Постанова

від 07.05.2024 по справі 910/10253/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2024 р. Справа№ 910/10253/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Тарасенко К.В.

Кравчука Г.А.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 07.05.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 20.11.2023

у справі №910/10253/22 (суддя Удалова О.Г.)

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13" на бездіяльність та дії Приватного виконавця Кошарного Олександра Вікторовича

за позовом Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13"

про стягнення 478 461,01 грн

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13"

до Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник"

про визнання додаткової угоди від 01.01.2022 № 1 до договору від 16.01.2017 № 701 недійсною

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справи №910/10253/22 за позовом Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13" про стягнення 478 461,01 грн та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13" до Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник" про визнання додаткової угоди від 01.01.2022 № 1 до договору від 16.01.2017 № 701 недійсною.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2023: первісний позов задоволено частково, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13" на користь Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник" 338 688,00 грн заборгованості, 36 739,38 грн пені, 3 778,56 грн 3% річних, 24 234,19 грн втрат від інфляції, 6 052,95 грн судового збору, 30 000,00 грн витрат на правничу допомогу. В іншій частині первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Вказане рішення суду залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023.

02.08.2023 на виконання рішення суду у даній справи видано наказ про примусове виконання.

Матеріали справи № 910/10253/22 направлені 21.09.2023 до Верховного Суду у зв`язку з надходженням касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13".

04.10.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13" (далі - скаржник) надійшла скарга на бездіяльність та дії Приватного виконавця Кошарного Олександра Вікторовича.

У скарзі на дії приватного виконавця ТОВ "Ювелірний завод "Діамант-13" просив:

- визнати неправомірною та скасувати постанову від 07.09.2022 про відкриття провадження;

- визнати неправомірною бездіяльність виконавця щодо ненаправлення постанови від 07.09.2023 про відкриття виконавчого провадження № 72711913 на адресу боржника у встановлений строк;

- визнати неправомірною та скасувати постанову від 07.09.2023 про опис і арешт майна боржника;

- визнати неправомірною та скасувати постанову від 13.09.2023 про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання у виконавчому провадженні № 72711913;

- визнати неправомірною та скасувати постанову від 25.09.2023 про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні № 72711913.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у задоволенні скарги відмовлено.

Ухвалу суду мотивована тим, що матеріалами справи не підтверджується неправомірність дій приватного виконавця Кошарного Олександра Вікторовича під час виконання рішення суду у даній справі в межах виконавчого провадження № 72711913, у зв`язку з чим суд не вбачав підстав для задоволення скарги та відмовив в її задоволенні.

Не погоджуючись із винесеною ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13" подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу від 20.11.2023 та прийняти нову про задоволення скарги у повному обсязі.

Підставою для скасування ухвали суду скаржник зазначив порушення судом норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі скаржником викладено обставини, на яких ґрунтуються вимоги, аналогічні тим, які викладено у скарзі на бездіяльність та дії Приватного виконавця Кошарного Олександра Вікторовича.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2023, справу №910/10253/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. - головуючий суддя, судді - Кравчук Г.А., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2023 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

25.01.2024 матеріали справи №910/10253/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2024, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/10253/22.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2024, справу №910/10253/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі №910/10253/22 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

23.02.2024 до суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі №910/10253/22 та призначено судове засідання на 07.05.2024.

Через підсистему "Електронний суд" 25.04.2024 до суду від позивача надійшли пояснення стосовно доводів апеляційної скарги, в яких останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без змін.

29.04.2024 через підсистему "Електронний суд" від скаржника надійшло клопотання про залишення без розгляду письмових пояснень позивача, у зв`язку з пропуском строку встановленого судом на їх подання, яке задоволено колегією суддів, з огляду на положення ст.118 ГПК України.

На адресу Північного апеляційного господарського суду 30.04.2024 від приватноговиконавця Кошарного О.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

У судове засідання 07.05.2024 з`явились представники сторін та приватний виконавець Кошарний О.В. та надали пояснення по справі.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані сторонами пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії, бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

За приписами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 р. №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 р. №11-рп/2012).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/10253/22, яке набрало законної сили, є обов`язковими до виконання та має бути виконане.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи зі змісту частини першої "Про виконавче провадження", відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Як зазначено судом вище, 02.08.2023 на виконання рішення суду у даній справі, яке набрало законної сили, видано наказ про примусове виконання.

