коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки та встановлюється на підставі Кваліфікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548.

Кф - є складовою частиною формули визначення нормативної грошової оцінки одного квадратного метра земельних ділянок населених пунктів, а не є ставкою орендної плати за земельні ділянки в місті Одесі.

В Державному земельному кадастрі наявні відомості щодо реєстрації спірної земельної ділянки із видом використання для експлуатації і обслуговування нежитлових будівель виробничо-складського комплексу.

Розмір ставки орендної плати за земельні ділянки в м.Одесі за цільовим використанням земельної ділянки: «складські бази» відповідно до пункту 10 додатку до рішення Одеської міської ради «Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі» №1267-VI від 20.09.2011 (зі змінами та доповненнями) становить 5% від нормативної грошової оцінки.

З урахуванням викладеного, Одеською міською радою фахово зроблений відповідний розрахунок позовних вимог.

Відповідачем розрахунок не спростований.

Суд погоджується із доводами прокуратури, що ОСОБА_1 зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності зареєстрованого права власності чи права оренди земельної ділянки, тим самим збільшує вартість власного майна, а територіальна громада м. Одеси в особі представницького органу Одеської міської ради - втрачає належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження коштів у розмірі орендної плати відповідачем за рахунок позивача.

Згідно із ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частиною 3 ст. 1212 ЦК України встановлено, що положення глави 83 «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» ЦК України застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Враховуючи вищевикладене, позов є доведеним, а спосіб захисту порушеного права є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права позивача, характеру його порушення та спричиненим цими діяннями наслідкам, реально відновлює суб`єктивне право, яке порушене, відповідає цілям судочинства, не суперечить принципу верховенства права.

Правомірність звернення прокуратури із даним позовом відповідачем не оспорювалась та відповідає вимогам закону, оскільки :

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України на органи прокуратури покладено обов`язок представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах;

2) якщо відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Прокурор, вважаючи, що діями (бездіяльністю) відповідача порушуються державні інтереси, має не тільки законне право, а й обов`язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту, передбачених процесуальним законом (ВС, постанова від 26.07.2018 року у справі №926/1111/15).

Відповідно до положень ч.3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів.

Місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень на забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб.

Згідно зі статтями 10, 265 Податкового кодексу України плата за землю є місцевим податком.

В порядку п. 19 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України вона зараховується до бюджетів місцевого самоврядування, а отже бюджет Одеської міської ради недоотримав значну суму коштів.

У разі порушення економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, порушуються й інтереси держави загалом.

Судовий збір підлягає присудженню на користь позивача в порядку статті 141 ЦК України.

Керуючись Главою 9 Розділу ІІІ ЦПК України,-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код : НОМЕР_1 ) на користь Одеської міської ради безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою в розмірі 461 882, 21 гривень (чотириста шістдесят одна тисяча вісімсот вісімдесят дві гривні двадцять одна копійка).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Одеської обласної прокуратури судовий збір у розмірі - 6 928,23 грн.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені ст.ст.354,355 ЦПК України: Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Одеського апеляційного суду.

Суддя С.В. Маркарова

Повний текст рішення виготовлений 24.04.2024 року

10.04.24