Стягувач звернувся до Приватного виконавця Кошарного О.В. із заявою від 06.09.2023 про примусове виконання рішення суду у даній справі.

07.09.2023 Приватним виконавцем Кошарним О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 72711913, копія вказаної постанови 07.09.2023 направлена на адресу боржника, яка була вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 07.09.2023 (04080, м. Київ, вул. Межигірська, 82-А), що підтверджується рекомендованим листом за №0407410208132.

Крім того, постановою приватного виконавця від 07.09.2023 проведено опис та арешт майна боржника, яке знаходилось за адресою: 04080, м. Київ, вул. Межигірська, 82-А, корп. 3, літ. Г, 2 та 3 поверх. Також вказаною постановою суду призначено відповідального зберігача описаного та арештованого майна.

До приватного виконавця Кошарного О.В. від стягувача надійшла заява від 13.09.2023 № 03-04/08-23, в якій останнім повідомлено, що між ним та боржником не досягнуто згоди щодо ціни описаного та арештованого майна.

13.09.2023 Приватним виконавцем Кошарним О.В. винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадження ТОВ "Апрейсел ЮА" для надання звіту про визнання ринкової вартості описаного рухомого майна та попереджено останнього про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

19.09.2023 від боржника на адресу приватного виконавця надійшло клопотання від 15.09.2023 № 152/23-Р про надання постанови про відкриття виконавчого провадження.

19.09.2023 Приватним виконавцем Кошарним О.В. надіслано на адресу представника боржника (адвоката Гера Р.Ю.) вказану постанову.

25.09.2023 Приватним виконавцем Кошарним О.В. винесено постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження, якою визначено для боржника розмір додаткових витрат виконавчого провадження, зокрема за незалежну оцінку майна СОД "Апрейсел ЮА", загальною сумою додаткових витрат 60 000,00 грн.

09.10.2023 від боржника на адресу приватного виконавця надійшла заява, в якій останнім повідомлено про те, що описане та арештоване майно не є власністю боржника та належить ФОП Понькіній О.В.

Обґрунтовуючи вимоги скарги, скаржник (боржник/відповідач за первісним позовом) посилався на те, що: виконавцем несвоєчасно направлено боржнику постанову про відкриття провадження та не надано постанови про опис та арешт майна; не вказано відомостей про документи, на підставі яких було встановлено особи понятих, присутніх під час проведення виконавчих дій, та на підставі яких їх можна було ідентифікувати в майбутньому; виконавцем залучено суб`єкта оціночної діяльності з порушенням приписів ст. 57 ЗУ "Про виконавче провадження"; під час опису та арешту майна не враховано тієї обставини, що описане майно не належить боржнику.

Заперечуючи проти доводів скаржника, стягувач (позивач за первісним позовом) вказував на те, що: матеріалами виконавчого провадження підтверджується направлення відповідачу як боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження, а також постанови про опис та арешт майна; ні Закон України "Про виконавче провадженні", ні Інструкцією з організації примусового виконання рішень не встановлено обов`язку для виконавця у постанові про опис та арешт майна боржника вказувати документи, на підставі яких було встановлено особу понятих; скаржником не доведено досягнення між сторонами згоди щодо визначення вартості майна; скаржником не доведено факту того, що описане та арештоване майно не належить йому.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судовий збір" (далі - Закону/ЗУ "Про виконавче провадження") виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.

Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом (ч. 2 вказаної норми).

Як встановлено ч. 3 вказаної норми, строки, встановлені цим Законом, обчислюються в робочих днях, місяцях і роках, а також можуть визначатися посиланням на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Частиною 4 ст. 13 Закону передбачено, що опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Як визначено ч.ч 1-3 ст. 20 ЗУ "Про виконавче провадження", для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Експертом або спеціалістом може бути будь-яка дієздатна особа, яка має необхідні знання, кваліфікацію та досвід роботи у відповідній галузі.

Експерт або спеціаліст зобов`язаний надати письмовий висновок, а суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання - письмовий звіт з питань, що містяться в постанові, протягом 15 робочих днів з дня ознайомлення з постановою виконавця. Цей строк може бути продовжений до 30 робочих днів за погодженням з виконавцем.

Згідно зі ст. 22 Закону виконавчі дії можуть проводитися у присутності понятих.

Присутність понятих є обов`язковою у випадку, передбаченому частиною третьою статті 53 цього Закону, а також у разі відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій, пов`язаних з примусовим входженням на земельні ділянки, до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернуто йому в натурі, до житла, іншого володіння особи для забезпечення примусового виселення з нього та вселення в нього, під час проведення опису, арешту, вилучення і передачі майна.

Понятими можуть бути будь-які дієздатні особи, які не мають особистої заінтересованості у вчиненні виконавчих дій і не пов`язані між собою або з учасниками виконавчого провадження родинними зв`язками, а також підлеглі учасників виконавчого провадження. Кількість понятих під час вчинення виконавчих дій не може бути меншою ніж дві особи.

Понятий має право знати, для участі у провадженні яких виконавчих дій його запрошено, на підставі якого виконавчого документа вони провадяться, а також робити зауваження з приводу провадження виконавчих дій. Зауваження понятого підлягають занесенню до акта відповідної виконавчої дії.

Понятий зобов`язаний засвідчити факт, зміст і результати виконавчих дій, під час провадження яких він був присутній. Перед початком виконавчих дій виконавець роз`яснює понятим їхні права і обов`язки, про що зазначається в акті.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 3 вказаної норми у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок/електронний гаманець боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банках, небанківських надавачах платіжних послуг для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Як визначено ч. 5 ст. 26 ЗУ "Про виконавче провадження", виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Згідно з абз. 2 ч. 7 вказаної статті у разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону виконавець звертає стягнення на кошти/електронні гроші боржника - юридичної особи, що знаходяться у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки/електронні гаманці виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Згідно з ч. 5 вказаної норми у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 56 Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення; арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Згідно з ч. 5 вказаної норми про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим.

У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються: 1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо; 2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріал стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди, ідентифікатор закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор до проведення опису); 3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об`єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо; 4) якщо опису підлягає об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості - ідентифікатор об`єкта будівництва (закінченого будівництвом об`єкта) (для об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор до проведення опису).

Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 57 ЗУ "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.

Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Згідно з ч. 4 вказаної статті у разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 59 ЗУ "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Частиною 4 вказаної статті визначені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника, до яких зокрема, відносяться: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

При цьому, згідно з ч. 5 вказаної статті у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Апеляційним судом встановлено, що постанови приватного виконавця Кошарного Олександра Вікторовича про відкриття виконавчого провадження від 07.09.2023, про опис та арешт майна боржника від 07.09.2023, а також про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 25.09.2023 були направленні на адресу учасників виконавчого провадження, у т.ч. скаржника, у строки, визначені ч. 1 ст. 28 ЗУ "Про виконавче провадження".

Окрім того, скаржником під час розгляду даної скарги не надано суду доказів того, що особи, вказані в постанові від 07.09.2023 про опис та арешт майна як поняті (Мітус С.І. та ОСОБА_1 ), є особами, які не можуть бути понятими в силу приписів ст. 22 ЗУ "Про виконавче провадження".

Також скаржником під час розгляду даної справи не надано суду доказів того, що залучення суб`єкта оціночної діяльності відбулось з порушенням приписів ст. 57 ЗУ "Про виконавче провадження", оскільки скаржником не надано доказів, що учасниками виконавчого провадження (позивачем та відповідачем у даній справі) досягнута згода щодо визначення вартості майна, опис та арешт якого здійснено постановою від 07.09.2023.

До того ж з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що в них міститься лист-повідомлення стягувача від 13.09.2023 №03-04/08-23 про не досягнення згоди з боржником щодо ціни майна та з проханням признаити суб`єкта оціночної діяльності для оцінки майна.

Доводи апелянта про те, що оскільки скан-копія вищезазначеного листа не міститься в АСВП, то такий лист було подано пізніше, ніж винесена така постанова, є безпідставними, оскільки не підтверджені належними доказами.

Стосовно доводів скаржника про те, що описане майно не належить боржнику, колегія суддів зазначає, що під час розгляду скарги сторонами не надано доказів набрання законної сили рішенням суду про визнання права власності на це майно або про зняття з нього арешту, зокрема, щодо майна, на яке приватним виконавцем накладено арешт постановою від 07.09.2023 та яке, за твердженням відповідача, не належить боржнику на праві власності.

При цьому судом враховано, що вказане майно знаходилось саме в орендованому відповідачем за первісним позовом приміщенні, водночас доказів того, що таке майно є власністю ФОП Понькіної О.В. та знаходиться в строковому користуванні боржника (скаржника) суду не надано.

Посилання скаржника на наявність справи № 910/12395/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13" до Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник", в якому позивач просив суд зобов`язати Приватне акціонерне товариство "Завод Супутник" надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13" доступ до приміщень, площею 203 м. кв., офіс виробництво корпус № 3 літера "Г", що знаходиться за адресою вул. Межигірська, будинок 82-А, м. Київ, 04080, є безпідставними, оскільки рішенням суду від 29.03.2023 у вказаній справі, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 та постановою Верховного Суду від 20.03.2024, відмовлено у задоволенні вказаного позову.

Таким чином, доводи скаржника щодо неврахування під час проведення опису та арешту майна тією обставини, що описане майно не належить ТОВ "Ювелірний завод "Діамант-13" є необґрунтованими.

Щодо посилань скаржника на спір у справі №910/10704/23 за позовом Фізичної особи - підприємця Понькіної Оксани Володимирівни до Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний Завод "Діамант-13", про витребування майна (з урахуванням прийнятої заяви про зміну предмету позову, яка прийнята судом до розгляду, що підтверджується ухвалою від 02.11.2023), оскільки із заяви про зміну предмету позову вбачається, що Фізична особа - підприємець Понькіна О.В. просить суд витребувати брухт дорогоцінного металу на загальну вартість 3 356 806,76 грн, то колегія суддів погоджується з місцевим судом про те, що предметом розгляду даної справи не є майно, на яке приватним виконавцем накладено арешт та здійснено його опис постановою від 07.09.2023, доказів зворотного скаржником під час розгляду даної справи не надано.

З огляду на викладене, враховуючи те, що обставини щодо дій та бездіяльності Приватного виконавця Кошарного Олександра Вікторовича, викладені у скарзі, не знайшли свого підтвердження в ході її розгляду, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13" на бездіяльність та дії Приватного виконавця Кошарного Олександра Вікторовича.

Щодо доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, про те, що приватним виконавцем необґрунтовано було покладено на боржника додаткові витрати виконавчого провадження в розмірі 60 000,00 грн, то вони є безпідставними, в силу нижченаведеного.

Згідно абзацу 2 частини 3 статті 42 Закону витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Пунктом 3 розділу І Наказу Міністерства юстиції України від 29.06.2016 року №2830/5 "Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження" (далі - Наказ) до витрат виконавчого провадження віднесені, зокрема, послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій, в тому числі суб`єктів оціночної діяльності.

Пунктом 1 розділу ІІ Наказу визначено, що розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 11 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах.

Пунктом 8 розділу ІІ Наказу також встановлено, що приватний виконавець визначає розмір витрат виконавчого провадження на підставі документів про закупівлю (придбання) відповідних товарів і послуг.

Враховуючи, що суб`єктом оціночної діяльності була встановлена вартість наданих послуг з оцінки майна на рівні 60 000 грн., то покладення таких витрат виконавчого провадження на Боржника є законним та обґрунтованим.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених вище. При цьому судом апеляційної інстанції враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до ч.1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що твердження відповідача про допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального та матеріального права при відмові у задоволенні скарги на дії та бездіяльність приватного виконавця не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, а застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі №910/10253/22 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13".

Матеріали справи №910/10253/22 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 16.05.2024

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді К.В. Тарасенко

Г.А. Кравчук